Постанова № 11895595, 20.09.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2010 р. Справа № 2-а-83/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2010р. по справі№2-а-83/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою вдповідальністю "Кролевецький агрокомбінат хлібопродуктів" <Список ><Текст >

до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

13.07.2009 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кровелецький агрокомбінат хлібопродуктів» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач), в якому просить суд, після уточнення, визнати частково протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.01.2009 року №000022301/0 за платежем податок на прибуток на суму 557466,40 грн., в частині 547212,47 грн., в тому числі основного платежу на суму 386351,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій на суму 160861,47 грн. та визнати протиправним в повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.01.2009 року № 0000012301/0 0за платежем податок на додану вартість на суму 463621,50 грн., в тому числі основного платежу 309081,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції на суму 154540,50 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2010 року позовні вимоги задовольнив.

Визнав протиправним податкові повідомлення-рішення відповідача від 23 січня 2009 року

№ 0000022301/0 про визначення податкового зобов»язання позивачу з податку на прибуток на загальну суму 557466,40 грн., в тому числі основного платежу 394 193,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 163273,40 грн.; податкового повідомлення-рішення від 23.01.2009 року № 0000012301/0 з податку на додану вартість на загальну суму 463621,50 грн., в тому числі податку на прибуток 309081,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 154540,50 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову,якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матерільного та процесуального права, а саме: Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР, Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства , про що був складений акт від 12.01.2009 року № 12/23/34135221.

Порушення виявлені під час перевірки склали, зокрема, у порушенні п.4.1,пп.4.1.1,пп.4.1.4п.4.1ст.4, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 394193 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року в сумі 68169 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 73018 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 127453 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 97712 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 27841 грн. та у порушенні пп.7.4.1п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , а саме: заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 309 081 грн., у тому числі: за липень 2007 року в сумі 19820 грн.; за серпень 2007 року у сумі 2800грн., за вересень 2007 року у сумі 27155грн., за жовтень 2007 року у сумі 14301 грн., за листопад 2007 року у сумі 12920 грн., за грудень 2007 року у сумі 30839 грн., за січень 2008 року у сумі 49953 грн., за лютий 2008 року у сумі 17921 грн., за березень 2008 року у сумі 29235 грн., за квітень 2008 року у сумі 62450 грн., за червень 2008 року у сумі 19460грн., за липень 2008 року у сумі 9 965 грн., за серпень 2008 року у сумі 6837 грн., за вересень 2008 року у сумі 5425 грн.

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 23.01.2009 року № 0000022301/0, яким було донараховано позивачу податкове зобов»язання за платежем податок на прибуток та штрафні санкції за порушення податкового законодавства по податку на прибуток та штрафна санкція за порушення податкового законодавства по податку на прибуток на загальну суму 557466,40 грн., в тому числі основного платежу 394 193,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 163273,40 грн.; від 23.01.2009 року № 0000012301/0 було донараховано податкове зобов»язання за платежем податок на додану вартість, штрафна санкція за порушення податкового законодавства з податку на додану вартість на загальну суму 463621,50 грн., в тому числі податку на прибуток 309081,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 154540,50 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не допустив порушень норм Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» під час здійснення господарських операцій, тому оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п.5.3.9.п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР зазначено, що господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

На підставі п.7.1ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до п.1.7 ст.1 Закону „Про податок на додану вартість”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Пунктом 7.5 ст.7 зазначеного Закону передбачено, що датою виникнення платника податку в оплату податку товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,послуг).

Як вбачається із матеріалів справи, під час здійснення своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП «Авіс-сервіс» з яким був укладена угода поставки №24/05 від 24.05.2007 року агрохімікатів, та з ПП «Агро яр» з яким були укладені угоди придбання товару (пшениці, борошна, жмиху ріпака, кукурудзи, шроту соняшника), та крім цього, з ФОП ОСОБА_1, який надавав послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом на підставі договору 301/08 від 01.08.2007 року та додаткових угод до нього.

Податковим органом ставиться під сумнів реальність названих господарських операцій, у звязку з відсутністю документів, що підтверджують транспортування товару та виконання операцій контрагентами позивача.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про невідповідність позиції суду першої інстанції про протиправність висновків податкового органу обставинам справи.

Так, матеріали справи свідчать, що докази фактичного відправлення продавцем ПП «Авіс-сервіс» до позивача та отримання останнім товару відсутні.

Директор ПП «Авіс-сервіс» на період здійснення взаєморозрахунків з позивачем відбував покарання в Березанській виправній колонії та довіреностей на вчинення від його імені дій не надавав.

Крім цього, матеріали справи не містять посилань на первинні документи (товарно-траспортні накладні), що підтверджують фактичне відправлення постачальником ПП «Агрояр» до позивача та отримання останнім товару.

Постановою Київського районного суду м. Полтава від 10.01.2009 року ОСОБА_2 директора ПП «Агрояр» було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 Закону України «Про амністію» за скоєння злочинів, передбачених ст.ст.212, 367 КК України.

Крім цього, дані бухгалтерського обліку ВАТ «Гадяцький елеватор»(послугами по зберіганню зерна, якого начебто користувались ПП «Агрояр» та позивач) не містять відомостей про рух зерна ПП «Агрояр» та позивача.

У відповідності до ст.ст.3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського о ліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно до п.3.6,п.3.8 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року №2 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером. Якщо запаси надійшли на підприємство без товаросупроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів або комерційний акт (у разі, якщо такі запаси надійшли залізницею).

Виходячи із наведеного, позивачем були порушені вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стосовно внесення до складу валових витрат витрат, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та правил Закону України «Про податок на додану вартість» про не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Посилання суду першої інстанції на необов»язковість ведення первинних документів бухгалтерського обліку під здійснення господарських операцій є неправильним.

Стосовно пояснень представника позивача про наявність рішень суду про відмову у задоволенні позовних вимог податкового органу до позивача про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемними правочинами, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, господарський справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог податкового органу про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемними правочинами стали не встановлення реальності спірних правочинів, а неможливість застосування до даних угод вказаних правил, оскільки вони підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.

Тому, під час оцінки даних доказів правила частини 1 статті 72 КАС України не розповсюджуються.

Відповідно ч.3 ст.2 КАС України,у справах щодо оскарження рішень,дій чи бездіяльності суб”єктів владних повноважень адміністравтині суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі,у межах повноважень та у спосіб,що передбачені Конституцією та законами України; обгрнутовано,тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином,колегія суддів, вважає,що оскаржувані повідомлення рішення відповідають зазначеними вище критеріям,тому підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції допустив порушення норм Законів України « Про оподаткування прибутку підприємств”, «Про податок на додану вартість», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, тому постанова суду підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно до п.3 ч.1ст. 198 КАС України, за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першоїінстанціїсуд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду та прийняти нову постанову суду.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <Текст >, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року по справі 32-а-83/10/1870 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Кононенко З.О.

Судді<підпис >

<підпис >Донець Л.О. Бондар В.О. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 24.09.2010 р.