Рішення № 11895896, 27.10.2010, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 2-4313

2010 р.

Р І Ш Е Н НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі :

головуючого-судді Гонтар А.Л.

при секретареві Костенко В.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Пахоменкова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Дружківського міського суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_3

до

відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» приватне підприємство «Астон»

про стягнення заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 14 липня 2010 року звернувся до Дружківського міського суду з позовною заявою до ВАТ «Енергомашспецсталь» ПП «Астон» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди.

В позові він посилається на те, що з 01.04.2007 року по 15.06.2010 року працював на посаді заступника директора по комерційним питання в ПП «Астон» ВАТ «Енергомашспецсталь». При звільненні підприємство не здійснило з ним повного розрахунку, а саме йому не було сплачено заборгованість по заробітній платі за травень-червень у розмірі 858,70 грн. та компенсація за невикористані відпустки у розмірі 16596 грн. 16 коп. На його не однократні вимоги здійснити з ним розрахунок, він так і не отримав гроші.

Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 17454 грн. 86 коп. Оскільки відповідач до наступного часу з ним не розрахувався просить стягнути середньомісячний заробіток за час затримки заробітку у сумі 3663 грн. 72 коп.

Крім того, вважає, що діями відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, так як він весь час хвилювався, порушились його нормальні життєві звязки. Заподіяну йому моральну шкоду оцінює у 2000 грн.

Позивач у судове засідання не зявився, надав заяву з клопотанням розглядати справу у його відсутності та допустити до розгляду справи в якості його представника дружину ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_1 зявилась у судове засідання, позовні вимоги підтримала, та пояснила, що 15 червня 2010 року позивач звільнився з підприємства. Він відпрацював в цей день, але розрахунок з ним здійснено не було. Він неодноразово звертався до підприємства з проханням виплатити йому гроші, здійснити з ним розрахунок, але постійно отримував відмову. 06 серпня 2010 року позивачу булу перераховано на заробітну картку заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку. Але позивач не згоден з розміром перерахованого середнього заробітку, оскільки вважає, що йому повинні були сплатити середній заробіток за час затримки з 15 червня по 06 серпня 2010 року, тоді як йому нарахували середній заробіток за час затримки з 15 червня по 15 липня 2010 року. Також вважає, що діями відповідача позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях від несвоєчасного отримання заробітної плати, так як він вимушений був неодноразово звертатися до відповідача з проханням сплатити йому заробітну плату, але отримував відмову, у звязку з чим він хвилювався, втратив спокій, сон. Дії по отриманню заробітної плати вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, враховуючи те, що він є інвалідом. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у сумі 17454.86 коп., середній заробіток за час затримки у розмірі 3663, 72 грн. та моральну шкоду у сумі 2000 грн.

Представник відповідача Пахоменков В.І. зявився у судове засідання, позовні вимоги не визнав, та пояснив, що дійсно позивач працював на підприємстві з 23.11.2004 року по 15.06.2010 року. При звільненні вони не змогли провести розрахунок з позивачем в силу обєктивних причин. 06.08.2010 року підприємство перерахувало на заробітну платіжну картку позивача 20221,64 грн. Вважає, що предмета спору в цій частині не має. Що стосується моральної шкоди, то вважає, що позивач не надав суду доказів того, в чому полягає моральна шкода, які обставини обґрунтовують вимоги позивача, які докази це підтверджують. На час звільнення підприємство з позивачем не розрахувалось, так як в день звільнення у підприємства не було на рахунку коштів. Після звільнення позивача на розрахункові рахунки підприємства було накладено арешт і підприємство не мало можливості провести з позивачем розрахунок. Коли з розрахунків було знято арешт позивача було повідомлено, що він може зявитися на підприємство за розрахунком. Так його було повідомлено 15.07.2010 року по телефону та надіслано листи на його адресу, яка вказана була в його особової картці та до витребування, як було вказано позивачем в листі надісланому на підприємство. Але позивач не зявився за грошами. Гроші знаходилися в касі підприємства ще чотири дні. Листи підприємства повернулись відповідачу. Так як позивач відмовився їх отримувати. Просить в задоволені позовних вимог відмовити.

Суд вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивача ОСОБА_3 було прийнято в ПП «Астон» на посаду заступника директора по виробництву, згідно наказу № 15/01-к, що підтверджується особової карткою, записом в трудовій книжці.

З 15.06.2010 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП, згідно наказу № 14-10 к, що підтверджується особової карткою та записом у трудовій книжці (а.с.2-3,35).

Згідно зі ст.. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. На час звільнення позивача підприємство повинно було сплатити йому заробітну плату за червень 2010 року у сумі 858,41 грн., що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю № НЗП-000026 за червень 2010 р.(а.с.51).

Крім того, під час роботи позивач не використовував, належні відпустки, у звязку з чим підприємство повинно було сплатити компенсацію за невикористані відпустки у сумі 14961,26 грн., що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю № НЗП-000018 за липень 2010 року (а.с.48).

Відповідач не здійснив з позивачем повний розрахунок в день звільнення, чим порушив право позивача на своєчасне отримання допомоги в терміни, передбачені ст.115, 116 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Згідно ст.. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.. 116 КЗпП, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто підставою відповідальності підприємства відповідно до ст.. 117 КЗпП України, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.

Судом встановлено, що позивача було звільнено з роботи 15 червня 2010 року. В день звільнення позивач працював, що пояснила у судовому засіданні представник позивача, та не було оскаржено представником відповідача.

Представник позивача, свідок ОСОБА_4 пояснили у судовому засіданні, що в день звільнення з позивачем не було здійснено розрахунок. Вважають, що розрахунок не було здійснено у звязку з тим, що у підприємства не було грошей на розрахунку або було недостатньо для здійснення виплат. 17 червня 2010 року на рахунки підприємства було накладено арешт, який було знято лише 05.08.2010 року. Дані обставини позбавили відповідача своєчасно розрахуватися з позивачем. Але 15.07.2010 року у підприємства появилась можливість розрахуватися з позивачем, про що йому було повідомлено по телефону, надіслано листа на адресу, яка була вказана в його особової картці та до витребування, як вказав позивач у своєму листі від 24.06.2010 року. Дані листи повернулися відповідачу, оскільки позивач не погодився їх отримувати. Крім того, позивачу неодноразово дзвонили на телефон, просили його прийти отримати належні йому гроші, але він відмовлявся, посилаючись на те, що підприємство сплатить йому неустойку за затримку розрахунку. Вони вважають, що підприємство повинно сплатити за затримку розрахунку за період з 15 червня по 15 липня 2010 року, тобто з часу звільнення по час повідомлення позивача про явку за грошами.

За час затримки з 15 червня по 15 липня 2010 року підприємство нарахувало позивачу до сплати 3984,83 грн., що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю № НЗП-000035 за липень 2010 року (а.с.52).

06 серпня 2010 року ПП «Астон» перерахувало на рахунок позивача ОСОБА_3 20221,64 грн., що підтверджується відомістю зарахування на картрахунки працівників № 8 (а.с.19-20).

Дані обставини у судовому засіданні підтвердила представник позивача ОСОБА_1

Суд, вважає, що позивачу сплачені не усі належні йому суми, оскільки середній заробіток за час затримки треба нараховувати з 15 червня по 06 серпня 2010 р.

До такого висновку суд дійшов з наступних підстав.

Відповідно до вимог законодавства відповідач повинен здійснити з позивачем розрахунок в день звільнення. Позивач в день звільнення працював, але розрахунок з ним зроблено не було.

Представник відповідача та свідок ОСОБА_4 пояснювали суду, що розрахунок в день звільнення не було зроблено тому, що на рахунку підприємства не було коштів або було недостатньо.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень.

Представник відповідача не надав суду доказів в підтвердження того, що дійсно на день звільнення позивача на рахунку підприємства не було коштів.

Представник відповідача, посилається на ті обставини, що в подальшому з позивачем не було зроблено розрахунку у звязку з тим, що на рахунки підприємства було накладено арешт, що позбавило підприємство здійснити розрахунок з позивачем.

Дійсно 17 червня 2010 року було накладено арешт на рахунок 2600235866230 в Донецькій обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» м.Донецьк МФО 334011 боржником є ПП «Астон», який знаходиться за адресою м. Словянськ, б. Пушкіна,5 код ЄДРПОУ 31054936, що підтверджується постановою державного виконавця Словянського міськрайоного управління юстиції про арешт коштів боржника (а.с.43), який було знято 05 серпня 2010 року, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження (а.с.44).

Але представник відповідача, посилається на те, що 15 липня 2010 року у них були кошти, про що вони повідомили позивача та чикали протягом чотирьох днів, що позивач отримає ці кошти.

В підтвердження даних обставин відповідачем надано лист № 184 від 15.07.2010 року на імя ОСОБА_3, якому запропоновано зявитися та отримати гроші (а.с 45 ). Відповідно до листів від 15.07.2010 р. ОСОБА_3 було надіслано на адресу АДРЕСА_1 та до витребування у м.Дружківка було надіслано запрошення зявитися за належним розрахунком, дані листи повернулися до відповідача по закінченню строку зберігання, а не у звязку з відмовою позивача їх отримати (а.с.21-24).

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що 15 липня 2010 року в її присутності головний бухгалтер ОСОБА_4 дзвонила ОСОБА_3 та запропонувала йому прийти на підприємство та отримати належні йому гроші,що відповідав позивач вона не знає, але протягом чотирьох наступних днів позивач так і не зявився за коштами.

Суд не може погодитись з доводами представника відповідача, що середній заробіток треба нарахувати по 15 липня 2010 року, оскільки саме до цього дня в затримки розрахунку є вина підприємства, а з 15 липня по 06 серпня 2010 року вини підприємства в затримки не має, оскільки позивача було повідомлено про наявність коштів і можливість їх отримати.

Судом встановлено, що листи, які підприємство надіслало позивачу з повідомленням отримати гроші, позивач не отримав, вони звернулись на підприємство за закінченням строку зберігання.

Крім того, 06 серпня 2010 року ПП «Астон» перерахувало гроші на рахунок ОСОБА_3, згідно генеральної угоди про надання послуг по зарахуванню заробітної плати на банківський рахунок НОМЕР_1 від 21.02.2006 р., тобто на його постійну банківську картку на отримання заробітної плати (.с.17,39)

Відповідно до пояснень представника відповідача та свідків, можливість розрахуватися з позивачем у підприємства була 15 липня 2010 року, вони позивача повідомляли про ці обставини, просили його зявитися за грошами, він не зявився до них, протягом чотирьох днів гроші знаходилися у касі підприємства.

Однак, підприємство не зробило перерахування грошей на рахунок позивача на його постійну банківську картку для отримання заробітної плати ні 15 липня, ні 19 липня, ні в наступні дня, а лише це було зроблено 06 серпня 2010 року.

Суд, вважає, що не можливо прийняти до уваги доводи представника відповідача про те, що гроші позивачу були перераховані лише 06 серпня 2010 року не з їх вини, оскільки на рахунок підприємства, з якого потім перерахували гроші позивачу, було накладено арешт, і це позбавляло їх можливості перерахувати гроші позивачу.

Дані доводи представника відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме підприємство 07 липня 2010 року уклало договір № ЗП/07-2010/152 про зарахування заробітної плати на карткові рахунки, що підтверджується відповідним договором (а.с.40-42), тобто мало можливість перерахувати позивачу гроші.

Крім того, арешт з рахунку № 26000235866230 було знято 05.08.2010 року, а відповідно до виписки по особовому рахунку № 26000235866230 ПП «Астон» від 06.08.2010 року попередня операція була здійснена 04.08.2010 року (а.с.19-20), тобто вже 04.08.2010 року підприємство робило перерахування з даного рахунку.

Таким чином, суд вважає, що затримка в розрахунку з позивачем була здійснена з вини підприємства в строк з 15 червня по 06 серпня 2010 року.

Судом встановлено, що позивач працював з 40 годинним (п'ятиденним) робочим тижнем з двома вихідними днями (суботою, неділею), тривалість його робочого дня складала 8 годин.

Згідно п.п.2-4 п.8 Положення Порядку обчислення середньої заробітної плати (затвердженого постановою Кабінету Міністров України № 100 від 08 лютого 1995 року з наступними змінами і доповненнями) середньоденний заробіток позивача на момент звільнення, складає 221,05 грн. (а.с.53)

Після звільнення позивача заробітна плата на підприємстві не підвищувалася.

Таким чином, середній заробіток позивача за 37 днів затримки заробітної плати склав 8178,85 грн.

Відповідно до розрахунково-платіжною відомістю № НЗП-000035 за липень 2010 року підприємство нарахувало позивачу до сплати 3984,83 грн., які були йому перераховані, тому дані кошти треба відрахувати.

Крім того, згідно розрахунково-платіжних відомостей позивачу була нарахована сума 19804, 50 грн. (858,41грн+3984,83грн.+14961,26грн.) (а.с.47,51,52), а перераховано на рахунок 20221,64 грн., що підтверджується відомістю зарахування на картрахунки працівників № 8 (а.с.19-20), тобто на 417,14 грн., дану суму також треба відрахувати.

Таким чином, стягненню підлягає наступна сума 3776 , 88грн. (8178 . 85 грн.-3984,83 грн. 417,14грн.)

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженою їм особою робітнику проводиться у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втратам нормальних життєвих стосунків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя.

Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ( з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що відповідно до ст.. 237-1 КЗпП за наявності порушень прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки судом встановлено порушення відповідачем прав позивача, а саме затримка раз рахування при звільненні, він має право на відшкодування моральної шкоди.

Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив незаконного звільнення на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, та стягує на відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітної платі у сумі 17454,86 грн., в їх задоволенні позивачу треба відмовити з наступних підстав.

На час звільнення позивача підприємство мало перед ним заборгованість по заробітної платі за червень 2010 року у сумі 858,41 грн., що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю № НЗП-000026 за червень 2010 р.(а.с.51).

Крім того, під час роботи позивач не використовував, належні відпустки, у звязку з чим підприємство повинно було сплатити компенсацію за невикористані відпустки.

Позивач вважає, що дана сума повинна бути у розмірі 16596,16 грн.

Але, відповідно до розрахунково-платіжної відомості № НЗП-000018 за липень 2010 року дана сума складає 14961,26 грн(а.с.47).

Позивач не довів суду того, що сума компенсації за невикористані відпустки складає 16596,16 грн.

Оскільки 06.08.2010 року позивачу було перераховано на його рахунок 20221,64 грн., що підтверджується відомістю зарахування на картрахунки працівників № 8 (а.с.19-20), то він отримав належні йому кошти.

Оскільки позивача було звільнено від сплати державного мита та судового збору,то він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст. 10,11,58,59,60,84,86,88,212-215,218 ЦПК України (в редакції 2004 року), на підставі ст. 115,116,117,237-1 КЗпП України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» приватного підприємства «Астон» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» приватне підприємство «Астон» (р/р 26000235866230 УСБ м. Краматорськ МФО 334011 код ОКПО 31054936) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3776 (три тисячі сімсот сімдесят шість) гривні 88 коп. та моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» приватне підприємство «Астон» (р/р 26000235866230 УСБ м. Краматорськ МФО 334011 код ОКПО 31054936) на користь держави в бюджет місцевого самоврядування р/р 31419537700040 банк ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016 ОКПО 34686563, КБК 22090100 держмито у сумі 59 (пятдесят девять) грн.50 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) гривень на р/р 31214259700040 банк ГУДКУ в Донецькій обл., МФО 834016 ОКПО 34686563 КБК 22050001 код 615.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів після оголошення рішення.

Суддя: