Рішення № 11886900, 22.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.10                                                                                           Справа№ 7/11

за позовом Відкрите акціонерне товариство «Шляхове ремонтно-будівельне управління №65», м.Львів

до відповідача Миколаївська міжгосподарська шляхо-будівельна дільниця №38

про стягнення боргу

ціна позову: 3998,39 грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Мудрак Л.Б. - юрист, довіреність в матеріалах справи

від відповідача –Козерема М.В., директор, особу встановлено

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство «Шляхове ремонтно-будівельне управління №65» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці №38 про стягнення боргу. Ціна позову: 3998,39 грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, розрахунком позовних вимог, копією вимоги про погашення боргу №382 від 01.12.2008 р., копією накладної № РН-195 від 14.09.2006 р., копією довіреності ЯМР №954190 від 14.09.2006 р., копією виписки з банківського рахунку від 14.09.2006 року, платіжним дорученням про сплату державного мита, платіжним дорученням про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, поштовою квитанцією про надіслання позовної заяви Відповідачу та доданих до неї матеріалів (що відсутні у Відповідача) з описом вкладеного у конверт, копією свідоцтва про державну реєстрацію ВАТ «ШРБУ №65», копією довідки про включення до ЄДРПОУ.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/11 від 25.01.2010 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 40 хв. 08.02.2010 року. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/11 від 08.02.2010р.

Представнику Позивача в судовому засіданні 08.02.2010р. та представнику Відповідача в судовому засіданні 22.02.2010р. оголошено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/11 від 25.01.2010р. та від 08.02.2010р., які скеровані Сторонам, зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяви про відвід судді не поступило.

Представник Позивача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано заяву про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України, копію виписки з ЄДРПОУ, копію опису, як доказ відправлення Відповідачу акту звірки взаємних розрахунків та довіреність на право здійснення представництва, довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ.

Представник Відповідача в судове засідання з’явився, вимоги ухвал господарського суду Львівської області №№7/11 від 25.01.2010р., 08.02.2010р. виконав частково; відзиву на позовну заяву не подав.

Представник Відповідача в судовому засіданні позов визнав повністю, про що подав письмову заяву.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення основного боргу в сумі 3500,00 грн.

У вересні 2006 року Позивач за накладною № РН-195 від 14.09.2006 р. та довіреністю ЯМР № 954190 від 14.09.2006 р. надало Відповідачу бітум у кількості 7 тон загальною вартістю 17500 00 грн.

14.09.2006 року Відповідач здійснив часткову оплату за надану продукцію у розмірі 14000,00 грн.

Станом на 28.12.2009 р., основний борг Відповідача перед Позивачем становить 3500,00 грн. 01.12.2008 року в порядку ст. 530 ЦК Позивач надіслав Відповідачу вимогу про погашення боргу. Проте, Відповідачем заборгованість не погашена.

Відповідно до поданої заяви, основний борг в сумі 3500грн. Відповідачем визнано.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

          Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання позову Відповідачем, та те, що у матеріалах справи відсутні та Відповідачем суду не подані докази, які б свідчили про погашення цього боргу повністю чи частково, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 3500,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 109,89 грн. 3% річних за невиконання зобов’язання та 388,5грн. інфляційних нарахувань.

В доданому до позовної заяви розрахунку ціни позову Позивач розраховує 3% річних виходячи з суми основного боргу в розмірі 3500грн. та періоду, за який стягується борг –з 12.12.2008р. по 28.12.2009р.

Крім того, в розрахунку ціни позову Позивач розраховує розмір інфляційних нарахувань, виходячи з суми основного боргу в розмірі 3500грн., встановлених коефіцієнтів інфляції; розрахунок проведено за період з січня 2009р. по листопад 2009р.

Відповідачем позовні вимоги Позивача щодо стягнення 109,89грн. 3% річних за невиконання зобов’язання та 388,5грн. інфляційних нарахувань визнано, про що в судовому засіданні подано відповідну заявую.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням наведеного, перевіривши правильність проведених розрахунків, враховуючи визнання Відповідачем позову, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 109,89грн. 3% річних та 388,5 інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22.02.2010 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.02.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.5 ст.124, п.п.2,3.4 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст. 530, 599, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Миколаївської міжгосподарської шляхо-будівельної дільниці №38 (81614, Львівська обл., Миколаївський район с.Тростянець ідентифікаційний код 05454450) на користь Відкритого акціонерного товариства «Шляхове ремонтно- будівельне управління №65»(79019, м.Львів, вул.Татарська, 14, ідентифікаційний код 03448630) 3500,00 грн. основого боргу, 388,50- інфляційних нарахувань, 109,89 грн. 3% річних за невиконання зобов’язання, 102 грн. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя