Ухвала суду № 11884947, 18.08.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2010 року справа №2а-3047/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: Шишова О.О.

суддів Сіваченко І.В., Дяченко С.П.,

при секретарі судового засідання: Козлової О.М.

За участю:

представника позивача Середницького О.Л.

Представника відповідача Шуйського О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової

інспекції у м.Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 08 червня 2010 року

за позовом Приватного підприємства «Етана»

до Ленінської міжрайонної державної податкової

інспекції у м.Луганську

про стягнення бюджетної заборгованості з податку

на додану вартість за податковим деклараціям за

листопад 2009 року, грудень 2009 року та січень

2010 року.

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року приватне підприємство «Етана» звернулося до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську у якому просило суд стягнути з Державного бюджету України суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за листопад 2009 року 336032грн., за грудень 2009 року 519660 грн., за січень 2010 року 936261грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду позовні вимоги приватного підприємства були задоволені. Суд посилався що відсутність інформації про підтвердження ланцюгу постачання товарів не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З постановою суду першої інстанції не погодилася Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м.Луганську та звернулася з апеляційною скаргою у якій вказала, що оскільки на підставі проведеної перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування, просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову якою у задоволенні вимог відмовити.

У судовому засіданні представник позивача Середницький О.Л. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вказав, що відсутність на запит контролюючого органу відомостей від ТОВ «Трейд-Груп-Мар» пояснень та документів не є підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив заявлені вимоги та просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову якою у задоволенні вимог відмовити.

Головне управління Державного казначейства України у Луганській області у судове засідання належним чином повідомлено у встановленому порядку про час і місце судового розгляду. Від представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутність. При таких обставинах колегія вважає можливим вирішити справу у відсутність представника сторони який не зявився.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно матеріалам справи, державна реєстрація приватного підприємства «Етана» (ідентифікаційний номер 34642719) проведена у виконавчому комітеті Луганської міської ради 31 жовтня 2006 року (арк. справ № 18).

Приватне підприємство «Етана» (ідентифікаційний номер 34642719) у відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 346427112366, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04 травня 2007 року N 100038830 (арк. справи 20).

Закон України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»: - податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6); - податковий кредит - сума, на яку платник податку мае право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7); - бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт

1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 cтатті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їx імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість) є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності- зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 cтатті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97- ВР «Про податок на додану вартість»).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження, як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в яком у зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

На виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-Ш «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за N 250/2054, приватним підприємством «Етана» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську були подані наступні податкові декларації з податку на додану вартість:

- податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2009 року, N 114042 від 21.12.2009 (арк. справ и 90-91) в рядку якої № 25 та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток N 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 336032,00 грн. (арк. справи 91, 93);

- податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2009 року N 124637 від 19.01.2010 (арк. справи 96-97) в рядку якої № 25 та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток N 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 519660,00 грн. (арк. справи 97, 100);

- податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2010 року N 9098 від 19.02.2010 (арк. справи 103-104) у рядку 25 якої та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток N 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 936261,00 грн. (арк. справи 104, 106).

До вcіх вищезазначених податкових декларацій з податку на додану вартість приватне підприємство «Етана» подавало заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (арк. справи 94, 101, 107).

Суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що позивачем виконані вcі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

На виконання вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську була проведена позапланова виїзна перевірка приватного підприємства «Етана», код ЄДРПОУ 34642719, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року, за результатами якої складена довідка від 15 березня 2010 року N 180/23-616/34642719 (арк. справи 108-122).

У довідці Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську від 15 березня 2010 року N 180/23-616/34642719 за результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року зазначено, що перевіркою достовірності нарахування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року, не встановлено порушення показників довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (арк. справ и 115, 119, 121).

Колегія суддів вважає що суд першої інстанції, правильно дійшов до того, що Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську зроблено невірний висновок, що неможливість підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад - грудень 2009 року, за січень 2010 року, яка пов'язана з відслідкуванням ланцюга постачання є підставою для неможливості відшкодування заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки наказ Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року N 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» на який посилається відповідач, не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року N 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів Міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Mіністрів України від 28 грудня 1992 року N 731, а тому не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України.

Крім тому наказ не підлягає застосуванню відповідно до частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, та суперечить нормам Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», оскільки останній не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно рішенню Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява N 803/02) Суд зазначив, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Далі Суд зауважив, що відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалось. Taкі затримки були спричинені ситуацією, в якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування ПДВ на користь заявника, як це видно із матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Taкі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Oкрім того, заявник був вимушений постійно звертатись до суду з ідентичними скаргами. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який зазначив, що, оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення ухвали у повному обсязі відкласти на строк до 5 днів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко