Ухвала суду № 11885002, 26.08.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року справа №2а-15040/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача:Попова В.В.

суддів:Лях О.П.

Горбенко К.П.

при секретарі судового засідання: Заверюсі Т.С.

за участю сторін: представника Державного підприємства «Красноармійськвугілля» Бояр С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року у адміністративній справі № 2а-15040/10/0570 за позовом Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000201640/1 від 28.05.2010 р., -

ВСТАНОВИЛА:

11 червня 2010 року державного підприємства «Красноармійськвугілля» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з вказаним позовом.

05 липня 2010 року Донецький окружний адміністративний суд своєю постановою (арк. спр. 46-49) задовольнив позовні вимоги ДП «Красноармійськвугілля».

Відповідач в апеляційній скарзі (арк. спр. 52-53) просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які зявилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне :

Державне підприємство „Красноармійськвугілля” ( надалі ДП «Красноармійськвугілля» ) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Димитрівської міської ради Донецької області 25.03.2003р., включено до ЄДРПОУ за № 32087941, здійснює свою діяльність у відповідності до Статуту (у новій редакції), затвердженим наказом Міністра вугільної промисловості України № 27 від 19.01.2006 (арк. спр. 17-23, 24, 25).

30.04.2010 Державною податковою інспекцією у м. Димитрові ( надалі ДПІ у м. Димитрові ) була проведена невиїзна документальна перевірка особової картки ДП «Красноармійськвугілля» з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ за період з 01.03.2010 по 01.04.2010, за результатами якої складено акт № 129/15-32087941 (арк. спр. 7).

Згідно з цим актом, перевіркою було встановлено, що ДП «Красноармійськвугілля» здійснювало погашення податкового зобовязання згідно декларації вх. № 9000375134 від 19.02.2010 у сумі 482738,05 грн. із затримкою на 30 днів та згідно податкового повідомлення-рішення № 0000402342 від 15.02.2010 у сумі 125489 грн. із затримкою на 29 днів, чим порушено п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

30.04.2010 Державною податковою інспекцією у м. Димитрові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000201640/0, яким позивачу на підставі вказаного акту перевірки та згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» нараховані штрафні санкції у розмірі 10% несвоєчасно сплачених сум узгоджених податкових зобовязань, що складає 60823,70 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПІ у м. Димитрові (арк. спр. 15), але скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (арк. спр. 16).

За наслідками апеляційного узгодження податкових зобовязань, 28.05.2010 Державною податковою інспекцією у м. Димитрові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000201640/1, яким позивачу на підставі вказаного акту перевірки та згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» нараховані штрафні санкції у розмірі 10% несвоєчасно сплачених сум узгоджених податкових зобовязань, на суму 60823,70 грн.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно з яким у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, у відсотках виходячи із календарних днів затримки, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами”, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначеним підпунктом передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Абз. 3 п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону визначено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

В акті перевірки відповідач посилається лише на порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами” у частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобовязань, визначених у податковій декларації, хоча фактично зазначає й про порушення строків сплати податкового зобовязання, нарахованого контролюючим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2010 позивачем було подано до ДПІ у м. Димитрові податкову декларацію з податку на додану вартість № 9000375134 за січень 2010 року, у якій він визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду (р. 27) 2711306 грн.

08.12.2009 ДПІ у м. Димитрові було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000402342/0, яким позивачу на підставі акта перевірки № 384/23-11-1-32087941 від 24.11.2009 та згідно з п.п. «б» п.п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 229332 грн., у т.ч. за основним платежем 125489 грн., за штрафними (фінансовими санкціями 103843 грн. На це податкове повідомлення-рішення посилається відповідач у акті перевірки, вказуючи помилково дату його прийняття 15.02.2010. У судовому засіданні суду першої інстанції позивач надав копію податкового повідомлення-рішення № 0000402342/0, у якому зазначена дата його прийняття 08.12.2009, що, як наслідок, доводить неправильність визначення відповідачем у акті перевірки та розрахунку штрафних санкцій по спірному податковому повідомленню-рішенню кількості днів затримки сплати податкових зобовязань за податковим повідомленням-рішенням № 0000402342/0.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено розрахунком штрафних санкцій по спірному податковому повідомленню-рішенню (арк. спр. 9), відповідач зарахував в якості сплати податкових зобовязань, визначених вказаними вище податковою декларацією та податковим повідомленням-рішенням, суми, сплачені позивачем 30.03.2010 та 01.04.2010 згідно наступних документів.

30.03.2010 позивачем до ДПІ у м. Димитрові було подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким виправляються помилки за лютий 2010 року. Цим уточнюючим розрахунком позивачем було зменшено суму, що підлягає сплаті до бюджету, на 1350000 грн. (арк. спр. 10).

01.04.2010 позивач платіжним дорученням № 3429 сплатив до бюджету податок на додану вартість за договором про розстрочення податкового боргу № 127/24-113 від 30.11.2009 у розмірі 83000,00 грн., про що зазначив у графі «Призначення платежу» у цьому платіжному дорученні (а.с. 11, 12-14).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем здійснено врахування суми, що визначена в уточнюючому розрахунку, та суми, що сплачена вищевказаним платіжним дорученням, на погашення податкового боргу попередніх періодів, тобто боргу, який виник внаслідок несплати зобовязань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2009 № 0000402342/0, та податковою декларацією від 19.02.2010 № 9000375134 за січень 2010 року.

Як передбачено п. 4.3 розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123. при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобовязання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання. Таким чином, ця норма визначає порядок нарахування податкового зобовязання, а не порядок його погашення.

Згідно з п. 11.4 розділу 11 Інструкції, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення відємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, відповідачем не доведено, з яких підстав він виходив при визначенні того, що сума податкових зобовязань з ПДВ за лютий 2010, яка була зменшена уточнюючим розрахунком, зарахована саме на погашення зобовязань, визначених податковою декларацією з ПДВ за січень 2010р.

До того ж, податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2009 № 0000402342/0 позивачу були нараховані у т.ч. штрафні санкції у розмірі 103843 грн., що виключає можливість повторного нарахування штрафних санкцій на цю суму як це було зроблено відповідачем.

Положеннями Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не передбачається таке право податкового органу як застосування штрафних санкцій за несплату узгодженої суми штрафних санкцій. Цей Закон у такому випадку надає податковому органу право направлення податкової вимоги платнику податку, а також право звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу.

Відповідач в обґрунтування правомірності зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу посилається на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд першої першої інстанції правомірно прийшов до висновків про необґрунтованість такого посилання відповідача, оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Ця норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених цим Законом. Оскільки строки сплати податку на додану вартість встановлюються спеціальним законодавством, то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем не доведено законну підставу здійснення нарахування штрафних санкцій позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0000201640/1 від 28.05.2010..

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, при повному та всебічному урахуванні всіх обставин справи, тому відсутні підстави для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області залишити без задоволення

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року у адміністративній справі № 2а-15040/10/0570 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 серпня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 27 серпня 2010 року.

Суддя-доповідач : /підпис/В.В. Попов

Судді : /підпис/О.П. Лях

/підпис/К.П. Горбенко

З оригіналом згідно.

СуддяВ.В. Попов