Рішення № 119003769, 01.05.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32869/23-ц

пр. 2-3782/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О. Л.

при секретарі судових засідань-Романенко Ю. О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Стовбун О.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Сенс банк» про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Акціонерного товариства «Сенс банк» (далі - АТ «Сенс банк») про захист прав споживачів та застосування наслідків нікчемності правочинів в частині нарахування процентів за користування кредитом, сплати послуг з смс інформування, сплати послуг з розрахунково-касового обслуговування основної картки, сплати послуг за зняття готівки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між АТ «Сенс банк» та позивачем було укладено договір банківських послуг у вигляді анкети заяви за рахунком № НОМЕР_1 .

Позивач отримав від відповідача виписку про рух коштів по картці станом на 21 квітня 2023 року по рахунку № НОМЕР_1 , з якої вбачається, що станом на 21 квітня 2023 року кредитний ліміт становить 0,00 грн, а також станом на 21 квітня 2023 року заборгованість складає 90 380,15 грн. Як вбачається із розрахунку витрачених коштів по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 березня 2020 по 21 квітня 2023 року, позивачем витрачено кредитних коштів на загальну суму 448 921,12 грн. Як вбачається з виписки по рахунку № НОМЕР_1 , що за період з 01 березня 2020 року по 21 квітня 2023 року позивачем було всього внесено коштів на картку в розмірі 424 220 грн. Отже, з проведеного розрахунку між отриманими та повернутими коштами різниця складає 24 701,12 грн. Разом із тим, як вбачається з виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 березня 2020 року по 21 квітня 2023 року, позивачу нараховано заборгованість в сумі 90 380,15 грн, яка на думку позивача, є незаконною. Так, за період з 01 березня 2020 року по 21 квітня 2023 року позивачу були нараховані відсотки за користування кредитом в загальному розмірі 25 395,71 грн, з його рахунку було списано грошові кошти в розмірі 45 грн за користування послугою смс інформування, 35 193,91 грн за розрахунково-касового обслуговування основної картки, 245,83 грн вартість послуг за зняття готівки.

Також позивачем було укладено із АТ «Сенс банк» договір банківських послуг у вигляді анкети заяви за рахунком № НОМЕР_2 .

Позивач отримав від відповідача виписку про рух коштів по картці станом на 21 квітня 2023 року по рахунку № НОМЕР_2 , з якої вбачається, що станом на 21 квітня 2023 року кредитний ліміт становить 0,00 грн, а також станом на 21 квітня 2023 року заборгованість складає 85 856,47 грн. Як вбачається з розрахунку витрачених коштів по рахунку № НОМЕР_2 за період з 01 березня 2020 по 21 квітня 2023 року, позивачем витрачено кредитні кошти на загальну суму 556 616,16 грн. Як вбачається з виписки по рахунку № НОМЕР_3 , за період з 01 березня 2020 року по 21 квітня 2023 року позивачем було всього внесено коштів на картку в розмірі 541 770 грн. Отже, сума заборгованості має становити 14 846,16 грн. Разом із тим, як вбачається з виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період з 01 березня 2020 року по 21 квітня 2023 року, позивачу нараховано заборгованість в сумі 85 856,47 грн, яка на думку позивача, є незаконною. Так, за період з 01 березня 2020 року по 21 квітня 2023 року позивачу були нараховані відсотки за користування кредитом в загальному розмірі 26 462,30 грн, з його рахунку було списано грошові кошти в розмірі 90 грн за користування послугою смс інформування, 38 130,30 грн за розрахунково-касового обслуговування основної картки, 368,73 грн вартість послуг за зняття готівки та 75 грн вартість комісії за обслуговування основної картки.

Позивач зазначає, що не погоджував нарахування процентів, сплати комісій та інших платежів. Позивач не підписував Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи. За відсутністю такого доказу, не може бути достатньою підставою для покладання на позичальника обов`язків, які передбачені цими документами, в тому числі і нарахування процентів та інших платежів за вищевказаними кредитними договорами. У анкеті-заяві позичальника нарахування процентів та комісій не зазначено, не містять вони і строку повернення кредиту (користування ним). Отже відсутні достатні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовій формі ціну вищезазначених договорів, а також відповідальність сторін. Оскільки, витяг з Умов та правил обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, які представлені позивачем в даній справі, не містять підпису позивача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитних договорів між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Ураховуючи викладені фактичні обставини, позивач просить застосувати наслідки нікчемності до договору про надання банківських послуг у вигляді анкети заяви за рахунком № НОМЕР_1 , та до договору про надання банківських послуг у вигляді анкети заяви за рахунком № НОМЕР_2 в частині нарахування процентів, комісій та інших платежів за цими договорами.

Ухвалою судді від 03 серпня 2023 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник відповідача надав письмові пояснення, відповідно до яких просив суд відмовити в позові, посилаючись на те, що 13 березня 2020 року між АТ «Сенс банк» та ОСОБА_3 було укладено акцепт пропозицій на укладення угоди про надання кредиту № 631383121 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Також 15 червня 2020 року між АТ «Сенс банк» та ОСОБА_3 було укладено акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 631406508 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Позивач, підписавши анкету-заяву від 13 березня 2020 року та 15 червня 2020 року, в якій зазначено умови кредитування, погодився на укладення оспорюваного кредитного договору на визначених і погоджених сторонами умовах. Спірний кредитний договір містить інформацію як про суму кредиту, так і про детальний опис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, окрім того, містить всі істотні умови передбачені законодавством України, позивач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується його підписом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з викладених у позові підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на його необґрунтованість, у задоволенні позову просив відмовити.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що між АТ «Сенс Банк» та позивачем склалися договірні правовідносини шляхом укладення договорів споживчого кредиту № 63138321 від 30 березня 2020 року та № 631406508 від 15 червня 2020 року.

На виконання угод з банком позивачу було відкрито кредитні рахунки за договорами із встановленими кредитними лімітами.

Позичальник підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних ним умов кредитування. Також підтверджено отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі, в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

ОСОБА_3 як на підставу позову посилався на те, що банк на постійній основі встановив комісійну винагороду за обслуговування кредиту і переказ коштів та приймання готівки на рахунки банку, чим встановив плату, що пов`язана з поверненням кредиту. Відповідно до статті 1054 ЦК України, статті 20 Закону України «Про споживче кредитування», статей 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» за користування кредитом банк може отримувати на постійній основі лише проценти. Встановлення банком будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції є незаконним.

У ЦК України закріплений підхід при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту прав чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частина перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування в частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) зазначено, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором.

Отже, встановлення банком комісії за обслуговування кредиту, зокрема, комісії за розрахунково-касове обслуговування, відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21.Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові цій постанові, стосувався встановлення у договорі про споживчий кредит плати у вигляді комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що для кваліфікації умови цього договору як оспорюваної чи нікчемної має значення не назва комісії, а її зміст, тобто перелік дій банку, за які він цю комісію передбачив (пункти 19, 33 постанови).

Щодо визнання несправедливими умов кредитного договору про сплату щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов`язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Розрахунково-касове обслуговування є однією з базових операцій банків. Будь яка операція - і пасивна, і активна, і надання послуг - неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже - розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому виконання таких операцій виконуються за дорученням клієнтів, яких банки здійснюють платежі, чи касові операції.

Банки на договірній основі здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконують їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків, за що стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди.

Отже, касове обслуговування - це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Касові операції виконуються відповідно до інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України.

Згідно виписок про рух коштів на рахунках НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , які відкриті позивачем в АТ «Сенс банк», відповідач списував з цих рахунків кошти за розрахунково-касове обслуговування та надання інформації через смс повідомлення про стан кредиту, яку споживач має отримувати безкоштовно.

Установлено, що в кредитних договорах, укладених між сторонами, не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

АТ «Сенс-Банк» не було позбавлено можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договорів щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються банком за таку плату.

Водночас у кредитних договорах не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина друга статті 81 ЦПК України).

Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

Посилання банку у відзиві на те, що підписавши угоди, ОСОБА_3 погодився на всі його умови, зокрема, щодо сплати щомісячної комісії, є безпідставними, оскільки, умови угод, їх укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення договорів споживчого кредиту № 63138321 від 30 березня 2020 року та № 631406508 від 15 червня 2020 року щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та надання інформації про стан кредиту, яка є безоплатною - є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Подібні за змістом висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).

З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитними договорами.

Зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за угодами, з огляду на встановлення незаконності нарахування щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування та надання інформації про стан кредиту, унеможливить стягнення з позивача цієї суми заборгованості, а також зобов`язує банк переглянути виконання ОСОБА_5 зобов`язань за цими договорами, а в разі внесення коштів в більшому розмірі - повернути їх позивачу, що забезпечує захист його інтересів у правовій визначеності.

Щодо визнання несправедливими умов кредитного договору в частині нарахування розміру процентів за користування кредитом

Установлено, що ОСОБА_5 ознайомився 30 березня 2020 року та від 15 червня 2020 року з паспортом споживчого кредиту, акцептом пропозиції на укладення угоди про надання кредиту, що підтверджується його підписом.

Суд приходить до висновку про відмову в частині позовних вимог щодо встановлення нікчемності умов кредитних договорів в частині нарахування розміру процентів за користування кредитом, оскільки процентна ставка погоджена між сторонами у належній письмовій формі та не є комісією (платою за додаткові та супутні послуги кредитодавця). Ця процентна ставка застосовується лише при неналежному виконанні зобов`язання щодо повернення кредиту та нараховується на суму простроченої заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1073, 60 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», ст. 215, 627, 633, 638 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Сенс банк» про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Сенс-Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_5 за угодами про надання кредиту № 63138321 та № 631406508, без урахування нарахованих Акціонерний товариством «Сенс банк» до сплати позичальником на користь банку послуг за розрахунково-касове обслуговування кредиту та надання інформації про стан кредиту .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерне товариство «Сенс-Банк» судовий збір в розмірі 1073, 60 грн на користь держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Акціонерне товариство «Сенс банк» (ЄДРПОУ 23494714, адреса: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150).

Повний текст судового рішення складено 07 травня 2024 року.

Суддя О. Л. Бусик