Рішення № 11902182, 25.10.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.10 Справа № 3/25/10

Суддя

За позовом: Відкритого акціонерного товариства Банк “БІГ Енергія”, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства “Аторзернотрейд-2006”, Запорізька область, м. Мелітополь

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 9 584 726,24 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Василенко В.В.

Представники:

від позивача: Панченко О.О., довіреність № 12 від 01.03.2010р.

від відповідача: не з’явився

ВАТ Банк “БІГ Енергія” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП “Аторзернотрейд-2006” про стягнення боргу в сумі 9 584 726,24 грн. за кредитним договором № 05/37-09-08 від 24.09.2008р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними в позовній заяві та обґрунтовані ст. 610, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.1, 54 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 28.09.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/25/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 13.10.2010р. о 15 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 13.10.2010р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових доказів у сторін та неявкою відповідача розгляд справи відкладений до 25.10.2010р. о 10 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 25.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 29.10.2010р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві № 632 від 08.09.2010р. та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 05/37-09-08 від 24.09.2008р. у розмірі 9 584 726,24 грн., з яких: 6 000 000,00 грн. –основного боргу, 1 156 145,97 грн. –відсотки за користування кредитом, 1 172 823,70 грн. –пені та 1 255 756,57 грн. –відсотки за користування чужими коштами. Також представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати.

Зокрема зазначив, що 24.09.2008р. між ВАТ Банк “БІГ Енергія” (Банк) та ПП “Аторзернотрейд-2006” (Позичальник) укладено кредитний договір № 05/37-09-08 (далі –кредитний договір).

На виконання умов кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит у сумі 6 000 000, 00 грн. на строк з 24.09.2008р. до 04.06.2009р., для здійснення господарської діяльності, а Позичальник зобов’язався своєчасно повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 21,0 % від суми кредиту за весь термін користування кредитом (пункти 1.1, 4.1, 5.2.2 кредитного договору). Згідно з додатковою угодою № 3 до кредитного договору від 15.05.2009р., строк повернення кредиту продовжено до 30.10.2009р. Кінцевий термін погашення кредиту та відсотків –30.10.2009р.

Факт одержання ПП “Аторзернотрейд-2006” кредиту підтверджується випискою з рахунку № 20623008000670 від 06.09.2010р. на суму 6 000 000, 00 грн.

ПП “Аторзернотрейд-2006” виконало свої зобов’язання за кредитним договором частково. За відсотками було сплачено: 234 098,36 грн., про що свідчить виписка з особового рахунку відповідача № 20687011000670 від 13.10.2010р.

Сума заборгованості за договором кредиту складає 6 000 000,00 грн. за основною сумою кредиту, 1 156 145,97 грн. - за відсотками; разом –7 156 145,97 грн.

В порушення норм законодавства ПП “Аторзернотрейд-2006” не виконало своє зобов’язання щодо повернення кредиту в сумі 7 156 145,97 грн.

Пунктом 7.1 кредитного договору встановлено, що за порушення термінів повернення кредиту та/або слати процентів за користування кредитом, Позичальник сплачує банку наступні штрафні санкції:

-          пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період нарахування пені, від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу;

-          відсотки у розмірі 21,0 % (Двадцять один) процент річних від суми простроченого платежу за неправомірне користування чужими коштами,

а також відшкодовує заподіяні Банку збитки понад штрафні санкції.

Станом на 31.08.2010р. ВАТ Банк “БІГ Енергія” відповідно до умов пункту 7.1 договору кредиту нарахувало ПП “Аторзернотрейд-2006” пеню в сумі 1 172 823,70 грн., та відсотки за користування чужими коштами на суму 1 255 756,57 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з’явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 2452-IV від 03.03.2005р.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 24.09.2010р. місцезнаходження ПП “Аторзернотрейд-2006” є: 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 70.

Саме ця адреса відповідача зазначена у позовній заяві ВАТ Банк “БІГ Енергія”.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі від 28.09.2010р., копія ухвали від 13.10.2010р. про відкладення розгляду справи, направлені відповідачу рекомендованим листом за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, до канцелярії суду не повертались.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ Банк “БІГ Енергія”. (далі –Банк) та ПП “Аторзернотрейд-2006” (далі –Позичальник) укладено кредитний договір № 05/37-09-08 від 24.09.2008р. (далі –Кредитний договір).

Згідно п. 1.1 Кредитного договору, Банк надає позичальнику кредит у сумі 6 000 000, 00 грн. на строк з 24.09.2008р. до 04.06.2009р. для здійснення господарської діяльності.

На виконання зазначеного пункту кредитного договору Банком перераховано на рахунок Позичальника 6000000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача № 20623008000670 від 06.09.2010р.

Відповідно до п. 3.3 Кредитного договору, кредит погашається Позичальником шляхом переказу коштів на позичковий рахунок, зазначений у п. 3.1 цього договору. Повне погашення кредиту здійснюється позичальником не пізніше 04.06.2009р.

Згідно з додатковою угодою № 3 до кредитного договору від 15.05.2009р., строк повернення кредиту продовжено до 30.10.2009р.

Згідно п. 4.1 Кредитного договору, плата за користування кредитом (процентна ставка) встановлюється в розмірі 21,0 % річних.

Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту та/або слати процентів за користування кредитом, Позичальник сплачує банку наступні штрафні санкції:

-          пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період нарахування пені, від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу;

-          відсотки у розмірі 21,0 % (Двадцять один) процент річних від суми простроченого платежу за неправомірне користування чужими коштами,

а також відшкодовує заподіяні Банку збитки понад штрафні санкції.

Штрафні санкції нараховуються Банком з дня наступного за останнім днем, в якому повинно бути виконане зобов’язання Позичальником. Нарахування штрафних санкцій припиняється в день виконання зобов’язань або прийняття судом рішення про стягнення заборгованості з Позичальника за цим Договором.

Свої зобов’язання за кредитним договором відповідач не виконав, регулярного та повного погашення частини кредиту та відсотків за користування кредитними коштами не здійснював, внаслідок чого його заборгованість за договором кредиту складає 9 584 726,24 грн., з яких: 6 000 000,00 грн. –основного боргу, 1 156 145,97 грн. –відсотки за користування кредитом, 1 172 823,70 грн. – пені та відсотки за користування чужими коштами на суму 1 255 756,57 грн.

26.10.2009р. позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення № 1419 про виконання зобов’язання боржника відповідно до кредитного договору з вимогою сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором. При цьому у вимогах зазначалась сума боргу, включаючи заборгованість за кредитом та відсотками.

Відповідачем відповідь на вимогу про виконання зобов’язання боржника відповідно до кредитного договору не надано.

Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором складає 9 584 726,24 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є кредитний договір № 05/37-09-08 від 24.09.2008р.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 (параграф 1) ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 (параграф 1) ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 (параграф 1) ЦК України встановлено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені ст. 1050 (параграф 1) ЦК України. Зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В даному випадку Банк надав Позичальнику 6 000 000, 00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача № 20624007000670 від 06.09.2010р.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення № 1419 від 26.10.2009р. про виконання зобов’язання боржника відповідно до кредитного договору з вимогою сплатити прострочену заборгованість за кредитним договору та суму несплачених відсотків.

Відповіді на вимоги відповідач не надав, суму боргу не сплатив.

Підстави для припинення зобов’язання за кредитним договором № 05/37-09-08 від 24.09.2008р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ПП “Атозернотрейд-2006” грошових зобов’язань за кредитним договором № 05/37-09-08 від 24.09.2008р., вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 6 000 000,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Розрахунок заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 1 156 145,97 грн. (доданий до позовної заяви), стягнення якої передбачено п.7.1 Кредитного договору, перевірений судом, є правомірним та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Згідно зі ст. 3 Закону України № 543/96 ВР від 22.11.1996р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності із ч.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку Кредитним договором (п.7.2) передбачено саме інший період нарахування штрафних санкцій у вигляді пені: з дня, наступного за останнім днем, в якому повинно було виконано зобов’язання позичальником (відповідачем). Нарахування штрафних санкцій припиняється в день виконання зобов’язання або прийняття судом рішення про стягнення заборгованості з позичальника (відповідача).

Заявлена до стягнення позивачем пеня в розмірі 1 172 823,70 грн. та відсотки за користування чужими коштами в розмірі 1 255 756,57 грн. за порушення строку погашення кредиту нарахована відповідно до п. 7.1, 7.2 Кредитного договору, підтверджена детальним розрахунком позивача, доданого до позовної заяви, перевірена судом, є правомірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідач.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд                                                                                 

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Аторзернотрейд-2006” (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, буд. 70, п/р 26000001000670 в ЗТФ ВАТ Банку “БІГ Енергія”, МФО 313708, код ЄДРПОУ 34524662) на користь Відкритого акціонерного товариства Банк “БІГ Енергія” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 15, код ЄДРПОУ 20023463) заборгованість за кредитом в сумі 6 000 000 (шість мільйонів) грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 1 156 145, (один мільйон сто п’ятдесят шість тисяч сто сорок п’ять) грн. 97 коп., пеню в сумі 1 172 823 (один мільйон сто сімдесят дві тисячі вісімсот двадцять три) грн. 70 коп., відсотки за користування чужими коштами 1 255 756 (один мільйон двісті п’ятдесят п’ять тисяч сімсот п’ятдесят шість) грн. 57 коп. державне мито в сумі 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість ) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 29.10.2010р.