Рішення № 118988332, 10.05.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2024 року м. Львівсправа № 440/14699/23

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (Позивач) до військової частини НОМЕР_1 (Відповідач) із такими позовними вимогами:

- визнати протиправною відмову відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі поданого ним рапорту;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні обставини, а саме необхідність здійснення постійного догляду за своїми хворими батьками, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що був призваний на військову службу під час мобілізації, станом на дату звернення з цим позовом до суду проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія. Зазначає, що його матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою лікарсько-консультативної комісії КНП «Ходорівська міська лікарня» від 01 травня 2023 року № 131. Інші члени сім`ї, які могли б здійснювати догляд за нею, відсутні, стан здоров`я матері позивача, зважаючи також на її похилий вік, без необхідного стороннього догляду продовжує погіршуватися.

Отже, позивач має право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232), відповідно до приписів якого військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Бажаючи реалізувати своє право на звільнення з військової служби на підставі вказаної норми, позивач 03 серпня 2023 року звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом та необхідними документами, однак 19 серпня 2023 року отримав відповідь про відмову в задоволенні поданого рапорту, оскільки надана довідка лікарсько-консультативної комісії КНП «Ходорівська міська лікарня» від 01 травня 2023 року № 131 не підтверджує необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 та не є належним обґрунтуванням підстави звільнення.

Позивач уважає зазначену відмову відповідача протиправною, оскільки у нього наявні законні підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону № 2232, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Позивач, уважаючи свої права оскаржуваною відмовою відповідача порушеними, звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що абзац четвертий підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону № 2232 визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою це або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Позивач до рапорту про звільнення з військової служби додав довідку лікарсько-консультативної комісії про наявність у матері ОСОБА_2 наслідки перенесеного ішемічного інсульту (в 1998 р.) з правобічним геміпарезом, прогресуючими нейрокогнітивними розладами. Деформуючий поліостеоартроз міжфалангових та п`ястно-фалангових суглобів обох кистей рук. Деформуючий артроз гомілкових ступеневих суглобів. Больовий синдром, порушення хапальної функції кистей та ходи. Вікова макулярна дегенерація сітківок обох очей. Внаслідок чого вона потребує сторонньої допомоги.

Водночас підпункт «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону № 2232 визначає, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду. Жодного слова про систематичність чи іншу періодичність такого догляду у висновку, наданому позивачем, немає. Саме собою поняття «стороння допомога» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що нездатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком. З огляду на відсутність у довідці (висновку) від 01 травня 2023 року № 131, складеному лікарсько-консультативною комісією КНП «Ходорівська міська лікарня», інформації про необхідність постійного догляду відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби, визначені підпунктом «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону № 2232. Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23 та від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23.

Відповідач підсумовує, що у межах спірних правовідносин він діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому протиправна поведінка з його боку стосовно позивача відсутня.

З огляду на викладене у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року справу № 440/14699/23 передано на розгляд за територіальною підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 листопада 2023 року визначено головуючою суддею у справі ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 27 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 12 грудня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 10 травня 2024 року заяву представника позивача від 19 жовтня 2023 року про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду задоволено; визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду та поновлено його.

Ухвалою суду від 10 травня 2024 року клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву у справі задоволено; поновлено представнику відповідача строк на подання відзиву на позовну заяву у цій справі.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 16 серпня 2023 року Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 12 квітня 1966 року ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою від 01 травня 2023 року № 131, яка видана лікарсько-консультативною комісією КНП «Ходорівська міська лікарня», ОСОБА_2 , 1944 року народження, має наслідки перенесеного ішемічного інсульту (в 1998 р.) з правобічним геміпарезом, прогресуючими нейрокогнітивними розладами. Деформуючий поліостеоартроз міжфалангових та п`ястно-фалангових суглобів обох кистей рук. Деформуючий артроз гомілкових ступеневих суглобів. Больовий синдром, порушення хапальної функції кистей та ходи. Вікова макулярна дегенерація сітківок обох очей. Склероз. Потребує сторонньої допомоги.

03 серпня 2023 року позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону № 2232. До рапорту долучив, зокрема, свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 12 квітня 1966 року та довідку лікарсько-консультативної комісії КНП «Ходорівська міська лікарня» від 01 травня 2023 року № 131.

Листом-відповіддю від 15 серпня 2023 року за № 878/08, який підписаний командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_4 , позивача повідомлено про те, що його рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону № 2232 розглянуто. Надана позивачем копія довідки ЛКК від 01 травня 2023 року № 131 не підтверджує необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 та не є належним обґрунтуванням підстави звільнення. Здійснення позивачем догляду за ОСОБА_2 потребує документального підтвердження. У разі подання рапорту по команді разом з необхідними документами, зокрема про здійснення позивачем постійного догляду та про необхідність здійснення постійного догляду, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства, його клопотання підлягатиме задоволенню.

Позивач, уважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону № 2232 згідно з поданим ним рапортом та доданими до нього документами, звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду в цій справі є оцінка правомірності відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону № 2232 згідно з поданим ним рапортом та доданими до нього документами.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом частин першої, другої статті 17 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.

Відповідно до частин першої-третьої статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232 визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з абзацами першим-другим частини першої статті 39 Закону № 2232 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232).

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232.

За змістом підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п`ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років) (пункт 5 Додатку 19 до Інструкції).

Суд відзначає, що спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону № 2232.

Підставою для такої відмови стало, як зазначено у листі-відповіді від 15 серпня 2023 року за № 878/08 на рапорт позивача від 03 серпня 2023 року, те, що надана позивачем копія довідки лікарсько-консультативної комісії КНП «Ходорівська міська лікарня» від 01 травня 2023 року № 131 не підтверджує необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю та не є належним обґрунтуванням підстави звільнення.

З огляду на вказане спірним у цій справі є питання допустимості довідки лікарсько-консультативної комісії КНП «Ходорівська міська лікарня» від 01 травня 2023 року № 131, як медичного документа на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за матір`ю та його звільнення із військової служби за сімейними обставинами.

У аспекті цього суд відзначає, що питання про те, який саме орган видає медичний документ щодо необхідності здійснення постійного догляду дослідив Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23 та дійшов таких висновків:

«[…] 40. Так, визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

41. У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

42. У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

43. Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

44. Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

45. В свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).

46. Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

47. З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

48. Щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.

49. Так, Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

50. Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

51. За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

52. У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

53. При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

54. В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).

55. За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

56. Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

57. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».

58. Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.

59. Пунктом 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.

60. У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).

61. Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я визначені ще в одному нормативно-правовому акті - наказі Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.

62. Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.

63. Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

64. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд приходить до переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.

65. Крім того, суд зауважує, що абзац 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я» […].

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи фактичні обставини цієї справи крізь призму наведених норм права та висновків Верховного Суду, викладених у згаданій вище постанові, суд зазначає таке.

Суд встановив, що позивач до рапорту про звільнення з військової служби додав довідку від 01 травня 2023 року № 131, яка видана лікарсько-консультативною комісією КНП «Ходорівська міська лікарня», про те, що матір позивача ОСОБА_2 , 1944 року народження, має наслідки перенесеного ішемічного інсульту (в 1998 р.) з правобічним геміпарезом, прогресуючими нейрокогнітивними розладами. Деформуючий поліостеоартроз міжфалангових та п`ястно-фалангових суглобів обох кистей рук. Деформуючий артроз гомілкових ступеневих суглобів. Больовий синдром, порушення хапальної функції кистей та ходи. Вікова макулярна дегенерація сітківок обох очей. Склероз.

Згідно з рекомендацією, наведеною у цій довідці, ОСОБА_2 потребує сторонньої допомоги.

Водночас підпункт «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону № 2232 імперативно визначає, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду, що підтверджується відповідним медичним висновком.

Жодного слова про те, що матір позивача потребує саме постійного догляду в довідці, наданій позивачем, немає.

Суд також відзначає, що саме собою поняття «стороння допомога» є не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком, натомість поняття «стороння допомога» перерахованих ознак вочевидь не має.

Тож з огляду на відсутність у довідці від 01 травня 2023 року № 131, яка видана лікарсько-консультативною комісією КНП «Ходорівська міська лікарня», інформації про необхідність здійснення постійного догляду, суд доходить висновку про те, що позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, імперативно визначених підпунктом «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону № 2232.

Зважаючи на це, відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону № 2232 згідно з поданим ним рапортом та доданими до нього документами є правомірною.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що у листі-відповіді від 15 серпня 2023 року за № 878/08, відповідач відзначив, що у разі подання позивачем рапорту по команді разом з необхідними документами, зокрема про здійснення ним постійного догляду та про необхідність здійснення постійного догляду, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства, його клопотання підлягатиме задоволенню.

Беручи до уваги викладене, суд підсумовує, що відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону № 2232 за відсутності у нього відповідного медичного висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про необхідність здійснення постійного догляду, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Відповідно до правил статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 10 травня 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна