Рішення № 118858439, 25.04.2024, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/3599/22

Номер провадження 2/404/881/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Дзигаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл», про визнання договору недійсним та неукладеним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , у липні 2022 року звернувся до суду з позовом про визнання недійсним та неукладеним Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 1780 від 17.06.2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екостайл». В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з розташованим на ній житловим будинком. Відповідно до копії договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № 1780 від 17.06.2015 року, який наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Екостайл» між відповідачем та позивачем був укладений даний договір про надання послуг з вивезення твердих, великогабаритних, ремонтних і рідких відходів. Як стверджує позивач він особисто нічого з представниками відповідача не укладав, а тим більше даний договір не підписував. Чий підпис стоїть в реквізитах договору від імені споживача йому достовірно невідомо та стверджує, що підпис підроблений працівниками відповідача. Бажання та волевиявлення для укладання договору на вивезення побутових відходів у позивача відсутнє та ніколи не було оскільки він самостійно всі наявні у нього відходи утилізує та компостує. Для утилізації використовує Шахтний котел Холмова Zubr Minі, 12 квт., 5 мм сталь. З моменту укладання та підпису невідомо ким договору з відповідачем позивачу постійно надходять вимоги про сплату заборгованості за наданні послуги, які фактично не надаються .У зв`язку з цим позивач звертався до Кіровського районного суду міста про скасування судового наказу, виданого Кіровським районним судом міста Кіровограда від 30.07.2021 року по справі №404/4736/21. Заяву позивача було задоволено, з підстав що сума заборгованості не є безспірною та послуги не надавались. В 2022 році позивач неодноразово звертався до адміністрації відповідача з вимогою скасування всіх існуючих договорів між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екостайл» у зв`язку з відсутністю факту волевиявлення позивача на підписання даних договорів. Товариство з обмеженою відповідальністю «Екостайл» кожного разу відмовляв у задоволення вимог, посилаючись на Закону України «Про відходи» та Правила благоустрою території міста Кропивницького. Також варто зазначити, що на офіційній сторінці відповідача викладений Публічний договір приєднання про надання послуг з поводження з побутовими відходами з індивідуальним споживачами, в якому вказано що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги. Жодних з вище перелічених дій позивач не вчиняв та не збирається цього робити. А відтак, звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 25 липня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с.44).

Через канцелярію Кіровського районного суду міста Кіровограда відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. № 23288 від 25.08.2022 року), в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимоги, зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Екостайл» визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Кропивницького та надає дані послуги на підставі: договору на надання послуг з вивезення побутових відходів з території міста Кіровограда від 07.08.2014 року № 235 та рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 15.12.2014 року № 611 (зі змінами); на території Фортечного району міста Кропивницького на підставі договору на надання послуг з вивезення побутових відходів на території Фортечного району міста Кропивницький від 01.03.2016 року № 8, укладеного із Головним управлінням житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради, на території Подільського району міста Кропивницького від 01.03.2016 року № 6 укладеного із Головним управлінням житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради; з 16.09.2021 року на підставі договору на надання послуг з вивезення побутових відходів у місті Кропивницькому укладеного із Головним управлінням житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради. Відповідно до статті 15, 35-1 Закону України «Про відходи», власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами. 01.01.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Екостайл», як виконавець послуг з поводження з побутовими відходами на території міста Кропивницького, надає послуги індивідуальним споживачам на умовах публічного договору приєднання, який опубліковано на офіційному сайті товариства. 17 червня 2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 1780. За умовами вказаного договору, товариство прийняло на себе зобов`язання виконувати послуги з вивезення побутових відходів, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Згідно із відомостями за особовим рахунком позивача № НОМЕР_1 , позивач вчасно та в повному обсязі сплачував вартість послуг товариства, в тому числі отримував пільги, зокрема в період з 17.06.2015 року (дати укладання договору) по травень 2017 року (останній місяць оплати послуг позивачем). Таким чином, позивач визнавав укладеним договорів (отримував послуги та здійснював їх оплату), в тому числі не вбачав підстав для визнання його недійсним. Станом на 31.07.2022 року в позивача наявна заборгованість із оплати послуг товариства в сумі 4738,81 грн., яку позивач категорично відмовляється сплачувати, мотивуючи свої твердження не укладенням та недійсністю договору. Вказує, що зі змісту позовної заяви позивача та відповідно позовних вимог, не можливо встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнанні відповідачем і по захист яких прав, (інтересів) позивач звернувся до суду, а саме позивач просить суд визнати «неукладеним та недійним договір», що цілком не відповідає вимогам чинного законодавства та усталеній судовій практиці. А відтак, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с.48-70).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01 березня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.97).

Через канцелярію суду відповідачем подано заяву (вх. № 5377 від 09.02.2024 року) про застосування строку позовної заяви, відповідно до якої відповідач зазначає, що 17 червня 2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 1780. За умовами вказаного договору, товариство прийняло на себе зобов`язання виконувати послуги з вивезення побутових відходів, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Згідно із відомостями за особовим рахунком позивача № НОМЕР_1 , позивач вчасно та в повному обсязі сплачував вартість послуг товариства, в тому числі отримував пільги, зокрема в період з 17.06.2015 року (дати укладання договору) по травень 2017 року (останній місяць оплати послуг позивачем). Таким чином, позивач визнавав укладеним договорів (отримував послуги та здійснював їх оплату), в тому числі не вбачав підстав для визнання його недійсним. Договір виконувався позивачем належним чином, що свідчить про обізнаність позивача про його укладення 17.06.2015 року. Таким чином, позивачем пропущено строки позовної давності щодо вимог про визначення договору недійсним, оскільки договір був укладений 17.06.2015 року, та позивачу було відомо про його укладення, що підтверджується матеріалами справи. Відтак, строк позовної давності сплинув 17.06.2018 року, проте позивач звернувся до суду із позовної заявою 12.07.2022 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову (а.с.135-137).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 25 квітня 2024 року у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог (вх. № 2459 від 23.01.2024 року), відмовлено.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просили їх задовольнити, з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та недоведеності, та з підстав пропуску строку позовної давності.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екостайл» визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Кропивницького та надає дані послуги на підставі: договору на надання послуг з вивезення побутових відходів з території міста Кіровограда від 07.08.2014 року № 235, рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 15.12.2014 року № 611 (зі змінами) та договору про надання послуг з вивезення побутових відходів у місті Кропивницькому від 16 вересня 2021 року (а.с.54; 66-69).

Згідно договору № 6 на надання послуг з вивезення побутових відходів на території Подільського (Ленінського) району міста Кіровограда від 01 березня 2016 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екостайл» та Головним управлінням житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екостайл» визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території Подільського (Ленінського) району міста Кіровограда (а.с.56-59).

Відповідно до договору № 8 на надання послуг з вивезення побутових відходів на території Фортечного (Кіровського) району міста Кіровограда від 01 березня 2016 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екостайл» та Головним управлінням житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екостайл» визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території Фортечного (Кіровського) району міста Кіровограда (а.с.61-64).

ОСОБА_1 на праві власності належить будинок АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,0496 га кадастровий номер 3510100000:05:056:0063 розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвами про право власності № 22324204 від 15.02.2014 року та № 17327851 від 04.02.2024 року, а також Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 17328716 від 04.02.2014 року (а.с.20-21), та Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 22324361 від 29.05.2014 року (а.с.23-24).

Відповідно до частин першої-четвертої статті 35-1 Закону України «Про відходи» поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм і правил. Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Виконавець послуг з вивезення побутових відходів укладає договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами. Виконавець послуг з вивезення побутових відходів зобов`язаний укласти договори про надання послуг з перероблення та захоронення побутових відходів із суб`єктами господарювання, що надають такі послуги відповідно до правил благоустрою території населеного пункту, розроблених з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту. Договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами мають містити інформацію про укладені договори між виконавцем послуг з вивезення побутових відходів та суб`єктами господарювання, що надають послуги з перероблення та/або захоронення побутових відходів.

17 червня 2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екостайл» укладено договір № 1780 про надання послуг з вивезення побутових відходів (а.с.14-17).

За умовами пункту 1 договору № 1780 про надання послуг з вивезення побутових відходів від 17 червня 2015 року виконавець зобов`язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 121 від 05.03.2015 року.

Згідно з розрахунками із абонентами за період з 17.06.2015 року по 31.07.2022 року заборгованість за послуги з вивезення побутових відходів ОСОБА_1 становить 4738,81 грн. (а.с.70).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу - задоволено. Скасовано судовий наказ, виданий Кіровським районним судом міста Кіровограда 30.07.2021 року у справі № 404/4736/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» про стягнення із ОСОБА_1 на його користь заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів в розмірі 3189,59 грн. та судового збору в сумі 227 грн.

07 квітня 2022 року заяву ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» з заявою про скасування сфабрикований працівниками договір № 1780 про надання послуг з вивезення побутових відходів (а.с.25).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Екостайл» направлено позивачу відповідь на його звернення відповідно до якої зазначено, порушення вимог законодавства України щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення тягне за собою притягнення уповноваженими органами винної особи до адміністративної відповідальності, а тому заява задоволенню не підлягає (а.с.26).

За змістом частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до положень статті 11 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (стаття 640 Цивільного кодексу України).

Згідно частини першої статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України визначено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказала, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) Велика Палата Верховного Суду також зробила правовий висновок, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц зроблено висновок про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний судом недійсним. Такий спосіб захисту як визнання правочину неукладеним не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання самостійного позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Втім, у подальшому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зробила висновки про те, що якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У разі заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 Цивільного процесуального кодексу України).

Як встановлено з матеріалів справи позивач сплачував Товариству з обмеженою відповідальністю «Екостайл» у період серпня 2015 року по травень 2017 року за послуги з вивезення побутових відходів, тобто частково виконував умови оскаржуваного договору, а отже враховуючи вищевикладені вимоги, з врахуванням часткового виконання позивачем умов договору. Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 1780 не можу бути визнано неукладеним, а відтак суд в цій частині позовних вимог відмовляє.

Щодо недійсності Договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № 1780 від 17.06.2015 року, суд зазначає наступне.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети. Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 Цивільного кодексу України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 Цивільного кодексу України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Як у частині першій статті 215 Цивільного кодексу України, так і в статтях 229-233 Цивільного кодексу України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексуУкраїни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що:«добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Очевидно, що дії позивача, який уклав 24 грудня 2013 року додаткову угоду до договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зазначено, що:

6.14. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

6.15. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

6.16. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.[…]

6.38. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного Цивільного суду від 02 листопада 2022 рокув справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19) вказано, що: «на час підписання 29 грудня 2015 року оскарженого договору та реєстрації права оренди земельної ділянки за ФГ «Натон» був чинним інший договір оренди цього ж об`єкта, підписаний ОСОБА_3 із позивачем 19 квітня 2007 року і зареєстрований 23 жовтня 2007 року у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України». Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України). Внаслідок укладення оскарженого договору ФГ «Натон» отримало право оренди земельної ділянки, що стало перешкодою для позивача у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про порушення права позивача на оренду земельної ділянки та наявність підстав для визнання оскарженого договору недійсним».

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

Судом дослідивши Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 1780 від 17.06.2015 року встановлено, що оскаржуваний договір позивачем не підписаний, відповідаччем також не заперечується факт того, що договір підписаний не позивачем, а його дружиною, що в силу частини першої статті 82 Цивільного процесульаного кодексу України не потребує доказуванню. Оскільки позивачем не виявивлено вільного волевиявлення на укладання такого договору, а отже це означає що правовчин в письмовій формі не вчинений, що дає підстави суду для визнання такого правочину недійсним, а відтак позов в частині визнання оскаржуваного договору недійним підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд ззаначає таке.

Згідно з частиною третьою статті 254 Цивільного кодексу України строк виконання кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільний кодекс України).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач у грудні 2021 року звернувся до суді із заявою про скасування судового наказу № 404/4736/21 виданого 30 липня 2021 року Кіровським районним судом міста Кіровограда про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» боргу за послуги з вивезення побутових відходів.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу - задоволено. Скасовано судовий наказ, виданий Кіровським районним судом міста Кіровограда 30.07.2021 року у справі № 404/4736/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» про стягнення із ОСОБА_1 на його користь заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів в розмірі 3189,59 грн. та судового збору в сумі 227 грн.

За таких обставин, суд вважає, що саме з часу пред`ялення до нього вимоги про стягнення заборгованості в наказному провадженні та в подальшому його звернення з заявою про скасування судового наказу, позивач дізнався про порушення свого права. Тому суд не застосовує позовну давність, так як вважає, що позивач звернувся до суду в її межах.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем частково виконувались умови оскаржуваного договору, а саме: здійснювалась часткова сплата за послуги з вивезення побутових відходів, а відтак Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 1780 від 17.06.2015 року не може бути визнаний неукладеним, проте оцінивши вказний правочин на відповідність вимогам цивільного законодавства, встановлено, що оскаржуваний договір вчинено без волевиявлення на те позвича, оскільки він останнім не підписаний, що дає підстави для визнання такого договору недійсним.

Пунктом 3 частини другої статті 141 Цивільного процессуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачем подано до суду клопотання (вх. № 12404 від 21.03.2024 року) про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16визначиладокази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл», адвокатом Пановою К.О., на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір № 17/22 про надання правничої допомоги від 11.08.2022 року (а.с. 143), та платіжну інструкцію № 4637 від 12.09.2022 року, якою підтверджується сплата відповідачем 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с.144).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, виходячи з засад пропорційності, розумності та виваженості, суд вважає, що стягнення витрат на надання правничої допомоги понесених відповідачем в сумі 5000,00 грн., буде цілком відповідати розумності, справедливості та вимогам цивільного процесуального законодавства.

Проте, частиною шостою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з II групою інвалідності з дитинства (а.с.12).

Пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а відтак витрати на надання правничої допомоги понесені відповідачем компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що передбачено частиною шостою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року 2481,00 грн.

Згідно пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви, позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий справляється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 992,40 грн.

Подані до суду позовні заяви чи заява, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року.

Позовна заява позивача містить дві самостійні вимоги немайнового характеру: визнання договору недійсним та визнання договору неукладеним, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

При цьому, оскільки в силу статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору та враховуючи те, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 992,40 грн., а іншу частину судового збору в сумі 992,40 грн. віднести за рахунок держави.

Керуючись статтями 11, 15, 202, 203, 207, 215, 229, 233, 253, 254, 256, 257, 261, 626, 627, 638, 640, 641, 642 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 10, 11, 76, 81, 137, 141, 258, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл», про визнання договору недійсним та неукладеним, задовольнити частково.

Визнати Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 1780 від 17.06.2015 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екостайл», недійсним.

В решті позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» в дохід держави судовий збір в сумі 992,40 грн.

Судовий збір в сумі 992,40 грн., віднести за рахунок держави.

Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., що понесені відповідачем компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екостайл», код ЄДРПОУ 38852421; місцезнаходження: 25030, місто Кропивницький, вулиця Лавандова, будинок № 27.

Повний текст рішення суду складено 06.05.2024 року.

Суддя Кіровського районного

суду міста Кіровограда Людмила КУЛІНКА

.

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда