Постанова № 11893658, 30.09.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2010 року <Текст >Справа № 2а-5155/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О.

при секретарі Жучковій Н.С., за участю представника позивача Жигунової О.М., представника відповідача Синицина О.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі позивач або КП «ЗТМК») звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі відповідач або СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі), в якому просить скасувати податкове повідомлення рішення №0000370808/0 від 15.06.2010 про стягнення штрафу у розмірі 6106,82 грн., посилаючись на те, що відповідно до «Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 №110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за №268/5459, надано розяснення стосовно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідно до яких зазначені у п.п.6.1.7 цієї Інструкції штрафні (фінансові) санкції не поширюються на суми штрафних (фінансових) санкцій та пені.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав адміністративний позов у повному обсязі, з підстав, зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у запереченнях від 07.09.2010, зокрема посилаючись на те, що відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений спеціальним законом з питань оподаткування при нарахуванні штрафних санкцій на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядку погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобовязань за платежем земельний податок.

Вислухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 02.06.2010 року на підставі службового посвідчення серії УЗП №048899 від 11.01.2010р., виданого СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, та згідно п.1, п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» з питань своєчасності внесення до бюджету узгоджених сум податкових зобовязань визначених в податковому повідомленні-рішенні від 12.03.2010р. №0000100808/0, за результатами якої складено акт №192/08-08/00194731 від 02.06.2010 року.

Як вбачається з даного акту, перевіркою встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності внесення до бюджету узгоджених сум податкових зобовязань земельного податку за жовтень 2009 року. За наслідками перевірки складено акт від 02.03.2010 року №58/08-08/00194731 та винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2010р. №0000100808/0 на суму 61068,15 грн. Підприємством отримано податкове повідомлення-рішення №0000100808/0 від 12.03.2010 12.03.2010.

Відповідно до п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» граничний строк сплати податкового повідомлення-рішення №0000100808/0 від 12.03.2010 є 22.03.2010 рік.

Відповідно до зазначеного податкового повідомлення-рішення, за особовим рахунком платника 22.03.2010 була нарахована сума узгодженого податкового зобовязання у розмірі 61068,15 грн.

В результаті чого, 22.03.2010 виник податковий борг по податковому повідомленню-рішенню №0000100808/0 від 12.03.2010 на суму 61068,15 грн.

Платіжним дорученням №1186 від 21.04.2010 на суму 100000,00 грн. платником самостійно було погашено податковий борг, який виник по строку сплати 22.03.2010 на суму 61068,15 грн.

Таким чином, термін прострочення сплати узгодженого податкового зобовязання по терміну сплати 22.03.2010 склав 30 календарних днів.

Тобто, з огляду на викладене, перевіряючі правомірно дійшли висновку про порушення позивачем п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в результаті несвоєчасної сплати позивачем узгодженої суми податкового зобовязання по податковому повідомленню-рішенню від 12.03.2010р. №0000100808/0 за терміном сплати 22.03.2010 у розмірі 61068,15 грн. (затримка сплати 30 календарних днів).

За результатами виявлених порушень, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000370808/0 від 15.06.2010 про стягнення штрафу в сумі 6106,82грн. 10% за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні від 12.03.2010 №0000100808/0.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 17.06.2010.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням рішенням №000370808/0 від 15.06.2010, Казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» звернулося до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» саме цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено, що податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Як зазначено у п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпункт 15.1.1 п.15.1 ст.15 зазначеного Закону передбачає, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

У свою чергу ст.17 цього ж Закону встановлює випадки нарахування штрафних санкцій. При цьому виділяє два випадки нарахування: податковим органом (п.17.1) та власне платником податків (п.17.2).

При винесенні податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, законодавство передбачає, що донарахування штрафних санкцій на підставі зазначеного підпункту та у зазначених розмірах здійснюється податковим органом.

Порядок нарахування штрафних санкцій та повідомлення про цей факт платника податків регулюється «Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 №110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за №268/5459, та «Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України 21.06.2001 №253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2003 №247, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.06.2003 за №467/7788.

Зазначені нормативні документи визначають, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій, у т.ч. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та у строки, визначені чинним законодавством України. Податкове повідомлення-рішення складається і направляється платнику податків саме для визначення такого зобовязання.

З урахуванням зазначеного, у разі несплати узгодженої суми штрафу в установлений термін, така сума визнається сумою податкового боргу і до неї застосовуються процедури стягнення на загальних підставах.

З огляду на п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган при вирішенні питання про необхідність застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання у відповідному розмірі, в залежності від кількості днів затримки сплати, має враховувати строки визначення податкових зобовязань, встановлені законом, тобто 1095 днів з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, відповідачем визначено, що позивачем допущено затримку на 30 календарних днів від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Позивачем не надано суду належних доказів, які б спростовували обставини, встановлені актом перевірки №192/08-08/00194731 від 02.06.2010.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вище викладеного суд дійшов висновку, що відповідач довів обґрунтованість та законність винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, а тому позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 71, 94, 160, 163 КАС України; ст.19 Конституції України; ст.ст. 1, 5, 15, 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення рішення №0000370808/0 від 15 червня 2010 року - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.О.Прасов