Постанова № 11893296, 20.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2010 р. справа № 2а-22274/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю:

представника позивача Приходько Н.І.,

представника відповідача Коростильова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донмаштехнологія” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання незаконним податкового повідомлення рішення від 18.08.2010 № 0002091502/033292,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донмаштехнологія” звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання незаконним податкового повідомлення рішення від 18.08.2010 № 0002091502/033292.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі акту невиїзної документальної перевірки ТОВ „ДМТ” від 06.08.2010 № 1730/15-2-35841511 з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість за період з 01.05.2010 по 31.05.2010 відповідачем встановлено завищення податкового кредиту за травень 2010 року на суму 92765 грн. та прийняте податкове повідомлення рішення від 18.08.2010 № 0002091502/033292.

Позивач не погоджується із висновками податкового органу, зазначає, що між ТОВ „ДМТ” та ПП „Ріфтон” було укладено договір поставки № 22/07-09, відповідно до якого Постачальник (ПП „Ріфтон”) зобовязувалося поставити Покупцю (ТОВ „ДМТ”) товар, асортимент, кількість і ціна якого вказані в специфікаціях, які є невідємною частиною договору. 26.05.2010 між сторонами була підписана специфікація № 5 на поставку обладнання на суму з урахуванням ПДВ 556590,48 грн. Виконання вищезазначеного договору підтверджується актом приймання передачі товару від 26.05.2010, рахунком № 2605-5 від 26.05.2010, накладною № 2605-5 від 26.05.2010, податковою накладною № 2605-5 від 26.05.2010. Операції відображені у журналі ордеру і Відомості по рахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”. Податкова накладна, отримана від ПП „Ріфтон” відображена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Придбаний товар, вказує позивач, був в подальшому реалізований ТОВ „Електросталь”, що підтверджується відповідними первинними документами.

Позивач посилається на приписи Закону України „Про податок на додану вартість” та зазначає, що підприємством правомірно було включено до податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній № 2605-5 від 26.05.2010, наданої ПП „Ріфтон”, а висновки податкового органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству. З огляду на викладене, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення в яких зазначив, що за наслідками проведеної невиїзної перевірки ТОВ „Донмаштехнологія” встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. За результатами опрацювання встановлених відхилень між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту по ТОВ „ДМТ” та його контрагентами за травень 2010 року податковим органом встановлено, що підприємством постачальником ПП „Ріфтон” податкові зобовязання з ПДВ за травень 2010 року по взаєморозрахунках з ТОВ „ДМТ” не задекларовані до бюджету. Відповідач вказує, що згідно податкової звітності ПП „Ріфтон” скоригований валовий дохід за 1 квартал 2010 року склав 64781 грн., основні фонди на підприємстві відсутні, кількість працюючих на підприємстві 1 особа.

Крім того, вказує представник відповідача, в ході проведення перевірки ТОВ „ДМТ” не надано товарно транспортних документів або інших документів, що підтверджують факт транспортування ТМЦ, документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували оприбуткування ТМЦ та не доведений звязок такого придбання з власною господарською діяльністю товариства.

Представник відповідача посилається на приписи Закону України „Про податок на додану вартість”, зазначає, що ТОВ „ДМТ” завищено податковий кредит за травень 2010 року на 92765 грн. внаслідок неправомірного включення до його складу суми ПДВ по податковій накладній, отриманої від ПП „Ріфтон”. З огляду на викладене просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донмаштехнологія” зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської ради 21.03.2008 за № 12701020000002718 та є юридичною особою (а.с. 54-71). Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100110851 про платникам податку на додану вартість, серія НОМЕР_1 (а.с. 57)

06.08.2010 року ДПІ у м. Краматорську проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ „Донмаштехнологія” з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 1730/15-2-35841511 від 06.08.2010 (а.с. 11-15), встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 18.08.2010 року № 0002091502/033292 (Далі за текстом,- спірне податкове повідомлення рішення) яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 120594,5 грн. у тому числі за основним платежем 92765 грн., штрафними санкціями 27829,5 грн. (а.с. 18)

Правовою підставою прийняття вказаного спірного податкового повідомлення рішення зазначено абз. „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 та п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, (Далі за текстом,- Закон № 2181) ст.7 та ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Судом встановлено, що 16.06.2010 року позивачем було надано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року разом із розрахунком коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.35-38).

Вказаною податковою декларацію по рядку 9 „Усього податкових зобовязань” (кол. Б) зазначено суму у розмірі 415648,00 гривень, по рядку 17 „Усього податкового кредиту” (кол. Б) складає 394195,00 гривень, „Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплатив бюджет за підсумками поточного звітного періоду” по рядку 27 декларації становить 21453,00 гривень.

Згідно розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що надано позивачем разом із декларацією з ПДВ за травень 2010 року, у розділі ІІ „Податковий кредит” серед постачальників за порядковим номером 8 зазначено постачальника (ІПН НОМЕР_2)- ПП „Ріфтон”, обсяг поставки (без ПДВ) 463825,40 гривень, сума ПДВ 92765,08 гривень (а.с.38).

Як вбачається із описової частини акта перевірки податковим органом, зокрема встановлено наступні обставини, що стосуються предмету позову.

За результатами опрацювання встановлених відхилень між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту по ТОВ „ДМТ” та його контрагентів за травень 2010 року у відповідності до системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що позивач у травні 2010 року до складу податкового кредиту було включено суму ПДВ по податковій накладній, складеній ПП „Ріфтон” (ЄДРПОУ НОМЕР_3) на суму 92765,08 гривень.

Тобто встановлено, що постачальником, - ПП „Ріфтон”, податкові зобовязання з ПДВ за травень 2010 року по взаєморозрахунках з позивачем не задекларовані до бюджету.

Позивачем віднесено до складу податкового кредиту за травень 2010 року суму ПДВ у розмірі 92765,08 гривень по податковій накладній № 2605-5 від 26.05.2010, виписаній ПП „Ріфтон” за номенклатурою „відсічний клапан в асоритменті”, кількість 7 штук сума 556590,48 гривень, у тому числі ПДВ 92765,08 гривень.

В ході проведення перевірки позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні або інші документи, що підтверджують факт транспортування товарно-матеріальних цінностей, документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, а також не надані пояснення щодо доцільності їх придбання, та не доведений звязок такого придбання з власною господарською діяльністю позивача.

Податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем не доведено правомірності віднесення сум ПДВ у розмірі 92765,08 гривень по податковій накладній отриманій від ПП „Ріфтон” до складу податкового кредиту за травень 2010 року.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем 22.07.2009 року з ПП „Ріфтон” укладено договір № 22/07-09 (а.с.23-24).

Згідно вказаного договору „Постачальник”,- ПП „Ріфтон”, зобовязується поставити, а „Покупець”,- ТОВ „Донмаштехнологія”, прйняти та оплатити товар, згідно специфікації.

Відповідно до специфікації № 5 від 26.05.2010 року до договору № 22/07-09 від 22.07.2009 року, товаром, що підлягає поставці, зазначено „відсічні клапани” у кількості 7 одиниць на загальну суму 556590,48 гривень (а.с.25).

Згідно акту прийому передачі товару до договору № 22/07-09 від 22.07.2009 року, ПП „Ріфтон” передав, а ТОВ „Донмаштехнологія” прийняв товар зазначений у специфікації (а.с.26).

Позивачем на підтвердження здійснення вказаної господарської операції, надано суду рахунок на суму 556590,48 грн., накладну на товар, що зазначений у специфікації до договору (а.с.27-28), податкову накладну № 2605-5 від 26.05.2010 року, видану ПП „Ріфтон”, на загальну суму 556590,48 гривень, у тому числі ПДВ на суму 92765,08 гривень (а.с.29).

Але суд, в даному випадку не приймає до уваги зазначені документи у якості доказу обставин фактичного здійснення господарської операції з огляду на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на такому:

1) відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку;

2) про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

До суду позивачем не надано первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які б підтверджували факт транспортування та оприбуткування товарно матеріальних цінностей (відсічних клапанів).

Крім того, за результатами опрацювання встановлених відхилень між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту по ТОВ „ДМТ” та його контрагентів за травень 2010 року у відповідності до системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що ПП „Ріфтон” податкові зобовязання по взаємовідносинах з ТОВ „ДМТ” не задекларувало, фактичної сплати ПДВ до бюджету не здійснювало.

Згідно декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року скоригований валовий дохід ПП „Ріфтон” склав лише 64781,00 гривень, а основі фонди у ПП „Ріфтон”,- відсутні. (а.с. 83-84)

Відповідно до розрахунку комунального податку кількість працюючих на підприємстві, за 1 квартал 2010 року складала лише 1 особа (а.с. 85), а тому, враховуючи загальний обсяг поставки товарів (робіт, послуг) лише одному контрагенту покупцю, - ТОВ „Донмаштехнологія” у травні 2010 року у розмірі 556590,48 гривень, ПП „Ріфтон” фізично не могло здійснити такі обсяги поставок.

Враховуючи той факт що по ПП „Ріфтон” відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” звертається увага судів на те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем до податкового органу надано тільки засвідчені копії податкових накладних та первинні бухгалтерські документи, отримані від постачальника ПП „Ріфтон”, зокрема видаткова накладна та акт приймання передавання товару. Ця обставина відображена позивачем у запереченні до акту перевірки від 09.08.2010 № 89 (а.с. 19) При цьому, на адресу позивача надсилалися запити про необхідність надання копій первинних документів по контрагенту ПП „Ріфтон” від 23.07.2010 № 34963/10/15-213, від 23.09.2010 № 35604/10/15-213, але позивачем на зазначені запити документи до податкового органу не надані.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Відповідно до п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні встановлено, що позивачем на користь ПП „Ріфтон” була здійснена часткова сплата за поставлений товар у розмірі 364157,07 грн., у тому числі ПДВ 35692,85 грн. При цьому, оплата здійснювалася 21.07.2010 року (платіжні доручення № 951 та № 953) та 27.08.2010 (платіжне доручення № 989) і на час розгляду справи повного розрахунку з постачальником ТОВ „ДМТ” не здійснено.

З огляду на зазначене, суд вважає, що підстави виникнення права на податковий кредит, передбачені приписами п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону відсутні, адже фактичного розрахунку за послуги на час видання податкової накладної не було, а видана податкова накладна від 26.05.2010 № 2605-5 на думку суду не може засвідчувати факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем в обґрунтування правової позиції та на підтвердження подальшої реалізації отриманого від ПП „Ріфтон” товару, до суду було надано Договір № Е/08-077 від 06.05.2008 року відповідно до якого „Постачальник”,- ТОВ „Донмаштехнологія” зобовязується поставити „Покупцю” ТОВ „Електросталь”,- товар (продукцію) згідно специфікації (а.с.46).

Згідно специфікації № 5 від 01.04.2010 року до договору № Е/08-077 від 06.05.2008 року, товаром, що підлягає поставці, зазначено відсічні клапани у загальній кількості 6 одиниць на загальну суму 428040,00 гривень (а.с.47).

Згідно специфікації № 6 від 28.04.2010 року до договору № Е/08-077 від 06.05.2008 року, товаром, що підлягає поставці, зазначено відсічні клапани у загальній кількості 4 одиниці на загальну суму 347284,80 гривень (а.с.51).

Згідно видаткової накладної від 26.05.2010 року Постачальник”, - ТОВ „Донмаштехнологія” поставив „Покупцю”, - ТОВ „Електросталь” відсічні клапани у загальній кількості 4 одиниці на загальну суму 347284,80 гривень (а.с.52).

Вказана господарська операція підтверджена податковою накладною № 81 від 26.05.2010 року на суму 347284,80 гривень (а.с.53).

Разом з тим, у судовому засіданні було встановлено, що реалізація „відсічного клапану” EIX-SA 42.04, Dn 40. Pn 16., відбулася контрагенту ТОВ „Електросталь” за ціною 58400 грн., що підтверджується видатковою накладною № 370 від 26.05.2010, податковою накладною від 26.05.2010 № 80, в той час як придбання цього клапану у ПП „Ріфтон” було за ціною 59592,5 грн., тобто реалізація товару відбулася за ціною, нижчою ніж придбання, що насамперед суперечить його економічним інтересам.

Згідно ст. 42 Господарського Кодексу України, - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, при здійсненні вищевказаних господарських операцій, у позивача відсутні необхідні умови для досягнення відповідної мети підприємницької, економічної діяльності.

Тобто у даному випадку, його діяльність була спрямована на здійснення операцій з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності реального товарного характеру.

Відповідно до абз. „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181,- контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З огляду на суперечність відомостей щодо здійснення господарської операції відповідно до якої до складу податкового кредиту було включено суму ПДВ у розмірі 92765,08 гривень, відсутність первинних документів які засвідчують факт поставки, суд вважає, що Позивачем не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання постачання товарів.

Таким чином, при здійсненні вищевказаних господарських операцій, у позивача відсутні необхідні умови для досягнення відповідної мети підприємницької, економічної діяльності.

Тобто у даному випадку, його діяльність була спрямована на здійснення операцій з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності реального товарного характеру.

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що Відповідач довів правомірність винесення спірного податкового повідомлення рішення, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донмаштехнологія” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання незаконним податкового повідомлення рішення від 18.08.2010 № 0002091502/033292,- задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Донмаштехнологія” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання незаконним податкового повідомлення рішення від 18.08.2010 № 0002091502/033292 відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 20 жовтня 2010 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 25 жовтня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.