Рішення № 11887150, 20.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2010 р.Справа № 9/215-10-3726 За позовом: закритого акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот";

До відповідача: Одеської залізниці;

про стягнення 7379,4грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Масловський О.В. (за довіреністю);

Від відповідача: Непомящий П.В. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 25.08.2010р. за вх. №7116 Закрите акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення із Одеської залізниці (далі –Відповідач) 7379,4 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач в судових засіданнях призначених по справі проти позову заперечує частково, письмовий відзив на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Між ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" та ВАТ „Одеський припортовий завод” укладений договір 1006/ЗК-2010 від 10.12.2009р. про надання послуг по прийняттю, зберіганню та відвантаженню карбаміда на експорт.

Відповідно до договору, позивач 18.02.2010р. відвантажив за залізничною накладною №52083241 зі станції Рубіжне на адресу ВАТ „Одеський припортовий завод” мінеральні добрива –карбамід в кількості 30 вагонів-мінераловозів.

Вказаний маршрут був прийнятий станцією Рубіжне Донецької залізниці до перевезення без зауважень щодо кількості та якості, про що свідчить штемпельна відмітка перевізника в залізничній накладній.

По прибутті маршруту на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці, під час зважування вагонів вантажоотримувачем за участю представників Одеської залізниці була встановлена нестача карбаміда в вагоні-мінераловозі №59567628, а також встановлено, що запорно-пломбувальний пристрій (ЗПП) відправника №Е291252 взагалі відсутній. У зв’язку з цим, станцією Чорноморська Одеської залізниці був складений комерційний акт №БО 638219/33 від 22.02.2010р., що затверджує нестачу в мінераловозі. Загалом недостача склала 3710 кг. карбаміда.

З урахуванням норми природної втрати в розмірі 1,5% від всієї маси в залізничній накладній, наднормова нестача склала 2873,6 кг.

01.04.2010р. вих.№23-2-П позивачем на адресу відповідача направлена письмова претензія в якій позивач повідомляв про недостачу та вимагав відшкодування вартості недостачі карбаміда.

Відповідач, у відповідь на направлену претензію, направив письмовий лист №58/4-2010 від 06.05.2010р., що підтверджується повідомленням №33, в якому визнав вищевказані вимоги частково, в сумі 5807,10 грн., при цьому не застосував до суми недостачі 20 % ПДВ, що складає 1229,90 грн., однак вказані грошові кошти так і не були перераховані на рахунок позивача.          

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 924 Цивільного Кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі –продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Згідно ст.113 Статуту Залізниць України – за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

У відповідності з п. 7 Правил при пред'явленні та розгляді претензій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, розрахунок суми претензії за недостачу вантажу складається з урахуванням норми природної втрати вантажу та граничного розходження у визначенні маси.

Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для даного вантажу становить 1,5 % маси, зазначеної у перевізних документах.

Відповідно до ст. 113, 127 Статуту, залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Відповідно до абзацу 7, пункту 3.3 Роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", якщо у комерційному акті відсутній докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, залізниця несе за це відповідальність, доки не доведе відсутність своєї вини.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 862/5083, встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок суми позову, суд дійшов висновку, що його здійснено у відповідності до вимог діючого законодавства, внаслідок чого він судом приймається до уваги, як належний доказ наявності у позивача збитків, пов’язаних з втратою вантажу.

Абзацом четвертим пункту 2.2. Роз'яснень президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002р., № 04-5/601, з подальшими змінами і доповненнями, визначається, що залучення залізниці до участі у справі як відповідача може мати місце лише тоді, коли право на пред'явлення до неї претензії та подання позову належить позивачеві.

Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць право на пред'явлення претензії та позову залізниці у разі недостачі вантажу належить одержувачу.

У залізничних накладних у графі „Одержувач” значиться ВАТ „Одеський припортовий завод”.          

Відповідно до ст. 133 Статуту Залізниць та п.2 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.05.2002р., № 334 з подальшими змінами та доповненнями, передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції). Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера та печаткою підприємства.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315, п/р 26003000001 в АБ „Експрес-Банк” Одеська філія, МФО 328801) на користь Закритого акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, код ЄДРПОУ 33270581, р/р 26006042740001 в СФ АКИБ „Укрсиббанк”, МФО 304568) –7 379 грн.; 102 грн. – держмита; 236 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             Меденцев П.А.