Рішення № 118759796, 22.03.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.03.2024 Справа №607/24885/23 Провадження №2-о/607/103/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

заявника ОСОБА_1 ,

його представника, адвоката Гуцалюка А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перша тернопільська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви зазначено, що з 2012 року ОСОБА_1 , проживав разом з своєю тіткою ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . За вказаною адресою, з часу його проживання, з ними проживав рідний син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 з 19 лютого 1991 року визнано інвалідом 2 групи по загальному захворюванню. З 10 жовтня 2012 року ОСОБА_3 визнано інвалідом першої групи, підгрупи «Б», що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК № 0052633.

У зв`язку з погіршенням стану ОСОБА_3 , він не усвідомлював значення своїх вчинків та не був здатним ними керувати. ОСОБА_1 в 2012 році звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатним та про призначення опікуна.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2012 року у справі № 1915/16281/2012 за заявою ОСОБА_1 , визнано недієздатним ОСОБА_3

06 березня 2013 року рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 235 від 06 березня 2013 року «Про встановлення опіки над недієздатним ОСОБА_3 » призначено опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі міського типу Підволочиськ Тернопільського району Тернопільської області помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 47 років, про що 12 грудня 2022 року складено відповідний актовий запис № 2384 та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 .

20 травня 2023 року Першою тернопільською державною нотаріальною конторою заведено та зареєстровано спадкову справу 70677691 (номер у нотаріуса 300/2023), спадкодавцем в даній спадковій справі є ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 72539447 від 20 травня 2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частин 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що, не суперечать моральним засадам суспільства.

З 21 липня 2017 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується записом в Будинковій книзі.

З 30 травня 1991 року ОСОБА_3 зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується записом в Будинковій книзі.

З 14 лютого 1977 року по 18 грудня 2020 року мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 була прописана та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується записом в Будинковій книзі. Причиною зняття з реєстрації місця проживання була смерть ОСОБА_2 .

Окрім того, що ОСОБА_1 був опікуном ОСОБА_3 , заявник проживаючи з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був прийнятий в сім`ю на правах братерства. З моменту смерті ОСОБА_2 ОСОБА_1 був єдиним хто займався доглядом за ОСОБА_3 , котрий потребував постійного стороннього догляду.

Також заявник проживаючи з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оплачував комунальні послуги, що доводиться чеками з АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

ОСОБА_1 організовував похорон ОСОБА_3 , що доводиться витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання № 00037791993.

Враховуючи вище викладене, заявник просить встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю з 21 липня 2017 року по 07 грудня 2022 року для отримання права на спадкування за законом, як спадкоємець четвертої черги спадкодавця ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 25 грудня 2023 року відкрито окреме провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перша тернопільська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення.

Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні, яке відбулося 24 січня 2024 року, витребувано від Першої тернопільської державної нотаріальної контори: інформацію про осіб, які зверталися із заявами про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ; відомості чи складалися ОСОБА_3 заповіти; належним чином завірену копію спадкової справи № 300/2023, заведену після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3

23 лютого 2024 року судом зареєстровано лист Першої тернопільської державної нотаріальної контори із запитуваною інформацією.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав вимоги заяви, просив задовольнити їх в повному обсязі. Додатково пояснив, що звернувся до суду, щоб успадкувати майно. З померлим ОСОБА_3 проживали разом, заявник доглядав останнього, оскільки він не міг ходити та вести побут самостійно. Інших близьких родичів у нього не було, мати померла раніше.

Представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Гуцалюк А. Р. в судовому засіданні підтримав вимоги заяви, просив задовольнити їх в повному обсязі. Додатково пояснив, що заявник звернувся до суду про встановлення факту з метою отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 . У померлого інших родичів не було, його батьки померли. ОСОБА_3 був неодружений, дітей не мав, з 1991 року йому була встановлена інвалідність 2-ї групи, а з 2012 року - 1-ї групи.

Представник Першої тернопільської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, надіслала на адресу суду заяву, у якій просив слухати справу за його відсутності.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показала, що заявник ОСОБА_1 є її сином, а покійний ОСОБА_3 приходився свідку двоюрідним племінником. З ОСОБА_3 та його матір`ю ОСОБА_2 вони перебували у тісних родинних відносинах. Син ОСОБА_1 , коли у ОСОБА_3 погіршився стан здоров`я, став опікуном останнього, проживав разом з ним, здійснював догляд та лікування, оскільки у нього не було ближчих родичів, які б могли опікуватися померлим. ОСОБА_1 опікувався ОСОБА_3 давно, більше п`яти років проживав з ним на АДРЕСА_1 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що заявник ОСОБА_1 є його сином, а покійний ОСОБА_3 був двоюрідним племінником його дружини. Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та його дружина двоюрідні сестри. Оскільки у ОСОБА_3 не було близьких родичів, його син ОСОБА_1 став опікуном померлого. Заявник проживав разом з померлим ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , та здійснював догляд за ним, його лікування, більше п`яти років.

Суд, заслухавши пояснення заявника та його представника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи із таких міркувань.

Як вбачається з довідки до акту огляду МСЕК № 00526333 ОСОБА_3 28 вересня 2012 року встановлено першу групу інвалідності з дитинства, підгрупа «Б» довічно (а.с. 8).

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2012 року у справі № 1915/16281/2012, ОСОБА_3 визнано недієздатним (а. с. 9).

Зі змісту рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 235 від 06 березня 2013 року вбачається, що опікуном недієздатного ОСОБА_3 призначено його двоюрідного брата ОСОБА_1 (а. с. 10).

Із записів будинкової книги прописки громадян, що мешкають в будинку АДРЕСА_1 , слідує, що за вказаною адресою був зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 30 травня 1991 року. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за цією адресою з 21 липня 2017 року (а.с. 11-13).

Також і в паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Тернопільським РВ УМВС України в Тернопільській області 01 березня 1996 року ОСОБА_1 , місце проживання з 21 липня 2017 року вказано АДРЕСА_1 (а. с.4-5).

Як вбачається з картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (а. с. 5).

Згідно платіжних інструкцій оплату за комунальні послуги протягом 2020-2022 року здійснювала ОСОБА_6 , але код платника вказано саме ОСОБА_1 (а. с. 14-25).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 47 років помер ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) (а. с. 6).

Зі змісту витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання № 00037791993, сформованого 12 грудня 2022 року, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , звернувся ОСОБА_1 (а. с. 26).

23 лютого 2024 року на запит суду від Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли матеріали спадкової справи № 300/2023 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а. с. 51-68).

Із матеріалів спадкової справи встановлено, що тільки ОСОБА_1 20 травня 2023 року звернувся із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , повідомивши у заяві, що інших спадкоємців немає (а. с. 53).

Зі змісту довідки про осіб зареєстрованих за адресою АДРЕСА_1 , станом на 07 грудня 2022 року, зареєстровані ОСОБА_1 , з 21 липня 2017 року, та ОСОБА_3 , з 30 травня 1991 року (а.с. 55 зворот).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 72539417, виданої 20 травня 2023 Першою тернопільською державною нотаріальною конторою, інформація щодо видання свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 відсутня (а.с. 54). Заповітів ОСОБА_3 не складав, що вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 72539430 (а. с. 54, зворот).

За вказаних вище обставин, до виниклих правовідносин підлягають застосуванню наступні норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567 цс 18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

23 вересня 2020 року Верховний Суд в рамках справи № 758/7094/19 вважав за необхідне зазначити, що процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.

Щодо спору про право, то суд такого в ході розгляду поданої ОСОБА_1 заяви не встановив, оскільки померлий ОСОБА_3 заповітів не складав, а спадкоємці 1, 2 та 3 черг, які б могли спадкувати майно після смерті вказаного спадкодавця та могли б оспорювати право заявника на прийняття спадщини, встановлені не були.

Згідно із статтями 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статей 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

У статтях 1268, 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

У відповідності до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Тобто, для набуття права на спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Згідно із ч. ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (позиція Верховного Суду у постанові № 520/21162/18 від 28 липня 2022 року).

Відтак при встановленні факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з липня 2017 року до дня смерті спадкодавця за адресою АДРЕСА_1 , необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Викладені ОСОБА_1 доводи знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, зокрема з показів свідків та наданих документів слідує, що заявник проживав та був зареєстрований з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, заявник здійснював догляд за спадкодавцем, користувалися житлом спадкодавця та брав участь у витратах на його утримання, що свідчить про реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

З врахуванням викладеного, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги відсутність спору про право у виниклих правовідносинах та те, що виникнення права на спадкування залежить від доведення факту проживання заявника зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, суд доходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 293, 315, 319, 352-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Заяву задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з липня 2017 року до дня смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Перша тернопільська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ: 02900587, адреса місцезнаходження: вул. Коперника, буд. 1, м. Тернопіль, 46001.

Повний текст рішення суду складено 01 квітня 2024 року.

Головуючий - суддя Герчаківська О. Я.