Рішення № 11902168, 07.10.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.10 Справа № 22/67/10

за позовом Концерну “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул.Щаслива,2а)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості за договором № 589 від 01.10.2002 р. у розмірі 3 591,83 грн.

Суддя Ярешко О.В.

Представники:

Від позивача: Михайлова О.В., довіреність № 2566/27-18 від 04.06.2010р.

Від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

11.08.2010р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про стягнення 3253, 43 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді, 281,25 грн. пені за порушення договірних зобовязань, 42,28 грн. 3 % річних та 79,01 грн. інфляції, всього 3 655,97 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.08.2010р. порушено провадження у справі № 22/67/10, судове засідання призначено на 13.09.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою від 13.09.2010р. з метою витребування доказів та у звязку з неявкою відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 27.09.2010р.

Ухвалою від 27.09.2010р., у звязку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних документів, розгляд справи відкладено на 07.10.2010р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування вимог вказує, що відповідно до умов договору № 589 про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеного з відповідачем 01.10.2002 р, свої зобов'язання перед відповідачем виконав. Відповідач зобовязання щодо оплати отриманих послуг за період з жовтня 2009р. по червень 2010р. включно не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 3283,49 грн. В позовній заяві, позивач також зазначив, що за вказаний період відповідач частково сплатив заборгованість, а саме 30,06 грн.

У звязку з наведеним позивач в позовній заяві просив стягнути 3 253,43 грн. основного боргу, 281,25 грн. пені, 42,28 грн. 3 % річних та 79,01 грн. інфляції.

В судовому засіданні 27.09.2010 р. позивач подав уточнення позовних вимог, відповідно до яких просив стягнути 3253, 43 грн.- суми основного боргу; 251, 45 грн. пені за порушення договірних зобовязань; 40,97 3% річних; 45, 98 грн. суми інфляції.

Заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвали суду від 12.08.2010р., від 13.09.2010р. та від 27.09.2010р. були направлені на адресу відповідача, вказану в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а саме: АДРЕСА_1.

На адресу суду 13.09.2010р. надійшло клопотання від ПП ОСОБА_2 про розгляд справи без участі відповідача та про визнання позову в повному обсязі.

Відповідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких надані позивачем та оглянуті судом в засіданні.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 07.10.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002р. Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (надалі енергопостачальна організація) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі споживач) уклали договір № 589 постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі договір).

Згідно умов договору, позивач взяв на себе зобовязання постачати теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача а встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є невідємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом за опалення, та за приладами обліку за гаряче водопостачання..

Відповідно до п. 6.2. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.6.3.Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобовязаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації.

Згідно п. 6.4 договору, підставою для розрахунків є акт надання послуг, підписаний обома сторонами.

На виконання умов договору, позивач постачав відповідачу теплову енергію за період з жовтня 2009р. по червень 2010р. включно, на суму 3253,43н., що підтверджується актами, копії яких долучені до матеріалів справи.

Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за період з жовтня 2009р. по червень 2010р включно були направлені відповідачу, про що свідчать реєстри направленої кореспонденції з повідомленням (копії долучені до матеріалів справи), відповідач акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період не повернув, заперечень з приводу виконання договору позивачем не висунув.

Відповідно до банківської виписки 27.10.2009 року (копія долучена до справи), відповідач оплатив 400 грн., з яких 30,06 грн. віднесено позивачем на оплату боргу за спірний період.

Отже, відповідач свої обовязки по оплаті згідно умов договору не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 3253,43 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Кодексу, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідно до ст.ст. 6, 626, 627 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198 (далі Правила), які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обовязковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).

Згідно з п. 4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” та п.40 Правил встановлено, що споживач теплової енергії зобовязаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. ст. 22, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідач акти виконаних робіт всупереч умовам договору не повернув, заперечень з приводу виконання позивачем договору не висунув.

На момент розгляду справи в суді, відповідач погодив з позивачем суму заборгованості в розмірі 3253,43 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків по договору № 589, підписаний повноважними представниками сторін

Доказів погашення заборгованості в розмірі 3253,43 грн. відповідач не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 3253,43 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 251, 45грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує підпунктом 7.2.3. п.7.2 договору, який передбачає, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 0,5% від належної сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що вимога є законною, проте позивач при розрахунку допустив арифметичну помилку, правильною сумою, що підлягає стягненню з відповідача є 251,39 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних в сумі 40,97 грн. та втрат від інфляції в сумі 45,98 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та втрат від інфляції, встановлено, що заявлена вимога є законною та обґрунтованою.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 627, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Інд. №НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 3 253 (три тисячі двісті пятдесят три) грн. 43 коп. основного боргу, 251 (двісті пятдесят одну) грн. 39 коп. пені, 40 (сорок) грн. 97 коп. 3 % річних, 45 (сорок пять) грн. 98 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Ярешко