Ухвала суду № 11902189, 27.10.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

27.10.10 справа № 3/46/10

Суддя

За позовом: Приватного підприємства “Фуджі Бест”, м. Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя

про визнання акту порушень Правил користування електричною енергією № 00005194 від 02.09.2010р. та протоколу засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією від 30.09.2010р. недійсними (незаконними) та їх скасування

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Василенко В.В.

Представники:

від позивача: Станкевич О.Ю., директор, наказ № 1 від 21.03.2005р.

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

ПП “Фуджі Бест” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі ЗМЕМ про визнання акту порушень Правил користування електричною енергією № 00005194 від 02.09.2010р. та протоколу засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією від 30.09.2010р. недійсними (незаконними) та їх скасування.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.10.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/46/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 19.10.2010р. о 10 годині 30 хвилин.

Ухвалою від 19.10.2010р. у зв’язку із неявкою представників сторін розгляд справи відкладено на 27.10.2010р. о 16 годині 30 хвилин.

Під час розгляду справи позивач вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві. Зокрема, з посиланням на ст. 1, 2, 12 ГПК України позивач зазначив наступне:

01.05.2010р. між ним та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії № 11732.

02.09.2010р. ВАТ “Запоріжжяобленерго” проведена перевірка дотримання вимог розділів Правил користування електричною енергією за адресою м. Запоріжжя, вул. Центральна, 13. Внаслідок перевірки представниками ВАТ “Запоріжжяобленерго” виявлено порушення п.1.3, 5.1, 10.2 п.п.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання енергетики України 31.07.1996 року № 28. Цього ж дня відповідачем було складено акт про порушення правил користування електричною енергією № 00005194.

На підставі акту працівниками відповідача було складено протокол засідання комісії по розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією від 30.09.2010р., згідно якому на ПП “Фуджі Бест” накладені штрафні санкції на суму 22 965, 92 грн.

Позивач з висновками вказаної перевірки не згоден та вважає акт порушень Правил користування електричною енергією № 00005194 від 02.09.2010р. та протокол засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією від 30.09.2010р., за яким на нього накладені штрафні санкції на суму 22 965, 92 грн., неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з’явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 2452-IV від 03.03.2005р.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі № 3/46/10 від 12.10.2010р., направлена відповідачу рекомендованим листом, вручена 18.10.2010р. за довіреністю уповноваженій Нікітіній, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Копія ухвали від 19.10.2010р. про відкладення розгляду справи, надіслана відповідачу за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, до канцелярії суду не поверталась.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з п. 3.6 Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02-5/289, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У разі нез’явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Господарський суд вважає, що провадження у справі підлягає припиненню у зв’язку з наступним.

Згідно ст.13 ГПК України “Справи, підсудні місцевим господарським судам”, місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

У відповідності із ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами:

підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ч.2 ст.16 ЦК України.

Так, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Тобто, за змістом вказаних норм господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов’язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Юридичною формою рішень державного чи іншого органу є акт - офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальний акт), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” (з наступними змінами).

Акт порушень Правил користування електричною енергією № 00005194 від 02.09.2010р. та протокол засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією від 30.09.2010р. ВАТ “Запоріжжяобленерго” не є нормативними актами, оскільки не встановлюють, не змінюють і не скасовують норми права, не носять загальний чи локальний характер та не застосовуються неодноразово.

Також цей акт і протокол не є правовими актами індивідуальної дії, оскільки не породжують права і обов’язки у ПП “Фуджі Бест”.

Тобто, в акті порушень Правил користування електричною енергією № 00005194 від 02.09.2010р. та в протоколі засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією від 30.09.2010р. не містяться вимоги та приписи ВАТ “Запоріжжяобленерго”, які обов’язкові для виконання ПП “Фуджі Бест”.

Оскаржене рішення комісії ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі ЗМЕМ та протокол, яким воно оформлено, за своїми ознаками є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією.

В оскаржуваному протоколі зазначено, що 2-й екземпляр протоколу, розрахунок та рахунок на оплату недорахованої електроенергії вручений споживачу (п.п. 6.43, 7.5 Правил).

Відповідно до п. 6.43 Правил (у редакції постанови НКРЕ №1449 від 25.12.2008р.), споживач має оплатити рахунки за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунку. Спірні питання, які виникають між сторонами, при складанні акта, визначення розміру коштів, належних до оплати, здійснення платежів вирішуються у судовому порядку.

Слід зауважити, що саме рішення комісії не тягне для споживача негативні правові наслідки у вигляді примусового стягнення вартості додаткового обсягу електроенергії.

Отже, оскаржене рішення комісії, оформлене протоколом від 30.11.2010р., може бути використано в якості доказу у разі звернення відповідача до суду з позовом про стягнення розміру недоврахованої електроенергії, або звернення позивача з позовом про зобов’язання відповідача поновити поставку електроенергії, і підлягають оцінці судом у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України.

За таких обставин, спори такої категорії не підлягають вирішенню в господарських судах України.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.06.2007р. у справі № 3/576н та у листах Вищого господарського суду України від 18.03.08р. № 01-8/164 (п. 10) та від 13.08.08р. № 01-8/482 (п. 5), а також у постановах Вищого господарського суду України від 25.11.2009р. у справі № 16/88пд, від 16.03.2009р. у справі № 2-25/5323.1-2007 (2-9/5323-2007), від 26.11.2009р. у справі № 29/89-09-3101, № 5020-5/472 від 02.06.2009р., № 28/216-08 (1/124-08) від 26.05.2009р.; постанові Запорізького апеляційного господарського суду по справі № 10/444/09 від 07.04.2010р.).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне провадження по справі № 3/46/10 припинити.

Роз’яснити сторонам, що згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути розв’язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про Державне мито”, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:

“...3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою;...”

Відповідно до п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258, повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв’язку після звернення особи.

Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Отже, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 102, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ :

1. Провадження у справі припинити.

2. Повернути Приватному підприємству “Фуджі Бест” (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 122, код ЄДРПОУ 25217700) з Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, сплаченого платіжним дорученням № 17 від 05.10.2010р. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених платіжним дорученням № 18 від 05.10.2010р. Видати довідки.

Суддя Соловйов В.М.