Постанова № 11885941, 21.10.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 жовтня 2010 р. № 8/213-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.,

судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма"

на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 01.07.2010р.

у справі

господарського суду№8/213-09

Вінницької області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма"

додержавного підприємства дослідного господарства "Корделівське" інституту картоплярства УААН

простягнення 77 693,35грн.

та за зустрічним позовомдержавного підприємства дослідного господарства "Корделівське" інституту картоплярства УААН

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма"

про

за участю представників сторін:

позивача –

відповідача –стягнення 51 462,58грн.

не з'явився

пр. Левицька-Корчун В.І. –дов. №196 від 10.05.09р.

пр. Люлькіс І.М. –дов. №195 від 10.05.09р. Розпорядженням №02.03-10/738 від 08.10.2010р. змінено склад колегії суддів у справі №8/213-09 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Полянський А.Г. утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до державного підприємства дослідного господарства "Корделівське" інституту картоплярства УААН про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 77 693,35грн., з яких 50746,42грн. боргу, 26 729,79грн. курсової різниці, 166,40грн. - 3% річних, 50,74грн. інфляційних втрат та 4 000,00грн. послуг адвоката.

ДП ДГ "Корделівське" Інституту картоплярства УААН в листопаді 2009 року подало зустрічну позовну заяву до ТОВ "Торговий дім "Вассма", в якій просило стягнути з останнього 51 462,58грн. боргу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.11.2009р. зустрічну позовну заяву ДП ДГ "Корделівське" Інституту картоплярства УААН прийнято до розгляду разом з первісним позовом, об'єднавши їх в одне провадження.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.03.2010р. (суддя Мельник І.Ю.) первісні позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ДП ДГ "Корделівське" Інституту картоплярства УААН на користь ТОВ "Торговий дім "Вассма" 58,31грн. - 3% річних, 0,61грн. державного мита та 0,17грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні первісного позову про стягнення 50 746,42грн. боргу, 26 729,79грн. курсової різниці, 108,09грн. - 3% річних, 50,74грн. інфляційних втрат та 4 000,00грн. послуг адвоката відмовлено. Зустрічну позовну заяву задоволено в повному обсязі, стягнуто з ТОВ "Торговий дім "Вассма" на користь ДП ДГ "Корделівське" Інституту картоплярства УААН 51 462,58грн. боргу, 514,62грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Торговий дім "Вассма" звернулось до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення по справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Торговий дім "Вассма" та відмовити у задоволенні зустрічного позову ДП ДГ "Корделівське" Інституту картоплярства УААН.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.07.2010р. (судді Горшкова Н.Ф., Майор Г.І., Філіпова Т.Л.) апеляційну скаргу ТОВ "Торговий дім "Вассма" залишено без задоволення, а п.п.2, 3 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області від 12.03.2010р. змінено, виклавши їх в наступній редакції: "Стягнути з Державного підприємства Дослідного господарства "КОРДЕЛІВСЬКЕ" Інституту картоплярства УААН, вул. 40-річчя Перемоги, 1, с. Корделівка Калинівського району Вінницької області, 22446, код ЄДРПОУ 00497644 (р/р 2600715712 в ВОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 302247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" юридична адреса: вул. Мінське шосе, 4, м. Київ, 04201; пр. Мінський, 4, м. Київ, 04201; фактична адреса: пр. Лісовий, 39, м. Київ, 02166, код ЄДРПОУ 33937992 (р/р 26002010031008 в ВАТ "Укрексімбанк" в м. Києві, МФО 322313) 58,31грн. - 3% річних, 0,61грн. державного мита та 0,17грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3,00 грн. на послуги адвоката. В задоволенні первісного позову про стягнення 50 746,42грн. боргу, 26729,79грн. курсової різниці, 108,09грн. - 3% річних, 50,74грн. інфляційних втрат та 3 997,00грн. послуг адвоката відмовити.". В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Торговий дім "Вассма" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Торговий дім "Вассма" та відмовити у задоволенні зустрічного позову ДП ДГ "Корделівське" Інституту картоплярства УААН.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що на виконання усної домовленості протягом травня-червня 2007 року ТОВ "Торговий дім "Вассма" здійснило поставку ДП ДГ "Корделівське" Інституту картоплярства УААН засобів захисту рослин на загальну суму 70908,22грн., що підтверджується видатковою накладною №51/8 від 26.05.2007р. на суму 54061,42грн., видатковою накладною №51/15 від 29.05.2007р. на суму 10544,40грн., видатковою накладною №51/26 від 19.06.2007р. на суму 6302,40грн.

Однак, в позовній заяві позивач за первісним позовом, перелічуючи зазначені документи, помилково зазначає, що ТОВ "Торговий дім "Вассма" поставило ДП ДГ "Корделівське" товар на загальну суму 96 478,22грн., при цьому основний борг 50 746,42грн. розрахований саме з суми 96 478,22грн., а не з вартості фактично постановленого товару.

ДП ДГ "Корделівське" Інституту картоплярства УААН здійснило в добровільному порядку лише часткову оплату товару на загальну суму 8006,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №65 від 04.06.2007р. та №297 від 05.11.2007р. та поставило продукцію по накладним №90 від 05.04.2007р., №74 від 04.11.2008р. на загальну суму 43 731,80грн., яка зарахована первісним позивачем в рахунок погашення боргу. Таким чином, ДП ДГ "Корделівське" Інституту картоплярства УААН в добровільному порядку здійснив з ТОВ "Торговий дім "Вассма" розрахунки на загальну суму 51737,80грн.

Отже, борг первісного відповідача перед первісним позивачем складає 19170,42грн. (70 908,22грн. - 51 737,80грн.).

В зв'язку з несплатою первісним відповідачем вартості отриманої продукції первісний позивач 25.07.2009р. надіслав на адресу відповідача вимогу №25-5/07 від 25.07.2009р. про сплату боргу в сумі 50 746,42грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач після отримання від позивача продукції на загальну суму 70 908,22грн., крім сплати в добровільному порядку коштів в сумі 8 006 грн. та поставки продукції по накладній №90 від 05.04.2007р., №74 від 04.11.2008р. на загальну суму 43731,80грн., яка зарахована позивачем в рахунок погашення боргу, по усній домовленості поставив позивачу по накладній №165 від 23.11.2006р., №166 від 23.11.2006р., №117 від 29.11.2007р., №122 від 12.12.2007р. продукцію на загальну суму 70633,00грн. Всього відповідачем поставлено позивачу продукції на суму 114 364,80грн. (43 731,80грн. + 70633,00грн.).

Так-як сторонами в накладних не було зазначено строку сплати первісним позивачем вартості отриманої продукції і позивач не здійснював розрахунків з відповідачем за продукцію, поставлену по накладним на загальну суму 70633,00грн., останній 21.09.2009р. звернувся до позивача з вимогою №112а від 21.09.2009р. про сплату вартості отриманої продукції, яку позивач залишив без відповіді та оплати.

З огляду на викладене, по позовній заяві позивач поставив відповідачу по накладним продукцію на загальну суму 70908,22грн., з яких сума 8 006,00грн. сплачена готівкою, тому заборгованість відповідача перед позивачем по первісним вимогам складає 62 902,22грн., а по зустрічним - первісний відповідач поставив первісному позивачу продукцію по накладним на загальну суму 114364,80грн., які первісним позивачем не були оплачені.

Відповідач в порядку ст.601 Цивільного кодексу України 06.11.2009р. рекомендованим листом звернувся до позивача з заявою №122 від 05.11.2009р. про зарахування однорідних вимог по поставці продукції, а саме: про зарахування боргу позивача перед відповідачем в сумі 62 902,22грн. та боргу відповідача перед позивачем в сумі 62 902,22грн., а також залишок боргу позивача в сумі 51462,58грн. просив сплатити на протязі 7 днів, яка залишилась без задоволення.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Вимогами ст.174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Вимогами ст.527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 530 цього ж Кодексу передбачає, що боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами склалися господарські відносини з купівлі-продажу, які регулюються положеннями глави 54 ЦК України, що породили взаємні права та обов'язки, так позивач взяв на себе обов'язок передати товар у власність відповідача, а відповідач - прийняти та оплатити переданий товар.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України одна сторона - продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються також часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування.

Відповідно до ч.2 ст.601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Враховуючи те, що відповідач після отримання від позивача продукції на загальну суму 70 908,22грн., крім сплати в добровільному порядку коштів в сумі 8006,00грн. та поставки продукції по накладним №90 від 05.04.2007р., №74 від 04.11.2008р. на загальну суму 43 731,80грн., яка зарахована позивачем в рахунок погашення боргу, по усній домовленості по накладним №166 від 23.11.2006р., №165 від 23.11.2006р., №117 від 29.11.2007р. та №122 від 12.12.2007р. поставив позивачу продукцію на загальну суму 70 633,00грн., суди дійшли висновку, що борг первісного позивача перед первісним відповідачем по зустрічним вимогам складає 70 633,00грн., а тому відмовили у задоволенні первісних позовних вимог позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 50 746,42грн., оскільки борг частково оплачений первісним відповідачем в добровільному порядку шляхом сплати коштів та частково здійснено зарахування однорідних вимог сторін в порядку ст.601 ЦК України по заяві первісного відповідача №122 від 05.11.2009р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач також просив стягнути з відповідача 26 729,79грн. курсової різниці, 166,40грн. - 3% річних, 50,74грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи розрахунок позивача заявлених до стягнення з первісного відповідача 166,40грн. - 3% річних та 50,74грн. інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій правильно визначили, що задоволенню підлягають первісні вимоги про стягнення з відповідача 58,31грн. - 3 % річних за період з 16.08.2009р. (день виникнення у відповідача на підставі ст.530 ЦК України зобов'язання на оплату вартості поставленої продукції) по 21.09.2009р. та виходячи із суми боргу 19 170,42грн. (70908,22грн. - 8 006,00грн. - 43 731,80грн.) та відмови первісних вимоги про стягнення 108,09грн. - 3 % річних, як заявлених з порушенням вимог чинного законодавства щодо терміну виникнення зобов'язання на оплату та в позові про стягнення 50,74грн. інфляційних втрат, оскільки за серпень 2009 року термін оплати боргу був менше одного місяця.

Відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що поставка продукції між позивачем та відповідачем здійснена по усній домовленості. Таким чином, між сторонами не було укладено письмової угоди в якій сторонами досягнуто домовленості з усіх істотних умов договору, в тому числі і щодо ціни договору та строків сплати вартості продукції, а отже сторонами не було передбачено такого виду відповідальності як сплата відповідачем курсової різниці вартості продукції, а тому в позивача відповідача підстави для нарахування та стягнення курсової різниці з відповідача в сумі 26 729,79грн.

Крім того, поставка продукції по накладним по первісній позовній заяві здійснена в національній валюті України - гривні і в накладних відсутні будь-які записи щодо поставки продукції в іноземній валюті. З огляду на викладене, суди правомірно відмовили позивачу в первісному позову в частині стягнення з відповідача 26 729,79грн. курсової різниці.

При розгляді справи по суті судами встановлено, що позивач не здійснив з відповідачем розрахунків за зустрічними вимогами в сумі 51 462,58грн. за продукцію отриману по накладним, зазначеним у зустрічній позовній заяві, тому зустрічні позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 51 462,58грн. судами попередніх інстанцій обґрунтовано задоволено.

Відповідно до приписів ст.44 ГПК України до складу судових витрат входять, зокрема витрати по оплаті послуг адвоката.

Згідно із ст.2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Статтею 49 ГПК України передбачено розподіл господарських витрат.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що послуги позивачу надавались адвокатом в розумінні ст.2 Закону України "Про адвокатуру", а тому витрати на послуги адвоката Грищенко О.М. підлягають сплаті.

Оскільки вимоги первісного позову підлягають частковому задоволенню, витрати за послуги адвоката у відповідності з положеннями ч.5 ст.49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких підстав, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що з ДП ДГ "Корделівське" Інституту картоплярства УААН слід стягнути на користь ТОВ "Торговий дім "Вассма" 3,00грн. витрат на оплату адвокатських послуг.

Враховуючи, що суд першої інстанції в порядку виконання припису ст.43 Господарського процесуального кодексу України надав належне юридичне обґрунтування доказам по справі в їх сукупності та прийшов до правильного висновку про задоволення заявленого первісного позову в частині 58,31 грн. - 3% річних та відмови в задоволенні решти позовних вимог, а також про задоволення зустрічної позовної заяви, однак не врахував розподіл витрат на послуги адвоката, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність змінити пункти 2 і 3 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області від 12.03.2010р. щодо витрат на послуги адвоката.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 01.07.2010р. у справі №8/213-09 залишити без змін.

Головуючий           Є. Першиков

Судді           Т. Данилова

І. Ходаківська