Постанова № 11894096, 28.09.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2010 року <Текст >Справа № 2а-6686/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання С.А. Даниловій

за участю представників від

позивача Кравченко С.І.

відповідача Бойко О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства «Ітап» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, викладеного в листі від 21.06.2010 за №10156/10/28 про невизнання як податкову звітність декларації з податку на додану вартість ПП «Ітап» за квітень та травень 2010 року та визнання цієї декларації як податкову звітність.

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Ітап» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, викладеного в листі від 21.06.2010 за №10156/10/28 про невизнання як податкову звітність декларації з податку на додану вартість ПП «Ітап» за квітень та травень 2010 року та визнання цієї декларації як податкову звітність.

Позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Зокрема зазначивши, що подані декларації були заповнені відповідно до вимог Закону України №2181 та за формою встановленою Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 для періоду квітень та травень 2010 року. Крім того, до декларацій надані всі передбачені Порядком додатки.

Враховуючи вищевикладене, позивач поросить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме: визнати протиправним та скасування рішення відповідача викладене в листі від 21.06.2010 за №10156/10/28 про невизнання як податкову звітність декларацій з податку на додану вартість позивача за квітень та травень 2010 року, та визнати зазначені декларації з податку на додану вартість, як податкову звітність.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в запереченнях на позов, вважає оскаржуване рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема зазначивши, що декларації з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року не прийнято з підстав, визначених в п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Ітап» (далі за текстом позивач) з супровідним листом за вих. №18/06.10 від 18.06.2010 до ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року.

18.06.2010 дана декларація з супровідним отримана ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, про що свідчить відмітка на супровідному листі.

21.06.2010 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя направлено до ПП «ІТАП» лист №10156/10/28 про невизнання як податкової звітності, посилаючись на те, що п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.00 №2181-ІІІ із внесеними змінами, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження та порядку заповнення, затвердженого наказом ДПА України, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України. Враховуючи зазначені норми, в поданій податковій декларації не зазначено обовязкового реквізиту, а саме відсутні прокреслення у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.

Не погодившись за даним листом, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його оскарження та визнання дій протиправними.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пп. 4.1.2 Закону України № 2181-ІІІ встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

-надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

-оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Положеннями пп. 4.1.4 Закону 2181 визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. № 213), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за №702/10982 (Порядок № 166).

Пунктом 1.1 Порядку № 166 визначено, що подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) передбачено пунктом 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Пунктом 1.2 визначено, що декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 166 декларація складається із вступної частини, службових полів та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи, службові поля та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.

Порядком № 166 встановлено, що звітний (податковий) період визначається в порядку, встановленому пунктом 7.8 статті 7 Закону, і може дорівнювати одному календарному місяцю (з урахуванням особливостей, викладених у пункті 2.2 цього Порядку) або одному календарному кварталу в залежності від обсягу оподатковуваних операцій за минулі дванадцять місячних податкових періодів (п. 2.1).

Згідно пп. 3.1 декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями.

Відповідно до пп. 3.2 вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) - на аркушах формату А-4.т

Згідно п.3.3 декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Згідно п.4.3 Порядку №166 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Аналізуючи зміст частини третьої підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (№ 2181-III від 21.12.2000) суд зауважує на тому, що відповідач має право, а не обов'язок не визнавати податкову декларацію. При цьому зазначене обумовлює обґрунтоване безстороннє, добросовісне та розсудливе рішення. Як випливає з зазначеного підпункту закону підставою для не визнання податкової декларації є наступні критерії: не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Оцінюючи ряд зазначених підстав, перелік яких є вичерпним, суд вважає, що зміст цих підстав визначає умови за яких здійснити належне оброблення декларації податковій службі є неможливим. При цьому така неможливість фактично має об'єктивний характер як по суті (відсутність чисел, рядків та іншого, що унеможливлює фактичну обробку декларації по суті) так і за правосуб'єктним аспектом (юридичних наслідків) оформлення і подання платником податків відповідної декларації. Представник відповідача в судовому засіданні жодним чином не зміг пояснити та/або спростувати обставин, за якими відсутність певних відміток (на які посилається відповідач) унеможливлює оброку поданих платником податків декларацій.

Судом встановлено, що пунктом 1.3 Порядку № 166 чітко встановлено, що декларація складається із вступної частини, службових полів та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи, службові поля та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).

У судове засідання, представниками сторін надано подану податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року, відповідно до якої судом встановлено, що обовязкові відмітки та прокреслення в ній маються.

Суд враховуючи, що відповідач зобов'язаний діяти лише у відповідності до вимог статті 19 Конституції України та з дотриманням принципів, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вказати на непослідовність та упередженість дій відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо невизнання декларацій з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства, а подані податкові декларації з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року є такими, що визнається як податкова звітність, таким чином позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 19, 52, 94, 160, 163 КАС України, суд.

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, викладене в листі від 21.06.2010 за №10158/10/28 про невизнання як податкову звітність декларацій з податку на додану вартість приватного підприємства «Ітап» за квітень 2010 та травень 2010.

Визнати декларації подані приватним підприємством «Ітап» (ЄДРПОУ 30105481) з податку на додану вартість за квітень 2010 та травень 2010, направлені 18.06.2010 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (реєстраційний б/н від 18.06.2010) як податкову звітність.

Судові витрати в розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) присудити на користь приватного підприємства «Ітап» ЄДРПОУ 30105481 з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову виготовлено у повному обсязі 04.10.2010 року.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева