Рішення № 11902847, 29.10.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

26 жовтня 2010 року справа № 6/99/40

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський Торговий Дім “Сонячна долина”,

вул. Середньофонтанська, 16, м. Одеса, 65039,

до відповідача: закритого акціонерного товариства “Маслозавод “Прилуки”,

вул. Дружби народів, 36, м. Прилуки, 17500,

про стягнення 284143,37 грн. боргу.

Головуючий суддя Блохіна Ж.В.,

судді: Бобров Ю.М., Мурашко І.Г.

Представники сторін:

від позивача: не зявився,

від відповідача: Махновський А.А., довіреність № 1067 від 08.09.2010р.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Одеський Торговий Дім „Сонячна долина” подано позов до закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” про стягнення 261891,50 грн. боргу, в тому числі: 202000,00 грн. основного боргу по оплаті вартості товару, поставленого відповідачу за договором купівлі-продажу №В/1279 від 07.12.2007р.; 27177,98 грн. пені, 28078,00 грн. інфляційних нарахувань та 4635,52 грн. 3% річних за період з 28.08.2008 року по 15.05.2009 року.

08.07.2009 року на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. В даній заяві позивач зазначає, що відповідачем за період з 22.06.2009 року по 01.07.2009 року була погашена заборгованість в сумі 6000,00 грн., у звязку з чим сума боргу зменшилась до 196000,00 грн.; просить стягнути 255695,06 грн., в тому числі 196000,00 грн. основного боргу, пені в сумі 27003,24 грн., 3% річних в сумі 4613,82 грн. та інфляційних втрат в сумі 28078,00 грн. за період з 29.08.2008 року по 15.05.2009 року.

07.12.2009 року також позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої останній просить стягнути 227010,67 грн., в тому числі: 164000,00 грн. основного боргу; 27003,24 грн. пені, 3% річних в сумі 7635,43 грн. та 28372,00 грн. інфляційних втрат за період з 29.08.2008 року по 04.12.2009 року.

Позивач представника в дане судове засідання не направив. Листом від 21.10.2010р. позивач просить розглянути справу без участі його представника за наявними матеріалами справи. Також на виконання ухвали суду від 11.10.2010р. позивач надіслав оригінали наступних документів: довіреність №1 від 19.09.2007р., видану Реснянскому А.В. на укладення договорів купівлі-продажу масложирової продукції; розгорнутий розрахунок ціни позову; докази відправлення відповідачу претензії, а саме фіскальний чек від 03.01.2009р. про направлення рекомендованого листа відповідачу; товарно-транспорті накладні №Т0012964 та №Т0012965 від 22.08.2008 року; довіреність серії НБЙ №708037 від 21.08.2008р., видану ЗАТ „Маслозавод „Прилуки” на імя Черніченко Олени Дмитрівни на отримання від позивача жирової продукції; оригінал договору купівлі продажу №В/1279 від 07.12.2007р.; реєстр платіжних доручень, за якими відповідачем здійснена оплата товару з 21.05.2009 року по 01.10.2010 року.

Листом від 21.10.2010р. позивач просить оригінали документів, а саме: докази направлення претензії відповідачу, товарно - транспортні накладні від 22.08.2008р., договір купівлі продажу №В/1279 від 07.12.2007р. після вирішення спору повернути позивачу.

Також позивачем надіслано до суду заяву про уточнення позовних вимог від 21.10.2010р., згідно якої останній просить стягнути з відповідача 247143,37 грн., в тому числі: 164000,00 грн. основного боргу; 27003,24 грн. пені за період з 29.08.2008р. по 28.12.2009р., 3% річних в сумі 9400,13грн. за період з 29.08.2008р. по 15.10.2010р. та 46740грн. інфляційних втрат за період з вересня 2008 року по вересень 2010 року включно.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши вищевказані заяви позивача про уточнення позовних вимог, суд, враховуючи положення ст. 22 ГПК України, доходить висновку про те, що:

заява від 08.07.2009р., в якій позивач просить стягнути борг в розмірі 255695,06 грн., в тому числі 196000,00 грн. основного боргу, пені в сумі 27003,24 грн., 3% річних в сумі 4613,82 грн. та інфляційних втрат в сумі 28078,00 грн. за період з 29.08.2008 року по 15.05.2009 року, за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних;

заява від 07.12.2009 року про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути 227010,67 грн., в тому числі: 164000,00 грн. основного боргу; 27003,24 грн. пені, 3% річних в сумі 7635,43 грн. та 28372,00 грн. інфляційних втрат за період з 29.08.2008 року по 04.12.2009 року, за своїм змістом є заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних;

заява від 21.10.2010р., згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 247143,37 грн., в тому числі: 164000,00 грн. основного боргу; 27003,24 грн. пені за період з 29.08.2008р. по 28.12.2009р., 3% річних в сумі 9400,13грн. за період з 29.08.2008р. по 15.10.2010р. та 46740 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2008 року по вересень 2010 року включно, за своїм змістом є заявою про збільшення розміру позовних вимог і приймається судом до розгляду.

Крім того, позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача, посилаючись на те, що відповідач зловживає процесуальними правами, намагається ввести суд в оману та уникнути обовязку сплатити борг шляхом нескінченних оскаржень процесуальних документів. Такі дії відповідача, на думку позивача, свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Представник відповідача, ознайомившись в судовому засіданні з уточненням позовних вимог позивача від 21.01.2010р. та оригіналами надісланих позивачем доказів, для чого була оголошена перерва в судовому засіданні, заперечує проти позовних вимог та просить у позові відмовити. В своїх запереченнях відповідач посилається на наступне.

Відповідач не заперечує існування непроведеного ним розрахунку за товар на суму 164000 грн., проте вказує на те, що термін оплати товару ще не настав. На думку відповідача, договір з позивачем є неукладеним на підставі ст. 180 Господарського кодексу України, оскільки він не містить істотної умови - ціни договору. Вказаний договір підписано не уповноваженими на те особами, оскільки матеріали справи не містять довіреності, на підставі якої було підписано договір зі сторони ТОВ „Торговий дім „Сонячна Долина”. Товар за товарно-транспортними накладними від 22.08.2008р. передавався не на виконання умов договору від 07.12.2007р., оскільки відсутні заявки відповідача на передачу товару; позивач неправильно оформив накладні, чим порушив наказ Мінтрансу від 14.10.97р. №363; не надано розрахунок щодо переданого товару та отриманих коштів. Наданий позивачем розрахунок ціни позову свідчить про розрахунки, вчинені відповідачем та зараховані позивачем, не за договором, а за різними накладними на товар, отриманий відповідачем від позивача у господарській діяльності. Розрахунок пені та інфляційних втрат зроблено позивачем без врахування оплати у період, на який нараховуються штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, зясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.12.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Одеський Торговий Дім „Сонячна долина” в особі Реснянського А.В., діючого на підставі довіреності №1 від 19.09.2007р. (продавець), та закритим акціонерним товариством „Маслозавод „Прилуки” в особі голови правління Розенблата Б.С., діючого на підставі Статуту (покупець), укладено договір купівлі продажу № В/1279 ( далі - договір від 07.12.07р.).

Повноваження представника позивача на укладення даного договору підтверджуються довіреністю №1 від 19.09.2007р., яка надана позивачем і міститься в матеріалах справи.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2008 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання (п. 8.1 договору).

Відповідно до п.1.1 договору від 07.12.07р. продавець зобовязується передати у власність покупцеві товар за його попередніми заявками, а покупець прийняти та оплатити масложирову продукцію. Повне найменування, кількість, асортимент, ціна одиниці, загальна вартість, умови, строк та адреса поставки товару вказані у специфікаціях, які оформляються сторонами на кожну партію товару і є невідємною частиною даного договору.

Оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу на 7 календарних днів з моменту передачі товару у власність покупця, в грошовій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця ( пункт 2.2 договору).

У пунктах 4.4, 4.5, 4.6 договору від 07.12.2007р. передбачено наступне:

приймання та передача товару оформляється шляхом підписання уповноваженими представниками продавця і покупця накладних (товарно-транспортних накладних) на поставлений товар;

у відповідності до умов договору продавець вважається таким, що виконав свої зобовязання по передачі товару, якщо товар і відповідна документація передані покупцю;

товар вважається переданим продавцем покупцю - згідно кількості, вказаній у накладній.

У п.6.1 договору від 07.12.07р. сторони зазначили, що у випадку порушення строку оплати покупець зобовязується виплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Як вбачається з матеріалів справи, за товарно-транспортними накладними від 22.08.2008р. № Т001265 та №Т0012964 позивачем передано представнику відповідача Черніченко Олені Дмитрівні, яка діяла на підставі довіреності серія НБЙ №708037 від 21.08.2008р., про що зазначено в самих товарно-транспортних накладних, товар - жир спеціальний „Пальміра-2” на суму 68320 грн., ароматизатор 138161 та жир спеціальний „Пальміра-2” на суму 196442 грн.

Факт отримання відповідачем товару за вищевказаними товарно-транспортними накладними підтверджується довіреністю серія НБЙ №708037 від 21.08.2008р., яка знаходиться в матеріалах справи, видану відповідачем Черніченко О.Д. саме на отримання товару від позивача, підписом даної особи на товарно-транспортних накладних про отримання товару, скріпленим печаткою відповідача.

Отже, належними і допустимими доказами підтверджується отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 264762 грн., яку він повинен був перерахувати на рахунок останнього, виходячи з пункту 2.1. договору від 07.12.07р., через 7 календарних днів з моменту передачі товару, тобто до 28.08.2008р. включно.

Відповідач свої зобовязання за договором виконав частково; станом на 15.05.2009р. за отриманий товар оплата здійснена частково в сумі 62762 грн., що підтверджується банківськими виписками та розрахунком боргу, які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, в позовній заяві позивачем заявлено до стягнення 202000,00 грн. основного боргу по оплаті вартості товару, переданого відповідачу 22.08.2008р. за договором купівлі-продажу від 07.12.2007р.

Після порушення провадження у справі відповідачем задоволені позовні вимоги в частині стягнення 38000 грн. основного боргу, що підтверджується розрахунком боргу, копіями платіжних доручень, банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Отже, в частині стягнення 38000 грн. боргу предмет спору відсутній.

Таким чином, на день вирішення спору відповідачем не виконано зобовязання по оплаті вартості отриманого 22.08.2008р. товару за договором купівлі-продажу від 07.12.2007р. на суму 164000 грн.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України:

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, договором від 07.12.2007р. визначений строк виконання зобовязання - відстрочка платежу на 7 календарних днів з моменту передачі товару у власність покупця.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі товару від позивача відповідачу 22.08.2008р. Відтак, у відповідача виникло зобовязання по оплаті вартості отриманого товару у строк до 28.08.2008р. включно.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач порушив умови договору, вищевказані приписи законодавства, оскільки своєчасно та в повному обсязі не виконав свого грошового зобовязання по оплаті товару, отриманого від позивача 22.08.2008р.

Ухвалою від 11.10.2010р. суд зобовязав сторони провести звірку розрахунків та скласти акт звірки. Сторони не виконали вимоги суду.

Проте, матеріалами справи підтверджується наявність боргу відповідача перед позивачем в сумі 164000 грн. по оплаті отриманого 22.08.2010р. товару.

Відповідно до умов п.6.1 договору від 07.12.07р. у випадку порушення строку оплати покупець зобовязується виплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Враховуючи, що відповідачем не сплачено суму боргу у термін, визначений умовами договору, позивачем на підставі п. 6.1 договору нарахована відповідачу пеня в сумі 27003,24 грн. за період прострочення платежу з 29.08.2008р. по 28.02.2009р. згідно розрахунку, який відповідає фактичним обставинам та законодавству.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Згідно розрахунку позивача від 21.10.2010р., складеного відповідно до фактичних обставин та законодавства, позивачем нараховано та предявлено до стягнення 46740 грн. втрат від інфляції за період з вересня 2008р. по вересень 2010р. та 3% річних в сумі 9400,13 грн. за період з 29.08.2008р. по 15.10.2010р.

Таким чином, загальна сума заборгованості становить 247143,37 грн., в тому числі 164000,00 грн. основної заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого за договором купівлі-продажу, інфляційних втрат в сумі 46740,00 грн., 3% річних в сумі 9400,00 грн. та пені в сумі 27003,24 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Твердження відповідача про те, що договір з позивачем є неукладеним на підставі ст. 180 Господарського кодексу України, оскільки він не містить істотної умови - ціни договору, суперечить умовам самого договору, а саме п.1.1, де сторони визначили, що ціна одиниці, загальна вартість товару вказуються у специфікаціях.

Відповідач не надав належних і допустимих доказів своєчасної повної оплати товару, доказів того, що товар 22.08.2008р. отримувався на інших ніж договір від 07.12.2007р. підставах, а також доказів, які б спростовували вищевикладені обставини.

Приписами ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оскільки матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем належним чином і своєчасно грошових зобовязань, з нього підлягає стягненню заборгованість у сумі 247143,37 грн., в тому числі 164000 грн. боргу, 27003,24 грн. пені, 9400,13 грн., що становить 3% річних, 45740,00 грн. інфляційних втрат.

Провадження у справі в частині стягнення 38000 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в звязку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Подана позивачем заява про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача, посилаючись на те, що відповідач зловживає процесуальними правами, намагається ввести суд в оману та уникнути обовязку сплатити борг шляхом нескінченних оскаржень процесуальних документів, а тому такі дії відповідача, на думку позивача, свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту статті 66 названого Кодексу випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять:

а) факти про наявність у боржника - відповідача майна (зокрема, грошових сум, цінних паперів тощо), або наявність такого майна, що належить боржнику, в інших осіб;

б) ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову, при цьому тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК.

Позивач у своїй заяві не навів достатньо обґрунтованого припущення і відповідних доказів того, що майно (грошові суми, майно), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Отже суд доходить висновку про те, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 46 ГПК України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

За таких обставин недоплачена позивачем сума державного мита 222,43 грн. стягується з позивача до державного бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, повязані зі сплатою державного мита та сплатою витрат на інформаційно-технічні послуги по забезпеченню судового процесу в повному обсязі мають бути покладені на відповідача.

Керуючись п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 46, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Припинити провадження у справі в частині стягнення 38000 грн. боргу.

2.Позов задовольнити повністю.

3.Стягнути з закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” (вул. Дружби народів, 36, м. Прилуки, Чернігівська область, ідентифікаційний код 30713561, рахунок 26000959068340 в АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 353014) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський Торговий Дім „Сонячна долина” (вул. Середньофонтанська, 16, м. Одеса, ідентифікаційний код 32067506, рахунок 2600101019621 в філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” м. Одеси, МФО 328618) 164000 грн. боргу, 27003,24 грн. пені, 9400,13 грн., що становить 3 % річних, 45740,00 грн. інфляційних втрат, 2841,43 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський Торговий Дім „Сонячна Долина” (вул. Середньофонтанська, 16, м. Одеса, ідентифікаційний код 32067506, рахунок 2600101019621 в філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” м. Одеси, МФО 328618) до державного бюджету (отримувач - Державний бюджет м. Чернігова, код ЄДРПОУ 22825965, рахунок 31111095700002, банк ГУДКУ у Чернігівській області, МФО - 853592, код платежу 22090200, символ звітності 095) 222,43 грн. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Ж.В. Блохіна

Судді Ю.М. Бобров

І.Г. Мурашко

Повне рішення складено 29 жовтня 2010р.

29.10.10