Постанова № 11838372, 22.10.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 жовтня 2010 р. № 2-а- 6534/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Зінченко А.В.,

при секретарі Король Д.О.

за участі представників сторін:

Представника позивача Даншиної Г.О., Горяйнової Кліменкової О.О.

Представника відповідача Малахової Ю.А.

Прокурора Зливки К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвогнеізоляція»до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, за участі прокуратури Київського району м. Харкова, про скасування податкових повідомлень рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Спецвогнеізоляція», звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому після уточнення позовних вимог просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова №0004392302/0 та №0004402302/0 від 24.12.2009 р.,№0004392302/1 та №0004402302/1 від 03.02.2010 р., №0004392302/2 та №0004402302/2 від 06.04.2010 р., №0001552302/3, №0004402302/3 та №0001562302/3 від 12.05.2010 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Спецвогнеізоляція»посилається на те, що оскаржуємі податкові повідомлення-рішення були прийняті ДПІ у Київському районі м. Харкова з порушенням норм чинного в Україні податкового законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому позивач зазначає про те, що у відповідача не було підстав для нарахування йому податкового зобовязання з податку на прибуток так як перевіряючи ми всі висновки робилися без дослідження первинних документів. Крім цього позивач посилається також на те, що ним було правомірно сформовано та включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з ціни товару сплаченої контрагентам: ТОВ «Техенергоресурс»та ТОВ Аудиторська фірма «Юрполіс-Аудит», які підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити, поклавшись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в письмових запереченнях та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на той факт, що висновки ДПІ у Київському районі м. Харкова відповідають вимогам діючого законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій є такими, що не підлягають скасуванню.

Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з підстав визначених відповідачем.

Суд вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Так відповідно до ч.1 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Спецвогнеізоляція»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої було складено Акт №8062/23-5/33481618 від 14.12.2009 р.

Актом перевірки було встановлено, що підприємством порушено вимоги п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 299429,0 грн.

Також, актом перевірки було встановлено порушення п.п. 3.1.1 п. 3 ст. 3, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст.7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 378204, 0 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0004392302/0 від 24.12.2009р., згідно якого підприємству донараховано податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 299429,0 грн. та застосовано штрафних (фінансових) санкцій у сумі 250996,0 грн. на загальну суму 550425,0 грн. та №0004402302/0 від 24.12.2010 р., згідно якого підприємству донараховано податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 378204,0 грн. та застосовано штрафних (фінансових) санкцій 226658,0 грн., на загальну суму 604862,0 грн.

Позивач, ТОВ «Спецвогнеізоляція», не погодився з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх до ДПІ у Київському районі м .Харкова .

За результатами розгляду ДПІ у Київському районі м. Харкова залишив скаргу позивача без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін.

ДПА у Харківській області рішенням про внесення змін до рішення за результатами розгляду повторних скарг скасував податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 24 грудня 2009 року № 0004392302/0 (від 3 лютого 2010 року № 0004392302/1) у частині 101281,50 грн. застосованої штрафної санкції та в цій частині рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 30.01.2010 року №1173/10/25-020, прийняте за результатами розгляду первинних скарг, в іншій частині вказані рішення та податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 24 грудня 2009 року № 0004402302/0 (від 3 лютого 2010 року № 0004402302/1) залишає без змін,- а скарги директора ТОВ «Спецвогнеізоляція»Анікіна І.В. від 11 лютого 2010 року (вх. ДПА у Харківській області від 12 лютого 2010 року № 559/10 та № 560/10) - без; задоволення та -збільшує на 73444,0 грн. суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (основного платежу) визначену в податковому повідомленні - рішенні ДПІ у Київському районі м. Харкова від 24 грудня 2009 року №0004402302/0 (від 3 лютого 2010 року №0004402302/1).

ДПА України за результатами розгляду повторної скарги залишив без змін податкові повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 24 грудня 2009 року №0004392302/0, №0004402302/0 з урахуванням рішення ДПА у Харківській області від 19 березня 2010 року №1224/10/25-103, прийнятого за розглядом повторних скарг, із змінами від 27 квітня 2010 року №1749/10/25-103, а скаргу - без задоволення.

Суд зазначає, що відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 вищезазначеного закону встановлено, що валовий доход включає у тому числі загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином невідповідність даних бухгалтерського обліку щодо наявності подій за датою якої визнаються доходи у податковому обліку даним податкових декларацій може свідчити про заниження валових доходів.

При цьому суд зазначає, що згідно п. 1 ст. 9 Закону ВР України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999 року: «Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій».

Згідно вимог п.п. 11.3.1. п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994року датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником додатку.»

Виходячи з наведеного, і дані бухгалтерського обліку і дати подій в наслідок яких підприємство зобов'язане збільшити валові доходи підтверджуються виключно первинними бухгалтерськими документами.

Також судом зазначає, що відповідно таблиць наведених в акті перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова від 14.12.2009р. № 8062/23-5/33481618, перевіряючими зроблено висновки про заниження валового доходу в сумі 1 124 554,0 грн. виключно на підставі зведених бухгалтерських регістрів, а не на підставі первинних бухгалтерських документів. Актом перевірки, не зафіксовано безпосередньо, внаслідок проведення яких саме господарчих операцій ТОВ «Спецвогнеізоляція»з контрагентами виникло заниження валового доходу, не зазначено на підставі яких саме первинних документів (документів з визначенням відповідних реквізитів, що фіксують проведення певних господарчих операцій тощо) вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку з наведенням відповідної кореспонденції рахунків операцій, не зазначено посилання на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків та призвели до заниження валового доходу.

Суд вказує, що «Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»затвердженим наказом ДПА України від 10.08.2005р. N327 передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження ДПІ в частині заниження ТОВ «Спецвогнеізоляція»в декларації з податку на прибуток в рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»валового доходу від операцій з продажу товарів (робіт, послуг) на суму 1 124 554,0грн. є безпідставними.

Також судом встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова не визнала валовими витратами витрати на проведення маркетингових І досліджень, отриманих від ТОВ «Техенергоресурс», код ЄДРПОУ 34566972, з посиланням на те, що акт передачі-прийому робіт від 29.06.2007 р. не містить інформації, що передбачена договором на виконання маркетингових досліджень № 5 від 01.06.2007 р., а саме: можливостей та перспектив ведення комерційних операцій щодо об'єкта маркетингових досліджень на території, відносно якої проводяться маркетингові дослідження, попиту на продукцію, відомостей про потенційних споживачів, можливості, доцільності та ефективності проведення рекламних компаній, організації презентацій з метою ознайомлення споживачів з новими видами продукції, допомоги в пошуку клієнтів.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди до Договору на проведення маркетингових досліджень від 01.06.2007 р. виконавець надає результати досліджень на електронному носії в одному примірнику. Результати досліджень на електронному носії передаються «Виконавцем»та приймаються «Замовником»під час підписання акту виконаних робіт. Моментом надання результатів досліджень є підписання акту виконаних робіт.

Крім того, податкова інспекція не визнала валовими витратами витрати на проведення аудиторських послуг, отриманих від ТОВ «Аудиторська фірма «Юрполіс-Аудит»», з посиланням на те, що акт передачі-прийому робіт від 28.12.2007 р. не містить інформації, що передбачена договором на надання аудиторських послуг, а саме: перевірки достовірності бухгалтерської звітності, законності і доцільності виробничих господарських операцій, стан системи бухгалтерського обліку, аналіз фінансово-господарської діяльності, розробки пропозицій по підвищенню її ефективності, консультацій з питань податків, постановки бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, удосконалення організаційних форм і методів управління, а також інформаційної технології.

Суд при цьому зазначає, що податковою не ставиться під сумнів виконання сторонами зобов'язань по договорам.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з аналізу наведеної норми, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.

Суд вказує, що згідно ст. З Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність об'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Зрозуміло, що одержання прибутку є метою діяльності підприємства, однак досягнення цієї мети може зайняти певний час.

Відповідно до п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п.п.5.3.1), а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Згідно з приписами п.5.11 ст.5 зазначеного вище закону встановлення податкових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.

Суд зазначає, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2006 №610/12484, собівартість кваліфікаційного активу - це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і ведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу. Якщо облікова політика підприємства не передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, то фінансові витрати визнаються датами того звітного періоду, в якому вони були нараховані.

Суд вважає,що ТОВ «Спецвогнеізоляція»дотримано приписів чинного законодавства. В акті перевірки не спростовано фактів виконання умов договорів, а необхідність здійснення тих чи інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю, визначає сам платник податку, оскільки субєкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить діючому законодавству.

Крім того правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення вимог до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

В ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»зазначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Так позивачем до матеріалів справи надано аудиторський висновок та стратегічний маркетинговий звіт, платіжні документи та акти приймання-передачі наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що придбані позивачем послуги безпосередньо впливали на господарську діяльність позивача, зокрема з продажу власної продукції як на території України так і за її межами.

На підставі наданих позивачем документів судом встановлено, що послуги, передбачені договорами про надання послуг, які були укладені між позивачем та його контрагентами, а також послуги, зазначені в актах приймання-передачі виконаних робіт повязані з господарською діяльністю позивача, а також були фактично надані позивачу, в звязку з чим правомірно включені позивачем до складу валових витрат підприємства.

Щодо винесення повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Підпунктом 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають вставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що первіряючими не зафіксовано безпосередньо, внаслідок проведення яких саме господарчих операцій ТОВ «СпецвогнеізоляцІя»з контрагентами виникло заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 231 774,0 грн., не зазначено на підставі яких саме первинних документів (документів з визначенням відповідних реквізитів, що фіксують проведення певних господарчих операцій тощо) вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку з наведенням відповідної кореспонденції рахунків операцій, не зазначено посилання на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «Спецвогнеізоляція»при здійсненні господарської діяльності дотримано всі приписи чинного законодавства.

Щодо формування податкового кредиту з ПДВ суд зазначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у ому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого пітного податкового періоду.

Виходячи з вищевикладеного, а саме в зв'язку з віднесенням до складу валових витрат II кварталу 2007 року вартості послуг по маркетингових дослідженнях в сумі 248814,92 грн. виконаних ТОВ «Техенергоресурс», як таких, що пов'язані з веденням господарської діяльності ТОВ «Спецвогнеізоляція», позивач мав право на податковий кредит відповідно до ст.7 Закону України від 03.04.1997 р №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями.

Судом в судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Спецвогнеізоляція»отримало від ТОВ «Техенергоресурс»податкову накладну від 29.06.2007 № 2551 в якій сума ПДВ по маркетингових дослідженнях складає 49762,98 гри., та включило до складу податкового кредиту за червень 2007 року , що відповідає 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями.

Також з вищевикладеного, а саме в зв'язку з віднесенням до складу валових витрат IV кварталу 2007 року вартості аудиторських послуг в сумі 483333,33 грн. виконаних ТОВ «Аудиторська фірма «Юрполіс-Аудит»як таких, що пов'язані з веденням господарської діяльності ТОВ «Спецвогнеізоляція»та отриманням від ТОВ «Аудиторська фірма «Юрполіс-Аудит»податкової накладної від 28.12.2007 № 67, в якій сума ПДВ по аудиторських послугах складає 96666,67 грн., ТОВ «Спецвогнеізоляція»обґрунтовано включило до складу податкового кредиту за грудень 2007 року суму ПДВ в розмірі 96666,67 грн., що відповідає п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № І 68/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідним зазначити, що в акті перевірки ДПІ не обґрунтовано встановлено порушення ТОВ "Спецвогнеізоляція" п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями та завищення податкового кредиту всього у сумі 146429,65 грн. в тому числі за червень'2007 року в сумі 49762,98 грн., за грудень 2007 року в сумі 96666,67 грн.

Суд зазначає, що Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, 8 інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Таким чином, на вартість виконаних робіт видавались податкові накладні. Даний факт також підтверджено перевіряючими та не ставиться під сумнів правильність та правомірність їх складання.

Визначення законодавством юридичного значення податкової накладної, встановлення порядку видачі та вимог щодо формального змісту дає підстави для висновку, що дотримання платником податку зазначеного порядку і форми податкової накладної є підставою для набуття податковою накладною юридичного значення, що в рамках Закону надає право платнику податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку.

Наданими до справи матеріалами справи підтверджено, що податкові накладні виписані з додержанням вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та містять порядковий номер податкової накладної; дату виписування, назви юридичних осіб, податкові номера платників (продавця та покупця); опис товарів та їх кількість (обсяг,обєм); повну або скорочену назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи положення п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.11 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459, Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобовязань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих актах.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №2327, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №2925/11205 Зведений акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Заперечуючи проти позову, відповідач, ДПІ за правилами ч.2 ст.71 КАС України правомірності висновків акту документальної перевірки №8062/23-5/33481618 від 14.12.2009 р. в частині заниження обєкту оподаткування Товариством з обмеженою відповідальністю «Спевогнеізоляція»за період 2007-2009р.р., якими вмотивовані спірні податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з ПДВ та податку на прибуток, не довів, переконливих суджень та фактичних даних, які були б обєктивно достатніми для висновку про заниження позивачем обєкту оподаткування, суду не надав, а відтак, вимогу позивача про скасування податкових повідомлень-рішень слід визнати обґрунтованою і задовольнити.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 11, 70-71, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвогнеізоляція»до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0004392302/0 та №0004402302/0 від 24.12.2009 р.,№0004392302/1 та №0004402302/1 від 03.02.2010 р., №0004392302/2 та №0004402302/2 від 06.04.2010 р., №0001552302/3, №0004402302/3 та №0001562302/3 від 12.05.2010 р.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано .У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 25 жовтня 2010 року.

Суддя А.В. Зінченко