Ухвала суду № 11885006, 26.08.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Колеснік Г.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року справа №2а-2811/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Колеснік Г.А.,

суддів: Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В.,

при секретарі:Драній Л.Г.

за участю:

представників позивача: Трубіцина Р.М.

представника відповідача: Гавриш М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суми з податку на додану вартість в сумі 21 751869 грн.,-

за апеляційною скаргою спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та приєднавшегося до апеляції головного управління державного казначейства України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо ненадання до органу державного казначейства висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року на користь відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод».

Стягнуто з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за січень 2010 року в сумі 21751869,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» судові витрати у сумі 1700 грн. та 3,40 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платнику податку не поставлено в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Проведеною перевіркою розбіжностей між первинними та бухгалтерськими документами з відомостями, отриманими від позивача та його контрагентами не встановлено..

Не погодившись з рішенням суду на підставі порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач надав апеляційну скаргу, в якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що до бюджетного відшкодування підлягають суми ПДВ, сплачені в ціні товару та зараховані до державного бюджету. При проведенні перевірки СДПІ ВПП у м. Луганську не встановлена наявність надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету України з огляду на неотримання відповідей щодо результатів зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Згідно частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, № 168/97-ВР.

За змістом наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року (арк. справи 23), позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 21751869 грн. (код рядка 25, 25.1).

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року підтверджено пунктом 3.5 довідки № 248/08-3/00210890 від 24 березня 2010 року (арк. справи 31-65). Зазначена довідка складена за результатами виїзної позапланової перевірки як засобу реалізації першим відповідачем владних управлінських функцій відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, повязані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Наявність у позивача права на бюджетне відшкодування у відповідній сумі першим відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Порядок перевірки першим відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі. Враховуючи наявні в матеріалах справи документи в податкового органу були відсутні будь-які підстави утримуватися від надання висновку органам казначейства про бюджетне відшкодування.

Як вбачається з пояснень та апеляційної скарги першого відповідача підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку перший відповідач вважає неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія судів зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія судів зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування першим відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою», без врахування далі слів «у випадках, визначених цим Законом». За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

На момент прийняття судового рішення судом першої інстанції довідкою про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості станом на 21 травня 2010 року розмір невідшкодованого бюджетного відшкодування становив 21751869 грн. (арк. справи 149)

Зазначена довідка є належним доказом в розумінні статті 70 КАС України, складена у відповідності до «Порядку взаємодії між органами Державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість» затвердженого Наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 2004 року N 82/245, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 травня 2004 року за N 645/9244.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції встановив повно обставини справи та ухвалив постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та приєднавшегося до скарги головного управління державного казначейства України в Луганський області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року про задоволення позову відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: Г.А. Колеснік Д.В. Ляшенко Л.В. Ястребова