Рішення № 118987419, 10.05.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2024 року справа №320/12005/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Клименка В.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: у листопаді 2020 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсій №63 від 06.11.2019, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 07.08.2019 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 6 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши у пільговий стаж роботу оператором мотального обладнання за період з 12.10.1992 по 24.05.2004.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 25.11.2020 у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд адміністративної справи № 320/12005/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено. Відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами у справі.

04.03.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 прийнято адміністративну справу №320/12005/20 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

28.03.2024 канцелярією суду зареєстровано клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки вирішення спірних правовідносин, які виникли між Позивачем та Відповідачем, має важливе значення для Позивачки, вимагає повного та всебічного встановлення обставин справи, також є необхідність надати усні пояснення по суті спору та допитати свідків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 клопотання представника позивача задоволено. Ухвалено здійснювати розгляд адміністративної справи №320/12005/20 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Мотивуючи позовні вимоги, представник позивача вказує, що період роботи ОСОБА_1 з 25.07.1983 по 24.05.2004 оператором мотального обладнання підтверджується її трудовою книжкою. Крім цього, представник позивача стверджує, що у період з 12.10.1992 по 24.05.2004 позивач працювала не на високоавтоматизованому обладнанні, а на механічному, що вказує на безпідставність доводів відповідача у зазначеній частині та протиправності висновків щодо незарахування такого періоду роботи до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому, представник позивача наголосив на безпідставності таких висновків пенсійного органу, як підстави для відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , як відсутність атестації робочих місць.

Відповідач щодо задоволення адміністративного позову заперечив, вказавши, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах не було надано всіх документів, у тому числі уточнюючих довідок щодо характеру її роботи, не вчинено дій щодо отримання картки працівника форми П-2 з відповідними відмітками про характер виконуваних нею робіт та невірно трактовано прийняте пенсійним органом рішення.

У судовому засіданні 25.04.2024 позивача та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував.

У судовому засіданні 25.04.2024 допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4

25.04.2024 представниками сторін подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (т. 1, а.с. 152-153).

Згідно з частиною 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку із наведеним в судовому засіданні 25.04.2024 протокольною ухвалою суду ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серія СО025433, виданого Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 25.12.1998 (т. 1, а.с. 79).

07.08.2019 ОСОБА_1 подано заяву про призначення пенсії за віком, яка прийнята Головним управлінням Пенсійного фону України у Київській області 04.09.2018 та зареєстрована за №1954 (т. 1, а.с. 90).

За результатами розгляду поданої позивачем заяви пенсійним органом прийнято рішення №63 від 06.11.2019, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 6 частини 2 статті 114 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі оскаржуване та/або спірне рішення) (т. 1, а.с. 97).

Про прийняте ГУ ПФУ у Київській області рішення повідомлено позивача листом від 13.10.2020 № 9083-16414/Н-02/8-1000/20, до якого додано копію оскаржуваного рішення (т. 1, а.с. 15).

ОСОБА_1 категорично не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

У відповідності до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Згідно із частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок.

Положеннями пункту 6 частини 2 статті 114 № 1058-IV регламентовано, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і за наявності стажу зазначеної роботи не менше 20 років.

Крім цього, у відповідності до пункту «є» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої цієї статті.

Аналізуючи вказані положення суд приходить до висновку, що підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: досягнення певного віку, наявність загального і пільгового (спеціального) стажу роботи, наявність професій (посад) і виробництв у відповідному Списку, зайнятість працівника на цих роботах протягом повного робочого дня, а також підтвердження шкідливих умов роботи працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Зі змісту спірного рішення від 06.11.2019 №63 слідує, що Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника при головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області (далі Комісія) за наданими документами підтверджено стаж роботи ОСОБА_1 з 25.07.1983 по 11.10.1992 рр. Документи, які б підтверджували, що ОСОБА_1 у період роботи оператором мотального обладнання після 12.10.1992 не виконувала роботу на високоавтоматизованому обладнанні (автоматах типу «Мурата» та аналогічних) на Комісію надані не були.

З урахуванням наведеного Комісією підтверджено пільговий стаж позивача 9 років 2 місяців 17 днів.

Також у рішенні від 06.11.2019 №63 вказано, що згідно трудової книжки та індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 7 місяців14 днів.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивач набуде право на пенсію після досягнення нею 60 років в 2026 році за наявності необхідного страхового стажу 33 роки.

Аналізуючи зміст оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що ГУ ПФУ у Київській області фактично не враховано пільговий стаж позивача з 12.10.1992 по 24.05.2004, у зв`язку із відсутністю документів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 в окреслений період не виконувала роботу на високоавтоматизованому обладнанні (автоматах типу «Мурата» та аналогічних).

При цьому, суд звертає увагу, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах в 52 роки ані ОСОБА_1 , ані відповідач не заперечує.

Спірним аспектом в межах даної адміністративної справи є виключно наявність у позивача пільгового стажу, який був би достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ у Київській області стверджує про не надання позивачем копій наказів про проведення атестацій робочих місць на їх відповідність списку виробництв і професій, затверджених у порядку встановленому Кабінету Міністрів України (т. 1, а.с. 58).

З приводу наведеного, суд вважає за доцільне зазначити, що позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до пункту 6 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, яка є аналогічною за змістом підпункту «є» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII, відтак положення Порядку №383 до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

У той же час в період роботи позивача за професією «оператор мотального обладнання» така професія була зазначена у Списку виробництв і професій, робота на яких дає робітницям підприємств текстильної промисловості право на отримання пенсії по старості після досягнення 50 років і при стажі роботи в цих професіях не менше 20 років, затвердженому Кабінетом Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1021, а після прийняття Закону №1788-ХІІ професія «оператор мотального обладнання» - у Списку текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року за № 442 (далі Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Порядок проведення атестації робочих місць набув чинності з 21.08.1992 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Згідно пунктів 1, 2, 4-6, 8-11 Порядку №442 (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

До проведення атестації можуть залучатися, зокрема, територіальні органи Держпраці (у тексті Порядку слова "Державної експертизи умов праці" і "Мінпраці" замінено відповідно словами "Держпраці" і "Мінсоцполітики" згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2016 року № 741).

Атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.

Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Результати атестації використовуються для розроблення заходів, зокрема, під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. Контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладається на Держпраці (Державної експертизи умов праці).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 29 Кодексу законів про працю України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України від 14.10.1992 №2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Отже, роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Таким чином, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Проте, розуміючи положення пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Отже, беручи до уваги наведене, суд вважає, що особи, професія яких була віднесена до Списку виробництв і професій, робота на яких дає робітницям підприємств текстильної промисловості право на отримання пенсії по старості після досягнення 50 років і при стажі роботи в цих професіях не менше 20 років, затвердженому Кабінетом Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1021 та Списку текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

На працівника, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, а також у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №376/1528/17.

Більше того, суд акцентує увагу на тому, що жодних зауважень з приводу ненадання позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах документів на підтвердження атестації робочого місця, оскаржуване рішення від 06.11.2019 №63 не містить. Тобто, такі доводи пенсійного органу не були покладені в основу прийняття спірного рішення.

Додатково, суд вважає за необхідне вказати, що пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі Порядок №383), встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно з абзацом 3 пункту 1 Порядку №383 він регулює застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а» «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, положення Порядку №383 до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Що стосується посилань ГУ ПФУ у Київській області в частині не надання позивачем уточнюючих довідок про пільговий стаж, у тому числі не подання нею документів у відповідності до підпункту 5 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі Порядок №22-1), суд звертає увагу на наступне.

У відповідності до підпункті 1, 2 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

5) документи, які засвідчують особливий статус особи:

посвідчення інваліда війни, довідка МСЕК про групу та причину інвалідності, отриманої унаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку, довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення, а для осіб, яким надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 11-13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», також документи, на підставі яких встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені Порядком надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 685 (при призначенні пенсії особам з інвалідністю згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону);

посвідчення учасника бойових дій, довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення, а для осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 № 413 (при призначенні пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону);

посвідчення члена сім`ї померлого (загиблого), висновок МСЕК щодо причинного зв`язку смерті особи з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, або захворюванням, пов`язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку, а для осіб, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідно до абзаців шостого-восьмого пункту 1 статті 10 цього Закону, також документи, на підставі яких їм встановлено цей статус, визначені Порядком надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740 (при призначенні пенсії членам сімей померлих (загиблих) згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону));

документ, що свідчить про факт загибелі (смерті) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у Революції Гідності (при призначенні пенсії членам сімей померлих (загиблих) згідно з пунктом 5 частини першої статті 115 Закону);

документ про присвоєння особі звання Героя України (посмертно) за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (при призначенні пенсії членам сімей померлих (загиблих) згідно з пунктом 5 частини першої статті 115 Закону);

довідка МСЕК про визнання особи особою з інвалідністю по зору I групи - сліпим (при призначенні пенсії згідно з пунктом 2 частини першої статті 115 Закону);

документи закладу охорони здоров`я про наявність відповідного захворювання: гіпофізарний нанізм (ліліпути), диспропорційні карлики (при призначенні пенсії згідно з пунктом 1 частини першої статті 115 Закону);

посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи");

документи про народження та виховання дитини до чотирнадцятирічного віку (при призначенні пенсії згідно з пунктом 7 частини другої статті 114 Закону);

документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону);

заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду про визнання її безвісно відсутньою тощо), у разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом другим пункту 3 частини першої статті 115 Закону).

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що підпунктом 5 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (документи, які засвідчують особливий статус особи) регламентовано перелік документів, які надаються заявником для підтвердження особливого статусу, який, у свою чергу в ОСОБА_1 відсутній.

Таким чином, посилання ГУ ПФУ у Київській області в цій частині у відзиві на позовну заяву на підпункт 5 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 є безпідставними.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Системний аналіз пунктів 1, 20 Порядку № 637 у взаємозв`язку із положеннями підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 дає суду підстави дійти до висновку, що уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження права на пенсію на пільгових умовах, зокрема підтвердження спеціального трудового стажу надаються виключно у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Як свідчить копія трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 28.07.1983 позивач починаючи з 25.07.1983 по 24.05.2004 працювала на посадах, які віднесені до Списку, затвердженого Кабінетом Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1021 та Списку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Так, з трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 28.07.1983 судом встановлено, що позивач з 25.07.1983 працювала на Дарницькому ордена Леніна шовковому комбінаті, зарахована мотальницею по третьому розряду в підготовчий цех №2; 12.11.1985 переведена мотальницею 3 розряду в гобеленовий цех; з 01.03.1988 переведена оператором мотальної машини 4с розряду гобеленового цеху; з 20.09.1990 встановлена професія оператор мотального обладнання 4с розряду гобеленового цеху; з 01.06.1994 - встановлена професія оператора мотального обладнання 4в розряду гобеленового цеху; з 01.10.1996 оператор мотального обладнання 4в розряду гобеленового цеху; з 01.04.1997 переведена оператором мотального обладнання 4в розряду в ткацький цех фабрики «Дарна-гобелен»; з 01.11.1997 переведена оператором мотального обладнання 4в розряду в гобеленовий цех на контрактній основі; 24.05.2004 звільнена по ст.40 п.1 КзПП України по скороченню штатів.

Також з трудової книжки вбачається, що згідно з наказом від 31.12.1991 №877 у зв`язку з переходом на оренду Дарницький шовковий комбінат перейменований на «Орендне підприємство Дарницький шовковий комбінат «Дарна», а відповідно до наказу від 04.10.1993 №643 Орендне підприємство Дарницький шовковий комбінат «Дарна» перейменований на Закрите акціонерне товариство «Дарна».

Таким чином, на переконання суду, відомості, які вказані у трудовій книжці позивача, давали можливість пенсійному органу ідентифікувати відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників.

Разом з цим, суд наголошує на тому, що з матеріалів пенсійної справи слідує, що ГУ ПФУ у Київській області направило запити до Державного архіву м. Києва, Виконавчого органу Київської міської ради (від 12.08.2019 №827/102), за результатами розгляду яких отримано відповіді від адресатів, а саме: лист Державного архіву м. Києва від 16.09.2019 №068/02-12/1624 про відсутність можливості надати запитувані документи; лист архівного відділу Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.10.2019 №19-137, разом з яким надано архівну довідку про трудовий стаж за 1983-2004 роки та копію наказу №404-к від 26.05.1994 та повідомлено про відсутність іншої запитуваної інформації (т. 1, а.с. 92-93).

Суд критично сприймає посилання ГУ ПФУ у Київській області щодо не звернення позивача до Державного архіву міста Києва з метою отримання копії особової картки працівника форми П-2 з відповідними відмітками про характер виконуваних нею робіт, оскільки чинним законодавством на останню такого обов`язку не покладено.

Більше того, суд звертає увагу на те, що відповідачем залишено поза увагою положення підпункту 2 пункту 1 Порядку №637, у відповідності до якого у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

У той же час, з метою встановлення всіх обставини справи, які мають визначальне значення для вирішення даного спору, судом в судовому засіданні 25.04.2024 допитано в якості свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 23.02.1999 (т. 1, а.с. 133-135) (далі свідок 1 та/або ОСОБА_4 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 11.06.1996 (т. 1, а.с. 137-139) (далі свідок-2 та/або ОСОБА_3 ).

Тут і надалі разом свідки.

Свідками складено присягу свідка, судом роз`яснено права та обов`язки свідка, які регламентовані положення статей 65-67 КАС України та попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від надання показань за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України (т. 1, а.с. 136, 142).

Так свідок ОСОБА_4 повідомила суд, що з позивачем знайома з моменту влаштування її на роботу та фактично навчала останню. Свідок-1 вказала, що працювала на Дарницькому шовковому комбінаті ( АДРЕСА_1 ) з 1983 року до 2004 року та весь час працювала з ОСОБА_1 , яка обіймала посаду мотальниці гобеленового цеху та на протязі всієї роботи її посада не змінювалася. ОСОБА_4 повідомила суд, що машини на яких вони працювали в гобеленовому цеху, не змінювались, були ручними, вмикалися кнопкою та після запуску машини вся робота робилася вручну. При цьому, свідок-1 вказала, що обладнання жодного разу не оновлювалось.

Свідок ОСОБА_5 повідомила суд, що працювала Дарницькому шовковому комбінаті (місто Київ, вул.Межигірська, 1-А), починаючи з 1986 року, займала посаду начальника гобеленового цеху. Свідок-2 вказала, що позивач почала працювати на підприємстві з 1983 року на посаді мотальниці гобеленового цеху і працювала до 2004 році. ОСОБА_5 зазначила, що позивач працювала на мотальних машинах ММ-150, М-100, які є механічним обладнанням та стверджувала, що обладнання з 1992 року не змінювалось, було дуже застарілим. Окрім цього, ОСОБА_5 з приводу атестації робочих місць повідомила суд, що вона проводилась регулярно, а з 1991 року підприємство змінило найменування на Орендне підприємство «Дарна», ЗАТ «Дарна», після цього атестація робочих місць не проводилась.

Аналізуючи вказані показання свідків, суд приходить до висновку, що обома свідками підтверджено обставини праці позивача на Дарницькому шовковому комбінаті (місто Київ, вул.Межигірська, 1-А), який з 31.12.1991 перейменований на «Орендне підприємство Дарницький шовковий комбінат «Дарна», а з 04.10.1993 перейменований на Закрите акціонерне товариство «Дарна», у період з 1983 року по 2004 рік на обладнанні, яке не є високоавтоматизованим.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 3 частини 2 статті 72 КАС України регламентовано, що ці дані встановлюються такими засобами як показання свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 72 КАС України), а предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 72 КАС України).

Беручи до уваги викладене, зважаючи на положення підпункту 2 пункту 1 Порядку №637, суд приходить до висновку, що обставини роботи позивача на Дарницькому шовковому комбінаті (місто Київ, вул.Межигірська, 1-А), який з 31.12.1991 перейменований на «Орендне підприємство Дарницький шовковий комбінат «Дарна», а з 04.10.1993 перейменований на Закрите акціонерне товариство «Дарна», у період з 25.07.1983 по 24.05.2004 не на високоавтоматизованому обладнанні підтверджуються належними та достатніми доказами.

Отже, період роботи ОСОБА_1 з 12.10.1992 по 24.05.2004 підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на призначення пільгової пенсії за віком на підставі пункту «е» частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, а висновки відповідача у зазначеній частині є безпідставними. Відтак загальний пільговий стаж позивача становить 20 років 9 місяців 30 днів.

Відповідно до частини 1 статті 2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Резюмуючи викладене, суд дійшов висновку про невідповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, відтак останнє є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області вчинити певні дії, суд вказує про таке.

Відповідно до пунктів 1.7 розділу I Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Суд звертає увагу на те, що позивачем раніше подавалась заява про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме 04.09.2018, яка була розглянута пенсійним органом та прийнято ним рішення №21/94 від 22.11.2018 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з аналогічних підстав, що і оскаржуване рішення (т. 1, а.с. 78, 84).

Під час розгляду справи позивачем було повідомлено суд, що про прийняття вказаного рішення пенсійного органу їй було не відомо, тому таке рішення і не було оскаржене.

Суд відмічає, що позивач просить зобов`язати відповідача призначити пенсію з 07.08.2019, тобто не з дати первинного звернення із заявою про призначення пенсії, відтак наявність рішення №21/94 від 22.11.2018 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 не впливає на вирішення даного спору по суті.

Отже, беручи до уваги зазначене у своїй сукупності, суд вважає наявними правові підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 6 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу період роботи оператором мотального обладнання з 12.10.1992 по 24.05.2004, починаючи з 07.08.2019.

При цьому, не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплачувати пенсію, оскільки фактично такі вимоги спрямовані на майбутнє. Суд наголошує, що станом на час вирішення спору по суті, пенсія позивачу пенсійний органом не призначена, відтак стверджувати, що після її призначення остання не буде виплачена не вбачається за можливе. Відтак, на переконання суду, права та охоронювані законом інтереси позивача в цій частині не порушені.

Щодо посилань пенсійного органу на порушення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

За результатами розгляду поданої позивачем 07.08.2019 заяви відповідачем прийнято рішення №63 від 06.11.2019, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 6 частини 2 статті 114 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вже встановлено судом про прийняте ГУ ПФУ у Київській області рішення повідомлено позивача листом від 13.10.2020 № 9083-16414/Н-02/8-1000/20, до якого додано копію оскаржуваного рішення.

До суду із даним позовом позивач звернулась у листопаді 2020 року.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено інших обставин щодо направлення позивачу рішення №63 від 06.11.2019, відтак суд виходить з того, що про прийняте рішення позивачка дізналась з листа від 13.10.2020 № 9083-16414/Н-02/8-1000/20, до якого додано копію оскаржуваного рішення.

Виходячи із встановлених обставин справи, позивач звернулась до суду у строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, тому доводи відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду не підтвердилися, підстави для застосування наслідків пропуску строку звернення до суду відсутні.

Разом з цим, слід звернути увагу, що у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Отже, суд вважає, що застосований спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 шляхом зобов`язання відповідача призначити останній пенсію за віком на пільгових умовах, з урахуванням встановлених обставин справи забезпечує належний та ефективний захист її порушеного права.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Резюмуючи вище викладене суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому, за висновком суду, в межах даної адміністративної справи відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсій №63 від 06.11.2019, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 6 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу роботи період роботи оператором мотального обладнання на Дарницькому шовковому комбінаті з 12.10.1992 по 24.05.2004, починаючи з 07.08.2019 року.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.