Рішення № 118745719, 15.04.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/42005/23

Провадження № 2/761/4281/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Одинцова А.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Фармація» про стягнення збитків, -

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2023 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача збитки (упущену вигоду) в сумі 3 479 038,56 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником нежитлових приміщень з №1 по №13 групи приміщень №30 (літера А), по АДРЕСА_1 загальною площею 162,6 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12.10.2017 року.

Як зазначає позивач, він отримував комерційні пропозиції щодо оренди приміщення, однак не міг передати приміщення в оренду, в зв`язку з тим, що відповідач безпідставно не звільняє вказані приміщення.

Позивач має реальну можливість отримати дохід від передачі нерухомого майна в строкове оплатне користування в той же час позбавлений можливості отримати дохід від оренди приміщень. Відповідач, на думку позивача, спричинив йому матеріальні збитки у формі упущеної вигоди в сумі 3 479 038,56 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог так як позивачем не доведено розмір збитків.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Враховуючи припис частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 червня 2019 року справа № 910/422/18.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №1 по №13 (групи приміщень №30) (літера А) від 12.10.2017 року ОСОБА_3 набув право власності на нежитлові приміщення з №1 по №13 групи приміщень АДРЕСА_2 загальною площею 162,6 кв.м.

Як зазначив позивач, вказане приміщення зайняте відповідачем.

У червні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва (справа №757/31529/18-ц) з позовом до Комунального підприємства «Фармація», третя особа на стороні позивача: Приватне підприємство «Юридична компанія «Легран», Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про усунення перешкод у користуванні майном та просив зобов`язати Комунальне підприємство «Фармація» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звільнити нежитлове приміщення № 1 по №13 (групи приміщень №30) (літера А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 162,6 кв.м. та заборонити Комунальному підприємству «Фармація» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти будь-які дії, спрямовані на порушення права ОСОБА_3 на користування нежитловим приміщенням АДРЕСА_4 загальною площею 162,6 кв.м.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 17.06.2021 року позов ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Фармація», третя особа на стороні позивача: Приватне підприємство «Юридична компанія «Легран», Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про усунення перешкод у користуванні майном - задоволено та зобов`язано Комунальне підприємство «Фармація» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звільнити нежитлове приміщення № 1 по №13 (групи приміщень №30) (літера А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 162,6 кв.м.; заборонено Комунальному підприємству «Фармація» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти будь-які дії, спрямовані на порушення права ОСОБА_3 на користування нежитловим приміщенням АДРЕСА_4 загальною площею 162,6 кв.м.

Рішення оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку та залишено без змін. Таким чином рішення набрало законної сили.

Як встановлено судами, 15.05.2018 прийшовши до вказаного приміщення, працівники аптеки повідомили, що вони є працівниками Комунального підприємства «Фармація», і не мають повноважень приймати рішення про звільнення приміщення.

Під час розгляду даної справи було встановлено, що нежитлові приміщення, які належать на праві власності позивачу і на даний час використовуються відповідачем.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, позивач не пред`являв до примусового виконання вказане рішення Печерського районного суду м.Києва.

Як вбачається з позовної заяви, позивач пов`язує із незаконними діями відповідача щодо незвільнення приміщення, відшкодування упущеної вигоди, яка в даному випадку складала б орендну плату за період з 01 липня 2020 року по 01 липня 2023 року в сумі 3 479 038,56 грн..

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання позивачем грошових сум, якби відповідач не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 3 479 038,56 грн. позивач посилався на висновок складений 03.10.2023 року суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 згідно з яким за вказаний період часу ринкова вартість права вимоги відшкодування збитків у формі втраченої вигоди за період з 01 липня 2020 року по 01 липня 2023 року становить 3 479 038,56 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що вказана сума втраченої вигоди за період з 01 липня 2020 року по 01 липня 2023 року становить вартість нежитлових приміщень з №1 по №13 групи приміщень АДРЕСА_2 загальною площею 162,6 кв.м. - 3 479 038,56 грн., згідно з Звітом №20231003-58 від 03.10.2023 року складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .

Однак суд не може прийняти до уваги вказаний висновок як належний та допустимий доказ на підтвердження розміру упущеної вигоди, оскільки суб`єктом оціночної діяльності не оглядалось приміщення (п.17 Висновку) так як фактичні користувачі не допустили до приміщення, не враховано його технічний стан, необхідність проведення ремонтних робіт, наявність обтяжень, спорів щодо приміщень.

Тому суд вважає, що наданий позивачем розрахунок є лише припущенням.

Встановивши обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих у зв`язку з порушенням права власності позивача, оскільки позивачем не доведено розмір спричинених збитків.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 81 ЦПК України на підтвердження можливості реального отримання доходів у розмірі 3 479 038,56 грн. у разі, якби не були порушені права позивача, також вжиття позивачем заходів для їх одержання, що є необхідним при заявлені до стягнення упущеної вигоди, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 623 ЦК України, ст.ст.4, 77-81, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Фармація» про стягнення збитків - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2024 року

Суддя: Н.Г.Притула