Рішення № 118984731, 15.04.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/52993/21-ц

пр. 2-4370/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача-1: не з`явився,

позивача-2: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про захист прав споживачів, стягнення процентів та трьох відсотків річних, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач-1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - позивач-2, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів, стягнення процентів та трьох відсотків річних.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що 20 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» був укладений депозитний договір № SАMDN25000737831617, на виконання якого він вніс на рахунок № НОМЕР_3 25 000,00 доларів США.

13 травня 2013 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «Приватбанк» укладено депозитний договір № SАMDN250007350937172 на виконання якого він вніс на рахунок № НОМЕР_4 35 070,00 доларів США.

За умовами укладених договорів банк сплачує проценти за вкладом згідно договору від 20 вересня 2013 року № SАMDN25000737831617 у розмірі 8,0 % річних, а згідно договору від 13 травня 2013 року № SАMDN250007350937172 - 9,75 % річних.

У зв`язку із припиненням функціонуванням банківських відділень АТ КБ «Приватбанк» на території АР Крим та м. Севастополя у 2014 році їх рахунки були безпідставно заблоковано та припинено нарахування відсотків.

Позивачі неодноразово зверталися до відповідача із письмовими заявами про розірвання договорів банківського вкладу та виплату належних їм коштів, однак їх вимоги банк не виконав.

У зв`язку із цим вони змушені були звернутися з позовом до суду про стягнення вкладів, відсотків та штрафних санкцій.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року та постановою Верховного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 757/61496/18-ц, їх позовні вимоги були задоволені, стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу № SАMDN25000737831617 від 20 вересня 2013 року в сумі 58 067,07 дол. США, на користь ОСОБА_2 - заборгованість за договором банківського вкладу № SАMDN250007350937172 від 13 травня 2013 року у розмірі 85 862,36 дол. США та 31,88 грн.

Враховуючи, що депозитні договори діють до повного їх виконання сторонами, з огляду на те, що вони заявляли та суди відповідно розглядали періоди стягнення відсотків та 3-х відсотків річних:

- до 18 грудня 2018 року включно (за договором № 5АМЦП25000737831617 від 20 вересня 2013 року); до 18 грудня 2018 року включно (за договором № 5АМБП25000735093817 від 13 травня 2013 року), а присуджені судом кошти були зараховані на їх рахунки 12 травня 2021 року, вважають, що мають право вимагати стягнення відсотків за вкладами та 3-х відсотків річних за періоди:

- з 19 грудня 2018 року до 11 травня 2021 року (за договором № 5АМОИ25000737831617 від 20 вересня 2013 року);

- з 19 грудня 2018 року до 11 травня 2021 року (за договором № 5АМОИ25000735093817 від 13 травня 2013 року).

Відповідач не повідомляв позивачів про зменшення розміру процентів на зазначені вище вклади. Таким чином, відсотки за договорами банківських вкладів повинні бути розраховані у тому ж розмірі, який зазначено у договорах, до дня повернення їм вкладів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись нормами ЦПК України, просять суд:

- стягнути з AT КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за договором № SAMDN25000737831617 від 20 вересня 2013 року відсотки за період з 19 грудня 2018 року до 11 травня 2021 року - 4 789, 04 дол. США та 3 % річних за період із 19 грудня 2018 року до 11 травня 2021 року - 1 795, 89 дол. США ;

- стягнути з AT КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 за договором № SAMDN25000735093817 від 13 травня 2013 року відсотки за період з 19 грудня 2018 року до 11 травня 2021 року - 8 187, 64 дол. США та 3 % річних за період із 19 грудня 2018 року до 11 травня 2021 року - 2 519, 28 дол. США; усі судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ААТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення процентів та трьох відсотків річних та призначено підготовче засідання у справі на 14 лютого 2022 року.

10 лютого 2022 року до суду надійшов відзив АТ КБ «ПриватБанк» на позовну заяву. Відповідач заперечує проти заявленого позову в повному обсязі, вважає його необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні. Відзив обґрунтований тим, що 17 листопада 2014 року між АТ КБ «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - третя особа, ТОВ «ФК «Фінілон») укладено договір про переведення боргу з подальшим укладенням 18 листопада 2014 року додаткової угоди до цього договору. За умовами цього договору електронний додаток № 1 містить перелік депозитних договорів та договорів банківського обслуговування, за якими здійснено переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», у тому числі і за договорами банківського вкладу № SАMDN25000737831617 від 20 вересня 2013 року та № SАMDN250007350937172 від 13 травня 2013 року, які є предметом цього спору. Відтак, з 17 листопада 2014 року за договорами, укладеними з позивачами, змінено боржника з первісного боржника - АТ КБ «Приватбанк» на нового боржника - ТОВ «ФК «Фінілон».

Крім того, право клієнта на розірвання депозитного рахунку в односторонньому порядку безумовне. Договір вважається розірваним з моменту отримання банком заяви/вимоги про розірвання договору, з урахуванням строку, який вказаний у договорі та в якій така заява/вимога може бутті подана вкладником до банку. Таким чином, умовами депозитного договору передбачений окремий випадок припинення його дії у випадку дострокового розірвання з ініціативи вкладника та після розірвання договору його умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами (банком та вкладником) здійснюється виключно на законодавчих, а не на договірних підставах, оскільки розірвання договору у контексті ст. ст. 598, 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язань на вимогу однієї із сторін.

Зазначає, що рішенням суду у справі № 757/70995/17 встановлено, що позивачі звернулися до банку 13.11.2017 року з заявою про розірвання спірних договорів та повернення коштів. Банк отримав заяву ОСОБА_2 16.11.2017 року, ОСОБА_1 - 20.11.2017 року, а отже, з урахуванням вимоги про повернення коштів, договір є розірваним через 2 (два) банківських дні після отримання заяви вкладника, що відповідає також ч. 3 ст.651 ЦК України. Відтак, договір № SАMDN25000737831617 від 20 вересня 2013 року розірвано з 23.11.2017 року, договір № SАMDN250007350937172 від 13 травня 2013 року - з 19.11.2017 року, тому нарахування відсотків на вклад за період після дати розірвання договору неможливе.

Окрім того, рішення суду про стягнення вкладів на користь позивачів було виконано шляхом списання зазначених грошових коштів на виконання судового рішення у справі № 757/70995/17, а несвоєчасне виконання рішення суду є відповідальністю державної виконавчої служби. Тому відсутні також підстави для стягнення 3 % річних за договорами банківських вкладів.

10.02.2022 року представник АТ КБ «ПриватБанк» подав клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку цивільної справи № 199/3152/20.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному підготовче засідання, призначене на 14.02.2022 року, знято з розгляду та призначено на 18.04.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2022 року відкладено підготовче засідання на 22.09.2022 року.

29 червня 2022 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав відповідь на відзив, в якому посилається на ті ж обставини, що й у позовній заяві та наполягає на задоволенні позовних вимог. Також вказує, що банк помилково вважає, що укладені з позивачами договори були розірвані 19 та 20 листопада 2017 року. 3-й день після отримання банком заяв позивачів є датою, з якої очевидним та беззаперечним є порушення виконання зобов`язань з боку банку. Окрім того, зазначає, що укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК Фінілон» договір переведення боргу є нікчемним, оскільки була порушена встановлена Законом процедура його укладення, зокрема, позивачі не надавали згоду на заміну боржника.

06 липня 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подало заперечення в порядку ст. 180 ЦПК України. АТ КБ «ПриватБанк» вважає доводи позивачів щодо нікчемності правочину необґрунтованими, оскільки висновки в цій частині базуються на неправильному застосуванні норм матеріального права (ст. ст. 520, 654, 1059 ЦК України).

У зв`язку з повітряною тривогою підготовче засідання, призначене на 22.09.2022 року, знято з розгляду та призначено на 09.12.2022 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.12.2022 року задоволено заяву представника АТ КБ «ПриватБанк» та залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення процентів та трьох відсотків річних, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - третя особа, ТОВ «ФК «Фінілон»), у зв`язку з чим протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.12.2022 року відкладено підготовче засідання на 30.03.2023 року.

23 березня 2023 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав письмові пояснення. Зазначає, що оскільки добровільне розірвання депозитних договорів з боку банку не відбулося, а у судовому порядку депозитні договори не були розірвані, врахування відсотків за договорами повинно здійснюватися за процентною ставкою зазначеною у договорах за увесь період до фактичної виплати вкладнику всієї суми вкладів.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2023 року провадження у цивільній справі № 757/52993/21-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні, відповідача ТОВ «ФК «Фінілон», про захист прав споживачів, стягнення процентів та трьох відсотків річних, зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду рішення у цивільній справі № 199/3152/20.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.05.2023 року поновлено провадження у цивільній справі № 757/52993/21-ц та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 08.08.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2023 року відкладено підготовче засідання на 10.10.2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.10.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні, відповідача ТОВ «ФК «Фінілон», про захист прав споживачів, стягнення процентів та трьох відсотків річних, та призначено розгляд справи по суті в загальному позовному провадженні на 05 лютого 2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року розгляд справи відкладено до 15 квітня 2024 року.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх представник в судове засідання 15 квітня 2024 року не з`явились; про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В матеріалах справи наявна заява представника позивачів про розгляд справи за їх відсутності.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності та відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» у судове засідання не з`явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Суд установив, що 20 вересня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено депозитний договір № SАMDN25000737831617, на виконання якого, на рахунок № НОМЕР_3 позивачем внесено 25 000,00 дол. США.

Між позивачем ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» 13 травня 2013 року укладено депозитний договір № SАMDN250007350937172 на виконання якого, на рахунок № НОМЕР_4 позивачем внесено 35 070,00 дол. США.

За умовами укладених договорів банк сплачує позивачу проценти за вкладом згідно договору № SАMDN25000737831617 від 20 вересня 2013 року у розмірі 8,0 % річних, згідно договору № SАMDN250007350937172 від 13 травня 2013 року - 9,75 % річних.

У зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на окупованій території Автономної Республіки Крим, рахунки позивачів було безпідставно заблоковано і припинено нарахування відсотків.

16 листопада 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» отримало заяву позивача ОСОБА_2 про розірвання договору банківського вкладу № SАMDN250007350937172 та видачу вкладів та відсотків. 20 листопада 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» отримало заяву аналогічного змісту позивача ОСОБА_1 про розірвання договору банківського вкладу № SАMDN25000737831617 та видачу вкладів та відсотків.

Оскільки вимоги позивачів банк не виконав, останні звернулися до суду з позовом про повернення коштів.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року та постановою Верховного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 757/61496/18-ц, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу № SАMDN25000737831617 від 20 вересня 2013 року в сумі 58 067,07 доларів США, на користь ОСОБА_2 - заборгованість за договором банківського вкладу № SАMDN250007350937172 від 13 травня 2013 року у розмірі 85 862,36 доларів США та 31,88 грн.

На виконання судового рішення у справі № 757/61496/18-ц з кореспондентського рахунку АТ КБ «ПриватБанк» 12 травня 2021 року списано кошти, стягнені судом, та зараховані на банківські рахунки позивачів, відкриті в ПУМБ м. Києва, про що свідчать виписки по рахунку від 23 вересня 2021 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо наявності правових підстав для стягнення процентів за договором банківського вкладу

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1070 ЦК України, за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Частиною другою статті 1070 ЦК України передбачено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У частині першій статті 1075 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20) зазначено, що «у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків».

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 757/71432/17 (провадження № 61-5237св20), від 27 березня 2024 року у справі № 757/11520/21 (провадження № 61-1852св23).

У постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року в справі № 756/420/17 (провадження № 61-18833св21) вказано, що: «позивач листом від 12 вересня 2016 року звернувся до відповідача зі зверненням про розблокування рахунків та повернення коштів, тобто про розірвання договору вкладу, проте отримав повідомлення від Банку про те, що на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя АТ КБ «ПриватБанк» не має правових підстав та можливості для здійснення банківської діяльності, у зв`язку з чим банк фактично не має доступу до свого майна та договорів на окупованій території, припинив свою діяльність в Криму.

Сторони в договорах банківського вкладу передбачили право на односторонню відмову та момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору. Згідно умов договорів № SAMDN47000700060956 та № SAMDN47000706220395 він вважається розірваним через два дні з дати отримання відповідної заяви, тобто з 15 вересня 2016 року, вказані договори є таким, що вже розірвані».

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існували зобов`язальні правовідносини з договорів банківських вкладів.

Договорами банківських вкладів № SАMDN25000737831617 від 20 вересня 2013 року та № SАMDN250007350937172 від 13 травня 2013 року передбачено право сторін достроково розірвати договір з повідомленням про це іншої сторони за два банківські дні до розірвання договору (пункт 9 договорів).

Позивачі скористалися правом на дострокове розірвання депозитних договорів, направивши банку вимогу про повернення вкладів, яка отримана останнім 16 листопада 2017 року (за договором банківського вкладу № SАMDN250007350937172) та 20 листопада 2017 року (за договором банківського вкладу № SАMDN25000737831617), про що свідчать наявні у матеріалах справи заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та що не заперечує банк у відзиві на позов та своїх поясненнях.

Отже, позивачі до закінчення строку дії договорів виявили намір про розірвання договорів банківських вкладів та ініціювали процедуру повернення їх грошових коштів. Відтак, з огляду на умови (пункт 9), договори депозиту вважаються розірваними з 19.11.2017 року - договір № SАMDN250007350937172 від 13 травня 2013 року; з 23.11.2017 року - договір № SАMDN25000737831617 від 20 вересня 2013 року, тобто між сторонами припинилися договірні правовідносини з договорів банківського вкладу.

Судовим рішенням у справі № 757/61496/18 позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на їх користь суми вкладів, нараховані відсотки та штрафні санкції.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посилаючись на невиконання судового рішення тривалий період часу, зокрема просять стягнути відсотки за договорами банківських вкладів за користування грошовими коштами за період прострочення з 19.12.2018 року до 11.05.2021 року.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Тобто, після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зроблено висновок, що після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду у цій справі зазначила, що при вирішенні цього спору суди не врахували, що виплата передбачених пунктом 1 договорів та встановлених статтями 1061, 1070 ЦК України процентів поширюється лише на період дії договорів вкладу та після припинення таких договорів вказані проценти не нараховуються.

У постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19 (провадження № 61-1297св22) зроблено висновок про те, що з моменту розірвання договору вкладу нарахування передбачених договором процентів припиняється, а права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведене свідчить, що виплата передбачених договорами та встановлених статтями 1061, 1070 ЦК України процентів поширюється лише на період дії договорів вкладу та після припинення таких договорів вказані проценти не нараховуються.

Тому положення статті 1070 ЦК України до правовідносин, які виникли після розірвання договорів вкладів, не застосовуються.

Отже з моменту розірвання цих договорів нарахування передбачених договорами процентів припиняється, а починаючи з 19 та 23 листопада 2017 року відповідно права та інтереси позивачів забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням наведено, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за договорами вкладів за період з 19.12.2018 року до 11.05.2021 року, а саме за договором № SАMDN250007350937172 від 13 травня 2013 року у розмірі 8 187,64 дол. США та договором № SАMDN25000737831617 від 20 вересня 2013 року у розмірі 4 789,04 дол. необхідно відмовити.

Щодо стягнення з банку 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України на суму вкладів

Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення 3 % річних, позивачі посилаються на невиконання банком обов`язку з повернення вкладів та обрахували такі проценти від простроченої суми вкладів за період із 19.12.2018 року до 11.05.2021 року (період, що не охоплюється судовими рішеннями у справі № 757/61496/18).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто, відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 цього ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 цього Кодексу).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15 (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15 (провадження № 14-591цс18), від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).

Після розірвання договорів банківського вкладу банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання судового рішення у справі № 757/61496/18-ц АТ КБ «ПриватБанк» перерахувало кошти, стягнені судом, на банківські рахунки позивачів 12 травня 2021 року.

Оскільки банк неналежним чином виконував зобов`язання за договорами вкладів від 13 травня 2013 року та 20 вересня 2013 року, вчасно не повернув належні позивачам кошти, які були ними внесені на депозит, суд дійшов висновку про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3 % річних за прострочення повернення сум вкладів на підставі частини другої статті 625 ЦК України за договором:

- № 5АМОМ25000735093817 від 13.05.2013 року за період із 19.12.2018 року до 11. 05. 2021 року у розмірі 2 519,28 дол. США (35 070, 00 х 3%/365 х 874 днів);

- № SAMDN25000737831617 від 20.09.2013 року за період з 19.12.2018 року до 11. 05. 2021 року у розмірі 1 795, 89 дол. США (25 000, 00 х 3%/365 х 874 днів).

Щодо договору про переведення боргу та належного відповідача у справі

Відповідно до статті 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

Як свідчить тлумачення статей 520, 521 ЦК України, при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником.

Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.

Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2023 року у справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21), а також у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 757/34314/18-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19, від 07 листопада 2023 року у справі № 757/2801/20-ц, від 10 січня 2024 року у справі № 758/1366/16-ц.

На вказаному наголошено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20, у якій, зокрема, зазначено про те, що договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладений між банком та ТОВ «ФК «Фінілон» шляхом використання принципу мовчазної згоди вкладників банку, не створює правових наслідків для позивачів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З огляду на зазначене та враховуючи вищевказані правові висновки Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, суд вважає, що АТ «КБ «ПриватБанк» є боржником за договором банківського вкладу, укладеним між ним та позивачкою, а, відтак, є належним відповідачем у цій справі.

З врахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, про те, що позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню з викладених вище підстав.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору за подання даного позову на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а суд дійшов висновку про часткове задоволення їх позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 146,57 грн.

Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 11, 15, 16, 509, 520, 526-527, 530, 610, 612, 615, 625, 653, 1058, 1060, 1061, 1066, 1070, 1074, 1075 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про захист прав споживачів, стягнення процентів та трьох відсотків річних задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за договором № SAMDN25000737831617 від 20 вересня 2013 року 3 % річних за період з 19 грудня 2018 року до 11 травня 2021 року у розмірі 1 795, 89 доларів США.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 за договором № SAMDN25000735093817 від 13 травня 2013 року 3 % річних за період з 19 грудня 2018 року до 11 травня 2021 року у розмірі 2 519, 28 доларів США.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір в сумі 1 146 гривень 57 копійок.

Позивач - 1 - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач - 2 - ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»: 01001, місто Київ, вул. Грушевського, будинок 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 38920700.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 25.04.2024 року.

Суддя Є.С. Хайнацький