Постанова № 11884162, 19.10.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2010 р. № -9151/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сакалоша В.М.

при секретарі Дак Т.П.,

за участю представника позивача Гроцького Н.З. та представника відповідача Кіхтана О.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

до Першої філії акціонерного товариства «Українська фінансова група»

про застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Першої філії акціонерного товариства «Українська фінансова група» про застосування адміністративного арешту активів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках є матеріали про недопуск до проведення планової виїзної документальної перевірки, зокрема, 28.09.2010 року працівники ДПІ у Галицькому районі м. Львова, які прибули для проведення вищезазначеної перевірки, склали акт про відмову від допуску до перевірки №250від 28.09.2010 року. Позивач також вказує на те, що платник податків відмовився від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, відтак є всі підстави застосувати до нього арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунках.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у поданому запереченні вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки у позивача відсутні правові підстави для застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому заперечені, просить відмовити в задоволенні позову.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідив надані докази у їх сукупності та встановив наступне.

Рішенням про наявність обставин, які є підставою для застосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках, прийнятим начальником ДПІ у Галицькому районі м. Львова 12 жовтня 2010 року, вирішено звернутись до суду із заявою про застосування до відповідача адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках.

Відповідно до вказаного Рішення, підставою його винесення є відмова платника податків від допуску до проведення перевірки, яка підтверджується складеним актом №250 від 28.09.2010 року «Про недопуск до перевірки».

Факт відмови від допуску до проведення перевірки відповідач не заперечує.

У відповідності до вимог п. п. 9.1.1 п.9.1 ст.9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 від 21.12.2000р., у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №2181), адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Арешт у відповідності до п. п.9.2.1. Закону №2181 може бути повним або умовним.

Повним арештом активів визнається виключна заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його активами з їх тимчасовим вилученням або без такого. При вилученні активів ризик, пов'язаний з їх зберіганням або втратою їх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення.

Умовним арештом активів визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи, яке полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здійснення будь-якої операції платника податків з такими активами. Зазначений дозвіл може бути наданий керівником податкового органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення окремої операції платником податків не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Згідно підпункту «г»підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону № 2181, арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або повязані з отриманням інших обєктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, компютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Відповідно до п. 9.3.8 Закону №2181, адміністративний арешт не може бути накладено, якщо платник податків відмовляється допустити працівника контролюючого органу до документальної або матеріальної перевірки у зв'язку з відсутністю у такого працівника контролюючого органу підстав для її проведення, визначених законодавством, а також до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів, або пов'язаних з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Арешт коштів на рахунку платника податків, відповідно до п.9.3.9 Закону №2181, здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу»№509 від 04.12.1990р., право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проте у матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача у порядку і у встановлений строк про проведення планової перевірки, що в свою чергу не може свідчити про законність її проведення.

Не заслуговують на увагу також посилання позивача на те, що застосування арешту обумовлюється встановленням факту недопуску уповноваженою особою Костюк Л.В., що працює на посаді касира за юридичною адресою підприємства: м. Львів, пр. Червоної Калини, 62, до проведення планової виїзної документальної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету Першої філії АТ «Українська фінансова група»на підставі направлення від 27.09.2010 року №2477/23-8.

Так, відповідно до довідки про взяття на облік платника податків за формою №4-01111 від 18.05.2004 року №9287 (код ЄДРПОУ 25262675) відповідач перебуває на обліку як платник податків за наступною юридичною адресою: м. Львів, вул. Котлярська, буд. 2, кв. 2.

За адресою м. Львів пр.Червоної Калини, 62, де не допущено до проведення перевірки працівників позивача, розташована каса, зареєстрована Управлінням Національного банку України 02.03.2009 року (лист Управління Національного банку України у Львівській області №13-23/295 від 02.03.2009 року).

Відповідно до ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч.1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. При цьому відповідно до ч.4 цієї статті, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Обов'язок доказування, встановлений у ст. 71 КАС України, полягає у тому, що відповідно до ч.1 цієї статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Всупереч наведеному, позивачем не надано суду будь-яких доказів правомірності проведення перевірки відповідача за адресою розташування його структурної одиниці, належного повідомлення позивача про проведення планової перевірки у порядку визначеному законом, а також доказів існування у відповідача податкового боргу, для погашення якого позивач вимагає через суд застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках.

Враховуючи викладені обставини суд вважає, що позивачем не доведено обставин за наявності яких судом може бути застосовано адміністративний арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунках, а тому в задоволенні позову належить відмовити повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення постанови або в порядку, передбаченому ч.2 ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 22.10.2010 року.

Суддя Сакалош В.М.