Постанова № 11894461, 20.10.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-4588/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Курбала А.В.,

за участю:

представника позивача - Бутенко І.Є.,

представника відповідача - Сороколат О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "НК-Гарант"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2010 року Приватне підприємство "НК-Гарант"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2010 року № 0000441550/0/2248.

В обґрунтування позовних вимог посилався, на те що відповідач своїм рішенням безпідставно нарахував йому зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 179 122,12 грн. та штрафної санкції в сумі 46 705,66 грн. на загальну суму 225 827,78 грн., оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язковою підставою включення сум до податкового кредиту сплату податкових зобов'язань з ПДВ контрагентами платника податку.

В судовому засіданні позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог згідно якої він просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 07.10.2010 року № 0000421550/1/3315 прийняте за результатами апеляційного оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.07.2010 року № 0000441550/0/2248.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись, на те що проведеною перевіркою встановлено, що контрагенти позивача мають стан платника 0 - основний платник податкові декларації подані контрагентами позивача визнані недійсними, у зв'язку з чим позивачем порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач 28.01.2009 року зареєстрований виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області /код 36345869/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100189843 позивач є платником ПДВ з 07.02.2009 року.

Відповідачем в період з 24.06.2010 року по 29.06.2010 року проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПП "НК-Гарант" поданої за березень 2010 року, квітень 2010 року та травень 2010 року.

За результатами перевірки складено відповідачем складено акт, яким встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 179 122,12 грн. в тому числі за березень 2010 року зменшено залишок від'ємного значення в сумі 8 383,35 грн.; за квітень 2010 року в сумі 108 811,56 грн.; за травень 2010 року в сумі 70 310,97 грн.

За результатами розгляду вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 12.07.2010 року № 0000441550/0/2248.

За результатами процедури апеляційного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2010 року № 0000421550/1/3315 яким залишено без змін рішення від 12.07.2010 року № 0000441550/0/2248.

З вимогою про визнання недійсними вищезазначених податкових повідомлень - рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 12.07.2010 року № 0000441550/0/2248 та від 07.10.2010 року № 0000421550/1/3315, суд приходить до наступних висновків.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України “Про податок на додану вартість”, згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Системно аналізуючи положення Закону України “Про податок на додану вартість”, суд доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності субєкта господарювання платника податку на додану вартість обєкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, а поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Виходячи зі змісту наведених положень закону, продаж товарів (послуг) передбачає перехід права власності на товар (послугу) від продавця до покупця, що в свою чергу передбачає наявність продавця та покупця як конкретних осіб, які вчиняють відповідні дії, що свідчать про намір продати та придбати відповідно товар (послугу), а також наявність певного товару (послуги), які відповідають визначеним учасниками операції з продажу якісним, кількісним та вартісним характеристикам.

Без наявності хоча б одного з обовязкових учасників операції з продажу товару (послуги) чи товару (послуги), визначених як обєкт продажу, господарська операція відсутня, а отже відсутні і підстави для відтворення її фінансових результатів у податковому обліку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем суду надано договір від 26.04.2010 року № 69 укладений між ТОВ "Тріал Інвест" та позивачем про купівлю-продаж товару (згідно з специфікацій (додатків) до договору бензину експертного технологічного та компонентів автомобільного палива); договір поставки від 24.03.2010 року № 24/03-10 укладений між позивачем та ПП "РУСКУС" про купівлю-продаж нафтопродуктів (згідно з специфікацій (додатків) до договору диетанпропанбутаниз конденсат); договір поставки від 25.03.2010 року № 25/03-10 укладений між ПП "ЕЙДОФОР" та ПП "НК-ГАРАНТ" нафти сирої (згідно специфікації на поставку товару); договір на виконання робіт з очищення нафтопродуктів від 01.12.2009 року № 46 укладений між позивачем та ТОВ "Енерком" та договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.03.2010 року.

Умови вказаних договорів позивачем та його контрагентами виконано, що підтверджується наявними в матеріалах справи та належним чином оформленими видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками з особового рахунку, талонами замовника та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та не заперечується відповідачем по справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що як на час укладання вказаних договорів так і на час розгляду справи ТОВ "ТРІАЛ ІНВЕСТ", ПП "РУСКУС", ПП "ЕЙДОФОР", ФОП ОСОБА_3 зареєстровані, як юридичні особи та фізична особа-підприємець та є платниками податку на додану вартість, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні та наявними в матеріалах справи копіями: свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб та про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Надаючи оцінку твердженням відповідача щодо несплати постачальниками позивача відповідної суму податку на додану вартість до бюджету, а отже безпідставного включення позивачем вказаної суми до податкового кредиту з ПДВ, суд виходить з наступного.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не може впливати на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 12.07.2010 року № 0000441550/0/2248 та від 07.10.2010 року № 0000421550/1/3315.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "НК-Гарант" витрати по сплаті судового збору в розмирі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 жовтня 2010 року.

СуддяС.С. Бойко