Ухвала суду № 118905704, 06.05.2024, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1081/24

Провадження 4-с-11/24

ухвала

Іменем України

06 травня 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Сікорській М.А.,

за участю представника скаржника ОСОБА_1 ,

боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

державного виконавця Мілінчук А.О.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на дії і постанови державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

Представник скаржник АТ «КБ «Приват Банк» звернувся до суду з скаргою на дії і постанови державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мілінчук Анни Олександрівни, в якій з урахуванням уточнень до скарги просив визнати незаконними та скасувати постанову від 17.10.2023 року, у виконавчому провадженні № 28159351. Направити виконавчий лист по справі № 2-2029/10 про солідарне стягнення з громадян України ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2005 року, укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 у розмірі 15 329,38 [Долар США], що еквівалентно станом на 31 серпня 2010 року 120 795,52 (сто двадцять тисяч сімсот дев`яносто п"ять) грн. 52 коп. та 1 273,35 грн. судового збору та 120 грн. на ІТЗ до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для подальшого стягнення боргу.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги скарги підтримав повному обсязі ат просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в скарзі. Пояснив, що в Обухівському відділі державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 28159351 за виконавчим листом по справі № 2-2029/10 про солідарне стягнення з громадян України ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2005 року, укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 у розмірі 15 329,38 [Долар США], що еквівалентно станом на 31 серпня 2010 року 120 795,52 (сто двадцять тисяч сімсот дев`яносто п"ять) грн. 52 коп. та 1 273,35 грн. судового збору та 120 грн. на ІТЗ, яке було закрито державним виконавцем Мілінчук А.О. 17.10.2023 року. Однак державним виконавець зазначене виконавче провадження було закрито із порушенням норм законодавства, оскільки борг по виконавчому листу не був стягнутий в повному обсязі, атому рішення суду залишилось не виконаним. 09.02.2024 року АТ КБ «ПриватБанк» стало відомо про наявність постанови про закриття виконавчого провадження від 17.10.2023 року, а тому вони вимушені звертися до суду з даною скаргою.

Боржники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в судовому засіданні проти вимог скарги заперечили в повному обсязі та промили відмовити в їх задоволення, пояснили, що заборгованість по рішенню суду вони в повному обсязі сплатили, у зв`язку з чим державним виконавцем було закрито виконавче провадження, а тому скарги є безпідставною та необґрунтованою. Суму заборгованості вони сплачували в період з 2011 року по 2023 рік.

Державний виконавець Мілінчук А.О. в судовому засіданні заперечила проти вимог скарги в повному обсязі та просила відмовити в їх задоволенні. Пояснила, що виконавче провадженні нею було закрито правомірно, оскільки боргу з боржників було стягнуто в повному обсязі. Також пояснила, що представником скаржника було пропущено строк звернення з даною скаргою до суду, оскільки виконавче провадження було закрито постановою від 17.10.2023 року, яка була направлена стягувачу засобами поштового зв`язку та отримана ним 23.10.2023 року, а тому стягувачу було відомо по наявність оскаржуваної постанови, ще 23.10.2023 року однак, з даною скаргою він звернувся до суду лише в лютому 2024 року, посилаючись на те, що йому стало відомо про наявність оскаржуваної постанови лише 09.02.2024 року.

Суд, вислухавши представника скаржника, боржників, державного виконавця, перевіривши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено наступні обставини.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 (надалі - Заінтересована особа-1) 12 вересня 2005 року уклали кредитний договір № KЮ0GA00000225 (надалі - Договір). Згідно договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати Заінтересованій особі-1 кредит у розмірі 8584,00 [Долар США] на термін до 23 жовтня 2009 р., а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № KЮ0GA00000225 між ПриватБанком і ОСОБА_3 (надалі - Заінтересована особа-2) 25 жовтня 2005 року було укладено Договір Іпотеки. Згідно договору Іпотеки Відповідач 1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42,0 кв. м., житловою площею 18,7 кв. м. . Право власності на майно підтверджується договором дарування квартири від 10 серпня 2001 року за № 1510 від 10.08.2001 року.

Заінтересована особа-1 не повернув своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, тож Заінтересована особа-1 зобов`язання за вказаним Договором не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Заінтересована особа-1 станом на 31 серпня 2010 року мав заборгованість - 15 329,38 [Долар США], що за курсом 7,88 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/2334 від 01.09.2010 року складає 120 795,52 грн.,

У зв`язку з наявністю боргу банк вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Так, судовим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2010 року по справі № 2-2029/10 Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «Приват Банк», заборгованість за кредитним зобов`язанням від 12 вересня 2005 року 15 329,38 доларів США , що за курсом НБУ станом на 31 серпня 2010 року становить 120 795,52 (сто двадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн. 52 коп.

Стягнуто 1 273,35 грн. судового збору та 120 грн. На ІТЗ в користь Публічного акціонерного товариства «Приват Банк, всього стягнуто боргу в розмірі 122 188,87 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2010 року по справі № 2-2029/10 ОСОБА_3 звернулася до Апеляційного суду Київської області з апеляційною скаргою.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2011 року у справі № 22ц-2218/2011 апеляційну скаргу задоволено частково та змінено рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2010 року та виключено з резолютивної частини рішення суду вказівку про звернення стягнення на предмет застави - квартиру АДРЕСА_2 , зменшено розмір судових витрат до 1 2207,96 грн. та змінено порядок стягнення судового збору та витрат на ІТЗ. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку у рівних долях судовий збір та витрати на ІТЗ розгляду справи, відповідно по 603,98 грн. та 60 грн. З кожного.

Рішення Апеляційного суду Київської області набрало чинності з моменту його проголошення.

На підставі судового рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2010 року по справі № 2-2029/10 Банку було видано Виконавчі листи.

15.08.2011 року державним виконавцем Кармазином Р.М., органу державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 28159351 про стягнення з ОСОБА_3 боргу за виконавчим листом № 2-2029/10 виданого 27.07.2011 Обухівським районним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 боргу в розмірі 120 795,52 грн. на користь ПАТ КБ "ПриватБанк".

27.12.2019 року Старшим державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Скибою Денисом Ігоровичем у зв`язку з утворенням нового Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Згідно наказу № 4053/5 від 17.12.2019 року винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 28159351 до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

11.05.2021 року державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мариниченко Миколою Павловичем відкрито виконавче провадження № 65352703 про стягнення з ОСОБА_2 боргу за виконавчим листом № 2-2029/10 виданого 27.07.2011 року Обухівським районним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" борг у розмірі 15 329 дол. США 38 центи, що станом на 11.05.2021. згідно курсу НБУ становить 425 543,58 грн.

Представнику скаржника 09 лютого 2024 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 65352703 стало відомо, що державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мілінчук Анною Олександрівною 29.12.2023 року було винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження № 65352703 на підставі п. 9 частини 1 статті 39 ЗУ Про виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а також ознайомившись 09 лютого 2024 року з матеріалами ВП 28159351 також стало відомо, що головним державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщук Веронікою Самвелівною 17.10.2023 року було винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження № 28159351 на підставі п. 9 частини 1 статті 39 ЗУ Про виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У зв`язку з тим, що державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мілінчук Анною Олександрівною та головним державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщук Веронікою Самвелівною було винесено Постанови про закінчення виконавчого провадження незаконно, скаржник звернувся до суду з даною скаргою та з урахуванням уточнень до скарги прийнятих до судом до розгляду ухвалою від 06.05.2024 року, просить визнати незаконною та скасувати постанову від 17.10.2023 року, у виконавчому провадженні № 28159351. Направити виконавчий лист по справі № 2-2029/10 про солідарне стягнення з громадян України ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2005 року, укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 у розмірі 15 329,38 [Долар США], що еквівалентно станом на 31 серпня 2010 року 120 795,52 (сто двадцять тисяч сімсот дев`яносто п"ять) грн. 52 коп. та 1 273,35 грн. судового збору та 120 грн. на ІТЗ до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для подальшого стягнення боргу.

При наданні правової оцінки заяві боржників про застосування наслідків спливу строків подання скарги суд приймає до уваги наступне.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ та передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 ст. 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

У пункті 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам роз`яснено, щоскарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК Україниі ГПКУкраїни та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження». У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: - про порушення цивільної справи в загальному суді; - щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов`язків; - про судові виклики та повідомлення; - про судовий розгляд.

Відповідно до п. 13Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 року скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені в Законі України «Про виконавче провадження», зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків,залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У абзаці четвертому п. 16 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 року зазначено, що якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові.

Як вбачається зі змісту скарги представник скаржника АТ КБ Приват Банк оскаржує дії державного виконавця та просить визнати незаконною та скасувати постанову від 17.10.2023 року, у виконавчому провадженні № 28159351.

При цьому представник скаржника в своїй скарзі посилається на, що про наявність оскаржуваної постанови від 17.10.2023 року йому стало відомо лише 09.02.2024 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Поряд з тим, під час судового розгляду державним виконавцем було подано витяг з сайту АТ «Укрпошта» зі змісту якого вбачається, що оскаржувана представником скаржника постанова від 17.10.2023 року в той же день була направлена на адресу АТ «КБ «Приват Банк» та була отримано адресатом 23.10.2023 року, з чого можна зробити висновок, що стягувачу було відомо про наявність оскаржуваної постанови від 17.10.2023 року про закриття виконавчого провадження № 281159351, а отже відлік процесуального строку на оскарження дій державного виконавця, слід відраховувати саме від 23 жовтня 2023 року, а не з моменту, коли скаржник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження. У судовому засіданні представник скаржника не спростував доводів державного виконавця про отримання банком оскаржуваної постанови саме 23.10.2023 року, тобто значно раніше моменту ознайомлення одним із представників банку із матеріалами виконавчого провадження.

Разом з тим не заважаючи на те, що представник скаржника фактично в своїй скарзі описав окремі обставини поважності причин пропуску строку, однак у скарзі відсутнє і до скарги окремо не додавалось клопотання про поновлення такого строку.

У судовому засіданні після залучення і дослідження письмового доказу про отримання стягувачем копії оскаржуваної постанови значено раніше зазначеної у скарзі дати представником заявника не було подано суду заяви про поновлення пропущеного строку з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, він наполягав на своїй правовій позиції про те, що строк ним не пропущений.

6 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи№ 724/1649/22, провадження № 61-1607св23 (ЄДРСРУ № 115974225) досліджував питання щодо строку на оскарження рішення та дії посадових осіб виконавчої служби.

Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) викладено висновок про те, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчиненихна виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України,у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18).

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18 зазначено, що виходячи з результату системного аналізу статей 123, 124, 126 ЦПК України із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавцяпочинається з наступного дня після настання події, з якої пов`язано його початок, тобтопісля фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20) та від 07 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004 (провадження № 61-16384св19).

У постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20 зазначено, що за порівняльного аналізу змісту термінів«дізнався»та«повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г».

Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 904/3734/20, прийнятій у подібних правовідносинах, вказав, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений частиною першою статті 341 ГПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин. Адже під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Відсутність в оскаржуваних судових рішеннях достеменного встановлення істотних обставин щодо початку та закінчення перебігу процесуального строку для звернення із скаргою до суду, факту дотримання стягувачем цього строку, може свідчити про передчасність висновків судів прийняття до розгляду скарги та не можуть зумовити обов`язок суду щодо розгляду скарги по суті в порядку статті 343 ГПК України, оскільки нормами ГПК України імперативно визначено, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлено за відповідних обставин судом виключно за клопотанням особи, що подає скаргу. Протилежні дії суду порушуватимуть права інших учасників спору (зокрема виконавця, дії якого оскаржуються) та загальні засади господарського судочинства, а саме його диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін.

Аналогічна позиція застосована 15 листопада 2023 року Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 552/3735/20, провадження № 61-7756св23 (ЄДРСРУ № 115859469).

У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2022 року у справі № 761/38464/20 (провадження № 61-7465св22) зазначено, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Судувід 12 квітня 2023 року у справі № 209/2838/16 (провадження № 61-11073св22).

Ч. 2 ст. 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Отже,стаття 449 ЦПК Україниє спеціальною нормоюпо відношенню до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»та має переважне право на застосування при обрахуванні строку для звернення сторони виконавчого провадження зі скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 березня 2023 року у справі № 367/7831/19 (провадження № 61-1642св22), від 13 червня 2023 року у справі № 638/5995/16-ц (провадження № 61?3333св23), від 30 червня 2023 року у справі № 206/1451/19 (провадження № 61-2469св23).

Строк на оскарження рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є процесуальними,можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Виходячи з принципу змагальності, прав та обов`язків сторін у справі суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Під час судового розгляду було об`єктивно встановлено недостовірність зазначених у скарзі відомостей про час обізнаності стягувача із змістом оскаржуваної постанови, однак зважаючи на те, що такі обставини були встановлені вже у судовому засіданні внаслідок подання державним виконавцем додаткових письмових доказів, питання щодо пропуску строку вирішується на фактичній стадії процесу, коли боржниками заявлено про застосування наслідків спливу процесуальних строків оскарження.

Зважаючи на встановлення під час судового розгляду обставин пропуску строку на оскарження постанови державного виконавця, відсутність заяв чи клопотань стягувача щодо поновлення такого строку, суд вважає можливим скаргу залишити без розгляду і повернути представникові стягувача.

Керуючись ст.ст. 126,175,177, 183, 257, 353, 447, 449 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на постанову державного виконавця від 17 жовтня 2023 року про закінчення виконавчого провадження ВП 28159351 залишити без розгляду і повернути представникові стягувача акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк».

Роз`яснити, що залишення заяви (скарги) без розглядуне позбавляє права на звернення до суду в встановленому порядку, визначеному нормами ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.

Суддя М.В.Кравченко