Постанова № 11894683, 30.09.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 вересня 2010 р. № 2-а- 7667/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д. ,

при секретарі судового засідання - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника відповідача - Кізілова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавас - 52" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гавас-52» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд, з урахуванням уточнень, скасувати повідомлення-рішення № 0000342320/0 та № 0000352320/0 про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 33264622,29 грн., з них основний платіж 19892158,14 грн., штрафні (фінансові) санкції 13372464,15 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що відповідачем порушено вимоги п.п. 17.1.1., 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., наказу ДПА України № 266 від 18.04.2008 року «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», у звязку з чим ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова не мала визначених законом підстав для прийняття рішення щодо нарахування додаткових зобовязань по податку на додану вартість та податку на прибуток, застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Гавас-52» код ЄДРПОУ 36035902. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у позові, змінив вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову в частині скасування повідомлень-рішень № 0000342320/0 та № 0000352320/0 про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 33264622,29 грн., з них основний платіж 19892158,14 грн., штрафні (фінансові) санкції 13372464,15 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідачем, ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова, 08.06.2010 р. винесено повідомлення-рішення № 0000342320/0 та № 0000352320/0 про визначення суми податкового зобовязання стосовно позивача з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 33264622,29 грн., з них основний платіж 19892158,14 грн., штрафні (фінансові) санкції 13372464,15 грн.

Підставою для винесення зазначених повідомлень-рішень став акт «про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Гавас-52» код 36035902 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Ригана плюс» код 36122345 за період 01.10.2008 по 30.09.2009 р.» від 25.05.2010 року № 4611/232/36035902.

Згідно висновків зазначеного акту, відповідачем під час перевірки встановлені наступні порушення вимог діючого податкового законодавства з боку позивача: п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283\97-ВР від 22.05.1997 р.; п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями.

Перевіряючи обґрунтованість таких висновків відповідача, ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Як зясовано в судовому засіданні, висновки про наявність порушень, зазначених у акті перевірки від 25.05.2010 року № 4611/232/36035902, відповідно до п. 3 акту перевірки зроблено на підставі: установчих документів ТОВ «Гавас-52»; декларації з ПДВ та податку на прибуток за період 01.10.2008р. по 30.09.2009р.; даних АІС «Бест-Звіт» та Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Перелік документів, які були використані для проведення перевірки правильності та своєчасності відображених в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТОВ «Ригана плюс» код 36122345, є вичерпним.

У тексті акту перевірки (аркуш 5) є посилання на проведену Харківською ОДПІ позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ригана плюс» (код 36122345) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.10.2008 р. по 31.12.2009 р., про що складено акт від 19.02.2010 р. № 425/234/36122345. Однак, даний акт не міститься у переліку документів, які було використано для проведення перевірки правильності та своєчасності відображених в обліку та звітності ТОВ «Гавас-52» операцій по господарських відносинах з ТОВ «Ригана плюс» код 36122345.

Пунктом 4.2. Наказу ДПА України № 266 від 18.04.2008р. «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної податкової адміністрації N 765 від 08.12.2008, передбачено, що під час проведення документальної невиїзної перевірки підлягають перевірці такі документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податку:

4.2.1. податкова звітність (декларація з податку на додану вартість (у тому числі скорочена), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у тому числі до скороченої);

4.2.2. реєстри отриманих та виданих податкових накладних;

4.2.3. фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, - платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші;

4.2.4. фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, - товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень;

4.2.5. господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності;

4.2.6. платіжні доручення на перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Пунктом 4.4. Наказу ДПА України № 266 від 18.04.2008р. «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної податкової адміністрації N 765 від 08.12.2008, передбачено, що на підставі документів, зазначених у пункті 4.2 Порядку та отриманих від платника ПДВ (отримувача), та інформації з реєстру платників ПДВ щодо анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ або відсутності реєстрації платника ПДВ (у тому числі звільнених від сплати податку на додану вартість за рішенням суду) та з урахуванням інших результатів камеральної перевірки складається Акт документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, встановленою наказом N 166, в якому зазначається про порушення підпункту 7.2.4 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168, та приймається повідомлення-рішення відповідно до Наказу N 253.

Таким чином встановлено, що висновки щодо наявних порушень зроблено без урахування всіх документів, вичерпний перелік яких міститься у пункті 4.2. Наказу ДПА України № 266 від 18.04.2008р. «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної податкової адміністрації N 765 від 08.12.2008, тобто не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідачем в ході судового розгляду справи не надано доказів виконання вимог пунктів 4.2., 4.5.-4.15. Наказу ДПА України № 266 від 18.04.2008р. «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної податкової адміністрації N 765 від 08.12.2008.

Підпунктом 2.3.2. пункту 2.3 ст. 2 Наказу № 327 від 10.08.2005 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної податкової адміністрації № 354 від 13.06.2007, передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Пунктом 9 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а при проведенні арешту активів платника податків на підставі рішення суду вилучати оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державної податкової служби та платника податків, і залишенням копій таких документів платнику податків. Забороняється вилучення у суб'єктів господарської діяльності документів, що не підтверджують факти порушення законів України про оподаткування.

Пунктом 2.1. Інструкції про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів, затвердженої наказом ДПА України № 493 від 08.11.2005 року, передбачено, що вилученню підлягають такі фінансово-господарські та бухгалтерські документи (або їх копії): первинні документи (письмові свідоцтва), що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядчі документи та дозволи платника податків на проведення таких операцій, грошові документи, облікові регістри (тобто носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку), кошториси, декларації та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету, а також інші матеріали та розрахунки, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування та факти порушень нормативно-правових актів з питань оподаткування, за винятком документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю.

Підпунктом 2.3.4 зазначеного Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, передбачено що, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Пунктами 3.1, 3.2 зазначеного Порядку передбачено що, до інформативних додатків відносяться: завірені копії документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, у випадку їх вилучення; усі додатки, які містять інформацію про діяльність платника, та відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснили перевірку, та посадовими особами суб'єкта господарювання.

Відповідачем в ході судового розгляду справи не надано доказів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства з боку позивача.

Відповідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Позивачем до матеріалів справи долучено наступні копії первинних документів:

договору на виконання робіт № 02/03-7 від 02.03.2009, укладеної між ТОВ «Ригана плюс» та ТОВ «Гавас-52»; договору на виконання робіт № 02/03-6 від 02.03.2009, укладеної між ТОВ «Ригана плюс» та ТОВ «Гавас-52»; договору на виконання робіт № 02/03-5 від 02.03.2009, укладеної між ТОВ «Ригана плюс» та ТОВ «Гавас-52»; договору на виконання робіт № 02/03-4 від 02.03.2009, укладеної між ТОВ «Ригана плюс» та ТОВ «Гавас-52»; договору на виконання робіт № 02/03-3 від 02.03.2009, укладеної між ТОВ «Ригана плюс» та ТОВ «Гавас-52»; договору на виконання робіт № 02/03-2 від 02.03.2009, укладеної між ТОВ «Ригана плюс» та ТОВ «Гавас-52»; договору на виконання робіт № 12 від 20.05.2009, укладеної між ТОВ «Ригана плюс» та ТОВ «Гавас-52»;

документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують факт отримання товарів (робіт, послуг) по господарським операціям між ТОВ «Гавас-52» та ТОВ «Ригана плюс», а саме прибуткові (видаткові) та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт за період з 05.05.2009 по 30.09.2009;

документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують факт подальшого використання в господарській діяльності ТОВ «Гавас-52» отриманих від ТОВ «Ригана плюс» товарів (робіт, послуг) по господарським операціям між ТОВ «Гавас-52» та ТОВ «Ригана плюс», а саме прибуткові (видаткові) та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт за період з 31.05.2009 по 30.09.2009; договору на надання послуг від 02.06.2009, укладеної між ТОВ «Гавас-52» та АТ «Спеціальні системи звязку»; договору на надання послуг № 03/07-01 від 03.07.2009, укладеної між ТОВ «Фірма ТРАК» та ТОВ «Гавас-52»; договору на надання юридичних та консультативних послуг № 29/04-09 від 29.04.2009, укладеної між ТОВ «Енерго-Альянс-2005» та ТОВ «Гавас-52»; договору на надання послуг № 35 від 10.07.2009, укладеної між ТОВ «Фірма Тріумф» та ТОВ «Гавас-52»; договору на надання послуг № 01/03-09 від 01.03.2009, укладеної між ТОВ «Вовчанський маслоробний завод» та ТОВ «Гавас-52»; договору на надання послуг № 03/07-01 від 03.07.2009, укладеної між ТОВ «Фірма ТРАК» та ТОВ «Гавас-52»; договору на надання послуг № 18 від 02.03.2009, укладеної між ТОВ «Вовчанський маслоробний завод» та ТОВ «Гавас-52»; договору на надання послуг від 03.03.2009, укладеної між ТОВ «Вовчанський маслоробний завод» та ТОВ «Гавас-52»; договору на надання експедиторських послуг № 25 від 13.03.2009, укладеної між ТОВ «Вовчанський маслоробний завод» та ТОВ «Гавас-52»; договору на надання послуг № 21/07 від 21.07.2009, укладеної між ТОВ «Агат-І.К.» та ТОВ «Гавас-52»; договору на виконані роботи (надані послуги) № 23/07 від 23.07.2009, укладеного між ТОВ «Агат-І.К.» та ТОВ «Гавас-52»; договору на надання послуг № 22 від 01.06.2009, укладеної між ТОВ «Вовчанський маслоробний завод» та ТОВ «Гавас-52»; договору на надання експедиторських послуг № 21 від 01.06.2009, укладеної між ТОВ «Вовчанський маслоробний завод» та ТОВ «Гавас-52»; договору на надання експедиторських послуг № 20 від 01.06.2009, укладеної між ТОВ «Вовчанський маслоробний завод» та ТОВ «Гавас-52»; договору на виконання робіт № 9050401 від 04.05.2009, укладеної між Підприємством «Термінал» ХОР ВОІ СОІУ та ТОВ «Гавас-52»; податкової звітної документації, що підтверджує факт відображення господарських операцій між ТОВ «Гавас-52» та ТОВ «Ригана плюс» в податковому обліку ТОВ «Гавас-52»;

документів, що підтверджують факт здійснення розрахунків між ТОВ «Гавас-52» та ТОВ «Ригана плюс» по наявним господарським операціям, а саме банківські виписки за період з 25.06.2009 року по 28.09.2009 року.

Вищезазначене свідчить про наявність документального підтвердження факту господарських відносин та використання в подальшому в господарській діяльності ТОВ «Гавас-52» товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Ригана плюс».

Відповідно п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Також слід зазначити, що посилання позивача на незаконність винесення спірних повідомлень-рішень на підставі п.п. 17.1.1, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. до ТОВ «Гавас-52» код ЕДРПОУ 36035902 є обґрунтованою, оскільки, відповідачем не надано документального підтвердження факту засудження за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, факту декларування переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, а також факту не подачі податкової декларації у строки, визначені законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочин, який був вчинений між позивачем та відповідачем є правомірним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, його недійсність прямо не встановлена законом, а також він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого субєктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобовязаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавас - 52" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова № 0000342320/0 від 08.06.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000352320/0 від 08.06.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гавас - 52" судові витрати в розмірі 3.40 (три гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 05.10.2010 року.

СуддяМ.Д. Кухар