Постанова № 11894398, 14.10.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2010 р. № 2а-3120/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., при секретарі судового засідання Бредіхіній Н.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Релігійної громади Свідків Єгови до ДПІ у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування рішення, відшкодування моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Релігійна громада Свідків Єгови Сихівського району м. Львова звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (надалі ДПІ) в якому просила визнати нечинним повністю рішення від 25.03.2010 р. ДПІ у Сихівському районі м. Львова про застосування адміністративного арешту платника податків Релігійної громади Свідків Єгови.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що ним не порушено п. «г»п.п. 9.1.2 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р.; ДПІ у Сихівському районі не було дотримано вимог чинного законодавства; відсутнє рішення суду, на підставі якого може здійснюватись позапланова перевірка; право позивача на видобування для своїх господарських і побутових потреб прісних підземних вод до 20 метрів, використання надр для господарських і побутових потреб без спеціальних дозволів і гірничого відводу передбачене ч.1 ст. 23 Кодексу України про надра.

До матеріалів справи долучено позивачем заяву від 09.06.2010 р. № 38 під назвою «Про зміну підстав та предмета позову», якою позивач уточнив та збільшив позовні вимоги, а саме: просив визнати протиправним та скасувати рішення від 25.03.2010 р. ДПІ у Сихівському районі міста Львова про застосування адміністративного арешту активів платника податків, відшкодувати збитки в розмірі 200 грн. та відшкодувати немайнову шкоду в розмірі 200 грн., покласти на відповідача судові витрати.

Вимоги зазначеної заяви щодо витребування та забезпечення доказів, забезпечення адміністративного позову (п.п. 2-5) відкликані представником позивача.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що термін умовного адміністративного арешту активів Релігійної громади Свідків Єгови згідно рішення податкового органу сплив 31.03.2009 р. о 5-00, стверджував, що на день розгляду справи в суді відсутній предмет спору.

В судове засідання 14.10.2010 року представник відповідача не з»явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. "г" пп. 9.3.1 п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III (далі Закон № 2181), арешт активів може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Згідно ч.6 п.2 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, у разі якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Позивач в обґрунтування вищевказаної підстави для проведення перевірки посилається на листи: Державної екологічної інспекції в Львівській області від 09.11.2009 р. № 06-3290, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області від 02.10.2008 р. № 16-13415. У вищевказаному листі Державної екологічної інспекції у Львівській області зазначено, що Релігійна громада Свідків Єгови оскаржує приписи і правомірність застосованих до неї майнових стягнень, що підтверджено в судовому засіданні також представником відповідача. Крім того, з вказаних повідомлень державних органів не можна достовірно встановити наявність у відповідача податкового боргу.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач не допустив представників позивача до проведення позапланової виїзної документальної перевірки, про що складено акт № 16 про не допуск до перевірки від 18.03.2010 р.

При цьому ДПІ у Сихівському районі не представлено суду направлення на проведення вищевказаної перевірки, оскільки направлення № 154, на яке посилається позивач, датоване 2009 роком. У ньому зазначено період проведення перевірки з 17.03.2009 р. по 23.03.2009 р.

24.03.10 року на адресу ДПІ у Сихівському районі м. Львова надійшло подання начальника ГВПМ ДПІ у м. Львові про застосування адміністративного арешту активів Релігійної громади Свідків Єгови (25227271).

На підставі подання податкової міліції та акта відмови від допуску, позивачем прийнято рішення (в 15.00 год.) про застосування адміністративного арешту активів платника податків від 25.03.2010, яким вирішено застосувати умовний адміністративний арешт активів платника податків Релігійної громади Свідків Єгови.

У зазначених поданні та рішенні зазначено, що відповідач відмовився від проведення планової документальної виїзної перевірки. Доказів відмови Релігійної громади свідків Єгови від проведення позапланової документальної виїзної перевірки не представлено. Посилання позивача на помилку при оформленні документів не приймається до уваги з огляду на те, що помилка не була усунута податковим органом.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем ч. «г»пп.9.1.2 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р.

П.п.9.1.1 п.9.1 ст.9 Закону України №2181 передбачено, що адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Відповідач не обґрунтував належними доказами обов»язку Релігійної громади Свідків Єгови подавати розрахунки збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, сплачувати даний збір, а судом, відповідно, не встановлено наявність законних підстав для застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків.

Що стосується посилання позивача на те, що єдиною підставою для проведення позапланової документальної перевірки є рішення суду, то суд зазначає, що рішення керівника податкового органу є альтернативною підставою для проведення позапланової перевірки поруч із рішенням суду, яке як підстава передбачене цією нормою. При цьому рішення суду як виключну підставу для проведення позапланової документальної перевірки необхідно розглядати лише у випадках виникнення обставин, які прямо не зазначені у статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», що узгоджується із цією нормою Закону, зокрема, з тими приписами, якими передбачено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, оформленого наказом.

Оцінюючи підстави вимог позивача відшкодувати моральну шкоду в розмірі 200 грн. та шкоду в розмірі 200 грн., заподіяну незаконними рішеннями та діями відповідача субєкта владних повноважень, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Позивач покликається на те, що шкода полягає у хвилюванні та переживаннях морального характеру, відволіканні його від законної діяльності, від звичного сімейного укладу, у хвилюванні та переживанні морального характеру у звязку з вимогою прибувати до відповідача особисто, порушенні звичних обставин та контактів з оточуючими узагальненими. Водночас, позивач не довів у чому конкретно полягали втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних йому видачею рішення про застосування адміністративного арешту активів платника податків від 25.03.2010 р. № 4521/24-005, тобто не довів моральної шкоди, як такої, та не обґрунтував її розміру. Суду не було також надано доказів майнової шкоди та не обґрунтовано її розміру. Тому в цій частині позов є не обґрунтований та до задоволення не підлягає.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що оскаржуване рішення про застосування адміністративного арешту активів платника податків від 25.03.2010 р. прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративного арешту активів платника податків від 25.03.2010 р. № 4521/24-005 слід задоволити, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 25.03.2010 р. про застосування адміністративного арешту активів платника податків.

В задоволенні позовних вимог про зобов»язання відшкодувати шкоду в розмірі 200 грн. та моральну шкоду у розмірі 200 грн. відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Релігійної громади Свідків Єгови 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Крутько О.В.