Рішення № 118939628, 09.05.2024, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/231/24

Провадження № 2/950/253/24

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2024 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Косолапа В.М.,

за участі секретаря судового засідання Ткаченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 у якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 52479,60 грн. Також просить вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.09.2018 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001132724402 на підставі якого видано кредитну картку з лімітом, який на час звернення до суду склав 32100,00 грн. Позивач указує, що ОСОБА_1 не виконує кредитні зобов`язання належним чином у зв`язку із чим у відповідача наявна заборгованість, яка станом на 01.12.2023 складає 52479,60 грн., в тому числі 32057,03 грн. заборгованості за кредитом та 20422,57 грн. заборгованості по процентам.

Позивач зазначає, що за умовами публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, передбачено право банку змінювати клієнту кредитний ліміт.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість в загальному розмірі 52479,60 грн., банк просить стягнути її з відповідача.

Ухвалою від 02.02.2024 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з (повідомленням) викликом сторін. Ухвалою від 09.04.2024 у ПАТ «ПУМБ» витребувано необхідні для розгляду справи докази.

14.02.2024 представник відповідача подала до суду відзив у якому проти задоволення позовних вимог заперечувала. Зазначила, що 21.09.2018 відповідач звернувся до банку щодо отримання грошових коштів. Йому було запропоновано підписати Заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Згідно підписаної відповідачем заяви йому пропонувалось: відкрити поточний рахунок у гривнях, отримати кредитну картку та встановити кредитний ліміт в розмірі 12700,00 грн. Строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної карти встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної карти. Який тип кредитної карти повинен був отримати відповідач у цій заяві не зазначається, а отже істотні умови кредитного договору сторонами обумовлені не були.

У Заяві вказується, що орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування становить 15864,46 грн. Надаючи розрахунок заборгованості банк зазначає, що фактичне погашення суми простроченої заборгованості за відсотками за користування кредиту становить 13552,99 грн., фактичне погашення суми заборгованості з погашення суми кредиту становить 14643,16 грн. Разом відповідачем сплачено 28196,15 грн., що удвічі перевищує отримані кошти у сумі 12 700,00 грн. та значно перевищує всю суму обумовленої в заяві загальної вартості кредиту у розмірі 15864,46 грн. Представник зазначає, що усі взяті на себе зобов`язання згідно підписаної заяви відповідач виконав.

Позивачем до суду не надано вище вказаного кредитного договору. Єдиним належним та допустимим доказом на підтвердження вищевказаних обставин, які входять в предмет доказування є кредитний договір. Позивач не додав договір на відкриття карткового рахунку з інформацією про номер рахунку на який позивач перерахував кредитні кошти відповідачу, не зазначено номер платіжної картки, яка була надана до відкритого рахунку відповідачу.

Надана позивачем копія Умов Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не містять підпису відповідача, тому її не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.

Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, тобто дійшли згоди із усіх істотних умов договору, також не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, відповідно до якої витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які наявні в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як складову частину спірного кредитного договору, укладеного між сторонами 06 лютого 2014 року, шляхом підписання заяви-анкети, в частині права банку здійснювати нарахування процентів та у постанові Верховного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.

Позивачем до позовної заяви додана копія паспорта споживчого кредиту, який підписано відповідачем 21.09.2018, у якому міститься інформація щодо споживчого кредитування . Поряд з цим у відповідності до положень ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Позивач зазначає, що Умовами Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено право банку змінювати клієнту кредитний ліміт.

Згідно з п. 4.3.6.4 ч. 4 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» змінити розмір наданого кредитного ліміту або закрити кредитний ліміт взагалі за умови інформування клієнта шляхом направлення CMC-повідомлення про зміну розміру кредитного ліміту. Жодного доказу того, що відповідач був належним чином повідомлений шляхом CMC інформуванням позивачем не надано. Роздруківки направлення CMC-повідомлень, отримання їх відповідачем, змісту СМС-повідомлення, дати направлення позивачем надано не було.

Отже з боку банку не було підтверджено жодним доказом належне інформування клієнта і не доведено правомірність в односторонньому порядку збільшувати кредитний ліміт.

У заяві на приєднання до Договору зазначається, що реальна річна процентна ставка складає 57,69 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 15864,46 грн. Наведені у заяві на приєднання до Договору обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі.

Позовні вимоги в частині стягнення відсотків в сумі 20422,57 грн. за користування кредитом не підлягають задоволенню, оскільки жоден із долучених до позову документів не свідчить про те, що відповідачем було прийнято та підписано тарифи позивача, проінформовано про умови користування даними коштами, а тому нарахування та списання відсотків за користування коштами з картки відповідача за користування нею є незаконними та безпідставними з боку позивача. Сторонами не було обумовлено у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування коштами.

Позивач зазначає, що крім обов`язку належного виконання зобов`язання встановлюється принцип своєчасності виконання, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Позивач щодо права вимоги повернення суми заборгованості керується Цивільним кодексом України та не зазначає, яким саме документом (кредитним договором), пунктом такого договору чи документу обумовлено повернення грошових коштів. Натомість позивач більш як через три роки звертається з письмовою вимогою (повідомленням) від 01.12.2023 до відповідача щодо повернення коштів, із зазначенням необґрунтованої суми кредитної заборгованості.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надана банком публічна пропозиція не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У відповідь на вказаний відзив представник позивача подав заперечення у яких зазначив, що підтвердженням надання відповідачу кредиту є: заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001132724402, яка підписана відповідачем та паспорт споживчого кредиту від 21.09.2018, підписаний відповідачем.

У заяві також встановлено: розрахунковий день 30 число місяця: платіжна дата 30 число місяця; строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки.

Умова про збільшення кредитного ліміту та порядок такого збільшення зазначена у ДКБО, згоду на приєднання до якого висловив відповідач у заяві, що підтверджується його підписом. Відповідач підтвердив у заяві, що ознайомився з ДКБО, розуміє його умови та погоджується з ними і це є достатнім доказом. Оскільки паспорт споживчого кредиту та заява підписані відповідачем, такі документи містять повну інформацію щодо умов кредитування, факт укладення кредитного договору є доведеним.

23.04.2024 представник відповідача подала до суду письмову заяву в якій суму боргу визнала частково на суму 7594,14 грн. Зокрема навела свій розрахунок у якому зазначила про суми заборгованості: 438,43 грн. кредитного ліміту із розрахунку такого ліміту 12700,00 грн. та 7155,71 грн. заборгованості по відсоткам.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом із позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Представник відповідача у судове засідання також не зявилась, у заяві від 23.04.2024 просила справу розглядати без її участі.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

21.09.2018 ОСОБА_1 підписав заяву № 2001132724402 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у якій відповідач просив відкрити на його ім`я рахунок № НОМЕР_1 та надати кредитну картку. Також у заяві містяться відомості про кредитний ліміт, який складає 12700,00 грн. та вказівка, що строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки. При цьому зазначена орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом 15864,46 грн. (а.с. 15).

Із виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що він користувалася кредитними коштами у період з 21.09.2018 по 04.06.2020, що також не заперечується представником відповідача. Зокрема рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_1 розпочинається з 25.09.2018 та до моменту звернення позивача до суду простежується активне використання відповідачем кредитних коштів, в тому числі: придбання товарів, зняття коштів в банкоматах тощо (а.с. 56-62).

Таким чином суд вважає доведеним факт укладення 21.09.2018 між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» кредитного договору на виконання якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на картку та користувався кредитними коштами.

Таким чином відсутні сумніви щодо того, що саме на підставі заяви від 21.09.2018, отримавши платіжну картку, відповідач користувалася кредитними коштами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє АТ «ПУМБ».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, обґрунтовує їх розмір і порядок нарахування, публічною пропозицією на укладення Договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО). При цьому, доказів на підтвердження того, що саме ці умови ДКБО розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву на приєднання до ДКБО банк суду не надав.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що на офіційному сайті банку розміщені усі редакції ДКБО, які діяли з 2017 року. Крім того, перед підписанням заяви в банку, працівник надав відповідачу ДКБО у паперовому вигляді. Також наголошує на тому, що відповідач власноручно підтвердив, що ознайомився і погоджується із ДКБО.

Правила ч. 1 ст. 634 ЦК України до спірних відносин застосуванню не підлягають, оскільки умови ДКБО, розміщені на офіційному сайті позивача (pumb.ua), неодноразово змінювалися АТ «ПУМБ» в період як до укладення договору так і після цього до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Тобто кредитор міг додати до позовної заяви умови ДКБО у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови ДКБО, наданий банком витяг з умов ДКБО через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому у заяві від 21.09.2018 зазначена реальна річна процентна ставка 57,69 %. Однак, до позовної заяви додана довідка про збільшення кредитного ліміту відповідно до якої ставка становить 47,88 % (а.с. 51).

Слід зазначити, що ухвалою суду від 09.04.2024 у АТ «ПУМБ» витребовувались в тому числі документи, які містять інформацію про строк дії кредитного договору від 21.09.2018 № 2001132724402, строк дії кредитного ліміту, процентну ставку за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу, платіжний період, графік платежів згідно з якими щомісячно погашалась заборгованість за кредитом згідно заяви № 2001132724402, з якими був ознайомлений відповідач (а.с. 119).

У зв`язку з ненадання витребуваної інформації, листом від 23.04.2024, АТ «ПУМБ» було зобов`язано виконати вимоги ухвали від 19.04.2024 до 09.05.2024 (а.с. 125).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Однак, на момент розгляду справи вимоги такої ухвали виконані не були, витребувані докази позивачем не надані.

Суд звертає увагу, що підписана відповідачем заява містить застереження про те, що строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки.

На указану обставину посилався також і представник позивача у відповіді на відзив. Однак відомостей про тип кредитної картки суду не надано.

Як зазначено вище, умови ДКБО на які посилається банк не можуть слугувати доказом узгодження між сторонами розміру процентної ставки, оскільки по-перше банк надав відомості про розмір ставок, які відрізняються одна від одної; по-друге посилання на ДКБО не є підтвердженням узгодженої суми процентної ставки з тих підстав, які зазначені вище; по-третє банк не надав відомостей, які були витребувані судом в тому числі щодо строку дії картки та процентної ставки за користування кредитним лімітом.

У своєму позові банк посилався на паспорт споживчого кредиту як належне ознайомлення відповідача з детальними умовами кредитування.

Однак, доданий до матеріалів справи паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 , не може бути свідченням укладення договору в частині встановлення розміру відсотків за користування кредитом, що узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.05.2022 по справі № 393/126/20. Зокрема Верховний Суд вказав, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Звернувшись до суду, банк просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 52479,60 грн., яка включає: 32057,03 грн. заборгованості за кредитом та 20422,57 грн. заборгованості по процентам.

Позивачем надано розрахунок відповідно до якого ОСОБА_1 фактично погашено 14643,17 грн. заборгованості суми кредиту та 13552,99 грн. відсотків, а всього на суму 28196,16 грн. (а.с. 52-55).

У свою чергу представник відповідача надала розрахунок відповідно до якого відповідачем було фактично використано 43590,38 грн. кредитних коштів, а поповнено рахунок на суму 26684,29 грн. (а.с. 122-123).

В той же час позивач посилався на установлений ОСОБА_1 кредитний ліміт у розмірі 32100,00 грн., що також відображено у довідці про збільшення кредитного ліміту та розрахунку, наданому банком.

При цьому, як встановлено судом із виписки по рахунку, ОСОБА_1 фактично використав кредитні кошти на суму 47288,92 грн. На погашення кредиту відповідач сплатив 28196,16 грн. (заборгованість + відсотки), як зазначив банк.

Крім того, як уже зазначено судом вище, АТ «ПУМБ» на ухвалу суду від 09.04.2024 не надало відомостей про строк дії картки, виданої відповідачу. У позові банк посилався на те, що останні платежі ОСОБА_1 здійснював 04.06.2020.

Натомість, як свідчить розрахунок, станом на 30.06.2020 заборгованість за відсотками відповідача складала 2508,51 грн., однак після указаної дати розмір відсотків продовжував збільшуватись. Позивачем не обґрунтовано, в тому числі належними та допустимими доказами, яким чином на борг відповідача нараховувались відсотки без фактичного використання кредитних коштів. В той же час, наприклад, тіло кредиту в розмірі 32057,03 грн. не збільшувалось після 01.04.2020, тобто відповідач не користувався коштами банку.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено розміру відсотків, які були узгоджені з відповідачем та установлені при наданні йому кредитних коштів, сума заборгованості яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 19092,76 грн. (47288,92 28196,16). За таких обставин вимоги АТ «ПУМБ» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь банку підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру позовних вимог в сумі 881,30 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість в розмірі 19092,76 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ 14282829) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 881,30 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.05.2024.

Суддя Вадим КОСОЛАП