Вирок № 119007720, 14.05.2024, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/8436/21

Провадження № 1-кп/489/402/24

Ленінський районний суд міста Миколаєва

Вирок

іменем України

14 травня 2024 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12021152040001376 від 05.10.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миколаєва Миколаївської області, громадянки України, з вищою освітою, фізичної особи-підприємця, одруженої, не маючої на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої: 09.04.2012 Ленінським районним судом міста Миколаєва за ст. 186 ч. 2, 309 ч. 1, 70 КК України до чотирьох років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік; 21.082014 Ленінським районним судом міста Миколаєва за ст. 162 ч. 1, 309 ч. 2, 70 ч. 1, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільненої з місць позбавлення волі 19.04.2016 за відбуттям строку покарання; 11.01.2024 Ленінським районним судом міста Миколаєва за ст. 358 ч. 3, 15 ч. 2 та 190 ч. 2, 70 ч. 1 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 ,

встановив:

05.10.2021 близько 04:20 год. ОСОБА_3 , перебуваючи на подвір`ї буд. АДРЕСА_3 , з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном, здійснила напад на ОСОБА_8 із застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров`я, спричинивши останній не менше двох ударів в область голови, тим самим заподіявши легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров`я, відкрито заволоділа телефоном марки «Xiaomi Redmi 9A Peacock Green» imei - НОМЕР_1 , вартістю 2266,67 грн, із силіконовим чохлом вартістю 100 грн, що належали потерпілій. Після того ОСОБА_3 з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяла ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 2366,67 грн.

Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 здійснила напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), тобто скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КК України.

14.05.2024 між прокурором та обвинуваченою за участю її захисника укладена угода про визнання винуватості відповідно до ст. 472 КПК України.

Згідно з даною угодою сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 187 КК України та щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести обвинувачена за ч. 1 ст. 187 КК України, у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень за даним вироком та вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.01.2024 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців та відповідно до ст. 75 КК України зі звільненням її від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вказані вид та міра покарання визначені сторонами угоди з урахуванням особи обвинуваченої, яка беззастережно визнала свою вину, щиро розкаялася, характеризується посередньо, раніше судима, відшкодувала потерпілій завдану шкоду, а також ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Потерпіла надала згоду на укладення між прокурором та обвинуваченою угоди про визнання винуватості, а також відсутність претензій матеріального та морального характеру.

Прокурор, обвинувачений та його захисник в судовому засіданні підтримали угоду про визнання винуватості та вважають, що є всі підстави для її затвердження судом та визначення погодженого сторонами угоди покарання. При цьому обвинувачена повністю та беззастережно визнала свою винуватість в інкримінованому кримінальному правопорушенні, зазначила про своє розкаяння та попросила вибачення у потерпілої.

Представник потерпілої не заперечував проти затвердження угоди.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжкими злочинами.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом та беззаперечно погоджується на це.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди від 14.05.2024 між прокурором та обвинуваченою за участю її захисника про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами виду та міри покарання зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Суд вважає правильним необхідність призначення обвинуваченій остаточного покарання з урахуванням вироку Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.01.2024, до ухвалення якого остання вчинила інкриміноване за даним вироком кримінальне правопорушення, призначивши останній остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, після чого вирішити питання щодо її звільнення від такого покарання з випробовуванням.

Така позиція суду ґрунтується на такому.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 442 КПК України, у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів або палата, об`єднана палата, що передала справу відповідно на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.

При цьому, відповідно до постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №199/1496/17, кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК.

Визначаючи тривалість строку випробовування, суд, окрім тяжкості кримінального правопорушення, головним чином враховує особу обвинуваченої, яка раніше неодноразово вчиняла кримінальні правопорушення, за які засуджувалася до покарання з випробуванням, а також відбувала покарання у місцях позбавлення волі, протягом розгляду справи в суді протягом тривалого часу ухилялася від суду, внаслідок чого оголошувалася у розшук, перебуває на обліку у лікаря нарколога як наркозалежна особа, тому зазначені обставини вказують на необхідність встановлення трирічного іспитового строку для виправлення обвинуваченої.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченої підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Оскільки суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, тому остання підлягає звільненню з-під варти на підставі ч. 1 ст. 377 КПК України.

Керуючись статтями 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень за даним вироком та вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.01.2024 у справі № 489/3539/21 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.

На підставі статей 75, 76 КК України засуджену ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробовуванням, якщо вона протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 14 травня 2024 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання час попереднього ув`язнення з 02.05.2024 до 14.05.2024 включно з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 377 КПК України у зв`язку зі звільненням обвинуваченої від відбування призначеного покарання з випробовуванням - звільнити ОСОБА_3 з-під варти негайно після проголошення вироку.

Речові докази:

- телефон марки «Xiaomi Redmi 9A Peacock Green» imei НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_8 ;

- DVD-R диски з відеозаписами - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в сумі 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн 96 коп.

Запобіжний захід обвинуваченій до набранням вироком законної сили не застосовувати.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1