Постанова № 11895120, 21.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16561/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Глущенко Я.Б.,

Федорової Г.Г.,

при секретарі Вечер А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Нерухомість столиці»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001572302/0 від 07.05.2009 року, № 0001572302/1 від 17.07.2009 року, № 0001572302/2 від 09.10.2009 року, № 0001572302/3 від 09.12.2009 року про донарахування позивачу податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001572302/2 від 09.10.2009 року, № 0001572302/3 від 09.12.2009 року. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року та валютного законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт № 5336/23-02-30965299 від 22.04.2009 року.

Під час перевірки встановлено, що в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по товарах та послугах, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а саме: 516 грн. ПДВ з вартості листівок «8 березня», 791 грн. 67 коп. ПДВ з вартості чашок металевих, 4005 грн. 9 коп. ПДВ з вартості виготовлення брошур, пластикових карток, карток, буклетів, 5833 грн. 33 коп. ПДВ з вартості CD презентації двома мовами, 3875 грн. 53 коп. ПДВ з вартості виготовлення каталогу «НЕСТ».

За результатами розгляду первинної скарги платника податків відповідачем прийнято рішення № 16624/10/25-010 від 15.07.2008 року, яким скаргу підприємства задоволено частково: скасовано податкове повідомлення рішення № 0001572302/0 від 07.05.2009 року в частині нарахованого податку в сумі 29669 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкції в сумі 14834,50 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. На підставі вказаного рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001572302/1 від 17.07.2009 року.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві № 4051/10/25-114 від 25.09.2009 року повторну скаргу позивача задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001572302/1 від 07.05.2009 року в частині 6913,32 грн. податку на додану вартість та 3456,66 грн. штрафних (фінансових) санкцій. З урахуванням зазначеного рішення, Державною податковою адміністрацією у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0001572302/2 від 17.07.2009 року.

Рішенням Державної податкової адміністрації України № 11950/6/25-0115 від 20.11.2009 року скаргу позивача залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001572302/3 від 09.12.2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту здійснювалось позивачем з додержанням вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже право платника податку на формування податкового кредиту нерозривно пов'язано з використанням товарів, в зв'язку з придбанням яких формується податковий кредит, у власній господарській діяльності.

Визначення поняття «господарська діяльність»міститься в п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого під такою діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій серії АБ № 179054, видами діяльності позивача є здавання в оренду власного нерухомого майна, будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, інші види оптової торгівлі, купівля та продаж власного нерухомого майна. Придбання та розповсюдження рекламної продукції, як господарська діяльність позивача, не визначена.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого при придбанні товарів, які з господарською діяльністю останнього не пов'язані.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позову та доходить висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2010 року скасувати.

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКоротких А.Ю.

Судді:Глущенко Я.Б.

Федорова Г.Г.

Повний текст постанови виготовлений 26 жовтня 2010 року.