Постанова № 11884419, 03.06.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

"03" червня 2010 р. №2а-3952/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Горлач О.С., Линник І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції в Московському районі міста Харковапро скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.03.2010 року №0000621702/0, №0000651702/0, №0000641702/0.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки та складанні акту № 1251/172/2798811405 від 09.03.2010 року фахівці податкової інспекції помилково прийшли до висновку про перевищення нею обсягу виручки в розмірі 500,00 тис. грн. і як наслідок неправомірно нарахували суму податку на додану вартість та штрафні санкції, а також неправомірно визначили суму податкового зобовязання по сплаті збору за забруднення навколишнього середовища.

В судовому засіданні позивачка адміністративний позов підтримала у повному обсязі та просила позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнали та проти задоволення позовних вимог заперечували. Заперечення на адміністративний позов обґрунтували тим, що згідно ст. 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування" (далі Указ № 727/98) виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тоді як в самому Указі та інших нормативних актах ДПА України, які стосуються спрощеної системи оподаткування, прямо не зазначено яким чином визначається виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для цілей оподаткування, фахівцями ДПІ обґрунтовано зроблено висновок, що всі грошові надходження є виручкою позивача, а тому правомірно встановлено перевищення позивачкою суми виручки у розмірі 500 тис. грн. Крім того представники відповідача зазначили, що компенсація вартості ГМС, яку за договорами проводила позивачка не є підставою для не нарахування та сплати збору за забруднення навколишнього середовища.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступні обставини.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами по справі, що на підставі ст..11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” відповідно до направлення від 26 лютого 2010 року № 153, виданого Державною податковою інспекцією в Московському районі м, Харкова та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово господарської діяльності з питань дотриманні ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 03.03.2010р.

Перевіркою встановлено, що позивачка 01.01.2007 року по 31.12.2008 року знаходилася на спрощеній системі оподаткування на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку № 1269477 від 01.03.2006 року, з 01.01.2009 року по 03.03.2010 року на загальній системі, з 01.04.2008 по 03.03.2010 року підприємницьку діяльність не здійснювала.

Згідно договорів комісії № 09С-06К від 1 березня 2006 року та №28К від 1 листопада 2006 року, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "СББ Трейдинг Україна" (комітент) з позивачкою (комісіонер), останній за дорученням комітента реалізовувала товар та за виконання умов договорів комісії отримує кошти у розмірі 3% від реалізації товару. Грошові кошти комітенту за взятий на комісію товар перераховуються комісіонером протягом двох банківських днів з моменту отримання грошових коштів від покупців на поточний рахунок комісіонера. Комісійну винагороду комісіонер утримує сум оплат, що надходять від покупців за реалізований товар згідно акту виконаних робіт. Перевіркою встановлено перевищення граничного обсягу виручки від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) у 4 кварталі 2007 року - на поточний рахунок ФО-П ОСОБА_1 надійшло 528139 грн.

Результати проведення перевірки діяльності позивачки оформлені актом від 09.03.2010 року № 1251/172/2798811405, яким встановлено порушення ст..13 декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян” № 13-92 від 26.12.1992 року в частині заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 5654,61 грн., несвоєчасна реєстрація платником податку на додану вартість, внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню на підставі п.п.2.3.1, п.2.3 ст.2, п.9.3 п.9.4 ст.9, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та ст..9 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»від 01.03.1999 року № 303.

Зазначений акт перевірки та встановлені ним порушення податкового законодавства стали підставою для винесення податкових повідомлень рішень від 23.03.2010 року №0000621702/0, яким донараховано суму податкового зобовязання за основним платежем (податок з доходів фізичних осіб) у розмірі 5654,61 грн., від 23.03.2010 року №0000651702/0, яким визначено суму податкового зобовязання у розмірі 10259,1 грн., в тому числі за основним платежем (податок на додану вартість) -6839,4 грн., штрафні санкції-3419,7 грн., від 23.03.2010 року №0000641702/0, яким позивачці нараховані штрафні санкції у розмірі 1360,00 грн.

В судовому засіданні позивачка обґрунтувала свою позицію тим, що отримані нею кошти від комітента за договорами комісії, відповідно до статті 1 Указу № 727/98, не є виручкою від реалізації товарів (робіт, послуг), оскільки не належить субєкту підприємницької діяльності - фізичній особі на праві власності. Оскільки оподаткуванню підлягає тільки винагорода за комісійні послуги, то обсяг виручки від реалізації товарів на підставі відповідних договорів комісії від свого імені та за рахунок комітента за періоди, що перевірялися, не перевищував 500 000 грн.

З цього приводу суд зазначає, що Указом № 727/98 запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, пункт перший статті 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Згідно з положенням п. 4 ст. 1 Указу № 727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5).

З огляду на викладене вбачається, що позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом № 727/98 розмір виручки, а саме 500000 грн., повинна була перейти на загальну систему оподаткування.

Перевищення позивачкою встановленого цією нормою обсягу виручки позбавляло її права на пільговий режим оподаткування і звітності та зобовязувало сплатити податок з доходів на загальних підставах.

Відповідно до розділу IV ст. 13 Декрету (зі змінами та доповненнями) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як обєкти оподаткування у розділах ІІ та ІІІ цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що фахівцями ДПІ в Московському районі м. Харкова правомірно встановлено заниження позивачкою оподатковуваного доходу у 2007 року та І кварталі 2008 року на суму 3080,41 грн. та 2574,2 грн. відповідно, а тому підстави для скасування податкового повідомлення - рішення від 23.03.2010 року №0000621702/0, яким донараховано суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5654,61 грн. відсутні.

Відповідно до підпунктом 2.3.1. п.2.3. ст.. 2, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР визначено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. гривень (без урахування податку на додану вартість). Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону № 168/97-ВР від 03.04.1997 року обєкти оподаткування, що визначені ст.3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Вирішуючи спір в частині правомірності рішення про винесення податкового повідомлення рішення від 23.03.2010 року № 0000651702/0, яким визначено суму податкового зобовязання у розмірі 10259,1 грн., в тому числі за основним платежем (податок на додану вартість) -6839,4 грн., штрафні санкції-3419,7 грн., суд зазначає, застосування вимог п.п.2.3.1 п.2.3. ст..2, п.9.3 ст..9, п.п.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” є похідними від встановлення порушень вимог, установлених ст.1 Указу № 727/98.

Оскільки судовим розглядом встановлено, що позивачка неправомірно перебувала на спрощеній системі оподаткування то податкове повідомлення - рішення від 23.03.2010 року №0000651702/0, яким визначено суму податкового зобовязання у розмірі 10259,1 грн., в тому числі за основним платежем (податок на додану вартість) -6839,4 грн., штрафні санкції-3419,7 грн. винесено обґрунтовано, а тому не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивачка просила скасувати податкове повідомлення рішення № 0000641702/0 від 23.03.2010 року, яким нараховані штрафні санкції за порушення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 1360,00 грн., з тих підстав, що вона здійснювала компенсацію вартості ГМС за договорами оренди автомобілів. З цього приводу суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в періоді, що перевіряється, здійснювала транспортування товару на орендованому автомобілі (ГАЗ-3302-415, 2005 р. випуску, № НОМЕР_2) згідно договору оренди з ТОВ «СББ-інвест»(33605483) від 10.03.2006 р. від 30.03.2007 р. № 854), який використовувався в підприємницькій діяльності протягом 02.04.07-02.04.2010 рр.

Відповідно до ст. 2.1,3 Інструкції від 19.07.99 р. №162/379 "Про порядок обчислення і справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища" платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів. Об'єктами обчислення збору є: для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Перевіркою встановлено, що позивачка до ДПІ Московського району м.Харкова розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за період, що перевірявся не надала, чим порушено ст.9 "Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999р " Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою КМУ № 402 від 28.03.2003року та п.9.2 ст. 9 Інструкції "Про порядок нарахування та сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України 19.07.99р. №162/379, зареєстрованою Мінюстом України 09.08.99р. за № 544/3837.

Посилання позивачки на компенсацію ГСМ як підставу звільнення від сплати зазначеного судомне приймаються як необґрунтовані, оскільки компенсація ГСМ орендодавцю не звільняє платників податків від сплати збору за забруднення.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні доведено, що оскаржувані рішення прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що непідлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14,71,94,160-163,167,186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції в Московському районі міста Харковапро скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 07.06.2010 року.

Суддя Ю.В. Зоркіна