Рішення № 11886734, 18.10.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.10 Справа № 22/79/10

Суддя

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26)

до відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71500, Запорізька область, м. Енергодар, промзона)

про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 488 796,58 грн. та суму 3% річних у розмірі 171 371,75 грн.

Суддя Ярешко О.В.

За участю представників:

від позивача: Наливайко С.П., довіреність № 197 від 11.08.2010р.

від відповідача: Лєбєдєв О.С., довіреність № 2647 від 27.10.2009р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

30.08.2010р. до господарського суду Запорізької області звернулось Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя з позовною заявою до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, Запорізька область, м. Енергодар про стягнення 412 422,11 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.11.2009р. по 31.07.2010р. та 171 371,75 грн. 3% річних за період з 01.11.2009р. по 31.07.2010р..

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.09.2010р. порушено провадження у справі № 22/79/10, судове засідання призначено на 20.09.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.09.2010р., з метою витребування доказів в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 06.10.2010р.

Ухвалою суду від 06.10.2010р., з метою витребування доказів в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 18.10.2010 р.

24.09.2010р. на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог вих. № 007-83/6152 від 22.09.2010р., якою позивач просить стягнути з відповідача 488 796,58 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.11.2009р. по 31.08.2010р. та 171 371,75 грн. 3% річних за період з 02.12.2009р. по 31.08.2010р. Заява про уточнення позовних вимог фактично є заявою про збільшення позовних вимог, прийнята судом у судовому засіданні 06.10.2010р., оскільки відповідачем правомірно уточнено позовні вимоги, та надано доказ надіслання відповідної заяви на адресу відповідача та платіжне доручення № 13054 від 24.09.2010р., яке свідчить про доплату державного мита відповідно до розміру збільшених позовних вимог. Статтею 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні 18.10.2010р. підтримав вимоги з підстав, викладених у позові, відповідно до ст. ст. 11, 16, 625 ЦК України. В обґрунтування вимог зазначає, що між ВАТ “Запоріжжяобленерго” та ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція” укладено договір про постачання електричної енергії № 42 від 20.03.2001р. Відповідач має заборгованість за спожиту у період з вересня 2002 року по квітень 2004 року електроенергію на загальну суму 7 637 446,55 грн., оскільки рішенням господарського суду Запорізької області від 15.12.2006р. по справі № 10/175/06 з відповідача на користь позивача стягнуто суму 7810523,61 грн. основного боргу, суму 25500 грн. витрат на державне мито, суму 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.05.2009р. по справі № 10/175/06 рішення господарського суду Запорізької області від 15.12.2006 р. у справі № 10/175/06 скасовано частково, резолютивна частина рішення викладена у новій редакції, з відповідача на користь позивача стягнуто 7 637 446,55 грн. основного боргу, 25 000 грн. витрат на сплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2009р. по справі 10/175/06 постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 29.05.2009р. у справі № 10/175/06 залишена без змін.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.02.2010р. по справі № 16/275/09 у зв’язку з несплатою відповідачем позивачу 7 637 446,55 грн. основного боргу, з відповідача стягнуто 687 370,21 грн. 3 % річних за період прострочення з 01.12.2006р. по 01.12.2009р. та 3 551 412,75 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.12.2006р. по 01.11.2009р. Зазначена заборгованість у сумі 7 637 446,55 грн. не сплачена відповідачем до цього часу, у зв`язку з чим у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу за період прострочення з 02.12.2009р. по 31.08.2010р. нараховані 3% річних, що склало 171 371,75 грн., а також інфляційні нарахування за період з 01.11.2009р. по 31.08.2010р., що склало 488 796,58 грн. Позивач просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, на підтвердження чого пояснив, що у відповідача відсутній обов`язок зі сплати нарахованих сум через ненастання строку виконання відповідного зобов`язання в силу ст. ст. 530, 625 Цивільного кодексу України, відповідно до яких позивач мав пред`явити вимогу про сплату індексу інфляції та 3% річних, проте того не здійснив. Крім того, відповідач зауважив, що позивач під час здійснення розрахунку суми інфляційних безпідставно не врахував від’ємні індекси інфляції, які діяли в квітні, травні, червні та липні 2010 року. З урахуванням зазаначених від’ємних індексів розрахунок позивача повинен бути зменшений на 114 561,70 грн. Також відповідач зазначив, що заява позивача від 22.09.2010р. про уточнення позовних вимог не може бути прийнята до розгляду, оскільки за своїм змістом є заявою про зміну предмету спору. На підтвердження чого, відповідач пояснює, що предметом заявленого ВАТ “Запоріжжяобленерго” позову було стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 583 793,86 грн. за період з листопада 2009р. по липень 2010р., а заявою від 22.09.2010р. позивач просить суд стягнути з відповідача 660 168,33 грн. за період з листопада 2009р. по серпень 2010р., що як вказує відповідач, за своїм змістом є зміною предмету спору. На підставі вищенаведеного, відповідач просить в позові відмовити.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 18.10.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.12.2006р. по справі № 10/175/06 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго” в особі Кам`янко-Дніпровського РЕМ, м. Кам`янко-Дніпровська, Запорізької області до Національної атомної єнергогенеруючої компанії Державне підприємство „Енергоатом” в особі Відособленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція, м. Енергодар Запорізької області та Комунального підприємства „Підприємство комунальної власності” м. Енергодар, Запорізької області встановлено, що відповідач має заборгованість за спожиту на підставі договору про постачання електричної енергії № 42 від 20.03.2001р. у період з вересня 2002 року по квітень 2004 року електроенергію на загальну суму 7810523,61 грн.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.05.2009р. по справі № 10/175/06 рішення господарського суду Запорізької області від 15.12.2006 р. у справі № 10/175/06 скасовано частково, резолютивна частина рішення викладена у новій редакції, з відповідача на користь позивача стягнуто 7 637 446,55 грн. основного боргу, 25 000 грн. витрат на сплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.02.2010р. по справі № 16/275/09 за позовом ВАТ “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя до ДП Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області у зв’язку з несплатою відповідачем позивачу 7 637 446,55 грн. основного боргу, з відповідача стягнуто 687 370,21 грн. 3 % річних за період прострочення з 01.12.2006р. по 01.12.2009р. та 3 551 412,75 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.12.2006р. по 01.11.2009р.

На даний час рішення суду не виконано, що підтверджується довідкою ВАТ “Запоріжжяобленерго” від 27.09.2010р., постановою ВДВС Енергодарського МУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 06.10.2010р. та не заперечується відповідачем.

Предметом даного судового розгляду є сума нарахованих 3 % річних за період з 02.12.2009р. по 31.08.2010р. в розмірі 171 371,75 грн. та втрати від інфляції грошових коштів нарахованих за період з 01.11.2009р. по 31.08.2010р. в розмірі 488 796,58 грн. за зобов’язаннями по оплаті за спожиту на підставі договору про постачання електричної енергії № 42 від 20.03.2001р. у період з вересня 2002 року по квітень 2004 року електроенергію на загальну суму 7 637 446,55 грн., оскільки постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 29.05.2009р. по справі № 10/175/06 не виконана, грошові зобов’язання не припинені.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до приписів ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до інформаційного листа ВГСУ № 01-8/685 від 20.11.2008р., чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

При цьому зазначено, що згідно з статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях. Після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав. Встановлені ст. 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та втрат від інфляції встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний вірно, стягненню підлягає сума 3% річних у розмірі 171 371,75 грн. Що стосується розрахунку втрат від інфляції грошових коштів, то встановлено, що фактично підлягає стягненню більша сума, однак враховуючи те, що суд не може виходити за рамки заявлених вимог, вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Приведена в описовій частині рішення позиція відповідача щодо відсутності його обов`язку зі сплати нарахованих сум через ненастання строку виконання зобов`язання в силу ст. 530, 625 Цивільного кодексу України, відповідно до яких позивач мав пред`явити вимогу про сплату індексу інфляції та 3% річних, проте того не здійснив, є помилковою. Оскільки, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто строк нарахування цих сум напряму пов’язаний з простроченням боржника. При цьому досудового врегулювання у цих відносинах законом не вимагається, що надає кредитору право пред’явити такі вимоги до боржника шляхом подання позову до суду.

Заперечення відповідача, щодо того, що позивач під час здійснення розрахунку суми інфляційних безпідставно не врахував від’ємні індекси інфляції, які діяли в квітні, травні, червні та липні 2010 року та з урахуванням зазначених від’ємних індексів розрахунок позивача повинен бути зменшений на 114 561,70 грн., є необґрунтованим. Відповідно до ст. 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991р. № 1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Таким чином, індекс інфляції нараховується на суму боргу лише в тому випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлений в розмірі 101 відсотка. Також необґрунтованість заперечень відповідача з цього приводу підтверджує той факт, що позивач при розрахунку середнього індексу інфляції для вирахування суми інфляційних нарахувань врахував індекси інфляції всіх місяців за період з 01.11.2009р. по 31.08.2010р., в тому числі які діяли в квітні, травні, червні та липні 2010 року, де був від’ємний показник інфляції.

Заперечення відповідача, щодо того, що заява позивача від 22.09.2010р. про уточнення позовних вимог не може бути прийнята до розгляду, оскільки за своїм змістом є заявою про зміну предмету спору, є також помилковою. Оскільки, фактично заява позивача про уточнення розміру позовних вимог від 22.09.2010р. є заявою про збільшення позовних вимог, а відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Таким чином, оскільки стаття 5 ГПК України позивачем була виконана зазначена заява прийнята судом.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 35, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71500, м. Енергодар, промзона, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Кам’янко-Дніпровського РЕМ (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, п/р № 260084413 в ЗОТ “Райффайзен банк “Аваль”, МФО 313827, код ЄДРПОУ 00130926) 488 796 (чотириста вісімдесят вісім тисяч сімсот дев’яносто шість) грн. 58 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 171 371 (сто сімдесят одну тисячу триста сімдесят одну) грн. 75 коп. 3% річних, 6 601 (шість тисяч шістсот одну) грн. 68 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.В. Ярешко