Рішення № 118978438, 13.05.2024, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/2053/24

Провадження № 2/577/704/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 року м.Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Потій Н.В.

за участю секретаря Подейко Т.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі Сумської області справу за позовом Акціонерного товариства «Універсалбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 51590,40 грн., -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції сторін.

АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 51590,40 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 05.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищевказаних документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 25000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим станом на 05.02.2024 виникла заборгованість у сумі 51590,40 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту), які позивач просить стягнути у судовому порядку. Також просить стягнути судові витрати у розмірі 2684 грн.

Відповідач у відзиві на позов, вимоги позову не визнає, вважає, що позов безпідставний та необґрунтований. Зазначає, що у додатках до позову немає жодного доказу підтвердження факту укладання саме договору про надання банківських послуг «Monobank» від 05.03.2018, відсутній сам оригінал договору. Вважає, що наявна анкета-заява, яка була ним підписана, не є договором. Зазначає, що умови договорів приєднання розробляються банком, а тому повинні бути зрозумілі споживачам і доведені до їх відома. Банк має підтвердити, що на момент укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилається на витяг з умов та правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» ресурс: https://www.monobank.ua/terms, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали позову не містять підтверджень, що саме ці витяг з умов розумів відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк». Роздруківки із сайту позивача належними доказами бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові ВС України від 11.03.2025 і не спростовано позивачем. У даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки умови і правила обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://www.monobank.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Зазначає, що у нього відсутня можливість будь-яким чином проконтролювати належність такої редакції умов, ідентифікувати або встановити їх автентичність, а тому надана копія умов не є належним, достатнім та допустимим доказом. Також, ненадано жодного доказу, який би підтвердив факт надання та дату надання кредитних коштів в сумі 25000 грн. Розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування заборгованості, оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку. Вказує, що в позові не зазначено місце проживання представника позивача, поштовий індекс, відомості про наявність чи відсутність електронного кабінету в учасників справи.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 квітня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача не надходило.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, до суду не з`явився (а.с.48-49). До позовної заяви позивач долучив клопотання з проханням розгляд справи провести за відсутності позивача, позовні підтримує (а.с. 44).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи належним чином повідомлений. У відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позову.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Позивачем надано копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 від 05 березня 2018 року (а.с. 15) зі змісту якої вбачається, що відповідач просить позивача відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов Договору та анкети-заяви.Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

До вказаної анкети-заяви банк додав Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» ресурс: https://ww.monobank.ua/terms (а.с. 16 - 28) та паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, які не містять підпису відповідача.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 05.03.2018 станом на 05.02.2024 утворилася заборгованість на суму 51590,40 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 51590,40грн (а.с. 7-14).

ІV. Норми права.

Відповідно до ч. 1ст. 13ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог іна підставі доказів, поданих учасниками справиабо витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістомст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1ст. 1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ч. 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди зусіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, щообставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

V. Оцінка суду.

Дослідивши зібрані в справі докази, оцінюючи докази зібрані у справі кожен окремо, їх достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог, враховуючи наступне.

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18),ст. 204 ЦК Українизакріплюєпрезумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому, суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір, на підставі якого заявлено позовні вимоги, у встановленому законом порядку оспорювався чи визнавався недійсним.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивач не надав підписаних відповідачем Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, хоча вони повинні містити підпис позичальника, оскільки саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Як вбачається з копії анкети-заяви, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача.

АТ «Універсал Банк» не надало доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки та розміру наданого кредиту, а тому перевірити правильність нарахування суми боргу відповідачу не є можливим, отже доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.

Так, з наданих позивачем документів вбачається, що доказів того, чи було задоволено заяву відповідача та відкрито поточний рахунок, чи було видано йому за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму, вказану у додатку, матеріали справи не містять. Відсутні докази й щодо активізації картки відповідачем та здійснення будь-якого руху коштів по рахунку, який просив відкрити відповідач при підписанні анкети-заяви .

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів, їх розмір та розмір заборгованості по кредитному договору.

При цьому, суд бере до уваги правові висновки, наведені, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 333/5483/20 (провадження № 61-19321св21), а саме:

«Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254(у редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75(у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).».

Проте, виписки про рух коштів по рахунку відповідачем не надано.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц (провадження № 61-3753св22) вказано, що: «Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву,оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Сам по собінаданий стороною позивачарозрахунок заборгованості не підтверджує наявність у відповідача заборгованостісаме в сумі 51590,40 грн.

Як зазначено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 703/3063/18, від 14.07.2021 у справі № 641/2207/18 наданий позивачемрозрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказоміснування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.

Суд наголошує, що у справі, що є предметом розгляду, ставлячи питання про стягнення з відповідача суми заборгованості позивач в якості єдиного доказу її існування у визначеному ним розмірі надає лише односторонньо складений самим позивачем документ розрахунок заборгованості (а.с. 7-14).

Водночас, суд звертає увагу на те, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принципне створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона(див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах.Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права,позивач повинендовестиналежними, допустимими та достовірними доказамипідстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 757/37126/18 (провадження № 61-406св21) загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а такожоцінки всіхдоказів,розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявностідоказів, що їх підтверджують).

Як вказано у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 296/7213/15 (провадження № 61-10125св21),від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц (провадження № 61-8074св22):судмає з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, таздійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Натомість у справі, що є предметом розгляду позивачем належних та допустимих доказів, на яких ґрунтується наданий ним розрахунок заборгованості відповідача суду не надано, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості здійснити перевірку правильності здійснених нарахувань.

Пунктом 4частини 2ст.43ЦПК Українипередбачено,що учасникисправи зобов`язаніподавати усінаявні уних доказив порядкута строки,встановлені закономабо судом,не приховувати докази.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальностісторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повиннадовестиобставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зч.ч.1,2ст.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставі доказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збиратидокази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1,5,6,7ст.81ЦПК Українивизначено,що кожнасторона повиннадовести тіобставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд зауважує, що у позивача (який є професійним учасником ринка фінансових послуг), у випадку добросовісного користування своїми процесуальними правами, була можливість для того, щоб подати всі докази у справі, проте він, користуючись своїми правами на власний розсуд, необхідних доказів, в т.ч. тих, що мають виключне значення для розгляду даної справи до суду не подав та про те, що такідокази з об`єктивних причин не можуть бути подані у встановлений законом строк, суд не повідомляв, з клопотанням про витребування доказів до суду не звертався, з огляду на що суд вирішив спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження порушення боржником своїх зобов`язань та їх розміру, зокрема видачі кредиту, встановлення певного кредитного ліміту, виписки про рух коштів чи інших допустимих доказів, на яких ґрунтується наданий ним розрахунок заборгованості, в задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 201, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсалбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 51590,40 грн. відмовити

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариств "Універсал Банк" (ЄДРПОУ 21133352, юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя Н. В. Потій