Постанова № 11903359, 28.07.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

27 липня 2010 року Справа № 5020-9/051

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

прокурор: не з'явився, прокурор Балаклавського району міста Севастополя;

представник позивача: не з'явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

представник відповідача: Афендульєва Тетяна Миколаївна, довіреність № 407 від 07 липня 2010 року, відкрите акціонерне товариство "Фармація";

розглянувши апеляційне подання прокурора Балаклавського району міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 10 червня 2010 року у справі №5020-9/051

за позовом           прокурора Балаклавського району міста Севастополя (вул. 7 Листопаду, 3, Севастополь, 99042)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

до           відкритого акціонерного товариства "Фармація" (вул. М. Музикі, 52а, місто Севастополь, 99011)

про стягнення 22876,91 грн,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Балаклавського району міста Севастополя звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - Фонд) до відкритого акціонерного товариства "Фармація", з посиланням на статті 391, 525, 526 Цивільного кодексу України, про стягнення 22876,91 грн, з яких: 21553,75 грн –заборгованість за договором оренди нерухомого майна № 149-04 від 28 жовтня 2004 року, 1142,06 грн –пеня та 181,10 грн –3 % річних.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач у зв’язку з частковою сплатою заборгованості відкритим акціонерним товариством "Фармація", зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 2454,48 грн за квітень 2010 року, яка, на його думку, залишилась несплаченою (а.с. 62).

Відповідач зменшені позовні вимоги не визнав та наполягав на тому, що заборгованість перед позивачем ним повністю сплачена. Прокурор не підтримав позицію позивача щодо зменшення позовних вимог (а.с. 79).

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 10 червня 2010 року у справі №5020-9/051 у позові прокурора Балаклавського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до відкритого акціонерного товариства "Фармація" про стягнення 2454,48 грн відмовлено.

При цьому суд, посилаючись на статтю 1 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 22, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", дійшов висновку, що укладений між сторонами договір оренди № 149-04 від 28 жовтня 2004 року припинив свою дію 27 березня 2010 року, у зв’язку з викупом орендованого майна відповідачем та повної сплати його вартості (а.с. 69), а сума у розмірі 2454,48 грн, яка сплачена відповідачем 07 червня 2010 року, є сплатою оренди за березень 2010 року.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, прокурор звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просив рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

В апеляційному поданні прокурор наполягав на тому, що заборгованість відповідача за користування об’єктом оренди складає 22876,91 грн, оскільки умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу комунального майна передбачено, що право власності на це майно у покупця (відповідача) виникає з моменту держаної реєстрації права власності, яка відбулась 24 квітня 2010 року.

За розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 липня 2010 року у складі судової колегії була проведена заміна судді Лисенко В.А. на суддю Гонтаря В.І.

У судовому засіданні представник відповідача проти подання заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Інші учасники судового процесу у засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду подання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю учасників процесу, які не з'явились.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

28 жовтня 2004 року між територіальною громадою, в особі Севастопольської міської Ради, від імені якого діє Управління з питань комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, повноваження якого щодо управління комунальним майном у теперішній час покладено на Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та відкритим акціонерним товариством "Фармація" (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна №149-04 (далі –договір) (арк.с.6-7).

Згідно з пунктом 1.1. договору (в редакції протоколу узгодження змін від 28 серпня 2008 року до договору оренди №149-04 від 28 жовтня 2004 року) орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення першого поверху п'ятиповерхового житлового будинку, загальною площею 186,40 м2, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Новікова, 31, що знаходяться на балансі РЕП-12 під розміщення аптеки №5 (а.с. 16).

Даний договір діє з моменту підписання акту прийому-передачі майна, нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору до 28 жовтня 2014 року (пункт 7.1. договору).           Відповідно до пункту 3.2. договору орендна плата складає 160,08 грн за перший місяць оренди і сплачується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

20 червня 2008 року сторонами підписаний протокол узгодження змін до договору оренди від 28 жовтня 2004 року № 149-04, згідно з яким пункт 3.2. вказаного договору був викладений в наступній редакції: "3.2. Орендна плата складає 4198,04 грн без податку на додану вартість за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на червень 2008 року) і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця".

Умовами пункту 4.4. передбачено обов’язок орендаря своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди, у тому числі оплату послуг, наданих підприємством комунальної сфери.

Згідно з пунктом 7.5. договору оренди №149-04 від 28 жовтня 2004 року його дія припиняється внаслідок приватизації об'єкта оренди орендарем.

26 січня 2010 року між територіальною громадою, в особі Севастопольської міської Ради, від імені якої діяв Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, (продавець) та відкритим акціонерним товариством "Фармація" (покупець) укладений договір купівлі - продажу №02-10/КП, згідно з яким продавець продав, а покупець купив вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 186,40 м2 з навісом літ "а" та ґанком, які розташовані на першому поверсі жилого будинку за №31 по вулиці Новікова в місті Севастополі (далі - договір купівлі - продажу) (а.с. 44-47).

Придбане майно було сплачене повністю в розмірі, встановленому пунктом 3.2. договору, що підтверджується довідкою Фонду № 1230 від 21 квітня 2010 року (а.с.43) і не заперечується сторонами.

На підставі пунктів 4.1. 4.3. договору сторонами укладений акт прийому - передачі від 01 квітня 2010 року згідно якого продавець передав, а покупець прийняв спірні нежитлові приміщення (а.с.48).

24 квітня 2010 року за відкритим акціонерним товариством "Фармація" зареєстровано право власності на придбане майно за реєстраційним номером 7095 (а.с.65).

Позивач вважає, що договір оренди №149-04 від 28 жовтня 2004 року припинив свою дію 24 квітня 2010 року (з дня держаної реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем), тому сплачену відкритим акціонерним товариством "Фармація" суму заборгованості за платіжним дорученням №12671 від 07 червня 2010 року (а.с.59) зарахував у рахунок орендної плати за квітень 2010 року.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційного подання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційне подання таким, що підлягає частковому задоволенню, у зв’язку з наступним.

Правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю правовою природою є орендними та підлягають регулюванню за правилами глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України, положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також загальними положеннями про зобов’язання.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, статті 283 Господарського кодексу України та статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які містять аналогічні положення, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з статтею 598 вказаного Кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі викупу (приватизації) об'єкта оренди. Аналогічна норма міститься у частині 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також передбачена умовами пункту 7.5. договору оренди нерухомого майна від 28 жовтня 2004 року № 149-04 (а.с. 7 об.).

Такий договір купівлі-продажу об’єкта оренди укладений сторонами 26 січня 2010 року.

Виходячи з положень статті 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та враховуючи факт повної оплати вартості об’єкту оренди за договором купівлі-продажу від 26 січня 2010 року № 01-10/кп-03-10/кп (а.с. 69), суд першої інстанції зробив висновок, що договір оренди припинив свою дію 27 березня 2010 року, тобто правових підстав для сплати оренди за квітень 2010 року не має.

Між тим, суд не звернув уваги на те, що за умовами пункту 4.4. укладеного між сторонами договору купівлі продажу комунального майна право власності на відчужуване майно виникає у покупця з моменту державної реєстрації, однак, у будь-якому випадку, не раніше повної оплати покупцем вартості майна, а також суми за користування цим майном у відповідності до пункту 5.2.4. цього договору.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з частиною 3 статті 640 вказаного Кодексу договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 статті 210 Цивільного кодексу України також встановлено, що правочин, який підлягає державній реєстрації, вважається вчиненим лише з моменту його державної реєстрації.

На підставі аналізу змісту норм наведених статей Цивільного кодексу України можливо зробити висновок, що цивільні права і обов'язки у сторін такого правочину можуть виникати тільки з моменту його реєстрації.

При недотриманні вимоги стосовно реєстрації правочину, у тих випадках, коли така реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним, а отже, не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав (див. постанову Верховного Суду України від 12 червня 2007 року).

Тобто, у даному випадку норми Цивільного кодексу України стосовно виникнення у сторін прав та обов’язків за договором купівлі-продажу нерухомого майна є приоритетними перед нормами статті 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Державна реєстрація договорів купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна здійснюється відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року N 671 (далі –Порядок).

Згідно з пунктом 6 Порядку державна реєстрація договорів купівлі-продажу нерухомості здійснюється шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів (далі - Реєстру) одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Про внесення запису до Реєстру реєстратор видає сторонам правочину або уповноваженим ними особам примірник витягу (пункт 10 Порядку).

Відповідно до витягу з державного реєстру правочинів № 8191470, виданого 26 січня 2010 року, спірний договір купівлі-продажу комунального майна зареєстрований 26 січня 2010 року № 3804673 (а.с. 98).

Таким чином, договір купівлі-продажу комунального майна від 26 січня 2010 року № 02-10/КП є укладеним 26 січня 2010 року і з цієї дати сторони набули права та обов’язки за цим договором.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому, відповідно до статті 627 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 5.2.4. вказаного договору покупець зобов’язаний здійснювати оплату за користування цим нерухомим майном до моменту державної реєстрації права власності покупця на придбане нерухоме майно, в тому числі сплатити заборгованість при її наявності у порядку, передбаченому розділом 3 цього договору.

Реєстрація цивільно-правових угод та реєстрація права власності на об’єкт нерухомості є різними реєстраційними діями, які відрізняються один від одного об’єктом, суб’єктом та правовими наслідками.

Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень, і правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Згідно з статтею 2 цього Закону в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) –це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

За змістом пункту 1.13.Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N 157/6445 із змінами і доповненнями, підтвердженням факту держаної реєстрації прав є напис органу держаної реєстрації на правовстановлювальному документі.

Згідно з реєстраційним написом на вищезазначеному договорі купівлі-продажу комунального майна, право за відповідачем на спірне майно було зареєстровано 24 квітня 2010 року (а.с. 65).

Отже, в силу умов пункту 5.2.4. договору купівлі-продажу комунального майна, відповідач зобов’язаний здійснювати оплату за користування придбаним нерухомим майном до 24 квітня 2010 року.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв’язку з цим, судова колегія знаходить позов прокурора обґрунтованим в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2454,48 грн; в частині позовних вимог про стягнення 20422,43 грн провадження підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору, так як ця сума була сплачена відповідачем під час розгляду справи (а.с. 58-59).

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 80 (пункт 1-1 частина 1), 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1, пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд                                                             

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційне подання прокурора Балаклавського району міста Севастополя задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10 червня 2010 року у справі №5020-9/051 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

3.1. Позов прокурора Балаклавського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити частково в сумі 2454,48 грн.

3.2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Фармація" (юридична адреса: 99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 52а, ідентифікаційний код 16515077, відомості про рахунки не відомі) в доход місцевого бюджету міста Севастополя (р/р 33213870700001 в УДКУ м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 22080400) заборгованість з орендної плати в сумі 2454,48 грн.

3.3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Фармація" (юридична адреса: 99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 52а, ідентифікаційний код 16515077, відомості про рахунки не відомі) в доход Державного бюджету України (р/р № 31113095700007 в ГУ ДКУ м. Севастополя, МФО 824509, ідентифікаційний код 24035598. код платежу 22090200, одержувач - Ленінський район) державне мито в сумі 102,00 грн.

3.4.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Фармація" (юридична адреса: 99007. м. Севастополь, вул. М. Музики, 52а, ідентифікаційний код 16515077, відомості про рахунки не відомі) в доход Державного бюджету України (р/р № 31216259700007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, ідентифікаційний код 24035598, код платежу 22050000, одержувач - Ленінський район) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4. В частині позовних вимог про стягнення 20422,43 грн провадження у справі припинити.

5. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя                                                  В.В.Сотула

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                Ю.В. Борисова