Постанова № 11883344, 11.10.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2010 року Справа № 2а-2002/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Псоміаді С.І.,

за участю

прокурора: Ногіної О.М. (посвідчення № 306 від 04.07.07),

представника позивача : Степаненко О.А. (довіреність № 14-260д від 26.12.07),

представника відповідача: Білаш Л.І. (довіреність № 6 від 11.01.10),

представника третьої особи: Басакіна В.В. (довіреність № 8 від 11.01.10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, третя особа Державна податкова адміністрація в Луганській області про визнання нечинними податкових повідомлень рішень № 0000162342/3 від 10.09.2007 року на суму 768407,10 грн. та № 0000312342/3 від 10.09.2007 року на суму 334271,87 грн., -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2010 року з Вищого адміністративного суду України до Луганського окружного адміністративного суду відповідно до ухвали від 25.02.10. для нового розгляду надійшла адміністративна справа за адміністративним позовом Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, третя особа Державна податкова адміністрація у Луганській області про визнання нечинним податкових повідомлень рішень № 0000162342/3 від 10.09.2007 року на суму 768407,10 грн., № 0000312342/3 від 10.09.2007 року на суму 334271,87 грн., визнання факту завищення податкових зобовязань позивача з податку на прибуток у сумі 3306925,00 грн. та з податку на додану вартість у сумі 249789,00 грн., визнання факту бездіяльності посадових осіб контролюючого органу щодо невідображення в акті перевірки від 20.01.2007 року № 23-23-32355669 зазначених завищень податкових зобовязань ДП «Свердловантрацит».

Ухвалою суду від 19 травня 2010 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання факту завищення податкових зобовязань позивача з податку на прибуток у сумі 3306925,00 грн. та з податку на додану вартість у сумі 249789,00 грн. та визнання факту бездіяльності посадових осіб контролюючого органу щодо невідображення в акті перевірки від 20.01.2007 року № 23-23-32355669 зазначених завищень податкових зобовязань ДП «Свердловантрацит».

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення щодо суті позовних вимог та просив задовольнити позов повністю.

Прокурор, представник відповідача та представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечували, підтримали пояснення, викладені у запереченнях на позов та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Особами, що беруть участь у розгляді справи, клопотань про колегіальний розгляд справи не заявлялось.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд з урахуванням обставин, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.02.10. у цій справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що податковим органом в період з 27.11.2006 року по 15.01.2007 року було проведено планову виїзну перевірку ДП «Свердловантрацит» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2006 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт № 23-23-32355669 від 20.01.2007 року, згідно з яким під час перевірки встановлені порушення п.п.4.1.1 п.4 ст.4, п.п.4.1.6 п.4 ст.4, п.5.9 ст.9, п.п.11.3.5 п.11 ст.5, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5, п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5, п.п.5.2.11 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.1 ст.5, п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.5.4.9 п.5.4 ст.5, п.п.5.4.10 п.5.4 ст.5, п.п.5.6.1 ст.5, п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.9.1 та п.9.3 ст.9 Закону України «Про заходи, направлені на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» в результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період на загальну суму 1030079 грн., п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1, 7.3.5, 7.3.6 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.3, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого зменшено податок на додану вартість на 29219 грн.

01.02.2007 року податковим органом винесено податкове повідомлення рішення № 0000162342/0 на суму 954266,85 грн., в тому числі податок 773843,50 грн., фінансові санкції 180423,35 грн.

Позивач не погодився з висновком податкового органу та направив первинну скаргу до відповідача, яку було залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення рішення з податку на прибуток підприємства від 05.04.2007 року № 0000162342/1 на загальну суму 954266,85 грн., в тому числі податок 773843,50 грн., фінансові санкції 180423,35 грн. та № 0000312342/1 на загальну суму 541066,15 грн., в тому числі податок 10718,50 грн., фінансові санкції 530347,65 грн.

Позивач звернувся до ДПА в Луганській області з повторною скаргою на вищезазначені податкові повідомлення рішення, за результатами розгляду якої були частково скасовані повідомлення рішення від 05.04.2007 року № 0000162342/1 в сумі 185859,75 грн., в тому числі податок - 185859,75 грн. та № 0000312342/1 в сумі 206794,28 грн., в тому числі фінансових санкцій - 206794,28 грн.

За результатами розгляду повторної скарги податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення від 15.06.2007 року № 0000162342/2 на загальну суму 768407,10 грн., в тому числі податок 587983,75 грн., фінансові санкції 180423,35 грн. та № 0000312342/2 на загальну суму 334271,87 грн., в тому числі податок 10718,50 грн., фінансові санкції 323553,37 грн.

Не погодившись з висновками рішень про результати розгляду скарг позивач направив скаргу до ДПА України. Рішенням про результати розгляду скарги скарга позивача була залишена без задоволення.

За результатами розгляду скарги ДПА, відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 10.09.2007 року № 0000162342/3 на суму 768407,10 грн., в тому числі податок 587983,75 грн., фінансові санкції 180423,35 грн. та № 0000312342/3 на загальну суму 334271,87 грн., в тому числі податок 10718,50 грн., фінансові санкції 323553,37 грн.

В акті перервірки податковим органом зроблено висновок, що позивач, в порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 , п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334 занизив податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 598702,25 грн.

Так, за рахунок завищення валових витрат в результаті включення їх до складу витрат на заміну риштаків і ланцюгів на скребкових конвеєрах, заміну комбайнового ланцюга та заміну кабелю на загальну суму 5652141,00 грн., зокрема:

·ВП «Шахта «Червоний Партизан» - 2159182,00 грн.,

·ВП «Шахта «Довжанська Капітальна» - 1907515,00 грн.,

·ВП «Шахта ім. Я.М.Свердлова» - 1062050,00 грн.,

·ВП «Шахта «Харківська» - 523394,00 грн.

За рахунок завищення валових витрат в результаті включення їх до складу вартості робіт по проведенню експертизи проекту на установку і експлуатацію магістральних стрічкових конвеєрів по структурному підрозділу ВП «Шахта «Харківська» в загальній сумі 10188,33 грн.

В зазначеному акті перевірки зроблено висновок щодо порушення позивачем п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 , п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334, в результаті якого із складу валових витрат виключені витрати на загальну суму 5652141,00 грн., зокрема:

·ВП «Шахта «Червоний Партизан» - 2159182,00 грн., в т.ч. кабель 1977642,00 грн,

·ВП «Шахта «Довжанська Капітальна» - 1907515,00 грн.,

·ВП «Шахта ім. Я.М.Свердлова» - 1062050,00 грн.,

·ВП «Шахта «Харківська» - 523394,00 грн., в т.ч. кабель 98918,00 грн.

Такий висновок було зроблено на підставі «Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств», затвердженого Наказом Міністерства промислової політики України від 04.07.2003 року № 281, згідно якого заміна риштаків і ланцюгів на скребкових конвеєрах, заміна комбайнового ланцюга та заміна кабелю не входить до переліку операцій з технічного обслуговування, отже такі витрати, як вважає відповідач, необхідно відносити до витрат, повязаних з ремонтами і поліпшенням основних фондів, які підлягають амортизації відповідно до ст. 8 Закону № 334 і повинні збільшувати вартість відповідної групи основних фондів.

Однак, згідно п. 3 Наказу Міністерства промислової політики України від 04.07.2003 року № 281 дія зазначеного Положення розповсюджується на підприємства, що входять в сферу діяльності вказаного Міністерства, а ДП «Свердловантрацит», відповідно до статуту, належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України.

Отже, посилання відповідача на вищевказане Положення суд до уваги не приймає, оскільки його дія не розповсюджується на ДП «Свердловантрацит».

Відповідно до ст. 3 Гірничого Закону України від 06.10.1999 року № 1127-ХІV гірничі відносини, що виникають у процесі діяльності гірничих підприємств, регулються у тому числі міжгалузевими та галузевими правилами технічної експлуатації.

На підставі параграфа 109 «Правил технічної експлуатації вугільних та сланцевих шахт», введених в дію Наказом Міністра вугільної промисловості СРСР та голови Держгіртехнагляду СРСР від 01.09.1976 року № 392/94, засоби механізації та автоматизації повинні застосовуватись у залежності від гірничо-технологічних умов згідно проекту, розробленому у відповідності з затвердженими «Технологічними схемами очисних і підготовчих робіт на вугільних шахтах» та заводськими інструкціями по експлуатації обладнання.

Відповідно регламенту технічного обслуговування скребкових конвеєрів, передбаченого керівництвом по експлуатіції (виробник Харківський завод «Світло шахтаря»), при добовому технічному обслуговуванні перевіряється стан риштачного ставу та скребкового ланцюга. При досягненні визначених параметрів проводиться заміна.

На запит позивача до заводу «Світло шахтаря» від 29.01.2007 року № 8/82-12, завод листом від 30.01.2007 року № 251 відповів, що заміна складових частин конвеєра повинна проводитись за їх технічним станом з урахуванням критерію граничного стану, які наведені в керівництві по експлуатації. Вказані в керівництві по експлуатації конвеєра строки служби і/чи напрацювання до заміни складових частин є середнім по галузі, тобто рекомендованим та можуть бути скориговані в залежності від конкретних умов експлуатації та регіону роботи.

Наказами по відокремлених підрозділах позивача встановлені строки служіння риштаків 3-6 місяців, ланцюгів 4-6 місяців. Як свідчать акти, відокремлені підрозділи позивача проводили часткову заміну риштаків та ланцюгів, витрати по заміні яких за період, що перевіряється, виключені зі складу валових витрат в сумі 3575581,00 грн.

В судовому засіданні встановлено також наступне. ВП «Шахта «Червоний Партизан» використано на заміну зношеного кабелю 1835 м на загальну суму 43990,83 грн. та для підключення обладнання 48456 м на загальну суму 1931483,03 грн. Усього 1975473,86 грн. За даними акту перевірки з валових витрат знято 1977642,72 грн., тобто на 2168,86 грн. знято витрат більше ніж вони є.

ВП «Шахта ім. Я.М.Свердлова» фактично здійснена заміна 289 риштаків на загальну суму 432614,80 грн. та скребкових ланцюгів 1477,88 м на загальну суму 435225,00 грн. Усього на суму 867839,80 грн. За даними акту перевірки з валових витрат знято 1062049,53 грн., тобто на 194209,73 грн. знято витрат більше ніж вони є.

Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ( надалі Закон №334) під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 податкова звітність формується на основі бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів Ураїни від 27.04.2000 року № 92 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, повязаних з поліпшенням обєкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, рекнструкція, тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання обєкта, а витрати, що здіснюються для підтримання обєкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, відповідно до п.15 Положення включаються до складу витрат.

П. 23 цього Стандарту підприємство встановлює самостійно строк корисного використання основних фондів при визнанні обєкту активом. Наказами по відокрмелених підрозділах позивача встановлено термін служби кабелю, який не перевищує 12 місяців.

Відповідно до Державного класифікатора України «Класифікація основних фондів ДК 013-97», затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19.08.97 № 507, кабелі з огляду на групи за кодами 130206 та 13208 належать до основних фондів позивача.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.2 п. 5.3 статті 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, повязані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

П.5.11 ст.5 Закону № 334 встановлення додаткових обмежень по віднесенню витрат до складу валових витрат платника податку, крім вказаних у цьому Законі, не дозволяється.

У п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону зазначено, що амортизації підлягають витрати, зокрема, на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Підпунктом 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 цього Закону передбачено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Виходячи зі змісту п.п. 30, 32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 витрати на капітальний ремонт обєктів основних фондів визнаються витратами звітного періоду, а також витрати, що здійснюються для підтримання обєкта в робочому стані та одержаання

З аналізу вказаних норм вбачається, що для цілей оподаткування поточний та капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів класифікуються як поліпшення основних фондів. Тобто Закон не передбачає чіткого розмежування термінів «ремонт» та «технічне обслуговування» основних засобів для визначення порядку обліку валових витрат підприємства. При цьому, умовою правомірності включення до складу валових витрат підприємства вартості робіт із заміни риштаків та ланцюгів на конвейері, та заміни кабельної продукції відповідно до вказаних вимог пп. 8.7.1 п.8.7. ст. 8 Закону № 334 є десятивідсоткове обмеження сум таких витрат.

П.22.2 ст.22 Закону № 334 встановлено, що в 2005 р. віднесення до валових витрат будь-яких витрат, передбачених абзацом 1 пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону № 334 і повязаних з поліпшенням основних фондів 2 4 груп, які підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, здійснюється в сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості 2 4 груп основних фондів станом на початок звітного періоду, а по обєктах основних фондів 1 групи у валові витрати включаються витрати, що не перевищують суму у розмірі 10 відстоків до балансової вартості обєкту, що ремонтується, станом на початок звітного періоду.

Суд не приймає посилань відповідача щодо того, що позивач при подачі податкових декларацій не скористався своїм правом щодо віднесення вказаних сум на збільшення валових витрат, оскільки виходячи з п.5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону, платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право подати уточнюючий розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно декларації з податку на прибуток позивача та уточнюючих розрахунків до декларацій за 2005 рік позивач мав право віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів в сумі 34408,8 тис.грн. При цьому фактично позивачем віднесено 26619,0 тис.грн. (26615,4 тис.грн. по декларації, 3,6 тис. грн. за уточнюючими розрахунками). Залишок невикористаного ліміту становить 429.4 тис. грн.

Вказаний ліміт на 2006 рік склав 35913 414 грн. Фактично використано за 9 місяців 2006 року 34 112221 грн. Залишок за 9 місяців 2006 року склав 1801193 грн.

Як вбачається з декларацій з податку на прибуток за 2006 рік до складу валових витрат віднесені витрати на поліпшення основних фондів в сумі 35 417 744 грн., уточнюючими розрахунками зазначено використання такого ліміту в сумі 402014 грн. Невикористано за 2006 рік 93656 грн. (т.5 а.с. 20 32).

Таким чином, вбачається, що позивач скористався наданим п.5.1. ст. 5 Закону № 2181 правом та скоригував відповідні показники шляхом подачі відповідних уточнюючих розрахунків.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що вказані витрати правомірно включені позивачем до складу валових витрат.

В акті перевірки по структурному підрозділу ВП «Шахта «Харківська» податковий орган вказав завищення валових витрат на суму витрат, повязаних з придбанням, будівництвом основних фондів в сумі 10188,33 грн. Завищення виникло внаслідок віднесення до складу валових витрат вартості робіт по проведенню експертизи проекту на установку і експлуатацію магістральних стрічкових конвеєрів. Відповідач в акті визначив вартість експертизи, як витрати, повязані з придбанням основних засобів.

Метою проведення вказаної експертизи визначено перевірку відповідності «Проекту на установку і експлуатацію стрічкових конвеєрів в підземних гірських виробітках ВП «Шахта «Харківська» вимогам безпеки в вугільних шахтах і правил технічної експлуатації вугільних шахт директивним документам, які регулюють безпечну експлуатацію конвеєрів.

Висновком експертизи встановлено, що проект відповідає вимогам нормативних документів по охороні праці та розроблений у відповідності до накказу Міністерства палива та енергетики України № 197 від 18.04.2003 «Про заходи щодо допуску до експлуатації конвеєрних стрічок».

Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів Ураїни від 27.04.2000 року № 92 експертизу проекту на установку і експлуатацію стрічкових конвеєрів в підземних гірничих виробітках до складу основних фондів не віднесено.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-ХІІ виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

Проектування виробничих обєктів, розроблення нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Не допускається будівництво, реконструкція, технічне переоснащення тощо виробничих обєктів, інженерних інфраструктур обєктів соціально-культурного призначення, виготовлення і впровадження нових для даного підприємства технологій і зазначених засобів без попередньої експертизи робочого проекту або робочої документації на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці. Фінансування цих робіт може провадитися лише після одержання позитивних результатів експертизи.

Отже витрати на експертизу проекту на установку і експлуатацію магістральних стрічкових конвеєрів є витратами на охорону праці, які є валовими витратами у розумінні п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334. Вказаний висновок підтримано також Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 25.02.10.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковим органом необґрунтовано зменшено валові витрати позивача на суму 5662329,33 грн. та позивач має завищення обєкта оподаткування в сумі 3267520,33 грн.

Згідно п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (налдалі Закон № 2181) контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Однак наданими стронами доказами підтверджено, що під час проведення перевірки позивач повідомляв податковий орган про наявність за період перевірки доходів, зайво віднесених до складу валових доходів по податковому обліку, та витрат, помилково не врахованих у складі валових витрат виробництва, але вони не були враховані при винесенні оспорюваних податкових повідомлень рішень.

Так, не враховані заперечення в частині вимог по зменшенню валових доходів по ВП «Свердловвуглезбут» на надмірно відображену в доходах списану прострочену кредиторську заборгованість, яка утворилась в результаті одержаної передплати від контрагентів за вугільну продукцію в сумі 29160,88 грн.

В акті перевірки щодо структурного підрозділу позивача ВП ЦЗФ «Свердловська» не відновлені валови витрати в сумі 143280,13 грн., виявлені податковим органом під час проведення перевірки, в результаті помилкового віднесення бункерів будівлі Даби до 3 групи основних фондів, замість 1 групи.

Як зазначалось, згідно з п. 22.2 ст. 22 Закону № 334 в 2005 році віднесення до валових витрат будь-яких витрат, передбачених абзацом першим підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону, та повязаних з поліпшенням основних фондів 2-4 групи, що підлягають амортизації, у тому числі витрат на поліпшення орендованих основних фондів, здійснюється у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості 2-4 групи основних фондів станом на початок звітного періоду, а по обєктах основних фондів 1 групи, до валових витрат включаються витрати, що не перевищують суму у розмірі 10 відсотків до балансової вартості обєкта, що ремонтується, станом на початок звітного періоду.

Згідно даних податкового обліку позивача основний фонд будівля Даби (ін. № 46) має залишок невикористаного ліміту на поліпшення основних фондів за 2005 рік у сумі 139653,00 грн.

Таким чином, позивач має право на збільшення валових витрат на вартість здійснених ремонтних робіт в межах ліміту по ряд. 04.10 в сумі 139653,00 грн. та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на суму 73917,00 грн. за нормою 1,25 % як амортизація 1 гр. в сумі 3627,13 грн.

Згідно даних податкового обліку позивача основний фонд хвістопровід (ін. № 27) має залишок невикористаного ліміту на поліпшення основних фондів за 2005 рік у сумі 2461,00 грн.

Таким чином позивач має право на збільшення валових витрат на вартість здійснених ремонтних робіт в межах ліміту по ряд. 04.10 в сумі 2461,00 грн. та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на суму 113662,50 грн. за нормою 1,25 % як амортизація 1 гр. в сумі 4209,28 грн.

На підставі викладеного судом не приймаються до уваги твердження відповідача, що позивачем самостійно прийнято рішення не відностити до складу валових витрат витрати підрозділу на ремонт основних фондів.

Як було зазначено, позивач скоригував відповідні показники шляхом подачі відповідних уточнюючих розрахунків до податкових декларацій згідно з вимогами п.5.1. ст. 5 Закону № 2181.

Оцінюючи доводи позивача щодо необхідності відновлення у складі валових витрат перерахувань неприбутковим організаціям суд виходить з наступного.

Позивач стверджує, що валові витрати занижені в результаті не включення в ряд. 04.8 Декларації по податку на прибуток перерахувань неприбутковим організаціям в загальній сумі 3770010,00 грн., з яких за 2 півріччя 2005 року 1565900,00 грн., за 9 місяців 2006 року 2204110,00 грн.

Згідно з п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 344 до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям засновникам постійно діючого третейського суду, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше пяти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

Постановою господарського суду м. Києва від 19.07.2006 року по справі № 11/233-А, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 року, визнано Наказ ДПА України від 12.10.2005 року № 448 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.2005 року за № 1323/11603, «Про затвердження Змін у форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджених Наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143» в частині визначення порядку розрахунку суми перерахованих грошових коштів та/або вартості переданих товарів, яка може бути віднесена до складу валових витрат платника податку згідно п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334, визначеного у другому рядку Додатка Р2 до рядка 04.8 декларації «Витрати на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг)», а саме: «частина суми, вказаної у рядку В, не більше суми (Ах0,05), зменшена на суму (Ах0,02)» таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5).

Відповідно до п.п. «і» п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону № 2181 визнання судом інструкції або податкового розяснення податкового органу (незалежно від їх реєстрації у Міністерстві юстиції України) недійсними є підставою для використання зазначеного рішення всіма платниками податків з моменту прийняття такого судового рішення, а також для відповідної зміни положень інструкцій чи розяснень контролюючих органів з цього питання. Зазначене рішення суду набирає чинності з моменту його прийняття та повинно бути оприлюднене за рахунок сторони, що програла спір (була визнана винною), протягом 30 календарних днів з моменту прийняття такого судового рішення.

Відтак, обчислення валових витрат за правилами вказаного Додатка є неправомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з податковою декларацією позивача за 2004 рік з урахуванням уточнюючих розрахунків оподатковуваний прибуток за 2004 рік становить 160834900,00 грн. Таким чином позивач має право включити до складу валових витрат по ряд. 04.8 Декларації перерахування неприбутковим організаціям у розмірі 8041745,00 грн., фактичні витрати підприємства по перерахуванню неприбутковим організаціям становлять 6363100,00 грн., до складу валових витрат у податковому обліку по ряд. 04.8 Декларації по податку на прибуток відображено 4797200,00 грн. В результаті витрати підприємства по ряд. 04.8 Декларації занижені на 1565900,00 грн.

Аналогічна ситуація склалась при відображенні витрат на перерахування неприбутковим організаціям і у 2006 році. Оподатковуваний прибуток за 2005 рік становить 104082200,00 грн., ліміт 5% - 5204110,00 грн., фактичні витрати по перерахуванню неприбутковим організаціям за 9 місяців 2006 року 5209500,00 грн. Відображено у ряд. 04.8 Декларації 3000000,00 грн. Валові витрати занижені на 2204110,00 грн.

За результатми розгляду заперечень позивача до акту перевірки та повторної скарги податковий орган врахував заниження валових витрат у загальній сумі 149790,00 грн., в тому числі 2005 рік 27324,00 грн, 2006 рік 122466,00 грн.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону № 334 у разі коли діяльність, повязана з розвідкою (дорозвідкою) запасів (родовищ) корисних копалин, не привела до їх відкриття або платником податку було прийнято рішення щодо недоцільності проведення подальшої розвідки чи розробки таких запасів (родовищ) у звязку з їх економічною недоцільністю, дозволяється віднесення витрат з такої розвідки (дорозвідки) чи розробки до складу валових витрат виробництва (обігу) поточного податкового періоду такого платника податку. При цьому балансова вартість такої групи витрат, повязана з видобутком корисних копалин, прирівнюється до нуля.

Виходячи з цієї норми, витрати на розвідку чи розробку запасів (родовищ) корисних копалин підлягають включенню до валових витрат підприємства у тому податковому періоді, у якому було прийнято рішення про економічну недоцільність таких робіт або в якому було виявлено їх марність.

Порядок списання витрат по обєктах незавершеного будівництва, що ліквідується, затверджено наказом Міністерства статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету у справах містобудування і архітектури України від 28.09.1995 № 243/150/156/195, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.10.1995 за № 357/893.

П.3 цього Порядку, зокрема встановлено, що рішення щодо ліквідації об'єктів незавершеного будівництва та списання витрат приймається міністерством і відомством, до сфери управління якого входить підприємство, організація державної власності або іншим органом, у віданні якого перебуває підприємство, організація республіканської (Автономної Республіки Крим) та комунальної власності, які виділили кошти для фінансування вказаного будівництва, якщо це будівництво здійснювалося за рахунок державних бюджетних або позабюджетних коштів. Відповідно до п.6 Порядку, списання з балансу здійснюється згідно з чинним законодавством України.

Листом від 11.11.2002 р. за № 03/30-3013 Міністерство палива та енергетики України за результатми розгляду пропозицій позивача щодо списання витрат по незавершеному будівництву обєктів технологічного комплексу допоміжного ствола проекту «розкриття та підготовка горизонту 1200 м шахти «Центроспілка» у звязку з відсутністю фінансування та недоцільністю подальшого продовження будівництва надало згоду на ліквідацію незавершеного будівництва зазначених обєктів за умови відсутності застави, судових позовів, податкової застави (т.2, а.с.56).

При цьому слід врахувати що, як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечувалось, все майно та майнові права позивача з 24.09.03. знаходились у податковій заставі, про що у Державному реєстрі застав рухомого майна зроблено запис за № 2027-1245, та підтверджується відповідним витягом (т.2 а.с.51).

П.п. 8.6.1 «в» п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181 на час вирішення питання про списання встановлено обмеження у ліквідації обєктів нерухомого або рухомого майна без згоди податкового органу.

Як вбачається з листа відповідача № 2272/24 від 21.02.03. позивач вперше звернувся до податкового органу про надання згоди на списання вказаного обєкту 27.12.02. Згоду ДПІ в м. Свердловську на списання позивачем вищевказаних витрат листом за № 100 було отримано лише 14.04.2006р. (т.2 а.с.45)

Оскільки згоду на списання було отримано позивачем 14.04.2006 року, суд вважає, що вартість списаних обєктів технологічного допоміжного стовбура проекту розкриття і підготовки горизонту 1200 м вартістю 6600491,00 грн. повинна збільшити валові витрати по податковому обліку саме у квітні 2006 року.

При розгляді справи суд враховує також, що згідно висновку судово-економічної експертизи № 08 від 14.12.2007 року у кримінальній справі відносно посадових осіб ДП «Свердловантрацит» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, висновки Акту від 20.01.2007 року № 23-23-32355669, складеного ДПІ в м. Свердловську, в частині необґрунтованого віднесення у валові затрати витрат по ремонту та поліпшенню основних засобів, які повинні збільшити вартість основних засобів, а саме, на заміну комплектуючих основних засобів (обладнання) на загальну суму 5652140,90 грн., документально не підтверджені. Документально не підтверджено, що включення до складу валових затрат витрат на зміну комплектуючих основних засобів, мало наслідком зниження податку на прибуток, який повинно сплатити ДП «Свердловантрацит».

Таким чином суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000162342/3 від 10.09.2007 року на суму 768407,10 грн., № 0000312342/3 від 10.09.2007 року на суму 334271,87 грн. прийняті з порушенням норм діючого законодавства та підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Свердловантрацит» задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000162342/3 від 10.09.2007 року на суму 768407,10 грн., № 0000312342/3 від 10.09.2007 року на суму 334271,87 грн..

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 18 жовтня 2010 року.

< Резолютивна частина >

< Текст >

СуддяО.В. Солоніченко