Рішення № 11902104, 28.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.10.10 р.                     Справа № 21/177                               

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрметалургтранс” м. Дніпропетровськ

до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк

3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь

про стягнення 678,48грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: Гущина Г.В. – за дов.

відповідача: Кравчук М.О. – юр.

3-ї особи: Бузивська Н.М. – юр.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрметалургтранс” подано позов до Державного підприємства “Донецька залізниця” про стягнення (повернення безпідставно списаних залізницею з особового рахунку товариства) коштів у сумі 678,48грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що:

- у лютому 2010р. зі станції Сартана ВАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь” відправило на адресу ВАТ „Північний ГЗК” (станція призначення Рядова ДП „Придніпровська залізниця”) 15 порожніх вагонів за накладною № 5222137 від 21.02.10р.;

- включений вантажовідправником до групової відправки вагон № 59204206 не є власністю ТОВ “Укрметалургтранс”, не знаходився на той час в його управлінні чи оренді і тому відповідно до гарантійного листа № 441 від 28.01.10р. залізниця не мала списувати з особового рахунку товариства за перевезення цього вагону провізну плату (тариф) у сумі 678,48грн.;

- гарантійним листом № 441 від 28.01.10р. товариство гарантувало залізниці оплату залізничного тарифу у лютому 2010р. за перевезення за станції Сартана порожніх приватних вагонів, що знаходяться в управлінні ТОВ “Укрметалургтранс”, вантажовідправником яких мало бути ВАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь”, призначенням - станції ДП „Придніпровська залізниця”.

Відповідач позов не визнав з посиланням на те, що залізниця не є належним відповідачем по даній справі, оскільки питання щодо правильності відомостей, зазначених у перевізних документах, та пов’язаних з цим наслідків позивач має вирішувати не з перевізником, а з вантажовідправником - ВАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь”, який оформив залізничну накладну і у якості платника за перевезення спірного вагону зазначив позивача - ТОВ “Укрметалургтранс”.

Також залізниця вважає, що позивачем пропущений 6-ти місячний строк позовної давності, у зв’язку з чим на випадок визнання судом вимог товариства обґрунтованими просить застосувати позовну давність.

Зважаючи на заперечення відповідача, а також з огляду на те, що рішення по цій справі може вплинути на його права та обов’язки щодо Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, господарський суд ухвалою від 23.09.10р. залучив за своєю ініціативою Відкрите акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь” до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представник ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” під час розгляду справи пояснив, що:

-          за його даними, отриманими з автоматизованої системи управління залізничного транспорту, власником вагону № 59204206 є позивач – ТОВ “Укрметалургтранс”;

-          21.02.10р. вагон № 59204206 у порожньому стані був вивезений на станцію Сартана для здачі Донецькій залізниці до перевезення;

-          на підставі даних, отриманих з автоматизованої системи управління залізничного транспорту, був заповнений комплект залізничних документів № 5222137;

-          відомості, необхідні для оформлення перевізних документів, комбінатом також були отримані у телефонному режимі і від Товариства з обмеженою відповідальністю “Скіф-Шіппінг”.

Позивач у останньому засіданні пояснив, що на його запит Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці листом від 21.10.10р. № 36/465 повідомив, що „станом на 21.02.10р. вагон № 59204206 був зареєстрований в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів країн СНД і Балтії (АБД ПВ) за власником ТОВ „Укртранссодружество”, в оренді не перебував, як вагон компанії-оператора зареєстрований не був”.

Залізниця і ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” ніяких документів на підтвердження того, що вагон № 59204206 є власністю позивача чи знаходився у нього в управлінні чи оренді, суду не надали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача і 3-ї особи у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрметалургтранс” і Державним підприємством “Донецька залізниця” укладено договір № Е-200654 від 28.12.2006р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Договір регламентує взаємовідносини між сторонами, які виникають при перевезенні вантажів, порожніх приватних (власних) орендованих вагонів і проведенні розрахунків за перевезення та надані послуги.

Гарантійним листом № 441 від 28.01.10р. товариство гарантувало залізниці оплату залізничного тарифу у лютому 2010р. за перевезення за станції Сартана порожніх приватних вагонів, що знаходяться в управлінні ТОВ “Укрметалургтранс”, вантажовідправником яких мало бути ВАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь”, призначенням - станції ДП „Придніпровська залізниця”.

У лютому 2010р. зі станції Сартана ВАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь” відправило на адресу ВАТ „Північний ГЗК” (станція призначення Рядова ДП „Придніпровська залізниця”) 15 порожніх вагонів за накладною № 5222137 від 21.02.10р., у тому числі вагон № 59204206.

Включений вантажовідправником до групової відправки вагон № 59204206 не є власністю ТОВ “Укрметалургтранс”, не знаходився на той час в його управлінні чи оренді і тому відповідно до гарантійного листа № 441 від 28.01.10р. залізниця не мала списувати з особового рахунку товариства за перевезення цього вагону провізну плату (тариф) у сумі 678,48грн.

Донецька залізниця списала з особового рахунку позивача суму 678,48грн. без достатніх на те підстав, у зв’язку з чим позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрметалургтранс” про стягнення з Донецької залізниці списаних коштів у цій сумі є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Заява залізниці про застосування позовної давності судом не задовольняється, оскільки позивачем позовна давність не пропущена.

Відповідач наполягає на тому, що до спірних правовідносин відповідно до ч.2 ст.9, ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України (ЦК), ч.5 ст.307 Господарського кодексу України (ГК) і ч.3 ст.26 Закону “Про залізничний транспорт” повинен застосовуватись 6-ти місячний строк позовної давності, встановлений ст.136 Статуту залізниць України, який позивачем пропущений.

Така позиція не відповідає чинному законодавству, оскільки:

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. ст.261 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України (далі ГК України), норми якого у регулюванні майнових відносин суб’єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Частиною першою ст. 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч.1-4 ст.315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Претензію позивач в установлений ч.2 ст.315 ГК України 6-ти місячний строк від дня, коли йому стало відомо про списання коштів (26.02.10р.) заявив (претензія № 1161 від 02.03.10р.), але залізниця її відповіддю від 18.03.10р. № НЗД-05/267 відхилила.

Ч.4 ст.315 ГК України передбачене право позивача протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді, звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, тобто у кінці липня 2010р. вантажоодержувач мав право звернутись до суду з відповідним позовом і з цього часу починається перебіг позовної давності.

Позов позивачем подано до суду 03.09.10р., тобто 6-ти місячний строк, встановлений ст.315 ГК України, позивачем не пропущений.

Посилання позивача на ст.ст.134, 136 Статуту залізниць України щодо визначення строку позовної давності і початок його перебігу є безпідставним, оскільки Статут залізниць України є підзаконним нормативним актом, а не законом, а тому незважаючи на те, що він відноситься до нормативних актів спеціального законодавства, до спірних правовідносин згідно ст. 258 і ч. 2 ст. 9 ЦК України зазначені норми цього підзаконного нормативного акту не можуть бути застосовані.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.9, 256-258 Цивільного Кодексу України, ст.ст.223, 315 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.62 Статуту залізниць України і керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р 260000000019, 260360300019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДПОУ 01074957) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрметалургтранс” (49000, м. Дніпропетровськ, пл. Леніна, 1, п/р 26001001056093 в ПАТ “Хоум Кредит Банк” м. Дніпропетровськ, МФО 307123, код ЄДРПОУ 30095793) 678,48грн. на повернення безпідставно списаних коштів, 102,00 грн. - відшкодування витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя                               

Повний текст рішення складено 28.10.2010р.