Рішення № 11887333, 19.10.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2010 р.Справа № 2/40-621 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції" вул.Тернопільська, 12 А, м. Бережани, Бережанського району, Тернопільської області, 47501

про стягнення 60000 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреністьвід 26.04.2010р.

відповідача: Люпа П.В., довіреність від 20.04.2010р.

Суть справи: Позивач просить повернути йому 60000 грн., перерахованих відповідачеві платіжним дорученням №1 від 01.08.2008р. як попередня оплата за будівельні матеріали згідно рахунку від 01.08.2008р.

Пояснює, що по усній домовленості відповідач після одержання коштів в сумі 60000 грн. повинен був відпустити йому арматуру і швелер. До теперішнього часу товар не поставлений.

Просить повернути йому кошти.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що підприємець ОСОБА_1, одержав від нього арматуру і швелер, підтверджуючи даний факт видатковою накладною №0000004 від 27.08.2008р. та податковою накладною від 27.08.2008р.

Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та приймаючи до уваги, що:

1) 01.08.2008р. позивач платіжним дорученням №1 перерахував відповідачеві 60000грн., як попередня оплата за будівельні матеріали згідно рахунку від 01.08.2008р.

Даний платіжний документ підтверджує, що дія позивача спрямована на набуття цивільних прав і обовязків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Дана дія є одностороннім правочином. Згідно п. 5 ст. 202 Цивільного кодексу України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів застосовуються загальні положення про зобовязання.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного кодексу України).

Відтак, платіжний документ позивача та мовчання у 2008 році відповідача підтверджують, що сторони по справі в усній формі заключили правочин. Відповідно до якого позивач перерахував відповідачеві 60000грн. на підставі рахунку від 01.08.2008р.

Незважаючи на вимоги суду, рахунок від 01.08.2008р. не представлений. Тому з врахуванням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, наявність даного рахунку визиває сумнів.

Але враховуючи, що в 2008р. відповідач не заперечував наявність такого, тому суд вважає, що кошти перераховані як попередня оплата за будівельні матеріали.

Відповідач стверджує, що позивач одержав від нього арматуру і швелер на суму 60000грн., підтверджуючи даний факт видатковою накладною від 27.08.2008р.

В даній накладній не зазначено, що представник позивача (відсутні прізвище, ім'я, по батькові, підпис та печатка) одержав від відповідача спірний товар. Доручення на одержання такого також відсутнє.

Відтак відповідач не довів, що він виконав зобовязання по односторонньому правочину та передав позивачеві товар на одержану суму, що є порушенням ст.ст.509, 526, 662 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відтак слід вважати, що рахунок від 01.08.2008р. є безтоварним.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і вони підлягають задоволенню.

2) Із відмовного матеріалу Бережанського РВ УМВС України в Тернопільській області №430 від 21.05.2010р. вбачається, що відповідач стверджує, що кошти позивач перерахував по усній домовленості про спільну діяльність, яка стосувалася закупки металопрокату (пояснення від 15.05.2010р.).

В цьому разі відповідачеві необхідно було звернути увагу на те, що у платіжному дорученні №1 від 01.08.2008р. зазначено, що кошти позивач перераховує не за металопрокат, а за будівельні матеріали.

І прийняти належні заходи по уточненню підстави перерахування коштів.

Тому заперечення відповідача по даній справі не приймається до уваги.

3) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України видатки по держмиту в сумі 600грн. слід покласти на відповідача.

4) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, повязані з розглядом даної справи в сумі 236 грн. покласти на відповідача.

Керуючись вищезазначеним, ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1) Позов задовольнити.

2) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції" вул.Тернопільська, 12 А, м. Бережани, Бережанського району, Тернопільської області (ідент. код 35492024):

- на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) суму 60000 грн. заборгованості, 600 грн. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3) Оригінали відмовних матеріалів №123 від 23.02.2010р. та №430 від 21.05.2010р. повернути Бережанському РВ УМВС України в Тернопільській області (вул. С.Бандери, 8, м.Бережани).

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення «19»жовтня2010року через місцевий господарський суд.

Суддя