Рішення № 11887273, 25.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

25 жовтня 2010 року справа № 5020-4/153 За позовомКомпанії “Пі Джі Трейд” Дочірнього підприємства компанії “Палма Груп С.А.” (65013, м. Одеса, Міколаївська дорога, 189),

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості у розмірі 2180,05 грн.,

Суддя Погребняк О.С.

Представники сторін:

Позивач (Компанія “Пі Джі Трейд” Дочірнього підприємства компанії “Палма Груп С.А.) не зявився;

Відповідач (ФОП ОСОБА_1) не зявився

Суть спору:

Компанія “Пі Джі Трейд” Дочірнього підприємства компанії “Палма Груп С.А.” звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку позивача умов договору купівлі-продажу №915020 від 14.05.2009 в частині належної та своєчасної оплати суми заборгованості за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 25.08.2010 порушено провадження у справі №5020-4/153, розгляд справи призначено на 09.09.2010.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався через незявлення представників сторін 09.09.10 на 23.09.2010, 23.09.2010 на 11.10.2010, 11.10.2010 на 25.10.2010.

У судове засідання 11.10.2010 сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не сповістили.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (а.с.29).

Поштова кореспонденція фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, яка направлялась судом на адресу: АДРЕСА_1, поверталась на адресу суду з відміткою пошти про неможливість вручення у звязку з «закінченням терміну зберігання».

В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

В С Т А Н О В И В:

14.05.2009 між Компанією “Пі Джі Трейд” Дочірнього підприємства компанії “Палма Груп С.А.” (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №915020 (далі Договір, арк.с.14).

За даним Договором Продавець зобовязується продати та доставити власними силами (в межах України) Покупцю продукцію P&G в асортименті та кількості, що означені у додатках, які є невідємною частиною цього Договору, а Покупець зобовязується прийняті товар та оплатити його вартість (пункт 1.1 Договору).

Згідно з пунктом 1.2 Договору загальна вартість Договору співпадає із сумою за усіма накладними, виписаними у виконання цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, кількість, асортимент та найменування Товару, що поставляється за Договором, визначається у Додатках (або специфікаціях), виходячи з наявності товару на складі та відображаються в накладних, які оформлюються при відпустці товару.

Згідно з пунктом 4.1 Договору, ціни на товари, що постачаються відповідно до пункту 1.1 Договору, визначаються у відповідних накладних.

Пунктом 5.1 Договору сторони встановили строки та порядок розрахунків за поставлений товар, які здійснюються за фактом поставки товару.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009.

Судом встановлено, що зобовязання щодо передачі Товару позивачем виконувались належним чином, що підтверджується витратними накладними №02/915003992-91 від 16.05.2009 на суму 805,26 грн., яку було необхідно оплатити до 16.05.2010, а також №02/915004087-91 від 10.06.2009 на суму 1902,35 грн., яку покупцю було необхідно сплатити до 17.06.2009.

Натомість, відповідач умови Договору порушив, за отриманий товар розрахувався лише частково, а саме за накладною №02/915004087-91 від 10.06.2009 ФОП ОСОБА_1 сплатила лише 236,37 грн., таким чином у Покупця утворилася сума заборгованості за договором, яка склала 1638,98 грн., що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за вказаним Договором товару, а також пені та 20% річних за несвоєчасну його оплату. Тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань та відповідальності за порушення зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином розрахувався за поставлений позивачем товар, в результаті чого у відповідача утворилася сума заборгованості у розмірі 1638,98 грн.

Враховуючи умови Договору (пункт 5.1), оплата за отриманий товар має бути здійснена Покупцем за фактом поставки.

Таким чином, строк оплати товару за умовами Договору за розрахунковою накладною №02/915004087-91 від 10.06.2009 на суму 1902,35 наступив 17.06.2009.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за вказаною накладною відповідачем була сплачена лише частково, станом на дату звернення з позовом розмір заборгованості відповідача перед позивачем складав 1638,98 грн.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Контрактом зобовязання щодо оплати за отриманий товар не виконав.

Отже, наявна заборгованість в сумі 1638,98 грн. підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів сплати суми боргу за Договором не надав.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1638,98 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, у випадку порушення строку, означеного у пункті 5.1 Договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 158,49 грн.

Суд перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, в тому числі щодо розміру облікової ставки НБУ, що брався до уваги при розрахунку, а також розміру заборгованості і періоду прострочення (арк.с. 16).

За результатами перевірки суд дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок пені не відповідає вимогам статті 232 Господарського кодексу України, а саме, період за який має бути нараховуватися пеня розраховується з наступного день після встановленого продавцем терміну оплати - тобто з 18.06.2009, відповідно до розрахункової накладної №02/915004087-91 (арк.с. 9)., в той час як позивачем пеня була розрахована за період, який починається після спливу шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (з 11.02.2010).

Враховуючи викладене, судом зроблений власний розрахунок пені.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

1638.9818.06.2009 - 11.08.20095511.0000 %0.060 %*54.33

1638.9812.08.2009 - 14.12.200912510.2500 %0.056 %*115.07

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 169.40 грн.

Господарський суд, відповідно до п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заявляв клопотання про вихід суду за межі позовних вимог. Тому розмір нарахованої пені суд обмежує заявленою до стягнення позивачем сумою пені у розмірі 158,49 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 20% річних у загальній сумі 382,58 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строку, означеного у пункті 5.1 Договору, Покупець сплачує 20% річних, відповідно до статті 625 Господарського кодексу України.

Суд перевірив розрахунок 20% річних, зроблений позивачем (арк.с. 16), вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 20% річних в сумі 382,58 грн. також підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 1638,98 грн., сума пені 158,49 грн.; 20% річних 382,58 грн., а всього 2180,05 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Компанії “Пі Джі Трейд” Дочірнього підприємства компанії “Палма Груп С.А.” (65013, м. Одеса, Міколаївська дорога, 189, ідентифікаційний код 25416730) суму основного боргу у розмірі 1638,98 грн., суму пені 158,49 грн.; 20% річних 382,58 грн., а всього 2180,05 грн. (дві тисячі сто вісімдесят грн. 05 коп.).

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Компанії “Пі Джі Трейд” Дочірнього підприємства компанії “Палма Груп С.А.” (65013, м. Одеса, Міколаївська дорога, 189, ідентифікаційний код 25416730) витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддяпідпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 28.10.2010