Рішення № 118835014, 19.04.2024, Березанський районний суд Миколаївської області

19.04.2024 Справа № 469/637/18

2/469/28/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради та ОСОБА_1 , третя особа Державне спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ УКРАЇНИ", про визнання незаконним та скасування рішення, скасування запису про реєстрацію права власності, витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 21 червня 2018 року звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство», у якому просив :

- визнати незаконними та скасувати пункти 1,2 рішення Коблівської сільської ради №6 від 01 липня 2014 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820982200:12:040:0023 для індивідуального дачного будівництва в межах населеного пункту с.Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №14172574 від 08 квітня 2016 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:040:0023 за ОСОБА_1 ;

- витребувати від ОСОБА_1 у власність держави в особі Березанської районної державної адміністрації з правом постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» вказану земельну ділянку.

Заявлені вимоги обгрунтовані тим, що надана відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка обліковувалась як землі державного лісового фонду Березанського лісництва ДП Очаківське ЛМГ у складі земель, незаконно вилучених рішенням Коблівської сільської ради № 19 від 19 вересня 2012 року, у подальшому скасованим судом, та фактично належить до земель лісогосподарського призначення, відведення яких у приватну власність для індивідуального дачного будівництва заборонено та протирічить містобудівній документації і будівельним нормам.

Крім того, надана відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, відстань від південної межі спірної земельної ділянки до урізу Чорного моря становить 1232,00 м., від північної межі 1186,00 м., а тому, відповідно до ст.ст.85, 88 Водного кодексу України, ст.ст.59, 84 ЗК України, може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей, до яких не відноситься ведення індивідуального дачного будівництва.

Усупереч вимогам ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги, не погоджено із структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Тому прокурор вважає, що оскаржуване рішення Коблівської сільської ради суперечить законодавству та порушує інтереси держави, що, згідно із ст.ст.16, 21 ЦК України, ст.152 ЗК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є підставою для визнання його недійсним (в частині надання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність) у судовому порядку, що, у свою чергу, призводить до необхідності скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку та витребування земельної ділянку від нинішнього власника ОСОБА_1 на користь належного власника.

13 липня 2018 року судом відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження, а також задоволено заяву прокурора про забезпечення позову: накладено арешт на спірну земельну ділянку; заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки; заборонено Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці; заборонено ОСОБА_1 вчиняти із зазначеною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну їх цільового призначення, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо них, а також проводити на них будь-які будівельні роботи.

Ухвалою суду від 22 липня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 25 травня 2021 року залучено Миколаївську районну державну адміністрацію до участі у справі як правонаступника відповідача Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області.

20 березня 2023 року до участі у справі залучено Державне спеціалізоване господарське підприємство ЛІСИ УКРАЇНИ як правонаступник третьої особи Державного підприємства Очаківське лісомисливське господарство.

У судовому засіданні прокурор Мішустін М.А. заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача Миколаївської районної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заперечення на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що прибережна захисна смуга передбачена генеральним планом с.Коблеве, затвердженим 16 грудня 2014 року, у межах існуючої забудови; 09 квітня 2021 року Коблівською сільською радою затверджено проект землеустрою щодо організації та встановлення меж земельного фонду та водоохоронних зон в межах території с.Коблеве, за яким ширина пляжної зони є не меншою ширини прибережної захисної смуги, визначеної у Генеральному плані, а саме мінімальна ширина - 4.90 м., максимальна - 50.61 м.; земельні ділянки, передані сільською радою у власність з цільовим призначенням "рекреація" відповідають повноваженням ради та не суперечать нормам законодавства. Прибережна захисна смуга на даний час в межах спірної земельної ділянки не встановлена, а тому земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду. Спірне рішення є ненормативним актом органу влади, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Передбачених законом підстав для відмови у наданні земельної ділянки у власність на час прийняття цього рішення не було. Вважала, що звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Березанської РДА є необгрунтованим, ним не зазначені та не доведені причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб"єктом.

Представник відповідача Коблівської сільської ради у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Державного спеціалізованого господарського підприємства ЛІСИ УКРАЇНИ у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки учасники справи повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином та декілька разів не з"явились у судове засідання, і їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд на підставі ст.223 ЦПК України постановив розглянути справу без їх участі.

Встановлені судом обставини з посиланням на докази, що їх підтверджують

Як встановлено у судовому засіданні, пунктами 1, 2 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №6 від 01 липня 2014 року затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для індивідуального дачного будівництва із земель, не наданих у власність та постійне користування в межах території населеного пункту с.Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, та надано відповідачу ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею до 0,1000 га (забудовані землі, землі кемпінгів, будинків для відпочинку або проведення відпусток), для індивідуального дачного будівництва в с.Коблеве (а.с.15).

За даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 08 квітня 2016 року державним реєстратором Березанського районного управління юстиції до вказаного реєстру внесено запис № 14172574 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820982200:12:040:0023 за ОСОБА_1 (а.с.19).

Місцезнаходження, розмір та склад земель земельної ділянки підтверджено витягом з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.16-17), висновком про погодження проекту землевпорядної документації (а.с.18).

Надана відповідачу ОСОБА_1 у власність земельна ділянка розташована у прибережній смузі Чорного моря, відстань від південного краю земельної ділянки до урізу води Чорного моря становить 1232,00 м., від північного краю 1186,00 м., що підтверджується інформаційною довідкою відділу у Березанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 10 квітня 2018 року (а.с.26).

З повідомлення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області вбачається, що документів дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів відсутні записи про документи, в якиз замовником будівництва зазначено ОСОБА_1 (а.с.27).

Проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 до управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації на розгляд не надходив, висновок про погодження (відмову) не надавався, що підтверджено листом управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА (а.с.28).

Згідно з повідомленням Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації, спірна земельна ділянка розташована на землях Державного лісового фонду відповідно до Проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23 жовтня 1985 року № 112. Відповідно до пояснювальної записки до проекту планування урочище Коблеве займає площу 124,4 га та всі лісні культури на його території мають захисне призначення (а.с.29).

З повідомлення Державного агентства лісових ресурсів України ВО Укрдержліспроект вбачається, що спірна земельна ділянка вилучена із складу лісового фонду Березанського лісництва ДП Очаківське ЛМГ відповідно до рішення Коблівської сільської ради №19 від 19 вересня 2012 року (а.с.30).

На час прийняття оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка належала до земель державної власності, перебувала у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ (раніше Очаківське державне лісомисливське господарство), та відносилась до земель державного лісового фонду Березанського лісництва ДП Очаківське ЛМГ, частково входила в межі земель державного лісового фонду квартал 35, виділ 1, 2, про що свідчить повідомлення ВО «Укрдержліспроект» від 29 грудня 2016 року з фрагментами публічної кадастрової карти України з нанесеною частиною межі кварталу 35 (а.с.31-33).

Березанською районною державною адміністрацією та її структурними підрозділами не приймалося розпорядження про вилучення або припинення права постійного користування ДП Очаківське ЛМГ спірної земельної ділянки в урочищі Коблево Березанського лісництва, що вбачається з листа Березанської РДА від 04 квітня 2018 року (а.с.35).

Норми права, які застосував суд

1.Щодо дотримання водного законодавства

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі, зайняті прибережними захисними смугами, віднесено до земель водного фонду (ст. 58 ЗК України).

За змістом ст.59 ЗК України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для цілей, визначених цим Кодексом.

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України, земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Відповідно до п.11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

Межі прибережної захисної смуги за місцем розташування спірної земельної ділянки на час прийняття оскаржуваного рішення містобудівною документацією не встановлено, рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 16 грудня 2014 року № 7 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області.

Доказів існування фактичної забудови спірної земельної ділянки на момент прийняття оскаржуваного рішення суду не надано.

Так як окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги на час прийняття спірного розпорядження був відсутній, тому межі прибережної захисної смуги визначаються відповідно до меж, встановлених законом.

З урахуванням зазначених нормативних розмірів та даних Національної кадастрової системи є підстави вважати, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене законом (статтею 88 ВК України). А тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої, оскільки її розміри встановлені законом.

Виходячи зі змісту ч.3 ст.60 ЗК України, за якою прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту, посилання відповідача ОСОБА_1 на неможливість встановлення водоохоронних обмежень на землях рекреації суперечить вимогам законодавства.

Таким чином, Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області рішенням №6 від 01 липня 2014 року всупереч зазначеним нормам законодавства передано у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться у межах прибережної захисної смуги, для потреб, не передбачених законом.

2. Щодо погодження проекту землеустрою

Відповідно доч.8ст.118ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги, підлягає погодженню з природоохоронним органом, а проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта, - з органом містобудування та архітектури (ч.ч.2, 3 ст.186-1 ЗК України).

Як вбачається з повідомлення Управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА (а.с.28), такого погодження відповідачами не отримано.

Як вбачається з ч.9 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність можливе лише після погодження проекту землеустрою щодо її відведення визначеними законом органами.

3. Щодо належності земельної ділянки до державного лісового фонду

Рішенням Коблівської сільської ради № 19 від 19 вересня 2012, яке скасовано рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16 листопада 2016 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 березня 2017 року (а.с.20-25), вилучено у ДП "Очаківське ЛМГ" земельні ділянки загальною площею 17.2 га та переведено їх до земель запасу Коблівської сільської ради, у тому числі земельні ділянки, розміщені у кварталі 35, виділи 1, 2.

Належність земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 , до складу зазначеного масиву, незаконно вилученого з державного лісового фонду, підтверджена також повідомленнями ВО "Укрдержліспроект" (а.с.30-32).

Отже, надана ОСОБА_1 земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП "Очаківське ЛМГ".

На підставі ч.1 ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Згідно з п."ґ" частини 4 зазначеної статті, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 ст.56 ЗК України установлено, що громадянам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.122 ЗК України (у редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб; районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті, індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до норм ч.5 ст.116 ЗК України (в редакції, що була чинною на момент прийняття рішення), земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

На підставі ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом; вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу (ч.3 ст.149 ЗК України).

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка на момент прийняття рішення Коблівської сільської ради Березанського району № 6 від 01 липня 2014 року перебувала у державній власності та знаходилась у межах с.Коблеве, на підставі ч.3 ст.122 ЗК України повноваження щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою належали Березанській районній державній адміністрації, а тому Коблівською сільською радою надано земельну ділянку у приватну власність відповідача ОСОБА_1 поза волею належного власника.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року №610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері заборонено приймати рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування; для розміщення кладовищ та за рішенням Кабінету Міністрів України - для: будівництва та обслуговування об`єктів енергетичної інфраструктури (газо-, нафтопроводів, газових та нафтових терміналів, газових та нафтових свердловин, ліній електропередачі, електростанцій, електропідстанцій, розподільних пунктів, ядерних установок); видобування корисних копалин відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами; облаштування державного кордону та будівництва пунктів пропуску через нього; забезпечення відбудови та функціонування монастирів на місцях їх історичного заснування; будівництва, реконструкції та капітального ремонту об`єктів, визначених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; створення та забезпечення функціонування об`єктів природно-заповідного фонду і виробничо-соціальних об`єктів, необхідних для ведення лісового господарства; розміщення інших об`єктів, вилучення і надання ділянок для яких здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Пунктом 4 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. N 318-р "Деякі питання збереження об`єктів державної власності" зобов"язано Державний комітет із земельних ресурсів разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та іншими суб`єктами управління об`єктами державної власності, у тому числі Національними та галузевими академіями наук, не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації, та земельних ділянок, відчуження яких здійснюється для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності), до законодавчого врегулювання питання щодо визначення порядку їх відчуження.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610, яким зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних ділянок лісового призначення, та розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 року № 318, яким заборонено погодження вилучення земельних ділянок із постійного користування державних підприємств, на час прийняття оскаржуваних рішень були чинними та не визнавались недійсними з підстав їх невідповідності законодавству України; обставини, які свідчать про невідповідність зазначених актів Кабінету Міністрів України, представником відповідача не зазначено.

Таким чином, вилучення земель лісогосподарського призначення з користування державного лісогосподарського підприємства з передачею їх у власність громадян заборонено.

4. Щодо дотримання вимог містобудівної документації, будівельних норм і правил

Невідповідність місцярозташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗК України).

Відповідно до ст.17 Закону України Про основи містобудування основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України Про охорону земель передбачено, що розміщення і будівництво об`єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Генеральним планом с.Коблеве не передбачено можливість такого індивідуального дачного будівництва у рекреаційній зоні, що відповідає вимогам п.3.38, 3.40 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р., за яким дачні і садівницькі поселення розміщуються за межами населених пунктів; будівництво нових дачних та садівницьких поселень на територіях, де діють планувальні обмеження, встановлені чинним законодавством, санітарними нормами та правилами, а також на резервних позаміських територіях, які передбачені містобудівною планувальною документацією для подальшого розвитку міст та поселень, інженерної і транспортної інфраструктури, не допускається.

Отже, індивідуальне дачне будівництво на спірній земельній ділянці суперечить земельному і водному законодавству, містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам, а тому рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області області №6 від 01 липня 2014 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині затвердження проекту із землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва не є законним.

5. Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор посилався на те, що незаконне надання відповідачу земельної ділянки державної власності лісогосподарського призначення у приватну власність для індивідуального дачного будівництва грубо порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики із забезпечення охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства; що відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову; Березанською РДА як власником (розпорядником) земель державної власності самостійно позов до суду не пред`явлено, тобто захист інтересів держави здійснюється не належним чином.

Отже, у позовній заяві прокурором визначено орган, який уповноважений державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах та підтверджено нездійснення цим органом захисту інтересів держави, що, в свою чергу, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.131-1 Конституції України відноситься до «виключних випадків», які передбачають повноваження прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді, тому суд вважає, що прокурором відповідно до ч.4 ст.56 ЦПК України належним чином підтверджено наявність повноважень для представництва інтересів держави у даній справі, а також наявність публічного інтересу у збереженні, охороні, відтворенні земельних та лісових ресурсів.

Щодо застосування обраних прокурором способів захисту інтересів держави

Як вбачається з наведеного прокурором обгрунтування заявлених позовних вимог, основною метою зверення його до суду є захист права власності держави на земельну ділянку лісогосподарського призначення.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204 гс 19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140 гс 19).

Судом встановлено неправомірність заволодіння відповідачем ОСОБА_1 земельною ділянкою лісогосподарського призначення поза волею належного власника, що є підставою для витребування земельної ділянки на користь держави.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не позбавлені з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За ч.3 ст.388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Витребування спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення з володіння кінцевої набувачки треба розглядати як віндикаційний позов, заявлений на підставі статей 387-388 ЦК України власником з метою введення його у володіння цією ділянкою, тобто з метою внесення запису (відомостей) про державну реєстрацію за власником права власності на відповідну ділянку ("книжкове володіння") (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 56), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17).

У постанові від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 Велика Палата Верховного Суду, зокрема, сформувала такі положення:

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).

Інакше кажучи, заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, оскільки воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 64)).

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно .

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, зокрема, судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою не для знесення спорудженого на земельній ділянці нерухомого майна, а для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем (у спірних правовідносинах - за державою) права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем

Зважаючи на викладене, суд вважає, що заявлені прокурором вимоги про визнання незаконними та скасування пунктів рішення Коблівської сільської ради і скасування запису про реєстрацію права власності не є необхідним і ефективним способом захисту для вирішення питання про захист права власності держави чи територіальної громади на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь прокуратури сплачені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які складаються із судового збору за задоволеною позовною вимогою майнового характеру та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 1762,00 грн.+881,00 грн.=2643,00 грн..

На підставівикладеного,керуючись ст.ст. 12,13,258,259,263-265ЦПК України, суд у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у власність держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації з правом постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 4820982200:12:040:0023.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір у сумі 2643,00 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: