Рішення № 11887176, 20.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2010 р.Справа № 22/127-10-3494 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Морський транспортний банк"; до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСС ІНВЕСТ"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ЖИЛСТРОЙ";

про стягнення 3460158,11 дол. США та 7530377,80 грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Пушкарська О.В. - представник за довіреністю № 98 від 01.02.2010р.;

Від відповідачів: не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ: позивач Відкрите акціонерне товариство "Морський транспортний банк" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСС ІНВЕСТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ЖИЛСТРОЙ" про стягнення 3460158,11 дол. США та 7530377,80 грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

У позовній заяві позивач просить суд накласти арешт на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "РОСС ІНВЕСТ" та Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ЖИЛСТРОЙ" на суму 3460158,11 дол. США та 7530377,80 грн.

Розглянувши зазначене клопотання суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов’язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у клопотанні про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористалися, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення

представника позивача, суд встановив:

16 березня 2006 року між ВАТ “Морський транспортний банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСС ІНВЕСТ" було укладено кредитний договір №1986, згідно умов якого, позивач зобов’язався надати відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "РОСС ІНВЕСТ" кредит у вигляді мультивалютної поновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 3970000 дол. США і терміном погашення до 13 березня 2009р. включно, а ТОВ "РОСС ІНВЕСТ" зобов’язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в кредитному договорі, повернути позивачу кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пеню, штрафи, та інші платежі, які передбачені умовами договору.

25 грудня 2007 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРЕГ-ЖИЛСТРОЙ" укладено договір поруки №3573-СО, згідно якого ТОВ "БЕРЕГ-ЖИЛСТРОЙ" зобов’язалось перед позивачем відповідати за виконання зобов’язання ТОВ "РОСС ІНВЕСТ" за кредитним договором в тому ж розмірі, що й ТОВ "РОСС ІНВЕСТ", включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені, штрафів, та інших платежів, відшкодування збитків, а у випадку невиконання ТОВ "РОСС ІНВЕСТ" зобов’язань за кредитним договором відповідачі відповідають перед позивачем солідарно.

У відповідності до 1.3 кредитного договору видача коштів за кредитом відбувалась траншами (частинами)на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від ТОВ "РОСС ІНВЕСТ", шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок ТОВ "РОСС ІНВЕСТ". Факт видачі кредитних коштів підтверджується виписками банку з рахунків за період з 20.03.2006р. по 20.05.2008р. та письмовими заявками ТОВ "РОСС ІНВЕСТ"про отримання траншів за кредитним договором.

У п. 1.3.2. Кредитного договору сторони узгодили, що за користування кредитними коштами ТОВ "РОСС ІНВЕСТ" повинен був сплачувати відсотки у розмірі 14% річних (по траншах у дол. США) та 17% річних (по траншах у національній валюті України) за фактичний період користування кредитними коштами (з розрахунку 360 календарних днів в році) від фактичної суми заборгованості за кредитом.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що при непогашені в термін, встановлений п.п. 1.1, 3.2.3, 3.3.2 кредитного договору та згідно з графіку, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою.

Відсотки за користування кредитом нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом 25 числа кожного місяця, в день повного погашення кредиту та в день передбачений для повного погашення кредиту, відсотки нараховуються фактичний період користування коштами з дати попереднього нарахування дати виникнення заборгованості до 24 числа поточного місяця дати повного погашення кредиту.

В порушення умов кредитного договору відповідач ТОВ "РОСС ІНВЕСТ" свої договірні зобов’язання виконав частково на суму 403499,99 дол. США тіла кредиту та 604878,68 дол. США відсотків за користування кредитом.

Отже, відповідач у встановлені строки кредит не повернув, нараховані відсотки за користування кредитними коштами не сплатив та на момент звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором складає 3460158,11 дол. США, з яких 2777500,01 дол. США заборгованість за тілом кредиту та 682658,10 дол. США заборгованість за відсотками.

До відношень встановленим по кредитному договору застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлене цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, по кредитному договору банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотків.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому, позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 348 ГК України, банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством.

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ст. 44, 49 ГПК України на відповідачів покладаються витрати по держмиту та на ІТЗ судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 80 п. 1-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСС ІНВЕСТ»(65026, м. Одеса, вул. Гоголя, 7, кв. 15а, код ЄДРПОУ 33137720) та Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ-ЖИЛСТРОЙ»(65026, м. Одеса, вул. Гоголя, 7, кв. 1 код ЄДРПОУ 33313441) солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28 код ЄДРПОУ 21650966 к/р № 32003100300 в Управлінні НБУ в Одеській обл., МФО 328027) 3 460 158,11 доларів США заборгованості за кредитом та відсоткам (що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову складає 27 332 826,96 гривень) і 7 530 377,80 гривень пені за кредитним договором №1986 від 16.03.2006р. з додатковими угодами: №1 від 14.09.2006р., №2 від 25.12.2007р., №3 від 01.07.2008р., №4 від 12.03.2009р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСС ІНВЕСТ»(65026, м. Одеса, вул. Гоголя, 7, кв. 15а, код ЄДРПОУ 33137720) та Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ-ЖИЛСТРОЙ»(65026, м. Одеса, вул. Гоголя, 7, кв. 1 код ЄДРПОУ 33313441) солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28 код ЄДРПОУ 21650966 к/р № 32003100300 в Управлінні НБУ в Одеській обл., МФО 328027) витрати по сплаті державного мита у сумі 25 500 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 гривень.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя           Торчинська Л.О.

Повне рішення складено 25.10.2010р.