Постанова № 11881611, 11.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2010 р. справа № 2а-20131/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АСИ-ОЙЛ”

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень рішень № 0001982340/0/20498/10/23-213, від 06.08.2010 р., № 0001972340/0/20499/10/23-213 від 06.08.2010 р., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003962343/21254/10/23-413 від 13.08.2010 р.

за участю представників сторін:

від позивача: Давиденко К.Ю. за дов. від 26.03.2010 року;

Русанов С.В. директор (протокол №1 від 04.01.2003 року)

від відповідача: Кутько О.М. за дов. від 18.12.2009 року

ВСТАНОВИВ:

Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „АСИ-ОЙЛ” заявлено позов до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень рішень № 0001982340/0/20498/10/23-213 від 06.08.2010 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 829754 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 414877 грн., у загальній сумі 1244631 грн., № 0001972340/0/20499/10/23-213 від 06.08.2010 р., яким застосовані штрафні санкції з податку на прибуток підприємств в сумі 15781,5 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003962343/21254/10/23-413 від 13.08.2010 р. в сумі 82418,72 грн. за порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податковим органом помилково встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.1. пункту 7.4., підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки висновки податкового органу щодо нікчемності договорів, укладених позивачем з ТОВ «ПК «Імпульс» та ТОВ «Опто-Сервіс» та недійсності первинних бухгалтерських документів, внаслідок чого позивачем завищено валові витрати на 4789813,54 грн. та податковий кредит на суму 957962,73 грн. є безпідставним. зазначені договори відповідають змісту норм статей 202, 203 Цивільного кодексу України, тому відсутні підстави визнання таких правочинів нікчемними у відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України. Позивач зазначає, що відсутність

у ТОВ «ПК «Імпульс» та ТОВ «Опто-Сервіс» основних фондів, персоналу, приміщень, транспортних засобів, дозволів не є доказом того, що позивач не отримував послуги від зазначених підприємств. Крім того, ці договори не містять вимог щодо наявності у контрагентів майна та основних фондів та не забороняють їм залучати для виконання цих послух інші організації. Первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та послуги, зазначені в договорах та актах приймання передачі, отримані позивачем у повному обсязі. Позивач вважає, що висновки податкового органу про перерахування коштів без мети реального настання правових наслідків та про ненадання в ході перевірки відповідних документів, що підтверджують формування валових витрат не відповідають дійсності.

Щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням № 0003962343/21254/10/23-413 від 13 серпня 2010 року, позивач зазначає, що податковим органом помилково встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, оскільки розрахунковий документ, на який посилається податковий орган в акті перевірки не повинен містити слово «АЗС», оскільки вимогами Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року № 105/5296 передбачено рекомендовану форму фіскального касового чеку на товари (послуги). Крім того, норма статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якої відповідачем застосована штрафна санкція, не передбачає застосування штрафних санкцій за роздруківку документа, який не відповідає вимогами зазначеного Положення. Позивач вважає, що податковим органом помилково встановлено порушення позивачем пунктів 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо порушення обліку газу скрапленого через відсутність журналу обліку скрапленого газу, оскільки Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 3 червня 2002 року № 332, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 року за № 331/7652не передбачено ведення журналу обліку скрапленого газу. Крім того, позивач зазначає, що скраплений газ на підприємство позивача привозиться за однією товарно-транспортною накладною, за якою газ розвозиться по всім АГЗП. Прибуток газу оформлюється товарними накладними на фактичну кількість газу, що вміщається в резервуар АГЗП, на підставі товарної накладної оператор здійснює внесення прибутку газу до РРО, що підтверджується Z-звітом за 31 травня 2010 року. Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, надавши письмові заперечення в яких зазначає, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки складено акт від 26.07.10 № 5777/23-2/30500737, яким виявлені порушення:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого позивачем завищено відємне значення об'єкта оподаткування за 2009 рік у сумі 4789814 грн.;

- п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого позивачем:

- занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на 829754 грн., у тому числі у листопаді 2008 року в сумі 83395 грн., у січні 2009 року - 45550 грн., у лютому 2009 року - 105147 грн., у березні 2009 року - 70398 грн., у квітні 2009 року - 69163 грн., у червні 2009 року - 57493 грн., у липні 2009 року - 114073 грн., у вересні 2009 року - 20189 грн., у жовтні 2009 року - 201280 грн., у листопаді 2009 року - 2175 грн., у грудні 2009 року - 60891 грн.

- завищено залишок відємного значення податку на додану вартість за грудень 2009 року на 68086 грн.

При цьому висновки про порушення вимог податкового законодавства зроблені у звязку з тим, що у ході перевірки встановлено факти укладання позивачем нікчемних правочинів.

Відповідач зазначає, що наявність первинних документів підтверджуючих витрати та податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування валових витрат та податкового кредиту, але не вичерпною.

У контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності. Всі роботи, пов'язані з ремонтом та іншим обслуговуванням АЗС, відносяться до переліку робіт підвищеної небезпеки, виконання яких потребує отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки. За інформацією, отриманою від Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, зясовано, що станом на 01.07.2010 р. ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” не отримували дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки.

На думку відповідача позивач як суб'єкт господарської діяльності повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції з метою нарощування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість з залученням як основних постачальників ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС”. Перевірити наявність необхідних фахівців, виробничих потужностей у ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” для доведення фактичного надання послуг не є можливим через банкрутство підприємств.

Відповідач наполягає на тому, що первинні та податкові документи (угоди, видаткові накладні, податкові накладні), отримані від ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції по придбанню товарів.

У звязку з наведеним відповідач вказує, що позивач неправомірно включив до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі договорів, укладених з ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС”.

Також відповідач зазначає, що за результатами перевірки за дотриманням субєктами господарської діяльності проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, проведеної фахівцями Шахтарської ОДПІ, встановлені наступні порушення:

1) зберігання та реалізація скрапленого газу, який не облікований в установленому порядку, а саме на момент перевірки на АЗС у резервуарі зберігалося 5151,93 літрів газу, з початку робочого дня 31.05.2010 реалізовано 1311,84 літрів газу, при цьому вказані обєми газу не обліковані в установленому порядку відсутні товарно-транспортні накладні, журнал обліку та товарна книга на АЗС не ведеться. Під час перевірки складено відомість про результати перевірки повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів газу та інших нафтопродуктів;

2) проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без роздрукування відповідного розрахункового документа, а саме документи, які роздруковувалися позивачем протягом 31.05.2010 р. не містили обовязково реквізиту назви господарської одиниці.

Згідно з п.п. 5.2.4, 5.2.6, 10.1 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 р. № 332, інформація про кількість скрапленого вуглеводневого газу (СВГ), що надійшов на підприємство в автоцистернах, зазначається у журналі оперативного обліку СВГ за формою № 2-ГС і після здавання звіту матеріально відповідальною особою в бухгалтерію оприбутковується за бухгалтерським обліком. Під час внутрішньогосподарських перевезень СВГ приймання і оприбуткування за складським та бухгалтерським обліком проводиться на підставі видаткових та товаротранспортних накладних.

Матеріально відповідальні особи ведуть кількісний облік СВГ у товарній книзі кількісного руху СВГ за формою № 15-ГС (додаток 15), в якій записуються надходження і відпуск газу за день, а також виводять залишки на кінець дня.

Крім цього, для посилення контролю за кількісним збереженням СВГ під час приймання, відпуску та його зберігання, матеріально відповідальні особи ведуть журнал оперативного обліку СВГ за формою № 2-ГС.

Відповідач вказує, що за результатами перевірки АЗС ТОВ „АСИ-ОЙЛ” за адресою: Донецька область, траса Харцизьк-Іловайськ, б/н встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Також відповідач наголошує на тому, що на порушення п. 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614, документи, що роздруковувалися позивачем протягом 31.05.10 не мали обовязково реквізиту розрахункового документа назви господарської одиниці. Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності № 12241310 від 23.10.06, виданого Харцизьким Бюро технічної інвентаризації, назва господарської одиниці позивача АЗС „Харцизська”, згідно з реєстраційним посвідченням № 0564006285 назва господарської одиниці АЗС.

На підставі викладеного, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „АСИ-ОЙЛ” зареєстровано як юридична особа 29.06.1999 р. виконкомом Київської районної ради м. Донецька, ідентифікаційний код 30500737, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи А00 № 301491 (арк. справи 202, том 1), знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Серед прав, наданих податковим органом, передбачено здійснення планових та позапланових виїзних перевірок. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок визначені ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Так, відповідно до ст. 11-1 цього Закону, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Згідно зазначеної норми посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Судом встановлено, що перевірка проводилась на підставі направлень на перевірку № 744 від 28 травня 2010 року та 917 від 25 червня 2010 року, які вручені директору підприємства позивача Русанову С.В.

Вручення копії наказу керівника податкового органу платнику податків про проведення планової виїзної перевірки законом не вимагається.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що планова виїзна перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, проте, суд вважає за доцільне здійснити аналіз наявності чи відсутності порушень з боку позивача норм податкового законодавства.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного ті іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2009 р. від 26.07.2010 р. № 5777/23-2/30500737 (далі акт перевірки) (арк. справи 12-83, том 1).

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, зокрема, порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2009 рік у сумі 4789814 грн.

У період з 01.07.2008 р. по 31.12.2009 р. позивачем було укладено договори на отримання клінігових послуг, послуг з технічного обслуговування, обладнання з підприємствами, які мають ознаки „транзитності” та в подальшому були визнанні банкрутами: ТОВ „ПК „Імпульс” (код ЄДРПОУ 34706013), ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” (код ЄДРПОУ 36307630).

Позивачем з ТОВ „ПК „Імпульс” був укладений договір № 12/09 від 05.01.2009 р., предметом якого є надання клінінгових послуг з прибирання та утримання у належному санітарно-гігієнічному стані об'єктів .

Позивачем з ТОВ „ПК „Імпульс” був укладений договір № 11/09 від 05.01.2009 р., за яким ТОВ „ПК „Імпульс” зобов'язується виконати роботи по техобслуговуванню та поточному ремонту технологічного обладнання на АЗС відповідно до Правил технічної експлуатації та охорони праці на стаціонарних, контейнерних і пересувних автозаправних станціях від 01.04.1998 р.

Згідно з актом про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ „ПК „Імпульс” з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ „АСИ-ОЙЛ” відомостей від 24.06.2010 № 589/23-213, який складений ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, загальна чисельність працюючих на ТОВ „ПК „Імпульс” складає 1 особа - керівник підприємства, за сумісництвом працівники відсутні. Відповідно до бази даних ТОВ „ПК „Імпульс” не мав власних та орендованих торгівельних, складських приміщень. Суб'єкт господарської діяльності не мав необоротних активів: основних фондів, землі, нематеріальні активи у вартісному виразі за даними податкового обліку станом на початок та кінець перевіреного періоду, згідно даних декларації з податку прибуток підприємства та додатку К1/1, не відображав залишки товарно - матеріальних цінностей по додатку К1/1 за даними податкового обліку. Згідно з постановою господарського суду Донецької області від 11.12.2009 р. по справі № 42/172Б ТОВ „ПК „Імпульс” визнано банкрутом.

Відповідач в акті перевірки вказує, що у ТОВ „ПК „Імпульс” відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для господарської діяльності. Відповідно до ч. 1, 5 ст.203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України угоди мають ознаки нікчемності.

Позивачем укладено договір № 21 від 30.12.2009 р. з ТОВ „ОПТО-СЕРВІС”, за яким ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” зобовязується надати клінінгові послуги з прибирання та утримання у належному санітарно-гігієнічному стані обєктів .

Позивачем укладено договір № 20 від 30.12.2009 р. з ТОВ „ОПТО-СЕРВІС”, згідно з яким ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” зобовязується виконати роботи по техобслуговуванню та поточному ремонту технологічного обладнання на АЗС відповідно до Правил технічної експлуатації та охорони праці на стаціонарних, контейнерних і пересувних автозаправних станціях від 01.04.1998 р.

До ДПІ у Калінінському районі м. Донецька відповідачем спрямовувалися запити про проведення зустрічної перевірки ТОВ „ОПТО-СЕРВІС”, але на дату реєстрації акту планової виїзної перевірки відповідь від не отримано.

Фактичне виконання клінінгових послуг підтверджується актами виконаних робіт, в яких надано перелік АЗС, обсяг виконаних робіт та їх вартість. Акти завірені печатками та підписами відповідальних осіб субєкта господарської діяльності. Однак перевірити правомірність формування цін на вказані види робіт неможливо у звязку з відсутністю законодавчих актів, в яких би надавалося обґрунтоване формування цін на вказані види робіт, ціни визначаються виключно умовами договорів

Фактичне виконання послуг з технічного обслуговування обладнання АЗС підтверджено актами наданих послуг (виконаних робіт), у номенклатурі яких вказано технічне обслуговування обладнання без конкретизації виконаних робіт. Акти завірені печатками та підписами відповідальних осіб субєкта господарської діяльності. Відповідач в акті перевірки вказує, що роботи, пов'язані з ремонтом та іншим обслуговуванням АЗС, відносяться до переліку робіт підвищеної небезпеки, виконання яких потребує отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки. В ході проведення перевірки на адресу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду було направлено лист № 18013/10/23-213 від 13.07.10 про надання інформації щодо отримання ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” вищевказаного дозволу. Згідно з листом № 01/1-637 від 15.07.10 ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” станом на 01.07.2010 р. не отримували дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки.

В акті перевірки визначено, що укладені між ТОВ „АСИ-ОЙЛ” та ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” правочини, не відповідають вимогам закону, не спричинили реального настання правових наслідків та є нікчемними. Правочин - це дозволена правомірна дія, яка направлена на досягнення позитивного правового результату, що визнається і охороняється державою.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 3 ГК України господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції з метою нарощування валових витрат та податкового кредиту з залученням як основних постачальників ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС”. Перевірити наявність необхідних фахівців, виробничих потужностей у ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” для доведення фактичного надання послуг не є можливим через банкрутство підприємств.

Згідно з деклараціями з податку на прибуток підприємств ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” амортизаційні відрахування не нараховували, додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток не заповнювався, внаслідок чого можливо зробити висновок про те, що підприємства не мали власних основних засобів для надання послуг. Згідно з розрахунками комунального податку середньооблікова чисельність працюючих складала - 1 особа.

Відповідач вважає, що наведене свідчить про відсутність доказів фактичного отримання послуг від ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС”.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що здійснюється підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, використовуючи грошовий вимір, базуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що первинні та податкові документи (угоди, видаткові накладні, податкові накладні), отримані від ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції по придбанню товарів.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Позиція відповідача щодо нікчемності правочинів також ґрунтується з посиланням на положення п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України, п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Відповідач вважає, що несплачений підприємством податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобовязання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Актом перевірки визначено, що позивачем перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Відповідач дійшов висновку про те, що позивачем порушено ст. 228 ЦК України в частині укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, визнання такого право чину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до акту перевірки позивач на порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” неправомірно включив до складу валових витрат витрати на послуг в сумі 4789813,54 грн., у тому числі у 3 кварталі 2008 року -250000,00 грн., у 4 кварталі 2008 року 250000,00 грн., у 1 кварталі 2009 року 1022138,66 грн., у 2 кварталі 2009 року 703599,46 грн., у 3 кварталі 2009 року 1468258,00 грн., у 4 кварталі 2009 року 1095817,42 грн.

Також відповідач в ході перевірки дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 957962,73 грн., у тому числі у липні 2008 року в сумі 16666,67 грн., у серпні 2008 року - 16666,67 грн., у вересні 2008 року - 16666,67 грн., у жовтні 2008 року - 16666,67 грн., у листопаді 2008 року - 16666,67 грн., у грудні 2008 року - 16666,67 грн., у січні 2009 року 68210,47 грн., у лютому 2009 року 65819,70 грн., у березні 2009 року 70397,57 грн., у квітні 2009 року в сумі 69162,78 грн., у травні 2009 року 71557 грн., у липні 2009 року 146407,95 грн., у серпні 2009 року 74297,36 грн., у вересні 2009 року 72946,28 грн., у жовтні 2009 року 74226,48 грн., у листопаді 2009 року - 70261,22 грн., у грудні 2009 року 74675,79 грн.

Актом перевірки визначено, що на порушення п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем внаслідок укладення нікчемних правочинів до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, що видані ТОВ „ПК „Імпульс” та ТОВ „ОПТО-СЕРВІС”.

Загальна сума податкового кредиту з податку на додану вартість сплаченого ТОВ „ПК „Імпульс” складає 445147,65 грн., ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” 512815,08 грн.

Через порушення п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 829754 грн., у т.ч. у листопаді 2008 року в сумі 83395 грн., у січні 2009 року в сумі 45550 грн., у лютому 2009 року в сумі 105147 грн., у березні 2009 року в сумі 70398 грн., у квітні 2009 року в сумі 69163 грн., у червні 2009 року в сумі 57493 грн., у липні 2009 року в сумі 114073 грн., у вересні 2009 року в сумі 20189 грн., у жовтні 2009 року в сумі 201280 грн., у листопаді 2009 року в сумі 2175 грн., у грудні 2009 року в сумі 60891 грн.; завищено залишок відємного значення податку на додану вартість за грудень 2009 року на 68086 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення № 0001982340/0/20498/10/23-213 від 06.08.2010 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 829754 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 414877 грн., у загальній сумі 1244631 грн., № 0001972340/0/20499/10/23-213 від 06.08.2010 р., яким застосовані штрафні санкції з податку на прибуток підприємств в сумі 15781,5 грн.

За результатами перевірки за дотриманням субєктами господарювання проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій,проведеного фахівцями Шахтарської ОДПІ, складено акт від 31.05.2010 р., який зареєстрований відповідачем 08.06.2010 р. за № 0318/05/64/23/30500737.

Вказаним актом встановлені порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, п. 2.1, 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України 01.12.2000 р. № 614, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзвязку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155.

Порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” полягає у проведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без роздрукування відповідного розрахункового документа, а саме документи, які роздруковувалися позивачем протягом 31.05.2010 р. не містили обовязково реквізиту назви господарської одиниці - АЗС.

Порушення п. 12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” полягає у зберіганні та реалізації скрапленого газу, який не облікований в установленому порядку, а саме на момент перевірки на АЗС у резервуарі зберігалося 5151,93 літрів газу за ціною 3,30 грн. за літр, з початку робочого дня 31.05.2010 реалізовано 1311,84 літрів газу за ціною 3,30 грн. за літр, при цьому вказані обєми газу не обліковані в установленому порядку відсутнє оприбуткування газу до Журналу обліку нафтопродуктів, відсутні товарно-транспортні накладні.

На підставі акту перевірки за дотриманням субєктами господарювання проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 31.05.2010 р., який зареєстрований 08.06.2010 р. за № 0318/05/64/23/30500737, відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003962343/21254/10/23-413 від 13.08.2010 р. в сумі 82418,72 грн. за порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Предметом доказування в цій справі в частині правомірності прийняття відповідачем податкового повідомленнярішення № 0001972340/0/20499/10/23-213 від 06.08.2010 р., яким застосовані штрафні санкції з податку на прибуток підприємств в сумі 15781,5 грн., є доведення обставини укладення позивачем нікчемних правочинів з ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС”.

Спір в цій частині виник через висновки податкового органу про те, що правочини з ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Ч. 4 ст. 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Ст. 80 Цивільного кодексу України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Судом досліджено довідки з Єдиного державний реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” (арк. справи 205 209, том 1). З довідок вбачається, що ТОВ „ПК „Імпульс” та ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” під час укладення та виконання спірних договорів були зареєстровані як юридичні особи.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальники позивача ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” на час здійснення господарських операцій були юридичними особами, а як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність.

П. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із юридичного змісту п. 5.1 та п. 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

П.п. 11.2.1 п. 11.2.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено судом, позивачем був укладений з ТОВ «ПК «Імпульс» № 12/09 від 5 січня 2009 року (арк. справи 240 245, том 1), відповідно до умов якого ТОВ «ПК «Імпульс» прийняв на себе зобовязання по наданню клінінгових послуг по вбиранню та підтримці в належному санітарно-гігієнічному стані, у відповідності до існуючих санітарно-гігієнічних норм і правил приміщень і територій на обєктах позивача. Перелік обєктів та обсяги робіт визначені договором та додатками до договору.

У відповідності до пунктів 2.3., 2.4. договору, розрахунки здійснюються на розрахунковий рахунок ТОВ «ПК «Імпульс», ні підставі підписаних актів надання послуг.

На виконання умов договору сторонами були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт від 31 січня 2009 року на суму 259262,80 грн., від 25 лютого 2009 року на суму 244918,202 грн., від 31 березня 2009 року на суму 272385,40 грн., від 30 квітня 2009 року на суму 285967,70 грн., за травень 2009 року на суму 273342,65 грн. (арк. справи 134 142, том 1).

Позивачем від ТОВ «ПК «Імпульс» були отримані податкові накладні від 31 травня 2009 року № 6068 на суму 273342,65 грн. з ПДВ, від 30 квітня 2009 року № 6081 на суму 258976,70 грн. з ПДВ, від 31 березня 2009 року № 5773 на суму 272385,40 грн. з ПДВ, від 28 лютого 2009 року № 5436 на суму 244918,20 грн. з ПДВ, від 31 січня 2009 року № 5141 на суму 259262,80 грн. з ПДВ (арк. справи 172 179, том 1).

Позивачем було сплачено на користь ТОВ «ПК «Імпульс» кошти за надання клінінгових послуг, що підтверджується платіжними дорученнями, які проведені банком: № 8105 від 14 травня 2009 року на суму 272385,40 з ПДВ, № 7426 від 4 березня на суму 259262,80 грн. з ПДВ, № 7718 від 1 квітня 2009 року на суму 244918,20 грн. з ПДВ, № 5109 від 4 червня 2009 року на суму 258976,70 грн. з ПДВ, № 5142 від 15 червня 2009 року на суму 273342,65 грн. з ПДВ (арк. справи 248, том 1, арк. справи 2, 3, 27, 30, том 2).

Позивачем був укладений з ТОВ «ПК «Імпульс» № 11/09 від 5 січня 2009 року (арк. справи 233 237, том 1), відповідно до умов якого ТОВ «ПК «Імпульс» прийняв на себе зобовязання по технічному обслуговуванню та поточному ремонту технологічного обладнання у відповідності з «Правилами технічної експлуатації та охорони праці на стаціонарних, контейнерних та пересувних автозаправних станціях» від 1 квітня 1998 року на обєктах позивача. Перелік обєктів та обсяги робіт визначені договором.

У відповідності до пунктів 2.4., 2.5. договору, розрахунки здійснюються на розрахунковий рахунок ТОВ «ПК «Імпульс», ні підставі підписаних актів виконаних робіт.

На виконання умов договору сторонами були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт від 31 січня 2009 року на суму 150000,00 грн., від 27 лютого 2009 року на суму 150000,00 грн., від 31 березня 2009 року на суму 150000,00 грн., від 30 квітня 2009 року на суму 156000,00 грн., від 31 травня 2009 року на суму 156000,00 грн. (арк. справи 133 141, том 1).

Позивачем від ТОВ «ПК «Імпульс» були отримані податкові накладні від 31 травня 2009 року № 6067 на суму 156000,00 грн. з ПДВ, від 30 квітня 2009 року № 6080 на суму 156000,00 грн. з ПДВ, від 31 березня 2009 року № 5772 на суму 150000,00 грн. з ПДВ, від 27 лютого 2009 року № 5430 на суму 150000,00 грн. з ПДВ, від 31 січня 2009 року № 5140 на суму 150000,00 грн. з ПДВ (арк. справи 171 180, том 1).

Позивачем було сплачено на користь ТОВ «ПК «Імпульс» кошти за виконання робіт по технологічному обслуговуванню та поточному ремонту технологічного обладнання, що підтверджується платіжними дорученнями, які проведені банком: № 7825 від 13 квітня 2009 року на суму 150000,00 грн. з ПДВ, № 7826 від 13 квітня 2009 року на суму 150000,00 грн. з ПДВ, № 5110 від 4 червня 2009 року на суму 156000,00 грн. з ПДВ, № 5141 від 15 червня 2009 року на суму 156000,00 грн. з ПДВ (арк. справи 246, 247, том 1, арк. справи 28, 29, том 2).

Позивачем був укладений з ТОВ «Опто-Сервіс» № 21 від 30 грудня 2009 року (арк. справи 214 218, том 1), відповідно до умов якого ТОВ «Опто-Сервіс» прийняв на себе зобовязання по наданню клінінгових послуг по вбиранню та підтримці в належному санітарно-гігієнічному стані, у відповідності до існуючих санітарно-гігієнічних норм і правил приміщень і територій на обєктах позивача. Перелік обєктів та обсяги робіт визначені договором та додатками до договору.

У відповідності до пунктів 2.3., 2.4. договору, розрахунки здійснюються на розрахунковий рахунок ТОВ «Опто-Сервіс», ні підставі підписаних актів надання послуг.

На виконання умов договору сторонами були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт від 31 серпня 2009 року на суму 289784,15 грн., від 30 вересня 2009 року на суму 281677,70 грн., від 31 жовтня 2009 року на суму 289358,85 грн., від 30 листопада 2009 року на суму 265567,30 грн., від 31 грудня 2009 року на суму 292054,75 грн., від 31 липня 2009 року на суму 290394,15 грн. (арк. справи 145 156, том 1).

Позивачем від ТОВ «Опто-Сервіс» були отримані податкові накладні від 31 грудня 2009 року № 1937 на суму 292054,75 грн. з ПДВ, від 30 листопада 2009 року № 1644 на суму 256567,30 грн. з ПДВ, від 31 жовтня 2009 року № 1240 на суму 289358,86 грн. з ПДВ, від 31 серпня 2009 року № 617 на суму 289784,15 грн. з ПДВ, від 31 липня 2009 року № 389 на суму 290394,14 грн. з ПДВ, від 1 липня 2009 року № 192 на суму 276053,60 грн. з ПДВ (арк. справи 157 170, том 1).

Позивачем було сплачено на користь ТОВ «Опто-Сервіс» кошти за надання клінінгових послуг, що підтверджується платіжними дорученнями, які проведені банком: № 261 від 28 грудня 2009 року на суму 100000,00 з ПДВ, № 154 від 25 листопада 2009 року на суму 289358,85 грн. з ПДВ, № 436 від 22 лютого 2010 року на суму 292054,75 грн. з ПДВ, № 324 від 12 січня 2010 року на суму 165567,30 грн. з ПДВ, № 5361 від 10 серпня 2009 року на суму 276053,60 грн. з ПДВ, № 5516 від 28 вересня 2009 року на суму 289784,15 грн. з ПДВ, № 5626 від 19 жовтня 2009 року на суму 281677,70 грн. з ПДВ, (арк. справи 4, 6, 8, 10, 19, 22, 25, том 2).

Позивачем був укладений з ТОВ «Опто-Сервіс» № 20 від 30 грудня 2009 року (арк. справи 210 213, том 1), відповідно до умов якого ТОВ «Опто-Сервіс» прийняв на себе зобовязання по технічному обслуговуванню та поточному ремонту технологічного обладнання у відповідності з «Правилами технічної експлуатації та охорони праці на стаціонарних, контейнерних та пересувних автозаправних станціях» від 1 квітня 1998 року на обєктах позивача. Перелік обєктів та обсяги робіт визначені договором.

У відповідності до пунктів 2.5., 2.6. договору, розрахунки здійснюються на розрахунковий рахунок ТОВ «Опто-Сервіс», ні підставі підписаних актів виконаних робіт.

На виконання умов договору сторонами були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт від 1 липня 2009 року на суму 156 000,00 грн., від 31 серпня 2009 року на суму 156000,00 грн., від 30 вересня 2009 року на суму 156000,00 грн., від 31 жовтня 2009 року на суму 156000,00 грн., від 30 листопада 2009 року на суму 156000,00 грн., від 31 грудня 2009 року на суму 156000,00 грн., від 31 липня 2009 року на суму 156000,00 грн. (арк. справи 144 155, том 1).

Позивачем від ТОВ «Опто-Сервіс» були отримані податкові накладні від 31 грудня 2009 року № 1938 на суму 156000,00 грн. з ПДВ, від 30 листопада 2009 року № 1553 на суму 156000,00 грн. з ПДВ, від 31 жовтня 2009 року № 1241 на суму 156000,00 грн. з ПДВ, від 30 вересня 2009 року № 8580 на суму 156000,00 грн. з ПДВ, від 31 серпня 2009 року № 616 на суму 156000,00 грн. з ПДВ, від 31 липня 2009 року № 392 на суму 156000,00 грн. з ПДВ, від 1 липня 2009 року № 191 на суму 156000,00 грн. з ПДВ (арк. справи 158 169, том 1).

Позивачем було сплачено на користь ТОВ «Опто-Сервіс» кошти за виконання робіт по технологічному обслуговуванню та поточному ремонту технологічного обладнання, що підтверджується платіжними дорученнями, які проведені банком: № 9087 від 3 вересня 2009 року на суму 200000,00 грн. з ПДВ, № 247 від 22 грудня 2009 року на суму 156000,00 грн. з ПДВ, № 114 від 12 листопада 2009 року на суму 156000,00 грн. з ПДВ, № 352 від 26 січня 2010 року на суму 156000,00 грн. з ПДВ, № 5362 від 10 серпня 2009 року на суму 156000,00 грн. з ПДВ, № 5427 від 3 вересня 2009 року на суму 156000,00 грн. з ПДВ, № 5466 від 14 вересня 2009 року на суму 156000,00 грн. з ПДВ, № 5564 від 5 жовтня 2009 року на суму 156000,00 грн. з ПДВ, № 5608 від 13 жовтня 2009 року на суму 156000,00 грн. з ПДВ (арк. справи 1, 5, 7, 9, 18, 20, 21, 23, 24, том 2).

Таким чином, обставини виконання умов договорів, укладених з ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС”, підтверджується належним чином оформленими актами, платіжними дорученнями, податковими накладними.

Суд бере до уваги, що перелічені докази є належними доказами в розумінні ч. 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності надання послуг.

Аналізуючи характер послуг за договорами з ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” та штатні розписи позивача на 2008-2009 роки, суд приходить до висновку про те, що у позивача були обєктивні причини для укладення таких договорів, оскільки відсутні робітники за трудовими договорами, яки би виконували ці роботи, а як наслідок витрати за договорами є повязаними з господарською діяльністю позивача.

З огляду на принцип персональної відповідальності суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки договорами ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС”, оскільки їх відсутність не може бути доказом не надання послуг та вплинути на податковий облік позивача.

Крім того, суд зазначає, що ст. 227 ЦК України визначає правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти, зокрема, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Коло видів діяльності, на здійснення яких необхідно отримати ліцензії, визначається Законом України «Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності» від 1 червня 2000 року № 1775-III, ГК України, а також іншими законами. Правочин визнається недійсними, якщо він вчинені без відповідного дозволу, який іменується ліцензією, а відтак ця стаття не поширюється на правочини, на вчинення яких необхідно мати інші дозволи. У ст. 91 ЦК України зазначено, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Відповідно до закону ліцензією є документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов (ст. 14 ГК України, ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»).

Порядок видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року № 1631 визначає процедуру видачі та анулювання дозволів Держнаглядохоронпраці та його територіальними органами, а не ліцензій на виконання робіт підвищеної небезпеки, тому відсутність такого дозволу у ТОВ «ПК «Імпульс» та ТОВ «Опто-Сервіс» не є підставою вважати, що угоди укладені ними є недійсними.

Щодо посилань відповідача на лист ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 27.07.2010 р. № 34540/7/23-1 „Щодо надання інформації” стосовно ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” та актом про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ „ПК „Імпульс” з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ „АСИ-ОЙЛ” відомостей від 24.06.2010 № 589/23-213 суд, враховуючи ч. 4 ст. 70, ч. 2 ст. 71 КАС України, вважає, що наведений лист та акт не можуть спростувати обставину реальності надання послуг за договором тому, що вона підтверджена належними доказами.

Суд враховує, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги п.п. 2.3.4 п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування валових витрат та податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угодипокупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2009 рік у сумі 4789814 грн. є неправомірним.

Предметом доказування в цій справі в частині правомірності прийняття відповідачем податкового повідомленнярішення № 0001982340/0/20498/10/23-213 від 06.08.2010 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 829754 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 414877 грн., у загальній сумі 1244631 грн., є доведення обставини укладення позивачем нікчемних правочинів з ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС”.

Спір в цій частині виник через висновки податкового органу про те, що правочини з ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товару (послуг).

П.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацами 1, 3 п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом встановлено, що ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС”, як постачальниками послуг складені податкові накладні. На момент складення податкових накладних ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвами платника податку на додану вартість.

Листом ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 27.09.2010 р. № 42322/10/10-013 повідомила, що ТОВ „ОПТО-СЕРВІС” знаходиться на податковому обліку та зареєстровано платником ПДВ за № 100217442 іпн. 363076305636 від 20.03.2009р.

Обставина виконання умов договорів, укладених з ТОВ „ПК „Імпульс”, ТОВ „ОПТО-СЕРВІС”, також підтверджується належним чином оформленими актами, платіжними дорученнями.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Обставина фактичного надання послуг підтверджується первинними документами, які належними доказами у розумінні ч. 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні того, що господарська операція відбулася за змістом, який відображений в укладених позивачем договорах, характер наданих послуг свідчить про те, що у позивача були обєктивні причини для укладення таких договорів, оскільки відсутні робітники за трудовими договорами, яки би виконували ці роботи, а як наслідок витрати за договорами є повязаними з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 957962,73 грн. є неправомірним.

Відповідно до п. 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Предметом доказування в цій справі в частині правомірності прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003962343/21254/10/23-413 від 13.08.2010 р. в сумі 82418,72 грн. за порушення п. 1,2,12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є наявність підстав для застосування відповідальності, яка передбачена п. 1 ст. 17, ст. 21 вказаного Закону.

Спір в цій частині виник через висновки податкового органу про те, що позивачем не здійснювався облік газу скрапленого в установленому порядку та проводилися розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій без роздрукування відповідного розрахункового документа, а саме документи, які роздруковувалися позивачем протягом 31.05.2010 р. не містили обовязково реквізиту назви господарської одиниці.

З розрахунку фінансових санкцій вбачається, що до позивача застосована штрафна санкція в розмірі 48416,00 грн. за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без роздрукування відповідного розрахункового документа, в розмірі 34002,72 грн., за неведення обліку в установленому порядку.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно з п. 1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Відповідно до п. 1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України 01.12.2000 р. № 614, (далі - Положення) назва господарської одиниці - назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею).

П. 2.1 Положення визначено, що установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Відповідно до п. 3.2 Положення касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України "Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери "ПН"; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД"; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ"; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.

Судом встановлено, що розрахункові документи мали реквізит „назву господарської одиниці” „ООО „АСИ ОЙЛ” (арк. справи 100, том 1). При цьому, не зазначення абревіатури „АЗС” не тягне за собою відсутність реквізиту „назву господарської одиниці” в розрахунковому документі.

Проаналізувавши положення наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що роздрукування розрахункового документу, в якому у назві господарської одиниці відсутня абревіатура „АЗС” не є підставою для застосування штрафних санкцій згідно з п. 1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, яким відповідальність встановлена саме за нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

П. 1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не передбачає такий склад правопорушення, як невідповідність фактично роздрукованого субєктом підприємницької діяльності розрахункового документа вимогам вищезгаданого Положення.

Вказане дає підстави для висновку про безпідставне застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій в сумі 48416,00 грн.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Ст. 21 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У висновку акту перевірки фахівці Шахтарської ОДПІ вказали, що мале місце порушення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзвязку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155. В свою чергу, відповідач в своїх запереченнях вказує, що мало місце порушення Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 р. № 332.

Згідно з відомістю про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації, та фактичних залишків запасів, яка складена фахівцями Шахтарської ОДПІ, залишки запасів на початок звітної дати становлять 1463,77 літрів газу, надійшло 5000 літрів газу, вибуло 1311,84 літрів газу, залишок склав 5151,93 літрів газу. Перевірка розпочата об 15 год. 10 хв., час закінчення не вказаний .

Згідно з п.п. 5.2.6 п. 5.2 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 р. № 332, під час внутрішньогосподарських перевезень скрапленого вуглеводневого газу приймання і оприбуткування за складським та бухгалтерським обліком проводиться на підставі видаткових та товаротранспортних накладних.

Відповідно до накладної від 31.05.2010 р. АЗС № 13 ТОВ „АСИ-ОЙЛ” отримано газ скраплений від ТОВ „АСИ-ОЙЛ” у кількості 5000 літрів. Суд бере до уваги вказану накладну як доказ обліку позивачем товару за місцем реалізації та зберігання. Факт обліку 5000 літрів газу скрапленого також підтверджується фіскальним звітнім чеком від 31.05.2010 р.

Фіскальним звітним чеком визначено від 31.05.2010 р., що залишок на кінець дня склав 3480,04 літрів газу пропану-бутану, прийнято 5000 літрів газу пропану-бутану, відпущено 2983,73 літрів газу пропану-бутану.

Таким чином, на початок дня залишок складав 1463,77 літрів газу пропану-бутану, який отриманий на напередодні.

Вищенаведене спростовує висновки відповідача про порушення позивачем встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, а як наслідок дає підстави для висновку про безпідставне застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій в сумі 34002,72 грн.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення рішення № 0001982340/0/20498/10/23-213 від 06.08.2010 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 829754 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 414877 грн., у загальній сумі 1244631 грн., № 0001972340/0/20499/10/23-213 від 06.08.2010 р., яким застосовані штрафні санкції з податку на прибуток підприємств в сумі 15781,5 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003962343/21254/10/23-413 від 13.08.2010 р. в сумі 82418,72 грн. за порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України „Про податок на додану вартість”, ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, ст. ст. 2-15, 17-18, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АСИ-ОЙЛ” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень рішень № 0001982340/0/20498/10/23-213 від 06.08.2010 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 829754 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 414877 грн., у загальній сумі 1244631 грн., № 0001972340/0/20499/10/23-213 від 06.08.2010 р., яким застосовані штрафні санкції з податку на прибуток підприємств в сумі 15781,5 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003962343/21254/10/23-413 від 13.08.2010 р. в сумі 82418,72 грн. за порушення п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 0001982340/0/20498/10/23-213 від 06.08.2010 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 829754 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 414877 грн., у загальній сумі 1244631 грн., № 0001972340/0/20499/10/23-213 від 06.08.2010 р., яким застосовані штрафні санкції з податку на прибуток підприємств в сумі 15781,5 грн.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 0003962343/21254/10/23-413 від 13.08.2010 р. в сумі 82418,72 грн. за порушення п. 1,2,12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АСИ-ОЙЛ” витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 жовтня 2010 року Постанова у повному обсязі складена 15 жовтня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.