Рішення № 11902016, 26.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.10.10 р. Справа № 40/199

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м. Київ

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка

про стягнення 102 394 грн. 60 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1 - фізична особа підприємець

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення основного боргу в сумі 82944 грн., інфляційних в сумі 6092 грн. 01 коп., 3 % річних в сумі 2108 грн. 59 коп. за прострочення виконання грошового зобовязання, штрафу в сумі 11250 грн. згідно договору фінансового лізингу №01-02/08-обл від 21.01.08р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Відповідач у справі - фізична особа підприємець ОСОБА_1 визнав позов у повному обсязі, про що зазначив у відзиві на позовну заяву, який надав до мети ріалів справи 26.10.10р.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 24.01.08р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, далі Лізингодавець, та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, далі Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу №01-02/08-обл, далі договір.

За умовами цього договору Лізингодавець передав Лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, згідно специфікації (Додаток №2), яка є невідємною частиною договору, а Лізингоодержувач зобовязався прийняти майно предмет лізингу, та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строк, передбачені графіком платежів ( Додаток №1).

Факт передачі майна, а саме: установка моделі МПБУ-07 для виготовлення блоків з пінобетону 2007 року випуску, 15 форм металічних 200*300*600 для виготовлення блоків з пінобетону 2007 року випуску, 5 форм металічних 100*300*600 для виготовлення блоків з пінобетону 2007 року випуску, що підтверджується актом приймання-передачі від 07.04.08р.

Відповідно до п.9.1. договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами з моменту сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно п.3.2. Загальних умов і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобовязань.

Статтею 3 договору передбачено, що Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів, який є додатком №1 до договору та ст.3 загальних умов (Додаток №4), з урахуванням коригування, вказаного у п.3.7., 3.8., 3.9. загальних умов фінансового лізингу до договору. Проте, всупереч прийнятих обовязків, Лізингоотримувач несвоєчасно сплачував лізингові платежі, у звязку з чим за ним за період з 30.01.08р. по 05.08.10р. за ним утворився основний борг в сумі 82 944 грн.

Інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому Лізингодавець з посиланням на приписи пункту 2 статті 625 ЦК України намагається стягнути з Лізингоодержувача три процента річних в сумі 2 108 грн. 59 коп. за період з 30.01.08р. по 05.08.10р. Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 6 092 грн. 01 коп. за період прострочення грошового зобовязання з 30.01.08р. по 05.08.10р.

Відповідно до підпункту 4.2.5. пункту 4.2 договору встановлено, що Лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обовязків та сплачує Лізингодавцю штрафні санкції. Так, за порушення п.7.2. загальних умов до договору, а саме ненадання інформації за 1-й квартал та 2-й квартал 2010р., Лізінгоодержувач сплачу штраф у розмірі 5 відсотків від загальної вартості предмета лізингу, вказаної в специфікації, за кожен випадок такого порушення. Відповідно до розрахунку наданого до матеріалів справи, штраф дорівнює 11 250 грн., який позивач і намагається стягнути.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, та досліджено правову норму, яку потрібно застосовувати у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Стаття 292 ГК України дає наступне визначення лізингу, що це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно п. 2 ст. 292 ГК України, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

За ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ст. 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено факт несплати відповідачем лізингових платежів. Відповідач визнав позов у повному обсязі.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу з лізингових платежів в сумі 82 944 грн. за період з 30.01.08р. по 05.08.10р., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів не був встановлений договором та законом, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 2 108 грн. 59 коп. за період з 30.01.08р. по 05.08.10р. та інфляційних в сумі 6 092 грн. 01 коп. за період з 30.01.08р. по 05.08.10р. за прострочення грошового зобовязання, також вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачем порушено умови договору, щодо надання інформації про тан та місцезнаходження предмета лізингу, а тому обґрунтовані та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з нього штрафу у розмірі 5 відсотків загальної вартості предмету лізингу, вказаної в специфікації, за кожен випадок такого порушення в сумі 11 250 грн.

Витрати по державному миту в сумі 1 024 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача у справі фізичну особу підприємця ОСОБА_1.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.10.10р. згідно частин 2 та 3 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 6, 7 Закону України „Про фінансовий лізинг”, п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181 ГК України, ст. 629, п. 1 ст. 638, ст. 806 ЦК України, ст. 292 ГК України, ст.ст. 42, 43, 46 ,22, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 від 17.08.04р., ідентифікаційний номер платника податків та інших платежів НОМЕР_1, АДРЕСА_1, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, п/р 260040247440200 в АКІБ „Укрсиббанк” , МФО 3515005, ід. код 30575865, основний борг з лізингових платежів в сумі 82 944 грн., три процента річних в сумі 2 108грн. 59 коп., інфляційні в сумі 6092 грн. 01 коп., штраф в сумі 11250 грн., витрати по державному миту в сумі 1 024 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Повний текст складено 28.10.10р.