Рішення № 11902573, 05.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

05 жовтня 2010 року справа № 5020-2/119

За позовом:           Малого приватного підприємства Фірма „Ерідон”

(вул. Леніна, буд. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08143)

(а/с 50, м. Київ-191, 03191)

до:                     Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Севастопольський”

(вул. Дарвіна, 5, м. Севастополь, 99019)

про                     стягнення 300403,81 грн.,

Суддя Шевчук Н.Г.

За участю представників:

позивача –Плохушко О.О., довіреність № 01/12-02 від 01.12.2009;

відповідача –не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Мале приватне підприємство Фірма „Ерідон” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Севастопольський” (далі - відповідач) про стягнення 300403,81 грн., з яких: основна заборгованість –224545,83 грн., пеня –36394,89 грн., 20% річних –36050,27 грн., курсова різниця –3412,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого за договором № 214/09/88 від 25.05.2009 товару.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 42), про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 40).

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2009 між Малим приватним підприємством Фірма „Ерідон” (Постачальник) та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством „Севастопольський” (Покупець) був укладений договір поставки № 214/09/88 (далі –Договір) (а.с. 14-17).

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник зобов’язується в терміни, визначені договором, передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Згідно з пунктом 2.2 Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (Засоби Захисті Рослин (ЗЗР), Насіння, Насіння вітчизняного виробництва, Кормові добавки, Міндобрива та Мікродобрива). Для товару (ЗЗР, Кормові добавки, Насіння та Микродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро (в залежності від валюти придбання Постачальником товару за зовнішньоекономічними контрактами).

Відповідно до пункту 11.1 Договору він набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

Крім того, між сторонами укладений ряд додатків до Договору, а саме: № 214/09/88/1-ззр від 25.05.2009, № 214/09/88/2-ззр від 22.06.2009, №214/09/88/3-ззр від 16.07.2009, № 214/09/88/4-ззр від 12.08.2009, № 214/09/88/5-ззр від 23.09.2009.

На виконання умов Договору та додатків до Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 242989,75 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних: № 23213 від 02.06.2009, № 23280 від 22.06.2009, № 23332 від 16.06.2009, №23403, від 12.08.2009, № 23476 від 29.09.2009, оригінали яких були надані для огляду у судовому засіданні.

Вказані накладні скріплені печаткою відповідача та підписані представниками відповідача на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 27 від 02.06.2009, № 33 від 22.06.2009, № 43 від 16.07.2009, № 47 від 11.08.2009, № 60 від 29.09.2009.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3 кожного з Додатків до Договору остаточний строк оплати за Договором –30.09.2009.

На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за товар, отриманий останнім у період з 02.06.2009 по 29.09.2009, у розмірі 224545,83 грн.

Станом на момент вирішення спору докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 224545,83 грн. відсутні.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 7.7 Договору у разі невиконання покупцем зобов’язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов’язань, передбачених пунктом 3.2 цього Договору покупець відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника 20% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Таким чином, сторонами у Договорі встановлений інший розмір відсотків річних, ніж передбачений статтею 625 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 20% річних у розмірі 36050,37 грн. за період з 01.10.2009 по 20.07.2010.

Перевіривши розрахунок та 20% річних, суд вважає, що він здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня у розмірі 36394,89 грн. за період з 01.10.2009 по 20.07.2010.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, згідно з пунктом 7.8 Договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов’язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Таким чином, сторонами у Договорі передбачений інший період нарахування пені, ніж встановлений пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, пунктом 3 Договору встановлено, що в тому випадку, коли курс ВАТ "Укрексімбанк" щодо продажу дол. США чи Євро до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення Додатку, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу:

С = А1 / А2 х В

Де:           С —сума належна до оплати;

          В —ціна Товару на момент підписання Додатку;

А1 — (курс ВАТ "Укрексімбанк" щодо продажу дол. США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів;

А2 —(курс ВАТ "Укрексімбанк" щодо продажу дол. США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного Додатку.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача курсову різницю у розмірі 3412,72 грн.

Перевіривши розрахунок курсової різниці, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Севастопольський” (99019, м.Севастополь, вул. Дарвіна, 5, код ЄДРПОУ 00850075, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Малого приватного підприємства Фірма „Ерідон” (08143, Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Княжичі вул. Леніна, буд. 46; 03191, м.Київ-191, а/с 50, код ЄДРПОУ 19420704, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 224545,83 грн. (двісті двадцять чотири тисячі п’ятсот сорок п’ять грн. 83 коп.), пеню у розмірі 36394,89 грн. (тридцять шість тисяч триста дев’яносто чотири грн. 89 коп.), 20% річних у розмірі 36050,27 грн. (тридцять шість тисяч п’ятдесят грн. 27 коп.), курсову різницю у розмірі 3412,72 грн. (три тисячі чотириста дванадцять грн. 72 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 3004,04 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис                                                   Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84,85 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 11.10.2010