Рішення № 11902763, 21.10.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2010 року                                                                      Справа №09/1386

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі Лавріненко С.І., за участю представників сторін: позивача –Онищенко К.Ю. директор, відповідача –Кононенко О.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Союзтрейдінг" м. Київ до закритого акціонерного товариства "Черкаський агротепличний комбінат" с. Геронимівка Черкаського району про стягнення 315592,94 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 315592,94 грн., у тому числі: 129341,31 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору №04/12-08/03 від 04.12.2008 року, 118994,01 грн. договірної пені, 12934,27 грн. інфляційних нарахувань та 54323,35 грн. договірних три проценти за кожний місяць прострочення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 грудня 2008 року між сторонами укладений договір купівлі-продажу № 04/12-08/03, на виконання умов якого позивач здійснював поставку відповідачу товару (плівки поліетиленової), який останній прийняв, однак оплату здійснював з порушенням встановлених строків та не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість. Тому за прострочення виконання грошового зобов’язання відповідач повинен сплатити договірні пеню та три проценти за кожен місяць прострочення, а також згідно ст.625 Цивільного кодексу України борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав.

21 жовтня 2010 року відповідачем подана заява про застосування позовної давності, у якій він просить відмовити у позові в частині стягнення пені, оскільки вона заявлена з пропуском річного строку позовної давності і нарахована без врахування обмежень, встановлених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі;

- представник відповідача позовні вимоги визнала частково, в сумі основного боргу, щодо стягнення пені заперечила, посилаючись на необґрунтованість її розрахунку та пропуск позовної давності, також вважала необґрунтованим, таким, що не відповідає умовам договору, розрахунок трьох процентів.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

04 грудня 2008 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №04/12-08/03 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець (позивач у справі) зобов’язався систематично постачати і передавати у власність покупцю товар (плівку поліетиленову), а покупець (відповідач у справі) зобов’язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору його сума становить 500000,00 грн., кількість та ціна кожної партії товару встановлюється згідно накладних, які є невід’ємною частиною Договору.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 162045,43 грн., що підтверджується видатковими накладними, довіреностями відповідача на одержання товару та не заперечується відповідачем.

У розділі 5 Договору сторони домовились, що покупець здійснює оплату за товар на розрахунковий рахунок постачальника до 15.04.2009 року. За користування товарним кредитом покупець сплачує постачальнику відсотки у розмірі 3% на місяць від суми заборгованості.

В порушення умов Договору відповідач отриманий товар оплатив не у повному обсязі, заборгованість по оплаті становить 129341,31 грн., що підтверджується Інформацією по відвантаженню та оплатам, довідкою по заборгованості від 22.06.2010 року, актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2009 року по 20.10.2010 року.

Також наявність та розмір заборгованості з оплати за поставлений товар (плівка полієтиленова) визнана представником відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до п.7.2 Договору сторони встановили відповідальність за порушення його умов, зокрема: покупець, за несвоєчасну оплату товару, сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості несплаченого товару за кожен день затримки.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення грошових коштів за поставлену на підставі договору купівлі-продажу плівку поліетиленову та стягнення грошових коштів, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Договір, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення зобов’язань та права на стягнення заявленої суми, за своєю правовою природою є договором поставки між суб’єктами господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України (далі –ГК України) особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідач прийняв від позивача товар по видаткових накладних, однак у встановлений договором строк, тобто до 15 квітня 2009 року, не здійснив його оплату у повному обсязі, отже з 16.05.2009 року виконання грошового зобов’язання є простроченим, що визнано представником відповідача у судовому засіданні.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Враховуючи викладені норми законодавства, умови Договору та вищенаведені докази у справі, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 129341,31 грн. боргу станом на 20.10.2010 року з оплати за поставлений на підставі договору товар .

Стосовно застосування відповідальності за порушення виконання грошових зобов’язань, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобов’язань з оплати за поставлений по договору товар.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР, в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню (сплаті).

У пункті 7.2 Договору сторони встановили, що покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості несплаченого товару за кожен день затримки.

Пеня у сумі 118994,01 грн. позивачем нарахована за період з 15.04.2009 року по 15.10.2009 року без обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ.

Відповідно до ст.223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність строком в один рік, яка застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Право на стягнення пені у позивача виникло з 16.04.2009 року, отже річний строк позовної давності закінчується 16.04.2010 року. Позовну заяву подано до суду 12.07.2010 року.

Таким чином, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права стосовно стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, сплив.

Частинами 3, 4 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем у даній справі подана заява про застосування позовної давності з вимог про стягнення пені. Поважних причин пропущення позовної давності зі стягнення пені відповідачем не наведені, не встановлені вони судом.

Таким чином, з вимог про стягнення пені у позові слід відмовити.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних нарахувань за період з квітня 2009 року по червень 2010 року в сумі 12934,27 грн. позивачем зроблений невірно, оскільки розрахований із суми заборгованості 129341,31 грн., без врахування того, що частина платежів за товар була здійснена відповідачем після 15.04.2009 року. Згідно розрахунку, зробленого судом, розмір інфляційних нарахувань за період з квітня 2009 року по червень включно 2010 року, становить 14293,74 грн.

Суд не вбачає підстав для виходу за межі заявленої позивачем суми інфляційних нарахувань. Отже до стягнення підлягає визначена позивачем сума інфляційних нарахувань, у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання - 12934,27 грн.

Стосовно заявлених до стягнення 54323,35 грн. договірних трьох процентів за кожний місяць прострочення, суд виходить з наступного.

Згідно умов договору (п.5.2) три відсотки (3%) на місяць від суми заборгованості покупець сплачує за користування товарним кредитом. Позивач здійснив розрахунок цих процентів за період з 15.04.2009 року по 22.02.2010 року за 14 місяців прострочки від суми боргу 129341,31 грн., що утворилась за станом на 20.10.2010 року і стала не змінною, починаючи з 22.12.2009 року.

Таким чином, розрахунок заявлених до стягнення договірних процентів позивачем зроблений не за користування товарним кредитом, як передбачено договором.

Тому суд вважає, що згідно ст.625 ЦК України позивач має право на стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за період з 16 квітня 2009 року (дата прострочення виконання грошового зобов’язання) по 12 липня 2010 року (дата звернення до суду), тобто 453 дні прострочення. Заборгованість на 16.04.2009 року, тобто дату початку прострочення виконання грошових зобов’язань становила 235341,31 грн. Суд враховує платежі, які здійснені після настання строку виконання грошових зобов’язань і мали місце: 21.04.2009 –30000,00 грн.; 14.05.2009 –30000,00 грн.; 20.05.2009 –15000,00 грн.; 21.12.2009 –31000,00 грн.

З врахуванням наведених обставин, сума трьох процентів річних від простроченої суми за період прострочення з 16.04.2009 по 12.07.2010 становить 5582,16 грн.

З огляду на викладене, суд вважає           доведеним право позивача на стягнення з відповідача 129341,31 грн. основного боргу, 12934,27 грн. інфляційних нарахувань та 5582,16 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1478,58 грн. в рахунок оплати державного мита та 110,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 1589,15 грн.

У зв’язку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 68 ГПК України, підлягає скасуванню забезпечення позову, застосоване ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 липня 2010 року, в частині накладення арешту на грошові кошти ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат»в сумі 166146,05 грн. (315592,94 грн. сума, на яку накладено арешт - 149446,89 грн. задоволені позовні вимоги з врахуванням судових витрат).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із закритого акціонерного товариства "Черкаський агротепличний комбінат", Черкаська область, Черкаський район, с. Геронимівка, вул. Геронимівська, 1, ідентифікаційний код 31448762 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Союзтрейдінг" м. Київ, вул. Козацька, 122, ідентифікаційний код 31368043 - 129341,31 грн. основного боргу, 12934,27 грн. інфляційних нарахувань, 5582,16 грн. три проценти річних та 1589,15 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Скасувати забезпечення позову, застосоване ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 липня 2010 року, в частині накладення арешту на грошові кошти закритого акціонерного товариства "Черкаський агротепличний комбінат" (Черкаська область, Черкаський район, с. Геронимівка, вул.Геронимівська, 1, ідентифікаційний код 31448762) на суму 166146,05 грн., та залишити в силі забезпечення позову на суму 149446,89 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Суддя                                                                                Н.М.Курченко

          Повне рішення складено 25 жовтня 2010 року