Рішення № 11887272, 25.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

25 жовтня 2010 року справа № 5020-4/157 За участюФонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5),

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1),

про стягнення 13320,21 грн.

Суддя Погребняк О.С.

Представники:

Позивач (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) - Ігнатенко В.В.- представник, довіреність №б\н від 11.01.2010;

Відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) - ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_1, виданний Гагарінским РВ УМВС України в мисті Севастополі від 30.09.1999.

Відповідач - (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) - представник ОСОБА_2, довіреність від 12.06.2009.

ВСТАНОВИВ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 26475,06 грн., розірвання договору та звільнення приміщення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30.01.2007 між сторонами у справі було укладено договір № 241-06 оренди нерухомого майна, однак відповідач, в порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Цивільного кодексу України не сплачує орендну плату, що на думку Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради є суттєвим порушенням умов договору та надає право в силу статті 651 Цивільного кодексу України, статей 10, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального»вимагати розірвання договору оренди та повернення обєкту оренди орендодавцеві.

Ухвалою суду від 27.08.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-4/157, розгляд справи призначений на 14.09.2010.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи був відкладений 14.09.2010 на 05.10.2010, оголошувались перерви у судових засіданнях 05.10.2010 до 13.10.2010, 13.10.2010 до 25.10.2010.

В ході розгляду справи, у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення вимог позивача заперечував, зазначивши, що заборгованість за орендною платою сплачена орендарем, про що орендодавець був належним чином сповіщений, також вважає, що нарахування штрафних санкції орендодавцем є необґрунтованим та суперечить вимогам договору оренди (арк.с. 46-47).

В якості доказів погашення суми заборгованості за орендною платою відповідачем були надані квитанції щодо здійснення оплат сум нарахованої, згідно з рахунками-актами, орендної плати за договором №241-06 від 30.01.2007 (арк.с. 47-62).

У судовому засіданні 25.10.2010, у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав заяву про зміну позовних вимог, враховуючи те, що у ході розгляду справи відповідачем сума заборгованості за орендною платою погашена в повному обсязі, та, у звязку з порушенням відповідачем умов договору оренди просив стягнути з останнього суму 13320,21 грн., з яких 1248,06 грн. - пеня, 11725,85 грн. штраф, 346,30 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 25.10.2010 провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13154,85 грн. було припинено у порядку, передбаченому пунктом 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.10.2010 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.10.2010 проти позовних вимог в частині нарахування суми пені та 3% річних заперечував, зазначивши, що нарахування пені та 3% позивачем зроблено без урахування внесених відповідачем оплат, також нарахування пені позивачем не відповідає вимогам пункту 4 статті 232 Господарського кодексу України, та просив розстрочити виконання рішення по стягненню штрафних санкції строком на 3 місяця, про що надав відповідну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

30.01.2007 між Територіальною громадою, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди № 241-06 (далі Договір)(а.с. 13-14).

Відповідно до пунктів 1.1-1-2 Договору з метою ефективного використання комунального майна і досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду нерухоме майно вбудовані приміщення магазину (І-1-І-18), загальною площею 83,20 кв.м які знаходяться в житловому будинку літ “А” №26 по вул. Гагаріна у місті Севастополі та перебувають на балансі КП Жилсервіс-5.

Вартість вбудованих приміщень складає 107494,00 грн. відповідно до акту оцінки від 01.09.2010.

Орендовані приміщення використовуються під розміщення магазину продовольчих товарів з реалізацією товарів підакцизної групи.

Вбудовані приміщення належать Територіальній громаді міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради на підставі Свідоцтва про право власності на вбудовані приміщення магазину, виданого Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради 10.11.2006.

Передача майна в оренду не надає орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Територіальна громада, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт. 2.1 Договору).

Згідно з пунктами 2.2, 3.2 Договору, орендна плата складає 1155,51 грн. та перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа поточного місяця з 30.09.2006.

Відповідно до пункту 3.3 відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії №344 Севастопольської міської Ради від 13.11.2002, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому.

Згідно з пунктом 2.5 Договору, повернення Орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення договору. Майно повинно бути повернуто в стані, в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу. Прийом-передача обєкта оренди після закінчення дії договору оренди здійснюється комісією, яка складається з представників Орендодавця та Орендаря. У випадку погіршення орендарем стану орендованого майна, орендар зобовязаний відшкодувати вартість робіт, необхідних для проведення відбудовних робіт. Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийму-передачі обєкта оренди.

Обовязок повернути обєкт нерухомого майна, з урахуванням його зносу після закінчення дії Договору, передбачений пунктом 4.12 Договору.

Відповідно до пункту 7.1, строк дії Договору з моменту його підписання до 05 вересня 2008 року.

Згідно з пунктом 6.3 Договору, суперечки, що виникають у ході виконання договору, вирішуються за згодою сторін, якщо згода не була досягнута, спірні питання передаються на розгляд господарського суду.

На підставі акта приймання-передачі майна від 30.01.2007 Орендодавець передав Орендарю майно вбудовані приміщення магазину (І-1-І-18), загальною площею 83,20 кв.м які знаходяться в житловому будинку літ “А” №26 по вул. Гагаріна у місті Севастополі /арк. с. 16/.

29.10.2008 сторонами був укладений Додатковий договір до Договору оренди нерухомого майна №241-06 від 30.01.2007 (арк.с. 17), відповідно до якого сторонами змінений розмір орендної плати, якій з 01.01.2007 складає 1733,25 грн. у місяць та 19348,92 грн. у рік, виходячи із ставки 18% від вартості обєкта оренди станом на 01.09.2006, а з 01.10.2008 орендна плата становить 2345,17 грн. на місяць.

Також внесені зміни до пункту 3.3 Договору оренди, а саме: у відповідності з Рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Також сторонами, внесені змини до пункту 7.1 Договору, а саме строк дії Договору продовжений до 16.07.2013.

Умовами пункту 4.4 Договору передбачений обовязок Орендаря своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, що повязані з використанням обєкту оренди, в тому числі оплату послуг, що надаються підприємствами комунальній сфери.

Порушення умов договору в частині своєчасного та повного внесення орендної плати стало підставою для звернення позивача до господарського суду міста Севастополя з вимогами про стягнення з відповідача пені 1248,06 грн., 3% річних 346,30 грн. штрафу 11725,85 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача такими що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобовязання (в тому числі господарське зобовязання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобовязується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, тобто виникли орендні правовідносини.

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною пятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Отже, відповідач припустився порушення умов Договору стосовно повного та своєчасного внесення орендної плати.

Судом встановлено, що заборгованість з орендної плати відповідачем була погашена несвоєчасно, з порушенням умов договору, що підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме платіжними квитанціями щодо внесення орендної плати за Договором (арк.с. 47-62), а також довідкою позивача про надходження платежів за орендною платою (арк.с. 66).

Несвоєчасне внесення орендної плати з боку відповідача дозволяє суду зробити висновок про порушення останнім умов договірних зобовязань.

Враховуючи що відповідачем сума заборгованості з орендної плати була сплачена несвоєчасно, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми заборгованості з орендної плати за період з 01.06.2009 по 31.07.2010 у розмірі 346,30 згідно з наданим розрахунком (арк.с. 12).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, вважає його обґрунтованим, а вимоги щодо стягнення 346,30 грн. такими, що підлягають задоволенню в означеному розмірі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми пені за прострочення зобовязання у розмірі 1248,06 грн.

Згідно з пунктом 3.5 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми недоплати за кожен день прострочення..

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обовязку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобовязання.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені, суд знаходить його вірним, зробленим з урахуванням вимог діючого законодавства, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 1248,06 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 11725,85 грн. за неналежне виконання зобовязання (відповідно до пункту 6.2 Договору).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 6.2 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором оренди сторони несуть відповідальність у вигляді штрафу в пятикратному розмірі місячної орендної плати (арк.с. 14).

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобовязання або неналежно виконаного зобовязання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий місячний розмір орендної плати у сумі 2345,17 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 11725,85 грн. (2345,17 грн.*5) /арк. с. 10 зворотна сторінка/.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, вимоги позивача щодо стягнення суми штрафу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені у розмірі 1248,06 грн., 3% річних 346,30 грн. та штрафу 11725,85 грн., а всього 13320,21 грн.

Згідно з пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У судовому засіданні 25.10.2010 відповідач надав заяву про розстрочення виконання рішення строком на три місяця.

Позивач проти розстрочення виконання рішення не заперечував.

Враховуючи зазначене, суд задовольняє клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення строком на три місяця.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючі те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, витрати по сплаті державного мита в сумі 349,75 грн.(264,75 грн. 1% від майнових вимог позивача та 85 грн. щодо немайнових вимог позивача) і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідачеві на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) суму в розмірі 13320,21 грн. (тринадцять тисяч триста двадцять грн. 21 грн.)(яка складається з суми пені 1248,06 грн., 3% річних 346,30 грн., штрафу 11725,85 грн.), з яких 97% 12920,60 грн. на п/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач місцевий бюджет м. Севастополя, ОКПО 23895637, код платежу 22080400), а 3% 399,61 грн. на п/р 31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач місцевий бюджет м. Севастополя, ОКПО 23895637).

Розстрочити виконання рішення строком на 3 місяці та вчиняти стягнення наступним чином:

до 31.12.2010 4440,07 грн.

до 31.01.2011 4440,07 грн.

до 28.02.2011 - 4440,07 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) державне мито в сумі 349,75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Суддя підписО.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 28.10.2010.