Рішення № 11902610, 25.10.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.10.10           Справа № 10/116-10.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Малафеєвої І.В. при секретарі судового засідання Дябелко Т.М. розглянувши матеріали справи №10/116-10

за позовом:           товариства з обмеженою відповідальністю «С-інжиніринг», м.Одеса

до відповідача:          відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми

про об’єднання вимог згідно основного і додаткового договорів та стягнення 12802802,73 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:           Когут О.В.

від відповідача:           Жуков В.М.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 7302802,73 грн. заборгованості (в т.ч. 6619518,67 грн. основної суми заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції, 595223,29 грн. пені, 88060,77 грн. 3% річних), 4000000 грн. компенсації за заподіяну шкоду ділової репутації, 1500000 грн. збитків, а також судові витрати пов’язані з розглядом справи.

Заявами від 11.10.2010 року та 25.10.2010 року позивач зменшував позовні вимоги. Згідно останній заяві він просить стягнути з відповідача 4369740 грн. заборгованості (в т.ч. 3682724,57 грн. основної суми заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції, 568573,42 грн. пені, 118442,21 грн. 3% річних), 4000000 грн. компенсації за заподіяну шкоду діловій репутації, а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідач основний борг визнає в сумі 3311739 грн., проти стягнення інфляційних збитків та річних відсотків заперечує. Також представник відповідача зазначив, що пеня позивачем розрахована невірно, без дотримання умов договору щодо обмеження її загального розміру. Вимоги щодо стягнення 4000000 грн. у відшкодування моральної шкоди відповідач вважає необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.

Згідно протоколу розбіжностей № 01 від 15 вересня 2009 року, 07 жовтня 2009 року між позивачем і відповідачем був укладений договір (основний договір) № 26/09 на постачання щитів модульно - комірчастого типу; 06 листопаду був укладений додатковий договір № 001 від 26 жовтня 2009 року на додаткову поставку щитів.

За умовами основного і додаткового договорів відповідач зобов'язався провести оплату в строк 30 днів з моменту виконання позивачем зобов'язань з постачання.

23.12.2009 року позивач виконав всі зобов'язання згідно основного договору, а 05.01.2010 року згідно додаткового договору, що підтверджується актами приймання-передачі від 24.12.2009; 06.01.2010; 13.11.2009 и видатковими накладними № С-00000171 від 23 грудня; № С 00000002 від 5 січня; № С-00000154 від 16 листопада 2009р, та згідно з умовами п.3.7. договору повинен був 22.01.2010 року отримати від відповідача суму у розмірі 6 680 080.58 грн. за основним договором, а 04.02.2010 року - суму у розмірі 235 899,60 грн. за додатковим договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору не сплатив своєчасно та в повному обсязі вартість поставленого товару, у зв’язку з чим утворилась заборгованість, яка згідно заяви про зменшення позовних вимог становить 3311739,60 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Тому вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 3311739,60 грн. визнаються судом обґрунтованими, правомірними і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів.

Тому і вимоги в частині стягнення 118442,21 грн. – 3% річних та 370984,97 грн. інфляційних збитків є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7.2 договору від 27.08.2009 року № 26/09 у випадку прострочки сплати вартості товару, а також у випадку, передбаченому п. 3.8 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочки, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки але не більше 5% від суми простроченого платежу.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договором сторони передбачили обмеження загального розміру пені, що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку.

Тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню – в сумі 333792 грн. В решті суми пені позов задоволенню не підлягає.

Не підлягають задоволенню також і вимоги щодо стягнення 4000000 грн. компенсації за заподіяну шкоду діловій репутації, оскільки будь-яких доказів позивачем не подано.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується пропорційно сумі задоволених вимог 25500 грн. витрат по сплаті державного мита та 137 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, ,80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Сумського машинобудівельного науково-виробничого об'єднання ім. М.В.Фрунзе» (м. Суми, вул. Горького,58, і.к. 05747991) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «С-інжиніринг» (65049, Україна, м. Одеса, вул. Промислова, 28 корпус 47 і.к. 34944005) 4134958,78 грн. заборгованості ( в т.ч. 3311739,60 грн. основного боргу, 333792 грн. пені, 118442,21 грн. 3% річних, 370984,97 грн. інфляційних збитків), а також 25500грн. витрат по сплаті державного мита, 137 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 234781,42 грн. пені – відмовити.

4.          В частині стягнення 4000000 грн. компенсації за заподіяну шкоду діловій репутації – відмовити.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                 І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2010 р.

Суддя