Рішення № 118818665, 25.04.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/19747/14-ц

Категорія 26

2/295/606/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.,

за участю секретарясудового засідання Лайчук В.В.,

відповідача ОСОБА_1 , третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк", правонаступником якого є ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ТОВ "Фінансова компанія "Інвест кредо" про стягнення заборгованості за кредитним договором,

та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства БМ Банк, правонаступником якого є ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання кредитного договору №2/7/010208 від 01 лютого 2008 року недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

19.12.2014 року позивач ПАТ «БМ Банк» звернувся до суду з позовом, вимоги якого неодноразово збільшував, та остаточно просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ БАНК», що є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Банк», заборгованість за кредитним договором № 2/7/010208 від 01.02.2008 року в розмірі 35 824,51 дол. США, що по курсу НБУ Станом на 15.08.2016 року становить 1017545,86 грн., з яких строкова заборгованість за кредитом 19112,75 дол. США, прострочена заборгованість за кредитом 6558,72 дол. США, строкова заборгованість по процентам 128,29 дол. США, прострочена заборгованість по процентам 10024,75 дол. США ; стягнути з відповідачів судові витрати. (т. 2 а.с. 179-180).

17.02.2015 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до ПАТ «БМ Банк», треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив відповити у задоволенні позову ПАТ «БМ Банк» та кредитний договір №2/7/010208 від 01 лютого 2008 року визнати недійсним з моменту його укладення. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що банком в односторонньому порядку було збільшено відсоткову ставку по кредитному договору з 12% до 14%, що призвело до внесення щомісячних платежів у більшому розмірі, ніж передбачено графіком погашення кредиту. Однак таке збільшення відсоткової ставки у поданих до суду документах не відображене. Також банк неправомірно нарахував пеню, адже внесення щомісячних платежів відбувались у встановлені графіком строки. Крім того, з моменту укладення кредитного договору курс долара США відносно гривні зріс більше ніж у 5 разів, що призвело до значного подорожчання кредиту, чим непомірно погіршується матеріальне становище боржника. (т. 1 а.с. 40-45, 213-218)

Ухвалою суду від 18.02.2015 року справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства БМ Банк, треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору №2/7/010208 від 01 лютого 2008 року недійсним, об`єднано в одне провадження. (т. 1 а.с. 69)

22.12.2015 року представником відповідача за зустрічним позовом ПАТ «БМ Банк» ОСОБА_6 подано до суду заперечення до зустрічного позову, у якому зазначено, що сторони добровільно визначити всі умови кредитного договору. Право банку підвищити відсоткову ставку передбачено умовами договору. Про підвищення відсоткової ставки ОСОБА_1 повідомлявся належним чином, про що свідчить підписання додаткової угоди № 1 від 05.11.2008 року та сплата позичальником щомісячних платежів з урахуванням підвищеної відсоткової ставки. Також умовами кредитного договору передбачено, що валютні ризики під час виконання зобов`язань несе позичальник. Тому, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити. Також ОСОБА_6 подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки оспорюваний кредитний договір укладений 01.02.2018 року, саме з цього часу слід відраховувати трирічний термін позовної давності для вимоги про визнання договору недійсним, оскільки ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав у момент підписання договору. (т. 1 а.с. 143-146)

Протокольною ухвалою суду від 14.03.2016 року до участі у справі у якості третьої особи залучено ОСОБА_3 . (т. 1 а.с. 231-232)

03.08.2016року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 подали досуду зустрічнупозовну заявудо ТОВ«БМ Банк» в особі ПАТ "БМ Банк", треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у якій просили визнати недійсними договори поруки, які укладені 01.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» та ОСОБА_5 № 2/7/010208/8-2 та між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» та ОСОБА_2 № 2/7/010208/8-3. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що ТОВ «БМ Банк» намагалось збільшити відсоткову ставку по кредитному договору без згоди поручителів. Крім того, відповідно пункту 7 договорів поруки від 01 лютого 2008 року № 2/7/010208/8-2, №2/7/010208/8-3, № 2/7/010208/8-4 передбачено, що у випадку невиконання боржником боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором поручитель приймає на себе зобов`язання здійснити виконання боргових зобов`язань в обсязі, заявленому банком в письмовій вимозі протягом 10-ти банківських днів з дня отримання відповідної письмової вимоги банку, але банк направив повідомлення тільки 01.11.2014 року. Протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання банк не пред`явив вимоги до поручителів про виконання зобов`язання, отже договори поруки припинилися. ТОВ «БМ Банк» в особі ПАТ «БМ Банк» в односторонньому порядку припинили дію договору поруки № 2/7/010208/8-4 від 01 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 шляхом його невизнання, що свідчить про припинення всіх договорів поруки. ТОВ «БМ Банк» в особі ПАТ «БМ Банк», пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й зобов`язаний пред`явити позов до поручителя протягом шести місяців від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. Товариство з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» в особі Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» пропустив шість місяців для пред`явлення позову до поручителя з моменту порушення боржником умов договору кредиту та направлення йому досудової вимоги. (том 2 а.с. 3-5) Протокольною ухвалою від 03.08.2016 р. зустрічний позов залишено без руху.

07.11.2016 року ОСОБА_1 подано до суду заперечення на зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , у якому він вказав, що між ПАТ «БМ Банк» та ОСОБА_3 договір поруки не укладався, поручителями за кредитним договором є лише ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , про що банком їм повідомлялося. Також ОСОБА_1 посилається на ст. 23 ЗУ «Про іпотеку», яка визначає, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Також зазначає, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти га одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники. (том 2 а.с. 44-45, 83-84)

Ухвалою суду від 21.12.2018 року замінено позивача Публічне акціонернетовариство "БМБанк" його правонаступником - АТ "БМ-2018". (т. 3 а.с. 86-87).

12.08.2019 року ОСОБА_4 , яка є правонаступником позивача АТ "БМ-2018" подано суду уточнену позовну заяву, у якій вона просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь заборгованість за кредитним договором № 2/7/010208 від 01.02.2008 року у розмірі 39 312, 96 дол. США, еквівалент по курсу НБУ (26,683376 грн. за 1 дол. США) становить 1 049 002,50 грн. (один мільйон сорок дев`ять тисяч дві гривні 50 копійок), з яких: за основним боргом по кредиту - 25 671,47 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 30.05.2019 становить - 685 001,47 грн., за процентами - 13 641,49 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 30.05.2019 становить - 364 001,01 грн.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 2/7/010208 від 01.02.2008 року та договором іпотеки №2/7/010208/8-1 від 01.02.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Черпак Г.А., за реєстровим № 1158, укладеним між ТОВ «БМ Банк» та ОСОБА_1 . Згідно п. 12 Кредитного договору № 2/7/010208 від 01.02.2008 останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання зобов`язань по кредитному договору боржником, за п. 13 цього ж договору кредитор вправі на свій власний розсуд звертатись з вимогою про виконання зобов`язань по кредитному договору боржником.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим №751, та договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відступлення прав вимоги здійснено на користь ОСОБА_4 , яка на даний час є кредитором та іпотеко держателем. Боржнику ОСОБА_1 про перерід права вимоги відомо, однак він не виконує грошові зобов`язання за кредитним договором № 2/7/010208 від 01.02.2008 року. Розмір заборгованості перед новим кредитором становить 39 312, 96 дол. США, еквівалент по курсу НБУ (26,683376 грн. за 1 дол. США) становить 1 049 002,50 грн. (один мільйон сорок дев`ять тисяч дві гривні 50 копійок), з яких за основним боргом по кредиту - 25 671,47 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 30.05.2019 становить - 685001,47 грн., за процентами - 13 641,49 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 30.05.2019 становить - 364 001,01 грн. ОСОБА_1 не здійснює погашення заборгованості більше п`яти років. (т. 3 а.с. 230-231)

Протокольною ухвалою суду від 19.08.2019 року залучено до участі у справі правнонаступники позивача ОСОБА_4 . (т. 4 а.с. 26-27)

Ухвалою від 25.04.2024 зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 та ОСОБА_2 до ТОВ «БМБанк» в особі ПАТ "БМ Банк", треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів поруки, які укладені 01.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» та ОСОБА_5 № 2/7/010208/8-2 та між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» та ОСОБА_2 № 2/7/010208/8-3 визнано неподаним та повернуто заявникам.

Позивач ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи без її участі позовні вимоги підтримала просила задовольнити. Відповідач ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення позову, просив відмовити за недоведеністю та безпідставністю. Представник третьої особиТОВ Фінансовакомпанія "Інвест-Кредо" подавзаяву пророзгляд справибез участіпредставника,позов ОСОБА_4 просив задовольнити. Третя особа ОСОБА_5 позовні вимоги позивача підтримала, просила розгляд справи проводити без її участі(Т. 5 а.с.153). Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні просив задовольнити первісний позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову за безпідставністю. Третя особа ОСОБА_3 просив задовольнити зустрічний позов та відмовити в задоволенні первісного позову за безпідставністю. Суд, заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що первісний позов та зустрічний позов не підлягають до задоволення з наступних підстав. Відповідно дост.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст. 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 01 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк», правонаступником якого є АТ «БМ Банк» було укладено кредитний договір № 2/7/010208, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 33000,00 доларів США, а позичальник зобов`язався оплатити кредит, відсотки та інші платежі згідно умов указаного договору. Згідно умов кредитного договору кредит надавався з відсотковою ставкою 12 відсотків річних строком до 31 січня 2023 року. Погашення заборгованості за кредитним договором за кожний поточний кредитний місяць здійснюється позичальником рівними платежами - згідно з графіком погашення заборгованості за кредитом (додаток № 1), який є невід`ємною частиною даного договору, на рахунок № НОМЕР_1 , починаючи з 21 числа не пізніше останнього робочого дня поточного календарного місяця. (т. 1 а.с. 6-16)

01 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір іпотеки № 2/7/010208/S-1, згідно якого останній в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передав в іпотеку однокімнатну квартиру загальною площею 38,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 17-18)

01.02.2008 року між ТОВ «БМ Банк» та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 2/7/010208/ S-2 та 01.02.2008 року між ТОВ «БМ Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2/7/010208/S-3, згідно п. 1 яких поручителі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зобов`язалися перед кредитором за зобов`язаннями ОСОБА_1 , що випливають з кредитного договору № 2/7/010208 від 01.02.2008 року. (т. 1 а.с. 19-20)

Також, 01.02.2008 року між ТОВ «БМ Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 2/7/010208/ S-4, згідно п. 1 якого поручител ОСОБА_3 зобов`язався перед кредитором за зобов`язаннями ОСОБА_1 , що випливають з кредитного договору № 2/7/010208 від 01.02.2008 року. (т. 1 а.с. 77)

05.11.2008 року між ВАТ «БМ Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № 2/7/010208 від 01.02.2008 року, відповідно до якої відсоткову ставку за кредитним договором визначено у розмірі 14 % річних. (т. 2 а.с. 178)

Зі змісту листа НБУ від 13.12.2018 року за № 27-0006/66477 вбачається, що 21.08.2008 року ТОВ" БМ Банк" змінив організаційно правову форму на ВАТ "БМ Банк", 14.05.2010 року ВАТ "БМ Банк" змінено на ПАТ "БМ Банк", 08.06.2018 р. ПАТ "БМ Банк" змінено на АТ "БМ Банк". Крім того, зазначено, що 06.11.2018 року рішенням № 749-рш Національного банку України відкликано банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій та Банк виключено з Державного реєстру банків. Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правонаступником ПАТ «БМ «Банк» є АТ «БМ-2018» (т. 3 а.с. 82-83)

30.05.2019року міжАТ «БМ-2018»та ТОВ«Фінансова компанія«Інвест кредо» укладенодоговір провідступлення прававимоги грошовихзобов`язань закредитним договоромта договорамизабезпечення №30/05/2019,за умовамиякого доТОВ «Фінансовакомпанія «Інвест кредо»перейшло правовимоги до ОСОБА_1 кредитним договором№ 2/7/010208від 01.02.2008року.Розмір заборгованостіБоржника,право вимогиякої відступаєтьсяза цимДоговором,станом на30.05.2019становить 39312,96 дол. США, еквівалент по курсу НБУ (26,683376 грн.) становить 1 049 002,50 грн., з яких: за основним боргом по кредиту - 25 671,47 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 30.05.2019 становить - 685 001,49 грн., за процентами - 13 641,49 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 30.05.2019 становить - 364 001,01 грн. Одночасно з укладенням даного договору, між первісним кредитором та новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №2/7/010208/ S -1 від 01.02.2008, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Черпак Г.А., за реєстровим №1158, що укладений з ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстровано в реєстрі № 751 (т. 3 а.с. 117-123, 137-142)

31.05.2019 року АТ «БМ-2018» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Інвест кредо» згідно договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором та договорами забезпечення №30/05/2019 від 30.05.2019 року. (т. 3 а.с. 174)

30.05.2019 року між ТОВ«Фінансова компанія«Інвест кредо» та ОСОБА_4 укладенодоговір провідступлення прававимоги грошовихзобов`язань закредитним договоромта договорамизабезпечення,за умовамиякого до ОСОБА_4 перейшло правовимоги до ОСОБА_1 кредитним договором№ 2/7/010208від 01.02.2008року.Розмір заборгованостіБоржника,право вимогиякої відступаєтьсяза цимДоговором,станом на30.05.2019становить 39312,96 дол. США, еквівалент по курсу НБУ (26,683376 грн.) становить 1 049 002,50 грн., з яких: за основним боргом по кредиту - 25 671,47 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 30.05.2019 становить - 685 001,49 грн., за процентами - 13 641,49 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 30.05.2019 становить - 364 001,01 грн. Одночасно з укладенням даного договору, між первісним кредитором та новим кредитором здійснено укладення договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки №2/7/010208/S-1 від 01.02.2008, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Черпак Г.А., за реєстровим №1158, укладений з ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстровано в реєстрі № 751 (т. 3 а.с. 125-135)

31.05.2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Інвест кредо» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги ОСОБА_4 згідно договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором та договорами забезпечення №б\н від 30.05.2019 року. (т. 3 а.с. 175)

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України ( частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до положень частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами ( стаття 629 ЦК України). Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання ( неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610,611 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Якщо в зобов`язанні встановлено строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк ( термін). За загальним правилом статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється саме у зв`язку з належним його виконанням. Під належним виконанням зобов`язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов`язків, що випливають із зобов`язання. За своїм характером це поняття включає належних кредитора та боржника, належні час, предмет, місце і спосіб виконання. З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, кошти вчасно не повернув, що не заперечувалось відповідачем. Вказаний договір був забезпечений іпотекою належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 . Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 11.03.2014 квартира АДРЕСА_2 визнана спільною власністю подружжя та визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про іпотеку", у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. За таких обставин іпотека є дійсною для набувача ОСОБА_5 . Однак вимог до ОСОБА_5 позивач не заявляє. Умовами договору іпотеки, зокрема, передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно п. 4.1 договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у випадку, зокрема неналежного виконання умов іпотечного та/або кредитного договору. У пункті 4.3 договору передбачено, що реалізація предмета іпотеки, зокрема в даному випадку може бути здійснена шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в порядку визначеному ст. 37 Закону України " Про іпотеку" При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України « Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Частинами першою-третьою, п`ятою статті 37 цього Закону передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Відповідно до частини четвертої статті 36 цього Закону після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18 зазначено, що « вирішуючи виключну правову проблему щодо тлумачення та застосування норми права, що міститься в частині четвертій статті 39 Закону України « Про іпотеку», Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, викладеними в постановах від 13 лютого 2019 року в справі №759/6703/16-ц та від 20 листопада 2019 року у справі № 295/759/19 про те, що в разі завершення позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України « Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями цього Закону всі наступні вимоги є недійсними. Тобто, частина четверта статті 36 Закону України « Про іпотеку» вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів». Надавши таке тлумачення вказаної норми права, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на необхідність врахування принципу свободи договору як загальної засади цивільного законодавства, оскільки сторони є вільними при укладенні договору, що означає можливість забезпечення основного зобов`язання як у повному обсязі, так і в його частині відповідно до умов забезпечувального правочину, а кредитор при укладенні іпотечного договору не позбавлений можливості оцінити всі звичайні ризики, у тому числі і вірогідність того, що за рахунок вартості іпотечного майна (як забезпечувального правочину) не буде забезпечене основне зобов`язання в повному обсязі. Частина третя статті 6 ЦК України дозволяє сторонам у договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо відступ від положень закону в цих актах прямо заборонено, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Частина четверта статті 591 ЦК України додатково вказує, що у разі, коли сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, керуючись принципом свободи договору, сторони можуть відступити від положень як статті 36 Закону України « Про іпотеку», так і загальних положень ЦК України щодо реалізації предмета іпотеки. Якщо такого відступу від положень цивільного законодавства не було здійснено за договором, кредитор не може вимагати виконання боржником основного зобов`язання після звернення стягнення у позасудовий спосіб на предмет іпотеки та стягувати різницю між сумою зобов`язання та вартістю предмета іпотеки. 31.01.2019 ПАТ "БМ- 2018", 27.03.2019, 07.06.2019 ОСОБА_4 направили рекомендованим відправленням ОСОБА_1 письмові вимоги про усунення порушень умов кредитного договору, з попередженням про можливе задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження, що міститься в умовах договору іпотеки. Вимоги стягувача про повернення коштів, ОСОБА_1 виконані не були. Оскільки боржник ОСОБА_1 зобов"язання за кредитним договором не виконав, тому позивач скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі застереження в договорі іпотеки. 12.03.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. на підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, серія номер 751, що виданий 30.05.2019 та договору іпотеки , серія номер 1158, що виданий 01.02.2008, вніс запис про прийняте рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Частина четверта статті 36 Закону України « Про іпотеку» ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов`язання після позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів. Таким чином, у спірних правовідносинах мало місце позасудове врегулювання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, тому вимоги про стягнення заборгованості за договором позики від 01.02.2008 року у розмірі 662 350,50 грн. є безпідставними. Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором позики від 01.02.2008 року у розмірі 662350,50 грн. за безпідставністю.

Щодо зустрічногопозову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства БМ Банк, треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання кредитного договору №2/7/010208 від 01 лютого 2008 року недійсним, суд зазначає наступне.

Представником відповідача за зустрічним позовом ПАТ «БМ Банк» ОСОБА_6 подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки оспорюваний кредитний договір укладений 01.02.2018 року, саме з цього часу слід відраховувати трирічний термін позовної давності для вимоги про визнання договору недійсним, оскільки ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав у момент підписання договору. (т. 1 а.с. 145-146)

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно достатті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За частиною першою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, ОСОБА_1 у позові посилається на обставини, які виникли не у момент укладення договору, а згодом, зокрема зростання курсу долара США відносно гривні, отже обчислення початку перебігу позовної давності з моменту укладання договору, немає підстав, отже заява представника відповідача за зустрічним позовом про застосування наслідків спливу строку позовної давності, підстави відсутні.

Закон України «Про захист прав споживачів»застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Також даною статтею визначені права та обов`язки сторін договору споживчого кредиту.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 15 вказаного Закону, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Частиною 2 ст. 15 цього ж Закону передбачено, інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Обов`язковим елементом укладання договору є ознайомлення із змістом договору. Позичальник повинен ознайомитися з договором перед його підписанням. Укладаючи кредитний договір, будь-яка сторона повинна була уважно з`ясувати, на яких умовах він укладається, а тому з власної ініціативи на момент отримання коштів визначити для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не можуть безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін договору.

Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті18 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗакону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Із тексту кредитного договору вбачається, що позивачу була надана повна та достовірна інформація про умови споживчого кредиту.

Посилання ОСОБА_1 на незаконне збільшення в односторонньому порядку банком відсоткової ставки за кредитом суд вважає необґрунтованим, оскільки підписанням додаткової угоди від 05.11.2008 року № 1 до кредитного договору №2/7/010208 від 01.02.2008 року, ОСОБА_1 виявив свою згоду на підвищення відсоткової ставки, отже підняття відсоткової ставки відбулося не в односторонньому порядку, а за погодженням сторін. (т. 2 а.с. 178).

Крім того, як роз`яснено Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з

розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті (абзац 1 п. 16).

Відповідно дост. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Загальними вимогами чинності правочину є такі: зміст правочину не може суперечитиЦК Українита іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь-якому елементі правочину.

Суд, на підставі оцінених доказів встановив, щоспірний кредитний договір був підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов цього договору. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_1 на момент укладення договору та додаткової угоди № 1 від 05.11.2008 року не заявляв додаткових вимог щодо умов цих договорів та в подальшому виконував його умови протягом тривалого часу. У додатках до кредитного договору, які підписані позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування. Інші доводи ОСОБА_1 , які викладені у зустрічній позовні заяві, значення до визначення дійсності договору не вливають. При таких обставинах суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору №2/7/010208 від 01 лютого 2008 року недійсним.

Керуючись ст. 3, 6, 11, 203, 204, 215, 512, 514, 515, 516, 525, 526, 610, 627, 628, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 76-82, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ: В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором -відмовити. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства БМ Банк, треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання кредитного договору №2/7/010208 від 01 лютого 2008 року недійсним відмовити. Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Позивач ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 . Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; Треті особи: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складено 02.05.2024 року.

Суддя Л.М. Чішман