Ухвала суду № 11885358, 08.09.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Іванченков А.С.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2010 року справа №2а-16069/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Яманко В.Г.,

при секретарі Дегтярьовій А.М.,

за участю представника позивача Балберової Я.С., відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року по справі № 2а -16069/10/0570 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році, у сумі 2927 грн. 78 коп. та пені у сумі 50 грн. 16 коп., колегія суддів,-

в с т а н о в и л а:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році, у сумі 2927 грн. 78 коп. та пені у сумі 50 грн. 16 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» ОСОБА_3 не працевлаштувала, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, 1 інваліда, що спричинило нарахування відповідачу штрафних санкцій та пені за звітній 2009 рік.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та винести нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказав, що судом по даній справі не надано належної оцінки обставинам, які мають істотне значення для справи, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до невірних висновків.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради, з 24.03.09, включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 13492430 позивач ( а.с. 9).

Фізична особа підприємець ОСОБА_3, зареєстроване в виконавчому комітеті Шахтарської міської ради 22.12.05 року відповідач ( а.с. 13).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, що наданий відповідачем до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 9 осіб і те, що відповідачем не працевлаштовано жодного інваліда у відповідності до чинного законодавства.

У відповідності до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 № 875-XII (далі Закон №875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

До відповідача була застосована адміністративно-господарська санкція за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році на суму 2927,78 грн. та за порушення терміну сплати була нарахована пеня у сумі 50,16 грн.

Як вірно встановлено судом 1-ї інстанції з матеріалів справи убачається, що відповідачем у період січень грудень 2009 року до Шахтарського міського центру зайнятості направлялась інформація про наявність вакансій для інвалідів, що підтверджується звітами за статистичною формою № 3 ПН ( л.с. 31 - 43).

Крім того, з матеріалів справи убачається, що 26 грудня 2009 року відповідачем надано оголошення в газеті «Знамя Победы» № 102 (9531) від 26 грудня 2009 року про вакантне місце для працевлаштування інваліда (а.с. 29). 25 лютого 2010 року ФОП ОСОБА_3 позивачеві надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою №10-ПІ (а. с. 6).

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Таким чином, Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладає на підприємство обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону, а ті в свою чергу зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Враховуючи вимоги вказаного Закону підприємство може бути звільнено від відповідальності щодо сплати штрафних санкцій за невиконання 4 % нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів та включило їх до колективного договору, провело атестацію робочих місць з відповідними державними установами, своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Отже, на відповідача покладено обовязок лише створення робочих місць та інформування про це органів зайнятості у випадку, встановленому вищезазначеним нормативним актом.

Так, у даному випадку фактично місце для інваліда було вакантним, у звязку з не направленням уповноваженими органами інваліда для працевлаштування. Водночас, на протязі 2009 року не виявлено випадків відмови ФОП ОСОБА_3 у прийнятті на роботу інвалідів.

З урахуванням викладеного, заявлений адміністративним позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ФОП ОСОБА_3 виконано покладені на нього законодавством обовязки щодо створення робочих місць для інвалідів.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, апеляційна скарга позивача, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 160, 186, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року по справі № 2а -16069/10/0570 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році, у сумі 2927 грн. 78 коп. та пені у сумі 50 грн. 16 коп. залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року по справі № 2а -16069/10/0570 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції

Головуючий:І.В.Юрко

Судді:Г.М.Міронова

В.Г.Яманко