Постанова № 11881635, 11.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2010 р. справа № 2а-8833/09/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Горлівське», м. Горлівка

до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000022334/0 від 19 травня 2009 року

за участю представників сторін:

від позивача: Федоренко Д.А. за дов. від 2 січня 2009 року

від відповідача: Черевко Д.В. за дов. від 18 листопада 2009 року

Граніної О.В. за дов. від 22 липня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством «Горлівське» заявлено позов до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення-рішення № 0000022334/0 від 19 травня 2009 року.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000022334/0 від 19 травня 2009 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податковим органом помилково встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижений податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 72800,00 грн. в декларації за 2008 рік, а також завищено відємне значення обєкту оподаткування на прибуток на загальну суму 353993,00 грн. по декларації за 2008 рік., а також на те, що податковим органом помилково зроблено висновок про те, що із суми витрат 446160,00 грн., позивачем неправомірно віднесена до складу валових витрат 327739,00 грн., яка не підтверджена відповідними бухгалтерськими документами, оскільки сума 446160,00 грн. перевірена і підтверджена актом перевірки від 11 квітня 2008 року № 667-23-3/32804702 за період з 1 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року. Позивач зазначає, що при складанні декларації з податку на прибуток за 2008 рік, підприємством в частині відображення суми витрат 446160,00 грн. були порушені вимоги Наказу Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592, яким затверджено Форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок її складання, а саме, позивач відобразив зазначену суму у рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів», а не в рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року», проте зазначена помилка не призвела до завищення або заниження обєкту оподаткування, що не враховано податковим органом при проведенні перевірки. Позивач зазначає, що податковим органом зроблений помилковий висновок про безпідставність включення до рядка 04.1. «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» декларації з податку на прибуток за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року витрати по оренді устаткування в сумі 141841,00 грн. у звязку з відсутністю виробничої діяльності з агломерації камяного вугілля і переробки вугілля, оскільки, виходячи із змісту норми пункту 1.32. статті 1, статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», закон не визначає господарську діяльність лише як основну виробничу діяльність та не ставить залежність самого поняття «господарська діяльність» від часу отримання доходу. Підприємством укладений договір оренди устаткування № 0304-1 від 1 березня 2001 року для переробки вугілля, договір переробки давальницької сировини № 01-06/08 від 1 червня 2008 року, згідно якого було завезено вугілля призначене для переробки. Витрати по орендній платі були включені до складу валових витрат з урахуванням вимог норм підпункту 5.2.1. пункту 5.2., пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач не погоджується з висновками податкового органу про безпідставність включення до складу валових витрат суми вартості електроенергії 175613,00 грн. у звязку з тим, що ці витрати не повязані з господарською діяльністю, оскільки розрахунок витрат на електроенергію, зроблений податковим органом шляхом множення кількості зважених вагонів на калькуляційну вартість електроенергії, яка є плановою, в той час як фактичні витрати відображаються в бухгалтерському та податковому обліку. Крім того, позивач не згоден з тим, що податковим органом зменшені витрати на суму вартості електроенергії, яка спожита позивачем для адміністративних цілей, утримання будівель, устаткування, освітлення, охорони праці тощо. Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказавши на те, що позивачем в порушення пункту 5.1., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до складу валових витрат суми витрат, не врахованих у попередніх періодах у розмірі 327739,00 грн. за І квартал 2008 року, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Фактично, цю суму віднесено позивачем до рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» декларації з податку на прибуток за 2008 рік. Валові витрати у декларації за 2007 рік складають 2162 506,00 грн., залишок становить 118 4521,00 грн. В декларацію за І квартал 2008 року включено валові витрати в сумі 446160,00 грн., в той час як залишок склав лише 118 4521,00 грн., тобто, не підтвердженою є суми витрат 327739,00 грн. В порушення пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем у 2008 році безпідставно віднесено до складу валових витрат 317454,00 грн., які не повязані з господарською діяльністю, а саме витрати на оренду обладнання на суму 141841,00 грн. та вартість електроенергії на суму 175613,00 грн. Щодо безпідставного віднесення витрати на оренду обладнання на суму 141841,00 грн. відповідач зазначає, що позивач у 2008 році не здійснював виробничу діяльність з агломерації камяного вугілля, оскільки доходи, що отримані ним протягом 2008 року (від надання послуг вагової, послуг розміщення давальницької сировини, від реалізації вугілля, реалізації оборотних активів) не відповідають ознакам виробництва агломерації камяного вугілля, тому включення послуг до складу валових витрат на підставі рахунків, що видавались ДП ВАТ ДХК «Донбасвуглезбагачення» за договором оренди від 1 березня 2004 року № 0304-1 є безпідставним. Щодо безпідставного віднесення витрати на електроенергію в сумі 175613,00 грн., відповідач зазначає, що згідно калькуляції послуг вагової до договору № 44/1 від 3 вересня 2004 року, вартість послуги зважування 1 вагона складає 129,03 грн., а вартість електроенергії, включеної до ціни зважування складає 37,4 грн. Решта електроенергії, на думку відповідача, не повязана з господарською діяльністю позивача. Відповідач вважає, оскільки позивач у 2008 року переробку вугілля не здійснював, він не мав права відносити послуги електроенергії до складу валових витрат у 2008 році, та вони є такими, що не повязана з господарською діяльністю. Тому вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Закрите акціонерне товариство «Горлівське» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської ради 26 січня 2004 року, включене до ЄДРПОУ за номером 32804702, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Микитівському районі м. Горлівки (арк. справи 154, 155).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Серед прав, наданих податковим органом, передбачено здійснення планових та позапланових виїзних перевірок. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Так, відповідно до статті 11-1 цього Закону, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Стаття 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Згідно зазначеної норми посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Судом встановлено, що перевірка проводилась на підставі плану-графіку проведення документальних перевірок субєктів господарювання та направлення на перевірку № 001007 від 9 квітня 2009 року, яке вручено директору підприємства позивача Реутову О.Г. (арк. справи 103).

Вручення копії наказу керівника податкового органу платнику податків про проведення планової виїзної перевірки законом не вимагається.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що планова виїзна перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, проте, суд вважає за доцільне здійснити аналіз наявності чи відсутності порушень з боку позивача норм податкового законодавства.

У період з 13 квітня 2009 року по 14 травня 2009 року Горлівською обєднаною державною податковою інспекцією Донецької області здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 15 травня 2009 року № 1392/23-4/32804702 (арк. справи 8 91).

За результатами перевірки керівником податкового органу 19 травня 2009 року згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ за порушення підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000022334/0, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 87360,00 грн., у тому числі 72800,00 грн. - за основним платежем та 14560,00 грн. - за штрафними санкціями (арк. справи 92).

Однією з правових підставою визначення податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000022334/0 від 19 травня 2009 року в акті перевірки наведені норми пункту 5.1., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З посиланням саме на зазначені норми встановлено завищення суми валових витрат у І кварталі 2008 року, не врахованих у попередніх періодах у розмірі 327793,00 грн., які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Податковим органом зроблений зазначений висновок, виходячи з того, що згідно декларації з податку на прибуток за 2007 рік, наданої до Микитівського відділення Горлівської ОДПІ, підприємством задекларовані валові витрати в сумі 2116475,00 грн. (рядок 04.1), інші витрати 46031,00 грн. (рядок 04.13). Валові витрати в декларації за 2007 рік (рядок 04.1) відображені у сумі 2162506,00 грн., залишок суми валових витрат, які не включено до складу валових витрат складає 118421,00 грн. В декларації за І квартал 2008 року позивач відобразив валові витрати в сумі 446160,00 грн., в той час, як залишок склав 118421,00 грн., тобто, не підтвердженими бухгалтерськими документами є витрати в сумі 327739,00 грн.

Ухвалою суду від 5 серпня 2009 року у справі було призначено проведення судово-економічної експертизи.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 4173/24-6914/25 від 25 серпня 2010 року (арк. справи 243 250), при дослідженні декларації з податку на прибуток за 2007 рік № 17923 від 5 лютого 2008 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок № 1415 від 13 лютого 2008 року, № 1738 від 3 березня 2008 року, експертом встановлено, що за результатами 2008 року підприємство отримало збиток в сумі «-446160,00 грн.». Зазначене відображається в акті планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року № 667 23-3/32804702 від 11 квітня 2008 року (арк. справи 178 211). Розбіжностей по сумі отриманих збитків за 2007 рік з урахуванням уточнюючих розрахунків даною перевіркою не встановлено. Експертом встановлено, що позивачем при складанні декларації з податку на прибуток за І квартал, півріччя, 3 квартали 2008 року не враховані вимоги Наказу Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592, яким затверджено Форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок її складання, у відповідності до якого від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового рокувідображається у рядку 04.9, а не у рядку 05.2. «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів». Проте зазначене не призвело до заниження або завищення обєкту оподаткування.

Крім того, суд зазначає, що актом перевірки від 15 травня 2009 року № 1392/23-4/32804702 не встановлено, що склад валових витрат за 2007 рік не підтверджений первинними бухгалтерськими документами. Сума 446160,00 грн. відображено в рядку 05.2 в декларації за 1 квартал 2008 року «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» (арк. справи 226). При розрахунку суми прибутку, що підлягає оподаткуванню за І квартал 2008 року, з урахуванням того, що на думку податкового органу, сума підтверджених валових витрат складає 118421,00 грн., обєкт оподаткування буде мати негативне значення (рядок 11), тобто відображення суми 118421,00 грн. в рядку 05.2 призведе до негативного значення прибутку, що підлягає оподаткуванню і не призведе до заниження або завищення обєкту оподаткування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність посилань податкового органу на завищення суми валових витрат у І кварталі 2008 року на 327793,00 грн.

Крім того, актом перевірки встановлено, що в порушення пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем до складу валових витрат віднесено вартість оренди обладнання 141841,00 грн., яка не повязані з господарською діяльністю, у звязку з тим, що позивач не здійснював виробничу діяльність з агломерації камяного вугілля у 2008 році, що вбачається з переліку отриманих видів доходів від інших видів господарської діяльності.

Судом встановлено, що позивачем був укладений з Державним відкритим акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Горлівська» дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасвуглезбагачення» № 0304-1 від 1 березня 2004 року (арк. справи 60 70), відповідно до умов якого позивач прийняв у користування окреме індивідуально визначене майно, експертна оцінка якого складає 848705,07 грн.

Орендодавцем було виставлено позивачу рахунки в оплату послуг оренди майна

№ 3 від 31 січня 2008 року на суму 12623,27 грн., № 8 від 29 лютого 2008 року на суму 12989,34 грн., № 9 від 31 березня 2008 року на суму 13340,05 грн., № 16 від 31 травня 2008 року на суму 14276,22 грн., № 19 від 30 липня 2008 року на суму 14461,81 грн., № 22 від 31 червня 2008 року на суму 14577,50 грн., № 25 від 31серпня 2008 року на суму 14577,50 грн., № 28 від 30 вересня 2008 року на суму 14577,50 грн., № 33 від 30 листопада 2008 року на суму 14988,41 грн., № 32 від 31 жовтня 2008 року на суму 14737,86 грн., № 34 від 30 грудня 2008 року на суму 15213,24 грн. (арк. справи 71 81).

Як встановлено висновком експерта, згідно наданої позивачем експерту розшифровки валових витрат за 2008 рік, значиться включення валових витрат по оренді обладнання до розділу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 141841,40 грн. Згідно індивідуального переліку майна ДВАТ «ЦЗФ «Горлівська», що передається в оренду позивачу значиться 288 одиниць найменувань майна. Наприклад: електродвигун (генератор), станція ПХГ магнітна, трансформатор, кран мостовий, конвеєр стрічковий, скребковий конвеєр, трактор-вантажник, принтер, компютер, холодильник, ліфт вантажний, лебідка, ваги, телефон, екскаватор, насос, УАЗ 3909, ІЖ 412028, трактор, вентилятор та інше.

Згідно відомостей аналітичного обліку позивача, по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками», головної книги по рахунку 631, виставлених рахунків ДВАТ «ЦЗФ «Горлівська», значиться нарахування зобовязань за оренду майна за січень-грудень 2008 року в сумі 141841,40 грн.

Крім того, експертом досліджено договір про надання послуг № 44/1 від 3 вересня 2004 року, що укладений позивачем з Державним підприємством «Шахта ім. Гагаріна», відповідно до пункту 1.1., якого позивач за дорученням Державного підприємства «Шахта ім. Гагаріна» (замовник) приймає на себе зобовязання з надання послуг, повязаних з прийманням рядового вугілля від замовника по стрічковому конвеєру виконавця, навантаження рядового вугілля в залізничні вагони, перевантаженням на залізничних вагах завантажених залізничних вагонів, перевезення залізничних вагонів орендованим тепловозом. Виходячи з наведеного, експертом встановлено, що до рядку 04.1. декларації з податку на прибуток за 2008 рік позивачем віднесено витрати в сумі 141841,40 грн. не вартості оренди обладнання для здійснення виключно основного виду діяльності агломерації камяного вугілля, а й вартості оренди індивідуально визначеного майна, орендованого позивачем на підставі договору оренди № 0304-1 від 1 березня 2004 року індивідуально визначеного майна. Також, в ході документального дослідження переліку індивідуально визначеного майна ДВАТ «ЦЗФ «Горлівська», переданого в оренду позивачу, експертом встановлено, що приведеному порядку значиться вказане майно, як для технічного призначення так і загального призначення. Таким чином, на підставі наданих експерту первинних документів, враховуючи вимоги пункту 1.32. статті 1, пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за даними дослідження документально не підтверджується порушення позивачем пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат в сумі 141541,40 грн.

Також актом перевірки встановлено, що в порушення пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем до складу валових витрат віднесено вартість електроенергії 175 613,00 грн., яка не повязані з господарською діяльністю, у звязку з тим, що позивач не здійснював виробничу діяльність з агломерації камяного вугілля у 2008 році, що вбачається з переліку отриманих видів доходів від інших видів господарської діяльності, тому позивач не мав право відносити послуги електроенергії до складу валових витрат у 2008 році.

Перевіркою встановлено, що отримані послуги електроенергії частково включаються до вартості послуг вагової, які надавалися на адресу Державного підприємства «Шахта ім. Гагаріна» на підставі укладеного договору від 3 вересня 2004 року № 44/1. Згідно калькуляції послуг вагової до даного договору, вартість послуги зважування одного вагону складає 129,03 грн. без ПДВ. Вартість електроенергії, включеної до ціни зважування одного вагону складає 37,4 грн. Решта електроенергії, яка віднесена до складу витрат виробництва та не включена до послуг вагової, не повязана з господарською діяльністю підприємства, оскільки, за висновками акту перевірки, позивач не здійснював виробничу діяльність з агломерації камяного вугілля.

Судом встановлено, що позивачем було укладено договір № 44/1 на надання послуг від 3 вересня 2004 року з Державним підприємством «Шахта ім. Гагаріна» (арк. справи 82 88), відповідно до умов якого позивач виконував послуги з приймання рядового вугілля по стрічковому конвеєру, завантаженням рядового вугілля в залізничні вагони, перевантаження на залізничних вагах завантажених залізничних вагонів, оформлення необхідних залізничних документів для відправлення вагонів на станцію Нікітова, перевезенням залізничних вагонів орендованим тепловозом. В пункті 2.2. договору зазначено, що вартість перевантаження 1 завантаженого залізничного вагону становить 8,05 грн. Відповідно до додаткової угоди № 3 від 2 січня 2008 року до даного договору сторони домовилися про зміну вартості перевантаження 1 завантаженого залізничного вагону до 124,03 грн. без ПДВ.

У 2004 році позивачем укладено договір про постачання електроенергії № 15 від 1 березня 2004 року з ВАТ «Донецькобленерго», центральними електричними мережами (арк. справи 89 92).

Постачальником електроенергії було виставлено позивачу рахунки в оплату електроенергії (арк. справи 93 98).

Як встановлено висновком експерта, згідно відомостей аналітичного обліку позивача по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками», головної книги по рахунку 631, виставлених рахунків ВАТ «Донецькобленерго», значиться нарахування зобовязань за спожиту електроенергію за січень-грудень 2008 року в сумі 236642,51 грн., які виникли внаслідок отримання зазначених рахунків.

Згідно наданої розшифровки валових витрат позивача до декларації за 2008 рік значиться включення витрат за спожиту електроенергію до розділу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 236642,51 грн. Таким чином, в результаті дослідження наданих первинних документів, враховуючи вимоги пункту 1.32. статті 1, пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за даними дослідження документально не підтверджується порушення позивачем пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат (вартості електроенергії) в сумі 175613,00 грн.

Тобто, позивачем до складу валових витрат включено не лише вартість електроенергії, яка була спожита при зважуванні вагонів, а вартість всієї електроенергії, яка була спожита підприємством позивача за 2008 рік.

Суд зазначає, що згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, якщо в п. 5.3 - 5.7 вказаного вище Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення вважаються неправомірними.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону № 334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.11. статті 5 Закону № 334, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд не приймає посилання відповідача на безпідставне включення до валових витрат за оренду майна за січень-грудень 2008 року в сумі 141841,40 грн. та вартості електроенергії 175 613,00 грн., через те що позивач не здійснював основну виробничу діяльність з агломерації камяного вугілля у 2008 році, оскільки, з урахуванням приписів підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не здійснення основного виду виробничої діяльності не є підставою не включення витрат, повязаних із здійсненням іншої діяльності до складу валових витрат, оскільки, за змістом норм пункту 5.3.9. пункту 5.3., пункту 5.11. статті 5 цього Закону, підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За висновками судово-економічної експертизи, включення зазначених сум до складу валових витрат підтверджено первинними документами та відображено в бухгалтерському обліку позивача.

До того ж , в акті перевірки зазначено, що під час перевірки всі бухгалтерські документи були надані у повному обсязі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що підприємство позивача у 2008 році здійснювало інші види діяльності, окрім надання послуг вагової за договором договір № 44/1 на надання послуг від 3 вересня 2004 року з Державним підприємством «Шахта ім. Гагаріна», зокрема, послуги по наданню в тимчасове користування для розміщення давальницької сировини на майданчиках тимчасового зберігання сировини за договором № 01/07 від 1 червня 2010 року, укладеному з ТОВ «Енергоімпекс», на виконання умов якого позивачем виставлено рахунки ТОВ «Енергоімпекс» (арк. справи 99 102), а також здійснювало реалізацію вугілля, операції з цінними паперами, направлені на отримання доходів.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ № 7-25-183 від 27 січня 2004 року (арк. справи 154), позивач, окрім агломерації камяного вугілля, здійснює інші види оптової торгівлі, оптову торгівлю паливом, спеціалізованою роздрібною торгівлею непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угрупувань.

Відповідно до пункту 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, закон не обмежує субєкта господарювання у здійсненні лише основної виробничої діяльності, оскільки господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу.

За таких обставин, враховуючи висновки слово-економічної експертизи, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно встановлено порушення позивачем вимог норм 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відсутність такого порушення спростована позивачем в судовому засіданні, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання недійсним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства «Горлівське» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000022334/0 від 19 травня 2009 року задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000022334/0 від 19 травня 2009 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Горлівське» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 жовтня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 15 жовтня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.